Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Коберник - Нова програма

§ 17. ІТАЛІЯ

Офіційна назва - Італійська Республіка

Склад території - 20 областей, 5 з яких мають особливий статус (з автономною адміністративною та податковою системами)

Член міжнародних організацій - ООН, НАТО, Європейський Союз та ін.

Офіційна мова - італійська

Релігія - християнство (католицтво)

Місце країни у світі та регіоні. Італія є однією з країн, що посідають важливі позиції в економічному та політичному житті сучасного світу. Проте й донині самі італійці кажуть, що їхня країна «остання серед перших, алей перша серед останніх».

Італія посідає 8-ме місце у світі та 4-те в Європі за ВВП, 15-те місце в світі та 4-те в Європі - за золотовалютними резервами. Характерною особливістю країни є значні диспропорції рівнів розвитку індустріальної Півночі країни та відсталого напіваграрного Півдня. Сучасна Італія - це легкові автомобілі та високошвидкісні залізниці, побутова техніка, туристичні потоки та виноградники на гірських схилах, брендовий одяг та університети з багатовіковою історією. Водночас це країна зі значною тіньовою економікою, організованою злочинністю, зростаючим рівнем безробіття та незаконної імміграції.

Місце Італії у міжнародному поділі праці визначає ряд чинників (мал. 48). Основні з них: ЕГП, працересурсний, споживчий, природно-ресурсний потенціал, активна роль держави в економіці країни.

Мал. 48. Чинники, що визначають місце Італії у міжнародному поділі праці

Порівняйте ЕГП Італії та інших країн «великої сімки» Європи. Виявіть особливості положення кожної з країн.

Мал. 49. Статево-вікова піраміда Італії, 2017 р.

За статево-віковою пірамідою Італії (див. мал. 49) з'ясуйте, чи загрожує країні дефіцит трудових ресурсів у найближчому майбутньому.

Економіко-географічне положення. Італія займає півострівне положення у Південній Європі. Вона межує на півночі з Францією, Швейцарією, Австрією та Словенією. На території країни розміщено два анклави - Сан-Марино та Ватикан.

Італія розташована на перетині транзитних шляхів сполучення між Європою, Африкою та Азією, близько до Суецького каналу. Переважна більшість кордонів - морські. Найбільшим портом є Генуя. Сприятливим для країни є її наближення до мінерально-сировинних баз Північної Африки (нафтогазових родовищ Алжиру та Лівії) та Західної Азії (нафта Перської затоки).

Працересурсний потенціал. Для Італії характерний І тип відтворення населення (мал. 49). Народжуваність низька: 8,7 осіб/тис. Через те смертність перевищує народжуваність й становить 10,3 осіб/тис. Тому проблемою країни є депопуляція: від'ємний природний приріст - 1,6 осіб/тис. Результатом депопуляції є «старіння нації». Середній вік населення - один з найвищих у Європі та світі - 45,1 року, середня тривалість життя - 82,12 року.

Нині країна переживає великомасштабну імміграцію. Там проживає понад 4,5 млн іноземців. Це й трудові мігранти з Китаю, України, Румунії, Польщі, й політичні біженці та незаконні переселенці з країн Африки та Азії. Внаслідок масової імміграції молодих людей за останні десятиліття в Італії спостерігається деяке зростання рівня народжуваності. Кількість дітей на одну жінку збільшилася від рекордно низького рівня 1,18 дитини в 1995 р. до 1,43 в 2015 р.

Через регіональні диспропорції економічного розвитку країні притаманні великомасштабні внутрішні міграції з сільських районів до промислових міст.

Італія - однонаціональна країна. 92% її населення становлять італійці, решта - румуни, араби, албанці, китайці та інші. В Італії проживає понад 150 тис. осіб українського походження.

