Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Коберник - Нова програма

§ 31. ІНДІЯ: ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇНИ

Особливості структури економіки країни, що розвивається. Індія є аграрно-індустріальною країною зі значним контрастами економічного розвитку. Сучасна Індія з країни легкої та харчової промисловості перетворилася на країну з розвинутою важкою промисловістю та високотехнологічними виробництвами (мал. 113). За виробництвом деяких видів продукції Індія успішно конкурує з провідними країнами світу. Водночас майже усюди поширені кустарні ремесла: ручне ткацтво, ручна обробка рису та інших зернових, кустарне виробництво цукру, гончарство, обробка шкур, виробництво сірників тощо.

Мал. 113. Домінуючі складники економіки Індії

Уряд країни виділяє 5 пріоритетних напрямів розвитку економіки та соціальної сфери. Перший - це сільське господарство; другий - випереджальний розвиток електроенергетики, в т. ч. атомної. Третім пріоритетним напрямом розвитку є інвестиції в освіту і охорону здоров'я. Четвертий напрям - прискорений розвиток інформаційних технологій як ядра нової економіки. Нарешті, п'ятий - пріоритетна увага до промислових виробництв, що їх називають стратегічними: оборонно-промисловий комплекс, електроніка, авіабудування, аерокосмічна промисловість, телекомунікації.

Уряд країни проводить політику економічної лібералізації. Істотним джерелом надходжень твердої валюти є капіталовкладення індійської діаспори.

Спеціалізація сільського господарства. Основу економіки країни становить багатоукладне сільське господарство, в якому в землеволодінні переважає приватний сектор. У сільському господарстві Індії й дотепер існують великі контрасти: великі поміщицькі плантації, що забезпечують товарне виробництво, розташовані поряд із дрібними селянськими господарствами, в яких вирощують продукцію для власного споживання. Багато селян змушені орендувати землю в поміщиків і віддавати за землекористування від 1/2 до 2/3 урожаю. У сільському господарстві зайнято 49% робочої сили, а воно забезпечує 19,9% ВВП. Частка сільгосппродукції продукції в експорті Індії становить 15%. В аграрному секторі широко проводилася «зелена революція», яка сприяла значному зростанню виробництва основних зернових і технічних культур.

У виробничій структурі сільського господарства Індії яскраво виражена рослинницька спрямованість, що пов'язана з вегетаріанством та релігійними причинами. Рослинництво забезпечує понад 75 % всієї вартості сільськогосподарської продукції. Індія увійшла до першої трійки країн світу за вирощуванням пшениці, рису, чаю, цукрової тростини, арахісу, тютюну, картоплі. Вона випереджає всі держави світу за збором просу, джуту, бавовника та бананів. Рослинництво в Індії вирізняється високою працемісткістю. Незважаючи на проведені аграрні реформи та піднесення аграрного виробництва, механізація все ще недостатня. У більшості сіл немає електрики. Проте позитивними наслідками «зеленої революції» стали застосування високоврожайних сортів, добрив, спеціальної техніки, зрошуваних земель. За їх площами Індія поступається лише Китаю.

Продовольчими культурами зайнято 3/4 посівних площ. Основними споживчими культурами Індії є рис, пшениця та просо. Важливе місце у продовольстві належить також картоплі та кукурудзі.

Основними технічними культурами в Індії є волокнисті: бавовник та джут. Низькоякісні сорти бавовнику культивують на плоскогір'ї Декан, високоякісні - на поливних землях Індо-Ґанґської низовини. Джут росте в дуже вологій дельті Гангу. Із цукристих переважає цукрова тростина. Країна посідає 2-ге місце в світі (після Бразилії) за виробництвом цукру. Важливе значення мають олійні, що їх культивують практично повсюдно: арахіс, ріпак, гірчиця, соя, соняшник. З тонізуючих культивують чай (майже 7з його світового збору) та каву, з каучуконосних - гевею. Окрім того, вирощують та експортують багато видів тропічних фруктів: апельсини, манго, папайю, ананаси, банани. Разом з тим їх споживання в країні невелике.

