Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Коберник - Нова програма

ТЕМА 2. КРАЇНИ АЗІЇ

§ 26. ЯПОНІЯ: ОСНОВНІ ЧИННИКИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ МІСЦЕ КРАЇНИ В МІЖНАРОДНОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ, СИСТЕМА РОЗСЕЛЕННЯ, ТРЕТИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ

Офіційна назва - Японія

Склад території - 47 префектур

Член міжнародних організацій - ООН, АТЕС та ін.

Офіційна мова - японська

Релігії - буддизм, синтоїзм

Місце країни у світі та Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Японія - третя у світі та друга в Азії (після Китаю) країна за ВВП, країна, яка набула статусу наддержави з потужною наукомісткою промисловістю та високоінтенсивним аграрним сектором, і є однією з найбільших експортерів та імпортерів капіталу.

Японія відіграє визначальну роль в економічному розвитку Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР), у межах якого взаємодіють понад 30 країн із різними економічними, політичними та соціокультурними параметрами. У списку торговельних партнерів Японії головне значення мають країни АТР: зокрема, Китай, Республіка Корея та країни АСЕАН. Сучасні успіхи японської економіки забезпечено дією низки чинників, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці (мал. 88).

Мал. 88. Чинники, що визначають місце Японії у міжнародному поділі праці

Економіко-географічне положення. Японія - це країна-архіпелаг у Східній Азії, що простягнулася вигнутою смугою з півночі на південь майже на 3,5 тис. км. До її складу входять чотири великі острови, що їх японці називають «основною землею»: Хоккайдо, Хонсю, Сікоку та Кюсю. Острівне положення далеко на сході призводило до тривалої ізоляції країни від зовнішнього світу. Тепер море з'єднує країну, вкрай бідну на природні ресурси, з торговельними партнерами.

Японія розміщена в центрі АТР. Це дає країні широкі можливості участі в міжнародному поділі праці. Японія користується зручністю свого транспортно-географічного положення.

Японія прагне зберегти дружні відносини з усіма державами й цілеспрямовано здійснює курс на посилення своєї політичної ролі у світі. З Росією ускладнюється політичне співробітництво через територіальні претензії щодо чотирьох південних островів з групи Курильських, що їх японці досі вимагають повернути.

Мал. 89. Статево-вікова піраміда Японії, 2017 р.

Працересурсний потенціал та «людський чинник». Демографічна ситуація в Японії суттєво відрізняється від інших азійських країн. Держава вже давно перейшла від II до І типу відтворення населення. За останні півстоліття рівень народжуваності знизився у 3,5 рази!

Нині її показник найнижчий серед країн Азії та один з найнижчих у світі - 7,8 осіб/тис. Одночасно в 2,5 раза зменшився й рівень смертності. Скорочення дитячої смертності навіть назвали «японським дивом»: вона зменшилася у 15 разів! Природний приріст у країні від'ємний: -1,8 особи/тис. Такі стрімкі зміни у відтворенні населення Японії одержали назву «демографічної революції». Основною їх причиною є активна демографічна політика (мал. 89).

Відбувається процес «старіння нації». Якщо у 50-х рр. XX ст. частка літніх людей становила 5 %, то нині - понад 27%. За середньою тривалістю життя (84,74 року) Японія поступається лише Монако. Середній вік населення - 46,9 року. Темпи японського «старіння нації» є найвищими на планеті. Очікується, що за нинішніх темпів депопуляції кількість японців до 2050 р. зменшиться до 100 млн осіб, а до 2100 р. - до 64 млн. Це є загрозою для японської економіки.

Японія - однонаціональна держава. 99,7% становлять японці, мова яких настільки специфічна, що не належить до жодної з мовних сімей.

Трудові ресурси країни вирізняються дуже високим рівнем кваліфікованості. Широко застосовується як чоловіча, так і жіноча праця. Рівень безробіття низький - близько 3,3%. Переважна частка економічно активного населення зайнята у третинному секторі господарства (мал. 90).

Однією з причин японського «економічного дива» є «людський чинник» як специфічна особливість японця-працівника: традиційний спосіб мислення й поведінки, культурно-духовна орієнтація, колективістська ментальність (відданість родині, фірмі тощо), виховання у молоді працелюбності та трудової дисципліни, неформальна японська «система довічного найму». Все це разом із працею правлячих кіл сприяло позитивному результату в економічному розвитку Японії.