Для трудових ресурсів Італії характерні низька продуктивність праці та низький рівень кваліфікації. У структурі зайнятості економічно активного населення переважає третинний сектор економіки (сфера послуг) - 67,8% (мал. 50). Поширена надомна праця, зайнятість у незареєстрованих підприємствах.

Природно-ресурсний потенціал. Природні умови Італії різноманітні. В рельєфі 80% площі займають молоді сейсмічно активні гори - Альпи та Апенніни. На території країни є діючі вулкани. Все це значно ускладнює освоєння території. Лише 20% площі займає на півночі Паданська низовина - головна житниця країни.

Мал. 50. Значення секторів економіки Італії, 2016 р.

Клімат Італії має риси субтропічного поясу: з вологою та теплою зимою та сухим спекотним літом. На Паданській низовині клімат помірний морський.

За умови значного розмаїття мінеральних ресурсів Італія забезпечена ними недостатньо. Більшість родовищ невеликі або незручні для розробки. Через те італійська економіка забезпечується сировиною переважно за рахунок імпорту. З рудної сировини на території країни є унікальні родовища ртутних руд на північному заході. Більш істотним є видобуток нерудних ресурсів: зокрема білого мармуру (Каррара), самородної сірки, калійної та кухонної солей на острові Сицилія.

Через особливості клімату водні ресурси країни обмежені. Річки невеликі, влітку сильно міліють, деякі пересихають. Лише річка По є повноводною протягом року. 60% гідроенергоресурсів Італії зосереджено в Альпах. Навколо багатьох озер споруджено курорти всесвітнього значення.

Земельні ресурси багаті: переважають коричневі, бурі лісові ґрунти та червоноземи. Лісові ресурси в Альпах мають переважно ґрунтозахисне значення. Своїми природно-рекреаційними ресурсами особливо вирізняються північно-західне узбережжя (Італійська Рив'єра) та Альпи. Унікальними є культурно-історичні ресурси.

Активна роль держави в економіці країни. Сучасна Італія має найбільший з усіх розвинутих країн державний сектор економіки, що контролює до половини італійської промисловості та 70% банківської системи. До того ж Італію називають «найбільш регульованою» державою Європи, в якій діють майже 150 тис. законів. Італійський уряд виступає за створення в країні соціально-ринкового типу економічної системи на зразок Німеччини та Франції. Держава надає усілякі пільги та кредити приватним компаніям.

Система розселення. Італія є однією з найбільш густозаселених країн світу. Середня густота населення становить 201,1 осіб/км2. Майже половина населення розміщується на Паданській низовині. Найменш заселеними є Альпи, острів Сардинія та економічно відсталий Південь.

Італія - високоурбанізована країна. Рівень урбанізації становить 69%. В країні сформувалася поліцентрична система розселення. На півночі середні та великі міста розташовані на невеликій відстані одне від одного. Регіональним центром є Мілан (1,4 млн осіб) з великою агломерацією. Іншими великими містами регіону є Турин (891 тис. осіб), Генуя (608 тис. осіб) та Венеція (262 тис. осіб). На іншій території міська мережа більш розріджена. Центром розселення центральної частини є Рим (2,9 млн осіб), південної - Неаполь (960 тис. осіб) із сформованими агломераціями. На півдні Італії переважають малі містечка, які за характером зайнятості подібні до сіл, за що їх називають «селянськими містами». Найбільшим містом там є Палермо (656 тис. осіб) на острові Сицилія.

Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Тривалий час за темпами економічного зростання Італія відставала від високорозвинутих країн. Після Другої світової війни в країні було здійснено глибокі перетворення, що сприяли швидкому зростанню економіки: щорічний приріст ВВП становив 5,7%. Італія перетворилася з аграрно-індустріальної на індустріально-аграрну, а згодом й постіндустріальну країну. Виробництво сучасної Італії зорієнтоване на передові технології. Структура ВВП Італії подібна до інших європейських країн «великої сімки». У ній переважає сфера послуг (див. мал. 50).

