Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Коберник - Нова програма

Розділ V. АФРИКА

ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АФРИКИ

§ 43. СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА АФРИКИ

Особливості економіко-географічного положення Африки. Африка є третім за площею регіоном світу й займає 20,4% поверхні суходолу. Його площа становить 30,3 млн км2. Населення регіону неухильно зростає. За його кількістю Африка поступається лише Азії. Там проживає 1,25 млрд осіб, тобто понад 16,6% населення світу. Разом з тим у регіоні виробляється лише 2,9% ВВП світу (мал. 165). Усі суверенні країни Африки є членами ООН.

Мал. 165. Місце регіону Африка у світі

Економіко-географічне положення (ЕГП) країн Північної та Тропічної (на південь від Сахари) Африки є суттєво різним. На економічний розвиток Північної Африки найбільший вплив чинить наближеність до розвинутих країн Європи та транзитне транспортно-географічне положення на перетині морських шляхів з Європи до Азії. Середземне та Червоне моря відокремлюють північну частину Африки від Європи та Західної Азії. Особливо поліпшилося транспортно-географічне положення регіону після відкриття Суецького каналу. Великі морські порти працюють у Єгипті (Александрія, Порт-Саїд) та Марокко (Танжер).

ЕГП країн Тропічної Африки є менш вигідним. Вони відділені значними морськими просторами та Сахарою від економічно розвинутих регіонів світу. Більшість країн мають широкий вихід до морів або океанів. Універсальні морські порти-велетні (вантажообіг яких - понад 50 млн тонн на рік) існують лише у Південно-Африканській Республіці (Річардс-Бей, Дурбан). Водночас 16 країн є континентальними. Це суттєво стримує їхній економічний розвиток.

Порівняйте частку Африки та Азії у площі, кількості населення та ВВП світу. Зробіть висновки з одержаних даних.

1. Користуючись політичною картою світу, наведіть приклади африканських країн, які мають приморське, півострівне, острівне положення, країни-архіпелаги та континентальні країни. 2. Порівняйте транспортно-географічне положення країн, що розташовані в різних частинах Африки.

Майже усі країни Африки є союзниками в організації Африканський Союз (АС). Основними цілями організації є забезпечення в Африці демократії, прав та стабільної економіки, припинення всіх міждержавних конфліктів і створення ефективного спільного ринку. Серед пріоритетних планів Африканського Союзу - введення єдиної валюти (афро) та створення спільних збройних сил. Африканські країни-експортери нафти є членами організації ОПЕК.

Зробіть висновок про особливості ЕГП різних частин африканського регіону. Як ці особливості вплинули на рівень розвитку їхньої економіки?

Водночас для розвинутих країн Європи, США, Китаю, Індії важливими чинниками їх подальшого економічного розвитку та збереження геополітичного впливу у XXI ст. є проникнення на африканські ринки та інтеграція з їх національними економіками. Необхідність співпраці з Африкою зумовлюють як ресурсний, так і геополітичний складники, а також ринки збуту продукції та послуг.

Райони збройних конфліктів. Важким спадком епохи колоніалізму залишаються в Африці територіальні та міжетнічні конфлікти, що виснажують і без того бідні бюджети країн. Характерною ознакою політико-географічного положення Африканського регіону є наявні райони збройних конфліктів. За їх загальним числом Африка опинилася на 1-му місці в світі. За останні півстоліття в регіоні сталося 186 державних переворотів, 26 великомасштабних воєн й незліченна кількість різного роду конфліктів меншого масштабу, а кількість загиблих перевищила 7 млн. Окрім того, Африка - це єдиний район світу, де число конфліктів рік від року не лише не зменшується, а навіть зростає. За це Африку називають «киплячим континентом». При цьому більшість конфліктів відбувається у бідних і найбідніших країнах на тлі гострого дефіциту фінансових і матеріальних ресурсів, величезного зовнішнього боргу. Там часто при владі перебувають представники однієї з місцевих народностей, яка має привілейоване становище й дискримінує інші етнічні групи.

Прикладом країни з особливо затяжним конфліктом може слугувати Ангола, де збройна боротьба Національного союзу за повну незалежність Анголи (УНІТА) з урядом почалася ще в 1966 р., а закінчилася лише в 2002 р. У ході громадянської війни в Руанді, що спалахнула на міжетнічному підґрунті, людські втрати перевищили 1 млн осіб, ще 2 млн стали біженцями. В результаті громадянської війни зі складу Ефіопії у 1993 р. виокремилася Еритрея. Розпадом на дві країни завершилася у 2011 р. тривала війна, що її вели урядові війська Судану з народами південної частини країни, які виступають проти насильницької ісламізації. В останні роки відбулися політичні перевороти в ряді арабських країн Північної Африки (Лівія, Єгипет). В Алжирі уряд веде збройну боротьбу з Ісламським фронтом порятунку.

