Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Коберник - Нова програма

Розділ I. ЄВРОПА

ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЄВРОПИ

§ 3. СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА ЄВРОПИ

Особливості економіко-географічного положення Європи. Термін «Європа» має різні значення. Поділ материка на дві частини світу - Європу та Азію - склався у Стародавній Греції, де межею між ними вважали водний шлях від Середземного до Азовського моря. Значно пізніше було встановлено сучасні східні та південно-східні межі Європи по Уральських горах, річці Ембі, північному берегу Каспійського моря та Кумо-Маницькій западині.

За геосхемою ООН, регіон Європа має вдвічі більшу площу й у зв'язку з включенням до його складу Росії тягнеться через Північну Азію аж до берегів Тихого океану. У таких межах Європа за площею є передостаннім (після Океанії) регіоном світу. Його територія становить 23 млн км2, або 15,5% суходолу. В Європі проживає 742 млн осіб (9,9% населення планети), а виробляється 25,2% світового ВВП (мал. 3).

Мал. 3. Місце регіону Європа у світі

Економіко-географічне положення (ЕГП) передбачає розташування території відносно суспільних об'єктів: інших країн, політичних блоків, транспортних шляхів, економічних організацій, джерел надходження ресурсів або робочої сили, районів збуту готової продукції, територій з високим рівнем забруднення довкілля тощо. ЕГП передбачає низку складників: політико-географічне положення, транспортно-географічне положення, сусідське положення, еколого-географічне положення. ЕГП Європи має ряд характерних ознак.

Політико-географічне положення європейського регіону досить неоднозначне. Європа - великий політичний центр світу. Всі європейські держави є членами ООН (крім Ватикану). У країнах Європи розміщено сотні штаб-квартир міжнародних організацій. Найбільше їх зосереджено у Парижі, Брюсселі, Лондоні, Женеві та Відні.

На території Європи розташовані три ядерні держави: Велика Британія, Франція та Росія. Політика великодержавного шовінізму, імперіалізму, територіальної експансії, що її проводить нині уряд Росії стосовно сусідніх країн, загрожує існуванню миру в Європейському регіоні та світі в цілому.

Європа залишається політично нестабільною. Там існує багато осередків напруження. Етнічна або релігійна ідентичність громадян окремих територій породжує культурний регіоналізм і навіть радикальний сепаратизм. Через те політична карта Європи змінюється стрімкими темпами.

1. Пригадайте з уроків історії, які територіальні зміни відбулися в Європі в результаті двох світових війн, регіональних конфліктів, розпаду Радянського Союзу. 2. Розкажіть, як змінювалися державні кордони України протягом XX - XXI ст.

За особливістю географічного положення можна виокремити такі групи країн: приморські (що мають вихід до моря або океану), півострівні (що займають весь півострів або його значну частину), острівні (більшою своєю частиною лежать на одному острові), країни-архіпелаги (розміщені на групі островів) та континентальні (що не мають безпосереднього виходу до моря або океану). Користуючись політичною картою, знайдіть країни Європи з різним типом географічного положення. Які переваги й недоліки має кожний із зазначених видів географічного положення?

Транспортно-географічне положення має багато позитивних рис. По-перше, це відносна компактність території, тобто держа ви розміщені на незначнихвідстанях одна від одної. Державні кордони здебільшого розташовано на освоєних територіях з добре розвинутою транспортною мережею. По-друге, більшість країн регіону, маючи широкий вихід до морів або відкритого океану, вирізняються достатньо розчленованою береговою лінією. Враховуючи великий господарський потенціал регіону та потреби в сировині, на західному узбережжі Європи виникло чимало універсальних морських портів-велетнів, через які підтримуються економічні зв'язки з державами різних частин світу: Роттердам (Нідерланди), Марсель та Гавр (Франція), Антверпен (Бельгія), Гамбург та Бремен (Німеччина), Лондон (Велика Британія), Генуя (Італія),

Барселона та Валенсія (Іспанія). По-третє, значна протяжність регіону із заходу на схід потребує додаткових витрат на транспортування ресурсів і готових товарів від місць їх виробництва до місць споживання. Європа розташована на перехресті важливих міжнародних шляхів сполучення. Її територією проходять транзитні залізничні та автомобільні магістралі, важливі авіаційні маршрути. Через гірські перевали в Карпатах, Альпах, Піренеях прокладено дороги та пробито тунелі. Залізничний Євротунель під Ла-Маншем з'єднав Велику Британію з материком. Є великі транзитні річки, передусім Дунай та Рейн. Все це сприяє економічним та культурним зв'язкам між країнами.