Велике значення має малий та середній бізнес. Експорт продукції цих підприємств удвічі перевищує експорт аналогічних товарів із Франції. У фінансовій діяльності італійські банки є скромними за розміром порівняно з великими європейськими групами.

За малюнком 50 порівняйте значення різних секторів в економіці Італії та інших європейських країн «великої сімки».

Домінуючі складники третинного сектору. Італійська сфера послуг представлена багатьма видами діяльності, з-поміж яких вирізняються туризм, освіта, швидкісні залізниці, а також торгівля, кредитно-банківська діяльність (мал. 51).

Мал. 51. Домінуючі складники економіки Італії

Італія - п'ята країна у світі та третя в Європі за обсягом іноземних туристичних потоків та четверта у світі за прибутками від туризму. Для Італії характерні різні види туризму за метою поїздки: пізнавальний, пляжний, спортивний, діловий, паломницький, шоп-тури, пов'язаний з певною подією та ін.

Пізнавальний туризм країни має першочергове значення. В Італії сконцентровано близько 60% культурних цінностей Європи. Кожне італійське місто є музеєм просто неба. Найбільш популярними серед туристів є Рим, Венеція, Флоренція, Неаполь, Піза. Станом на 2016 р. на території Італії розташовано більше об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, ніж у будь-якій країні світу - 51, та ще 40 є «кандидатами» на включення до цього списку. Уряд Італії вкладає мільярди євро в реконструкцію пам'яток архітектури.

Італія пропонує для пляжного туризму узбережжя п'яти морів. Це елітні курорти Лігурії, Адріатики, середземноморських островів. Північні гірські області Італії відомі спортивним туризмом. Відомі також футбольні тури до Мілана.

В Італії діє близько 2000 закладів для проведення ділових зустрічей: конгрес-центрів, виставкових комплексів, готелів. Усе це робить Італію країною ділового туризму, який найбільш розвинутий у Римі, Мілані, Неаполі, Флоренції, Турині, Генуї. Паломницький туризм відбувається на території Ватикану. Основними містами для здійснення шоп-турів є Мілан, Рим і Флоренція. В Італії щороку проходить багато фестивалів і карнавалів: міжнародний кінофестиваль, «Венеційська бієнале», Венеційський карнавал масок, Історична регата у Венеції. У цей час окремі міста країни стають осередками туризму, пов'язаного з певною подією.

У системі освіти Італії провідну роль відіграє держава, також значним є вплив на освіту католицької церкви. До топ-200 найкращих вишів Європи входять 19 італійських університетів Пізи, Мілана, Болоньї, Рима, Падуї, Трієста, Турина, Флоренції, Верони та ряду інших міст країни.

У третинному секторі економіки Італії чільне місце належить залізничному транспорту. З 16,5 тис. км італійських залізниць 1 тис. км - це високошвидкісні шляхи. Вони сполучають 10 великих міст північної та центральної частин країни: Турин, Мілан, Венецію,

Падую, Верону, Болонью, Флоренцію, Рим, Неаполь та Салерно. Високошвидкісний потяг категорії «Червона стріла» використовується на оновленій лінії Турин - Мілан - Флоренція - Рим - Салерно (мал. 52).

Він замінив внутрішні авіаційні перельоти, набуваючи під час руху швидкості до 355 км/год. Ходять також потяги категорії «Срібна стріла», що використовуються як на високошвидкісних, так і звичайних лініях, досягаючи швидкості 250 км/год.

Мал. 52. Високошвидкісний потяг «Червона стріла»

Мал. 53. Продукція концерну Fiat

Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Характерними ознаками промисловості Італії є доволі низька частка високотехнологічних виробництв і висока їх працемісткість. Найважливішими є машинобудування, хімічні та металургійні виробництва, індустрія одягу, взуття, харчових продуктів та вин. Найбільша концентрація промислового виробництва характерна для Півночі країни.