Територія Західної Сахари окупована Марокко. Її майбутнє підлягає врегулюванню згідно з відповідними рішеннями ООН.

Відшукайте на політичній карті Африки названі у тексті підручника «гарячі точки» в регіоні. Підготуйте інформацію про одну з них.

Райони проявів тероризму. До кінця XX ст. Африка була регіоном, вільним від тероризму. Все змінилося в 1998 р., коли зазнали нападів посольства США у Кенії та Танзанії. Будівлі посольств було зруйновано, загинуло понад 200 людей, понад 4000 було поранено. При цьому жертвами терористів стало лише 12 американців.

Нині Африка стала ледь не головною ареною міжнародного тероризму, в основі якого лежать здебільшого релігійні причини (мал. 166). В регіоні посилюються ісламський фундаменталізм та екстремізм. В Африці діють десятки великих міжнародних терористичних організацій.

Найбільшу небезпеку для світу має дестабілізація в Нігерії, де виникла ісламська терористична організація «Боко Харам» («Західна освіта гріховна»), яка закликає до викорінення моделі світського розвитку країни та проголошення ісламської держави. Ознакою діяльності організації стали скоординовані терористичні акти в країні та прикордонних районах з використанням терористів-смертників, жертвами яких стають мирні люди різного віросповідання.

Мал. 166. Райони політичного напруження в Африці

У Сомалі існує ісламська терористична організація «Аш-Шабаб» («Молодіжний рух моджахедів»), мета якої - визволення країни від іноземних військ, створення ісламської держави та поширення істинної віри в країні та поза її межами. Під контролем організації перебуває південна частина Сомалі. Для боротьби з нею сусідня Кенія ввела свої війська в Сомалі. Відповіддю на це були терористичні акти в столиці Кенії - Найробі та інших містах. Районом піратського тероризму є територіальні води Сомалі.

Ісламістське терористичне угруповання туарегів «Ансар ад-Дін» діє також на території Малі, яка силоміць прагне примусити частину країни жити за законами шаріату. Особливістю африканських терористичних організацій є їх висока мобільність. Кордони більшості держав, особливо у Сахарі, терористи вільно долають. Через те в Африці нині важко провести межу між міжнародним та місцевим тероризмом.

Склад регіону. На сучасній політичній карті Африки - 59 держав і територій. З них 53 суверенні країни, які є членами ООН. У регіоні існують різні за площею держави: від дуже великих (Алжир, Демократична Республіка Конго, Судан) до країн-карликів (Сейшельські Острови - 455 км2, Сан-Томе і Принсипі - 1000 км2).

За довідковою таблицею «Країни Африки» (табл. 12): 1) наведіть приклади різних за площею країн: дуже великі (1-3 млн км2), великі (500 тис. - 1 млн км2), середні (100-500 тис. км2), малі (50-100 тис. км2) та найменші (1-50 тис. км2); 2) наведіть приклади різних за кількістю населення країн: найбільші (понад 100 млн осіб), великі (50-100 млн осіб), середні (10 — 50 млн осіб), малі (1-10 млн осіб) та найменші (менше 1 млн осіб); 3) назвіть країни з найбільшими та найменшими показниками ВВП на 1 особу.

Таблиця 12

Країни Африки

Дві африканські країни - Нігерія та Ефіопія - належать до групи найбільших за кількістю населення країн світу (понад 100 млн осіб). Водночас у ряді країн живе менш ніж 1 млн осіб (Джибуті, Екваторіальна Гвінея, Коморські Острови та ін.).

На політичній карті Африки початку XX ст. було лише дві незалежні країни - Ефіопія та Ліберія. Всі інші території було поділено між європейськими країнами. Найбільші площі колоній дісталися Франції, Великій Британії та Португалії. Свої володіння мали в Африці Німеччина, Італія, Іспанія та Бельгія. Перші дві африканські країни здобули незалежність у першій половині XX ст. - Південно-Африканська Республіка (ПАР) та Єгипет. Масова деколонізація континенту розпочалася в 50-х рр. XX ст. з Північної Африки.

Нині від колишніх колоніальних імперій в Африці залишилося кілька невеликих за площею залежних територій, що перебувають під контролем Великої Британії (Острів Святої Єлени), Франції (острови Реюньйон та острів Майотта), Іспанії (міста Сеута і Мелілья на території Марокко).