Високий матеріальний рівень життя людей стимулював постійне розширення внутрішнього споживчого ринку, а отже, потужне виробництво товарів, послуг і необхідних благ для великої кількості споживачів. 80-83% всіх вироблених в Японії товарів і послуг споживаються на внутрішньому ринку.

Мал. 90. Значення секторів економіки Японії, 2016 р.

Науковий потенціал і технології. Японська економіка завжди була спрямована на створення великої технологічної бази. На перших етапах стрімкого економічного зростання у 50-70-х рр. XX ст. країна пішла шляхом перейняття в інших країнах (США, Німеччині, Франції) їх науково-технічного досвіду, придбання патентів і ліцензій.

Згодом ділові кола країни розробили політику, метою якої було домінування Японії у сфері розробок технологічних інновацій. Це відбувалося поступово. Спершу запозичені технології зазнавали якісної переробки. Тоді в Японії з'явилося більше, ніж у США промислових роботів і гнучких автоматизованих систем. Згодом на порядок денний постало завдання технологічної незалежності. Всіляко заохочувався експорт із країни наукомісткої продукції, а пізніше - електронної техніки власного виробництва. В результаті країна з «чистого» імпортера перетворилася на виключного експортера новітньої техніки та передових технологій.

Нині Японія є лідером за видатками на розвиток наукових досліджень - до 4% ВВП. Стратегічною метою держави є здійснення програми, відповідно до якої по всій території буде створено мережу із 19 технополісів.

Фундаментальні принципи економіки. У бідній на природні ресурси країні традиційно культивується принцип: «Наше багатство - людські ресурси». Для Японії характерним є сприйняття підприємства як «виробничої родини». До найпоширеніших напрямів корпоративної соціальної відповідальності працівників належать такі: система довічного найму на роботу на великих підприємствах, допомога в придбанні житла, стимулювання родинних династій, навчання спеціалістів, фінансова допомога в разі народження дітей, а потім в їхньому навчанні, щедрі вихідні допомоги, корпоративні пенсії.

Фундаментальні принципи японської економіки склалися ще в повоєнні роки. Перший з них - тісна співпраця підприємств, постачальників, дистриб'юторів, банків і великих фінансових груп, що утворюють кейрецу (буквально: «система», «серія», «ряд», «ієрархічний порядок) - великі корпоративні конгломерати і холдинги. Зазвичай кейрецу групуються навколо потужного банку, що забезпечує фінансування всіх компаній групи. Типовим прикладами кейрецу є, зокрема, група Mitsubishi. Вона сформувалася навколо банку Mitsubishi UFJBank та об'єднала майже 30 членів групи, які діють у сфері фінансів, будівництва, торгівлі, електроніки, харчової, автомобільної, суднобудівної, нафтопереробної, хімічної, металургійної, паперової промисловості. В Японії великі групи кейрецу існують поряд з малими підприємствами (індивідуальними, родинними, партнерськими), зміцнюються взаємозв'язки великого та малого бізнесу.

Іншими традиційними фундаментальними принципами японської економіки є кооперація роботодавців і профспілок робітників та службовців.

Природно-ресурсний потенціал. Японія - країна-архіпелаг, тому море в її житті відіграє особливу роль. Воно з'єднує острови між собою та державу з материком. Але водночас це й страшенні цунамі, й потужні урагани, що приносять немало лиха.

Японія - країна гір. Близько 80% території займають молоді середньовисотні сейсмічно активні гори - Японські Альпи, найвищою точкою яких є вулкан Фудзіяма (3 777 м) (мал. 91). Щорічно реєструється до 1000 підземних поштовхів різної сили. У країні є 150 вулканів, 15 з яких діючі. На рівнини припадає лише 20% території, проте на них живе 80% населення країни. Найбільшою є рівнина Канто, що простяглася вздовж Токійської затоки.

Мал. 91. Вулкан Фудзіяма

Враховуючи ступінь забезпеченості країни природними ресурсами, поясніть, чому майже всі великі міста Японії з потужним виробництвом сконцентровано на морських узбережжях.

Клімат Японії мусонний. Він втричі вологіший та значно тепліший, ніж на материку. Зима в країні посушлива, літо вологе. У липні - серпні над островами проходять тайфуни, приносячи тривалі зливи та ураганні вітри. Температурні контрасти різних частин країни уможливлюють вирощування різноманітних сільськогосподарських рослин: на півночі - швидкостиглі зернові культури, у центрі - збирати 3 врожаї за 2 роки теплолюбних культур помірного поясу, на півдні - одержувати 2-3 врожаї на рік рису, чаю та цитрусових, а у найтепліших районах культивувати навіть банани та цукрову тростину.