На території Індії виділяють три основні сільськогосподарські райони: північний, східний та центральний. У північному головною рослиною є пшениця, а також вирощують цукрову тростину та олійні культури (арахіс, гірчицю, ріпак). У східному районі основні площі зайнято рисом, а також велике значення має культивування джуту та чаю. Центральний сільськогосподарський район спеціалізується на вирощуванні проса та бавовнику, на морському узбережжі - прянощів і кокосової пальми.

Роль тваринництва є другорядною. За поголів'ям великої рогатої худоби (15% світу) Індія є безперечним лідером через релігійні догмати індуїзму, однак за споживанням м'яса - посідає одне з останніх місць у світі. Велика рогата худоба використовується головним чином як тяглова сила на польових роботах.

Видобування мінеральних ресурсів. Вступ Індії на шлях індустріалізації підвищив роль видобувної промисловості. Головним виробництвом паливної промисловості є кам'яновугільна, що розвинута на сході країни. За видобутком кам'яного вугілля Індія поступається лише Китаю та США. Значно зріс видобуток нафти та природного газу, але й нині Індія забезпечує потреби власної економіки в цих видах ресурсів лише на 20%. Через те найбільші центри нафтопереробки склалися в морських портах, куди довозять імпортну нафту, переважно з країн Перської затоки. Це морські порти Мумбай, Колката, Ченнай. Особливе значення має видобуток залізних руд, що за останні півстоліття зріс у 10 разів. Нині за видобутком залізних руд Індія посідає 5-те місце в світі.

Порівняйте спеціалізацію сільського господарства Індії та Китаю. Що є причинами подібності та відмінностей його виробничої структури?

Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Швидкими темпами розвивається переробна промисловість. За часткою у виробництві ВВП вона вже зрівнялася із сільським господарством. Найдавнішою є харчова промисловість. Провідними її напрямами є кустарне та заводське виробництво цукру, борошна, рослинної олії, тютюнових виробів, пакування чаю, обробка горіхів кеш'ю тощо. Із часів британського панування в Індії склалася алмазна промисловість. Індія - єдина країна, яка виробляє дрібні діаманти; їх називають «індійськими». За рівнем розвитку атомної енергетики Індія є лідером серед країн, що розвиваються: в країні працює 10 ядерних реакторів на 5 АЕС.

Металургія. Чорна металургія демонструє високі темпи зростання: 3-7% на рік. За останнє десятиліття за виробництвом сталі країна піднялася з 8-го на 3-тє місце в світі, нині поступаючись лише Китаю та Японії. На індійських металургійних підприємствах освоєно виробництво широкого асортименту стального прокату та виробів із сталі. Найбільшим металургійним районом став східний (Бокаро, Дургапур, Джамшедпур). Найбільший комбінат чорної металургії країни збудовано в центральній частині міста Бгілаї.

Основним у кольоровій металургії є виробництво алюмінію. Індійська компанія Birla Copper належить до найбільших у світі з виробництва рафінованої міді. У країні виплавляють також свинець, цинк та інші метали. Для потреб машинобудування Індія довозить від 20 до 60% різних кольорових металів.

Машинобудування. Виробнича структура машинобудування Індії стрімко змінюється. Поряд із старими виробництвами важкого металомісткого машинобудування розвиваються праце- та наукомісткі виробництва, що використовують місцеву дешеву робочу силу. Підприємства, на яких складають мотоцикли, велосипеди, побутову техніку, розробляють комп'ютерні програми, розвиваються у великих містах: Мумбаї, Ченнаї, Колкаті, Бангалорі, Хайдарабаді. Швидкими темпами зростає індійське автомобілебудування. З кінця 90-х років інтенсивно збільшується випуск автомобілів марки Maruti Suzuki за участі японського капіталу. Нині Індія посідає 5-те місце в світі та 3-тє в Азії (після Китаю та Японії) за кількістю складених автомобілів - 4,8 млн на рік (2017 р.), з яких майже 80% становлять легкові. Вкладаються інвестиції в літакобудування, електроніку, телекомунікації.