За геосхемою регіонів ООН, Африка поділена на 5 субрегіонів (мал. 167): Північна Африка (6 держав), Західна Африка (16 держав), Центральна Африка (9 держав), Східна Африка (18 держав) та Південна Африка (5 держав).

Форми державного правління й територіального устрою країн Африки. За формою правління більшість держав Африки є республіками (мал. 168).

Мал. 167. Субрегіони Африки

За картою «Субрегіони Африки» (мал. 167) наведіть приклади держав, що належать до різних субрегонів.

В Африці переважають президентські республіки, в яких президент є не лише головою держави, а й очолює уряд. Крім того, в Африці багато змішаних республік, де президент залежний від законодавчої влади. На материку небагато парламентських республік, в яких роль президента є переважно представницькою, а уряд очолює прем'єр-міністр (Туніс, Ефіопія, Еритрея). У ПАР та Зімбабве до 80 - 90-х рр. XX ст. зберігався режим апартеїду, що дискримінував місцеве корінне темношкіре населення. Нині у більшості африканських країн правлять режими, які є дискримінаційними щодо білого населення. В ряді країн (Нігерії, Мавританії, Сенегалі, Демократичній Республіці Конго, Екваторіальній Гвінеї) спостерігається відступ від демократичних досягнень у бік авторитаризму.

В Африці збереглися 3 монархії. Вони є конституційними. Королівства Марокко та Есватіні - дуалістичні монархії. В них монарх має свободу прийняття рішень, але в заданих Конституцією рамках. Королівство Лесото є парламентською монархією. Там монарх не має влади. Законодавча влада належить парламенту, виконавча - уряду. Монарх виконує лише представницьку та церемоніальну роль.

Мал. 168. Державний лад країн Африки

Типи країн Африки за рівнем економічного розвитку. Африканський регіон є одним з найменш розвинутих. Лише одна держава ПАР належить до типу високорозвинутих країн (мал. 169). Господарство країни склалося під упливом колоніального минулого та економічного порядку, запровадженого англійськими колонізаторами. ПАР є переселенською країною, яка зберігає свою аграрно-сировинну спеціалізацію.

Усі інші держави Африканського континенту є країнами, що розвиваються. Середній рівень ВВП у них на одну особу майже у 8 разів нижчий від середньосвітового показника. Значна соціально-економічна відсталість країн зумовлена їх тривалою колоніальною залежністю. Внаслідок цього господарство функціонувало в інтересах країн-метрополій, що виявлялося у нещадній експлуатації природних ресурсів, ігноруванні розвитку обробної промисловості, інфраструктури, соціальної сфери. Це стримувало процес формування національних економік, зумовило їх залежність від світового ринку та іноземного капіталу.

Пригадайте, які характерні ознаки економіки мають переселенські країни. Згадайте інші приклади переселенських країн у світі.

Мал. 169. Типи та підтипи країн Африки за рівнем економічного розвитку

У таблиці «Країни Африки» (див. табл. 12) знайдіть назви найменш розвинутих країн Африки. З'ясуйте, в яких субрегіонах Африки вони розташовані.

Найменш розвинуті країни займають 56,4% площі Африки, в них проживає 52,6% населення регіону. Водночас ці країни виробляють 26% ВВП Африки.

14 держав Африки відносять до групи країн великого потенціалу. У більшості з них переважають первинний сектор економіки, а також харчова та легка промисловість. В окремих країнах (Єгипет, Туніс, Марокко) значну частку ВВП створює міжнародний туризм. Найвищі прибутки мають країни-дрібні острови (Сейшельські Острови), які відомі своїм туристичним бізнесом, та нафтодобувні країни (Габон, Лівія, Алжир, Нігерія).

1. Порівняйте особливості ЕГП Північної та Тропічної Африки. Як вони впливають на економічний розвиток країн? 2. Наведіть приклади кількісних та якісних змін на політичній карті Африки протягом ХХ-ХХІ ст.? 3. В яких країнах Африки склалися райони збройних конфліктів та проявів тероризму? З чим пов'язане їх існування? 4. Назвіть та покажіть на карті субрегіони Африки. 5. Назвіть приклади різних за формами державного правління та територіального устрою країн Африки. Покажіть їх на карті. 6. Покажіть на карті приклади країн Африки, що належать до різних підтипів країн, що розвиваються. 7*. Чи здатна гуманітарна допомога найменш розвинутим африканським країнам з боку міжнародних організацій та світової громадськості розв'язати їх економічні та соціальні проблеми?