Японія бідна майже на всі види природних ресурсів, мало забезпечена мінеральними ресурсами. Японська промисловість працює майже повністю на імпортній сировині. Завдяки новітнім технологіям рентабельним стає використання мінеральних ресурсів Океану.

Країна недостатньо забезпечена водними ресурсами. Річки порожисті, бурхливі, не придатні для судноплавства, але мають великий гідроенергопотенціал, використовуються для лісосплаву та на півдні в сухий сезон для зрошення. Озера невеликі, але мальовничі, тому є містами відпочинку та туризму. Для водопостачання міст часто застосовують підземні води. Вкрай обмеженими є й земельні ресурси. Понад третину території зайнято малородючими підзолистими ґрунтами, решта - бурі лісові ґрунти, червоно- й жовтоземи. Показник ріллі на душу населення в Японії є одним з найнижчих у світі - 0,04 га/особу.

Особливу цінність мають ліси, що вкривають майже 2/3 площі. Але більшість з них у горах мають ґрунто- та водозахисне значення і тільки менш ніж третина лісових масивів дає промислову деревину.

Система розселення. Японія - одна з найбільш густозаселених країн у світі.

Середня густота населення становить 338,5 осіб/км2. На рівнині Канте вона зростає до 2,5 тис. осіб/км2, а у містах - до 10 тис. осіб/км2; у горах знижується до 40 осіб/км2.

Рівень урбанізації дуже високий (91,3%) й продовжує зростати. В країні існує близько 650 міст, серед яких міст-мільйонерів 12 (мал. 92). Найбільшими серед них є Токіо (13,4 млн осіб), Йокогама (3,7 млн осіб), Осака (2,7 млн осіб), Нагоя (2,3 млн осіб). До світових міст належать Токіо та Осака.

Міста оточили «супутники», утворивши разом великі міські агломерації: столичну Кейхін (у складі Токіо, Йокогами, Кавасакі, Тіби та десятка інших населених пунктів), Хансін (Осака, Кобе, Кіото та понад 100 інших міст) і Тюньо (Нагоя та 80 населених пунктів). Збільшуючись, вони утворили мегаполіс Токайдо, в якому живе понад 70 млн осіб - понад половину населення країни.

Мал. 92. Найбільші міста та міські агломерації

1. Поміркуйте, які проблеми виникли в Японії у зв'язку з явищем урбанізації. 2. Порівняйте процеси урбанізації в Японії та у країнах Європи.

Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. З початку 90-х рр. XX ст. Японія проводить структурну перебудову економіки, спрямовану на розширення внутрішнього ринку, зростання сфери послуг, розвиток власного науково-технічного потенціалу. У структурі ВВП Японії на сферу послуг припадає 68%, на переробну промисловість та будівництво - 30,7 %, на сільське, лісове та рибне господарство - лише 1,3%.

В японській промисловості невпинно збільшується частка новітніх наукомістких виробництв, особливо електроніки, програмового забезпечення, інформатики, фармацевтики, біотехнології, промислових роботів, інформаційних систем.

Домінуючі складники третинного сектору. В Японії широко представлено практично всі існуючі види послуг (мал. 93). Відбувається процес софтизації економіки, тобто зростає роль нематеріальних ресурсів: інформації та зв'язку. Особливе місце посідають торгівля, фінансові та банківські послуги. Набуває великого значення надання ділових послуг, що пов'язані з обслуговуванням виробництва: консалтинг, інжиніринг, маркетинг.

Мал. 93. Домінуючі складники економіки Японії

Особливе значення для економіки Японії має освіта. Японцям здавна властиве прагнення до набуття знань, повага до навчання і вченості. Лише робітники з високим рівнем освіти в змозі забезпечити високу продуктивність праці. Японія - це країна суцільної грамотності. Якщо перед Другою світовою війною середню і вищу освіту здобували тільки 10% японців, у середині 70-х рр. XX ст. - половина, то нині - практично усі. Японія може слугувати прикладом здійснення таких загальних принципів сучасної освіти, як пріоритетність, безперервність та висока якість. В Японії функціонує понад 500 університетів. Серед японських вишів 10 належать до найкращих у світі, в т. ч. університети Токіо та Осаки.