Швидко розвивається радіоелектронна промисловість. Частину машин та обладнання довозять з-за кордону.

Хімічне виробництво. Індія належить до країн із середнім рівнем розвитку хімічної промисловості. Головним виробництвом є синтез мінеральних добрив. Хімія полімерів на основі нафтопереробки розвивається в Мумбаї.

В останні десятиліття країна досягла значних успіхів у розвитку національної фармацевтичної промисловості, продукція якої успішно експортується. В країні виробляється великий спектр ліків.

Текстильне та швейне виробництва. Текстильна промисловість, що використовує дешеву робочу силу має важливе експортне значення. Вона представлена бавовняною та джутовою промисловістю. В Індії також виробляють тканини та одяг з натурального шовку та вовни. Розвинутими є шкіряно-взуттєва промисловість, килимарство. Індія - експортер тканин і взуття.

Порівняйте виробничу структуру промисловості Індії, Японії та Китаю. Які подібні промислові виробництва розвиваються в усіх трьох країнах? В чому ви бачите специфіку виробничої структури промисловості кожної з названих країн?

Особливості розвитку третинного сектору. В країні стрімко зростає роль сфери послуг. Найбільше уваги приділяється реалізації державних програм розвитку комп'ютерного програмування та ІТ-аутсорсингу.

Особливе значення приділяється розвитку вітчизняної науки. Країна виділяє близько 1 % ВПП на науково-дослідницьку діяльність. У світі все частіше говорять про «індійське технологічне диво». Понад третину співробітників компанії Microsoft є вихідцями з Індії. Через низьку вартість робочої сили країна стала лідером в галузі комп'ютерного програмування. Одним із високоприбуткових напрямів розвитку індійського господарства є постачання на світовий ринок високоякісних комп'ютерних програм, експорт яких забезпечує країні створення близько 6% ВВП.

Індія посідає домінуюче положення на глобальному ринку ІТ-аутсорсингу - передачі спеціалізованим компаніям повністю або частково функцій, що пов'язані з інформаційними технологіями. Офшорне програмування - розробка програмового забезпечення на замовлення іноземних компаній - посідає значну частину загального обсягу ринку індійського ІТ-аутсорсингу. Індійські кол-центри зосереджено у великих містах - Нью-Делі, Мумбаї та Бангалорі.

З початком масштабної лібералізації економіки на початку 90-х рр. XX ст. виробництво та експорт програмового забезпечення та IT-послуг було остаточно визначено національним пріоритетом. Технопарки розміщено по всій країні майже у 50 населених пунктах, зокрема у Бангалорі (називають «Силіконовою долиною» Індії), Ченнаї, Хайдарабаді, Мумбаї, Колкаті. Це комплексні науково-дослідні центри із розвинутою інфраструктурою, найсучаснішими засобами для наукових досліджень в галузі електроніки та можливостей швидкого запровадження передових технологій і ноу-хау у виробництво.

Темпи зростання обсягів експорту індійського програмового забезпечення дуже високі й становлять близько 30% на рік. Основними ринками збуту індійської IT-продукції є США (дає 65 % прибутків) та країни Європи.

У країні зростає роль освіти. Державні витрати на освіту становлять 3,8% ВВП. Рівень писемності дорослого населення за півстоліття виріс утричі й нині становить 71,2%. Через релігійні забобони рівень письменних чоловіків значно вищий, ніж жінок. Середня тривалість освіти - 12 років. У країні працює найбільша кількість університетів у світі - близько 380; 5 індійських технологічних інститутів і 4 інститути управління мають особливу, світову репутацію.

В Індії сформувалася система фінансових послуг. Переважна більшість фінансового капіталу зосереджена у великих промислово-фінансових групах. Вони створили промислові об'єднання. У Мумбаї розташована найстаріша в Азії та найбільша в Індії Бомбейська фондова біржа.

Мумбай є центром кіноіндустрії. На місцевій кіностудії знімають найбільше фільмів у світі - до 1 000 на рік.