Вигідність сусідського положення Європи визначається тим, що регіон наближений до потужних сировинних баз Північної Африки, Західної Азії, Росії. Із сусідніх регіонів емігрують до Європи багато людей, що є одним із способів розв'язування проблеми наростаючої нестачі трудових ресурсів через демографічну кризу. Водночас потік нелегальної міграції з країн третього світу спричиняє низку гострих проблем: зростання рівня злочинності, тероризму тощо.

Наближеність країн Європи до зон екологічної кризи визначають особливості їх еколого-географічного положення. Районом екологічної катастрофи є зона Чорнобильської аварії на півночі України. Відносно екологічно чистими залишаються лише окраїни Європейського регіону: Ісландія, Португалія, північ Скандинавського півострова, а також північні та східні території Росії.

Склад регіону. За класифікацією ООН, до регіону Європа відносять 45 країн (табл. 1). З них 44 є суверенними державами, в т. ч. Росія, 2/3 площі якої розміщено у Північній Азії. Більшість країн Європи мають невеликі розміри (крім Росії). Окрім найбільшої у світі країни за площею - Росії (17,1 млн км2) лише три держави в регіоні можна віднести до великих за площею: Україну (603,7 тис. км2), Францію (551,6 тис. км2) та Іспанію (505,9 тис. км2). Унікальну групу становлять європейські країни-карлики, площа яких не перевищує 500 км2: Андорра (468 км2), Мальта (316 км2), Ліхтенштейн (160 км2), Сан-Марино (61 км2), Монако (1,95 км2) і найменша держава світу Ватикан (0,44 км2).

За ВВП лідерами є Німеччина, Велика Британія та Франція, а за ВВП на 1 особу - Ліхтенштейн, Монако, Люксембург.

Проаналізувавши риси, що притаманні ЕГП Європи, зробіть висновок про його вплив на розвиток економіки регіону та комфортність життя для людей.

Таблиця 1

Країни Європи

1. За довідковою таблицею і «Країни Європи» згрупуйте країни Європи за площею на середні (100 - 500 тис. км2), малі (50 - 100 тис. км2) та найменші (1 - 50 тис. км2). 2. З'ясуйте, які країни за площею переважають у Європі. 3. Поміркуйте, чи впливають розміри країни на рівень її економічного розвитку.

Мал. 4. Субрегоіни Європи (за геосхемою ООН)

За картою «Субрегіони Європи» (мал. 4) назвіть країни, що належать до різних субрегонів. З'ясуйте, до якого субрегіону Європи віднесено Україну.

В Європі залишилася одна колонія - Гібралтар, яка належить Великій Британії. Це важливий стратегічний пункт, що дає змогу контролювати вихід із Середземного моря в Атлантичний океан.

Геосхема регіонів ООН передбачає поділ Європи на 4 субрегіони: Західна Європа (9 держав), Північна Європа (10 держав), Південна Європа (15 держав та колонія Гібралтар) та Східна Європа (10 держав) (мал. 4).

Форми державного правління й територіального устрою країн Європи. Існують дві основні форми державного правління: республіка та монархія (мал. 5).

Республіка (від лат. res - справа і pubicus - суспільний; суспільна справа) є формою правління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам.

За республіканської форми правління органи влади обирають на певний термін або прямим всенародним голосуванням, або через довірених осіб. Існує поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову. Законодавча влада належить парламенту, виконавча - уряду (кабінету міністрів). Судова влада існує незалежно від них. За формою правління переважна більшість держав Європи є республіками (див. табл. 1).