В Японії неухильно зростає роль науки. До початку 80-х рр. XX ст. країна помітно відставала від США та більшості країн Європи за розвитком науки. Для ліквідації такої ситуації японська держава та приватні компанії зосередили зусилля на розвитку власних наукових досліджень з метою створення вітчизняних технологій. Пріоритетними напрямами досліджень є біотехнологія, медицина, інформаційні системи, створення нових матеріалів. Для успішного впровадження новітніх наукових досягнень у виробництво в Японії побудовано спеціальні міста - технополіси. Розвиток науково-виробничої сфери має високий рівень концентрації: 60% розробок здійснюється в агломерації Токіо-Йокогама. Іншими важливими осередками науки є Осака, Кіото, Нагоя.

Банківський сектор становить в Японії основу для здійснення фінансових послуг. Центральний банк Японії - це перший, державний рівень банківської системи. Інші, приватні банки: це 10 міських і 45 регіональних банків. Основним ринком вивезення японського капіталу є Північна Америка, а також країни Південно-Східної та Східної Азії. Столиця Японії Токіо є великим міжнародним валютним ринком завдяки величезному щоденному обігу іноземної валюти. Токійська фондова біржа - одна з найбільших бірж світу.

Мал. 94. Швидкісні залізниці Японії

Мал. 95. Японський потяг на магнітній підвісці маглев MLX01-1

Транспортна система країни. В Японії добре розвинуто всі види транспорту, за винятком внутрішнього водного та трубопровідного.

Швидкісні залізничні магістралі, що проходять уздовж східного та західного узбереж острова Хонсю, формують лінійну основу транспортної мережі країни (мал. 94). Коротші поперечні дороги пов'язують між собою східний та західний береги. Між собою усі великі острови з'єднано багатокілометровими мостами або підводними тунелями. Нині в країні працюють 6 основних швидкісних ліній, що їх об'єднано в єдину мережу «Сінкансен» (з японської - «нова магістраль»). Власником цих доріг є компанія Japan Railways. В Японії існують монорейкові дороги, на яких працюють швидкісні потяги на магнітному підвісі, що досягли світового рекорду швидкості руху - 581 км/год (мал. 95). Густота залізниць в країні є однією з найбільших у світі (75 км/тис. км2).

Молодший для країни автомобільний транспорт успішно конкурує із залізничним. За пасажирообігом він уже вдвічі випередив залізниці.

У вантажообігу значна роль належить великим вантажним автомобілям. За протяжністю автошляхів Японія посідає 6-те місце в світі. Водночас за густотою автодорожньої мережі (3130 км/тис. км2) вона поступається лише Бельгії та Сінгапуру. Автомобільні траси зазвичай проходять паралельно залізницям, утворюючи т. зв. полімагістралі.

Морський транспорт виконує каботажні та майже всі зовнішньоторговельні перевезення. Японські фірми або безпосередньо володіють, або контролюють приблизно 1/10 світового тоннажу морського флоту, 2/5 цього тоннажу припадає на танкери. В країні існує понад тисячу морських портів, 19 з них мають міжнародне значення, в т. ч. 7 належать до категорії світових універсальних портів-велетнів: Нагоя, Тіба, Йокогама, Кітакюсю, Кобе, Осака, Токіо.

Авіаційний транспорт Японії відіграє важливу роль у міжнародних та внутрішніх перевезеннях пасажирів. До найбільших аеропортів-хабів світу належить Міжнародний аеропорт Токіо, що обслуговує 80 млн пасажирів на рік. Основні міжнародні лінії йдуть із Японії до Південно-Східної Азії, Австралії, Європи, на Близький Схід.

1. Які чинники вплинули на міжнародну спеціалізацію Японії? 2. Проаналізуйте статево-вікову структуру населення Японії, користуючись статево-віковою пірамідою та оцініть працересурсний потенціал країни. 3. Порівняйте рівень та темпи урбанізації Японії та Європи. 4. Які особливості має система міського розселення в Японії? Покажіть на карті найбільші міста країни. 5. Які особливості сучасного постіндустріального розвитку Японії? 6. Назвіть домінуючі складники третинного сектору економіки Японії та чинники, що визначили їх прискорений розвиток. 7*. Які недоліки і переваги ЕГП Японії як країни-архіпелагу? 8*. Оцініть роль фундаментальних принципів економіки в розвитку Японії.