В Індії сформувалася потужна транспортна система. Головну роль у перевезеннях виконує залізничний транспорт. За протяжністю залізниць Індія поступається США, Росії та Китаю. 40% залізниць електрифіковано. Головні залізничні магістралі з'єднують чотири найбільші міста держави: Мумбай, Колкату, Делі та Ченнай. Міста також сполучаються автошляхами, проте вихід до доріг з твердим покриттям мають далеко не всі поселення.

Індія - морська держава. До найбільших морських портів світу належать Мумбай та Ченнай. Зростає роль авіатранспорту. В країні діють 346 аеропортів. Міжнародні аеропорти розташовані у «великій четвірці» міст. Найбільшим серед них аеропортом-хабом є Міжнародний аеропорт імені Індіри Ганді в Делі (46 млн осіб). Мережа трубопроводів сполучає місця видобутку сировини та її переробки. За їх протяжністю Індія на 10-му місці в світі. Традиційно використовується гужовий транспорт.

Мал. 114. «Коридори зростання» Індії

Характерні риси просторової організації господарства. «Коридори зростання». У зв'язку з відносно зрілою економікою та особливостями адміністративного поділу в розміщенні економіки Індії немає домінування одного центру. Каркас промисловості становить «велика четвірка» міст: Мумбай, Колката, Ченнай та Делі. Вони є головними індустріальними вузлами, а також виконують функції найбільших адміністративних, культурних та релігійних центрів. Основні центри промислового виробництва з'єднано транспортною інфраструктурою, уздовж якої склалися т. зв. коридори зростання (мал. 114). Вони являють собою ряд промислових центрів, формування яких пов'язано з транспортним або сировинним чинниками.

Зростає значення міста Бангалор як осередку високотехнологічних виробництв. Там відбуваються міжнародні авіасалони, розвиваються космічні дослідження, працюють обчислювальні центри, складають літаки, засоби зв'язку, зброю.

Зовнішні економічні зв'язки. Роль Індії у світовій торгівлі постійно зростає. Мала вартість робочої сили зробила індійські товари досить конкурентоспроможними. Імпортовані з Індії товари часто витісняють із ринків місцеві товари. Так, на індійські тканини настільки зріс попит у США та країнах Європи, що там довелося вживати спеціальних заходів щодо скорочення споживання текстилю з Індії.

Основу індійського експорту становлять сільськогосподарська й промислова сировина, продовольчі товари, тканини та одяг, фармацевтика, коштовне каміння та ювелірні вироби, машини й устаткування, побутова техніка, сталь та металовироби, а також продукція програмового забезпечення. Провідні статті індійського імпорту - це нафта й нафтопродукти, машини та устаткування, транспортні засоби, прокат кольорових металів, електронні комплектуючі, мінеральні добрива. Найбільші торговельні партнери Індії - Китай, США, ОАЕ, Сінгапур, Велика Британія, Швейцарія.

Міжнародні зв'язки України з Індією. За роки незалежності Україна та Індія налагодили співробітництво в економічній, політичній, науково-технічній, оборонній, культурній сферах. Україна відіграє важливу роль у забезпеченні Індії зброєю. Серед індійських товарів в Україні найбільш відома фармацевтична продукція. Організоване міжнародне співробітництво з навчання студентів обох держав. Відбуваються культурні обміни, спортивні заходи, міжнародні конкурси, конференції тощо.

1. Які пріоритетні напрями розвитку економіки Індії? 2. Як вплинула «зелена революція» на сільське господарство Індії? 3. Порівняйте промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію Індії та Китаю. 4. Поясніть, чому домінуючими складовими третинного сектору економіки Індії стали комп'ютерне програмування та ІТ-аутсорсинг. 5. Схарактеризуйте риси просторової організації господарства Індії. Як склалися в країні «коридори зростання»? 6. Порівняйте структуру експорту та імпорту товарів і послуг Індії та Китаю. 7*. Чому Індію, незважаючи на високі темпи зростання промислового виробництва, не відносять до нових індустріальних країн?