Мал. 5. Державний лад країн Європи

Розрізняють республіки президентські, парламентські та змішані. У президентській республіці президент має широкі повноваження. Він є не лише головою держави, а й очолює уряд. Президентських республік в Європі лише дві: Білорусь і Сан-Марино. Парламентська республіка ґрунтується на верховенстві парламенту. Роль президента при цьому є переважно представницькою, тобто він є представником країни на міжнародних зустрічах. Уряд, який звітує перед парламентом за свою діяльність, очолює прем'єр-міністр. Парламентських республік в Європі більшість, зокрема це Австрія, Італія, Німеччина, Польща, Фінляндія. Змішані республіки (парламентсько-президентські, президентсько-парламентські, напівпрезидентські) мають сильний парламент, який урівноважує наділеного великими повноваженнями президента. Уряд підзвітний як парламенту, так і президентові, парламент впливає на вибір президентом голови уряду. В Європі це 7 держав: Португалія, Румунія, Росія, Словенія, Україна, Франція та Хорватія. Особливим видом республіки є директорія, яка існує у Швейцарії. Там вищим виконавчим органом є Федеральна рада, що її обирає парламент. Він складається із семи членів, кожний з яких протягом терміну своїх повноважень виконує функції президента або віце-президента.

Монархія (від грец. монархів - єдиновладдя) - форма правління, за якої верховна державна влада зосереджена в руках однієї особи, яка одержує владу, як правило, у спадок.

Монарх зазвичай править довічно. Монархій в Європі достатньо багато - 12. Розрізняють монархії конституційні та абсолютні. Переважна більшість європейських монархій є конституційними, за яких влада монарха обмежена конституцією або існуючими традиціями. З-поміж конституційних розрізняють парламентські та дуалістичні монархії. За парламентської монархії монарх не має влади. Він виконує лише представницьку та церемоніальну функції, тобто «панує, але не править». При цьому законодавча влада належить парламенту, виконавча - уряду. Парламентськими монархіями в Європі є Велика Британія, Норвегія, Швеція, Данія, Бельгія, Іспанія, Ліхтенштейн, Люксембург, Андорра. За дуалістичної монархії влада монарха обмежена конституцією та парламентом у законодавчій сфері. Монарх має свободу прийняття рішень, але в заданих конституцією рамках. В Європі дуалістичними монархіями є Монако та Ліхтенштейн.

За абсолютної монархії зaконодавча, виконавча та судова влада сконцентрована в руках монарха. Монарх символізує єдність нації, історичні традиції, представляє державу на міжнародній арені, підписує накази, що є обов'язковими для виконання. Різновидом абсолютної є теократична (від грец. теос - бог і кратія - влада) монархія, яку очолює духовна особа. При цьому політична влада належить церкві, як у Затикані.

За територіальним устроєм існують унітарні та федеративні держави. 38 європейських держав є унітарними (від лат. unites - єдність). Це країни, в яких існують єдині органи законодавчої та виконавчої влади, діють єдині для всієї країни конституція та система державних органів. Центральні органи влади керують усіма територіями країни. Згідно зі ст. 2 розділу І Конституції Україна є також унітарною держа вою.

Федеративних держав в Європі є лише 6, а саме: Німеччина (у складі якої 16 земель), Австрія (складається з 9 земель), Швейцарія (з 23 кантонів), Росія (має у своєму складі автономні республіки), Бельгія (має 3 автономні регіони) та Боснія і Герцеговина (БІГ) (за конституцією, «м'яка федерація» двох утворень Федерації БіГ та Республіки Сербської).

Федеративні держави (від лат. foederatus - об'єднаний у союз) - держави, в межах яких поряд з єдиними (федеральними) законами та органами влади існують окремі автономні територіальні одиниці (штати, землі, провінції, республіки і т. ін.).

Автономія - це право населення здійснювати самоуправління на основі власного законодавства, але в рамках загальнодержавних законів або конституції.

Водночас самостійність суб'єктів федерації недостатня для того, щоб вони могли визнаватися суб'єктами міжнародного права. Це пояснюється тим, що вони не є державами в повному значенні цього слова: вони не мають суверенітету, юридично позбавлені права самостійної участі в міжнародних відносинах, не мають права одностороннього виходу з федерації.

Користуючись таблицею 1, назвіть приклади держав-монархій з різних субрегіонів Європи. З'ясуйте, в якому субрегіоні Європи існують лише республіки й чому.

Існують також конфедерації, що являють собою міжнародно-правовий союз суверенних держав, які зберігають незалежність. Існують спільні органи влади, що координують: зовнішню політику, військові сили, транспорт, зв'язок, економічну сферу. Формально конфедерацією називається Швейцарія, але фактично вона є федерацією. Конфедерацією може вважатися Європейський Союз.

Прояви сепаратизму в Європі. Кожній європейській країні притаманна внутрішня регіональна ідентичність. Це може породжувати культурний регіоналізм, який ґрунтується на місцевому патріотизмі та ментальних особливостях, а інколи - навіть радикальний сепаратизм.

Сепаратизм - теорія, політика й практика відокремлення частини території країни з метою створення самостійної національної держави.

В Європі існує близько 100 територій, на яких спостерігаються прояви сепаратизму (мал. 6). Там проживають численні народності, які говорять різними, часто неспорідненими мовами й створюють для захисту своїх інтересів політичні партії та громадські організації.

Мал. 6. Території Європи з проявами сепаратизму

Так, Іспанія уже впродовж десятків років веде активну боротьбу із сепаратизмом у Каталонії із центром у Барселоні. У 2017 р. там відбувся референдум щодо незалежності й відокремлення цієї території від Іспанії.

Спільною проблемою Іспанії та Франції є сепаратизм у Країні Басків. Основою сепаратизму там була організація ЕТА («Басконія та свобода»), яка тривалий час застосовувала терористичні методи у своїй боротьбі. Прибічники ЕТА вимагали відокремлення провінції від Іспанії та об'єднання в окрему державу із сусідньою частиною Франції, де також проживають баски.

Проблема сепаратизму гостро постала в Бельгії. Це пояснюється протистоянням між Валлонією, де проживає франкомовне населення, та Фландрією, де переважають фламандці, які говорять голландською мовою. Праві сили Фландрії не приховують амбіцій щодо утворення незалежної держави із включенням до неї Брюсселя.

В Італії власна сепаратистська партія є в кожному регіоні. Так, з 1991 р. діє партія «Північна ліга», яка виступає за посилення автономії північної частини Італії, аж до проголошення незалежної країни Паданія. Також фінансової, а в перспективі й політичної автономії вимагають Сардинія та Сицилія. Радикальні сили провінції Венето вважають незаконним включення Венеції до складу Італії й наполягають на існуванні окремої венеційської мови, яка має бути визнана офіційною в регіоні.

У Великій Британії сепаратистські настрої на етнічному підґрунті поширені в Шотландії та на релігійному - в Північній Ірландії (Ольстері).

Крайнім наслідком дії сепаратистських сил у Європі є існування самопроголошених квазідержав, що їх не визнала вся світова громадськість, або визнали лише деякі держави. На території Молдови з 1991 р. існує не визнане жодною країною світу утворення Придністровська Молдавська Республіка зі столицею Тирасполь. Після збройного конфлікту туди була введена 14-та армія Росії, яка перебуває там й донині. На сході України у 2014 р. було створено т. зв. Донецьку Народну Республіку (ДНР) та Луганську Народну Республіку (ПНР). Політичний режим у Придністров'ї та Українському Донбасі існує завдяки військовій, політичній та економічній підтримці Росії й досі є осередком політичного напруження. На території Сербії внаслідок війни між сербами та албанцями у 2008 р. була проголошена т. зв. Республіка Косово зі столицею Приштина, яку визнали 111 держав світу. У 2016 р. було підписано Угоду про асоціацію між Косовом та Європейським Союзом. Україна не визнає існування жодних із самопроголошених державних утворень на території Європи.

Кожна держава, яка стикається з проблемами сепаратизму, намагається розв'язувати їх на основі власних політичних та соціокультурних традицій.

1. За додатковими джерелами інформації підготуйте повідомлення про чинники, що зумовили існування самопроголошених невизнаних держав у Європі. 2. Поміркуйте, який вплив чинять квазідержави на політичну стабільність у регіоні.

1. Схарактеризуйте особливості ЕГП Європейського регіону. Як вони впливають на розвиток економіки регіону? 2. Назвіть та покажіть на карті субрегіони Європи. 3. Розкажіть, які в Європі існують різні за формою державного правління та територіального устрою країни. Покажіть на карті декілька різних за державним ладом країн. 4. Що таке сепаратизм? Які існують в Європі території прояву сепаратизму? 5. Поміркуйте, чому в сучасному світі слабшає вплив чинника ЕГП на економічний розвиток країни.