Найбільш динамічним промисловим виробництвом в Італії є машинобудування. Виробництво автомобілів представлене транснаціональною компанією Fiat Chrysler Automobiles зі штаб-квартирою в Нідерландах (мал. 53). Продукцією компанії є легкові та комерційні автомобілі, мотоцикли, мопеди, велосипеди, будівельні та сільськогосподарські машини, трактори, двигуни. На території Італії компанія працює в Турині. Дочірніми компаніями є Alfa-Romeo (Неаполь), Ferrari (Мілан), Lancia, Abarth, IVECO. Автоскладальні виробництва автомобілів Fiat розміщені у багатьох країнах світу.

Італія також відома своєю електронікою та електротехнікою, зокрема брендами Candy, Indesit, De'Longhi. Відомі італійські бренди з виробництва зброї Beretta, Benelli.

Хімічна промисловість Італії спеціалізується на випуску барвників, засобів захисту рослин, мінеральних добрив. Найбільш швидкими темпами розвивається нафтохімія (національний нафтогазовий концерн Eni), виробництво шин (компанія Pirelli), пластмас, синтетичних волокон, фармацевтики, парфумів. Сировиною слугує як місцева сировина, так й імпортна нафта, газ, апатити. Виробництво тонкої хімії зосереджене на північному заході, продуктів нафтопереробки - на північному сході, продуктів неорганічної хімії - у центрі, хімії органічного синтезу та мінеральних добрив - на півдні.

Важливими для італійської економіки є металургійні виробництва. Так, країна посідає 10-те місце у світі та 2-ге в Європі (після Німеччини) за виробництвом сталі (2017 р.) та має тенденції до нарощування обсягів виробництва. Чорна металургія працює виключно на імпортній сировині. Це зумовлює її розміщення у портових містах: Таранто (найпотужніший металургійний комбінат Європи), Неаполі, Генуї. Переробні комбінати розміщено у великих індустріальних центрах, де є багато металобрухту (Турин, Мілан, Венеція). Найбільшими сталеплавильними компаніями є Techint, Lucchini, Gruppo Riva, Danieli. Кольорова металургія використовує переважно власну сировину. На її родовища зорієнтовано центри з виплавки свинцю, цинку, ртуті, на джерела електроенергії - алюмінію та магнію.

Вагому частку в економіці Італії становить індустрія моди. За обсягом виробництва шкіряного взуття та готового одягу Італія посідає 2-ге місце в світі. В індустрії моди працюють всесвітньо відомі компанії, що випускають брендовий одяг марок Armani, Versace, Dolche&Gabbana, Gucci, Benetton, Diesel, Prada та ін.

Традиційним для італійської промисловості залишається виробництво харчових продуктів та вин, що працює як на власній, так і довозній сировині.

Знайдіть на економічній карті основні промислові центри Італії. Визначте їх спеціалізацію та чинники, що її зумовлюють.

Мал. 54. Виноградники в Тоскані

Спеціалізація аграрного сектору. Сільське господарство Італії лише на 3/4 забезпечує внутрішні потреби у продовольстві. В рамках «спільного ринку» в Італію збільшується імпорт із країн ЄС пшениці, жита, м'яса, молочних продуктів і яєць, що становить конкуренцію для місцевої продукції. Водночас країна постачає на світовий ринок тонни овочів та субтропічних фруктів. Аграрне виробництво представлено в основному дрібними фермами. Через гірський рельєф важко використовувати техніку. За умов проведення державної аграрної політики відбувається перехід на капіталістичну форму господарювання.

Для центральної та південної частин країни характерний південноєвропейський (середземноморський) тип сільського господарства. У його виробничій структурі переважає рослинництво. З технічних культур поширені теплолюбні оливки та тютюн (1-ше місце в Європі за збиранням). Вирощується багато овочевих культур (у т. ч. й у теплицях), фруктів, цитрусових, мигдалю, волоських горіхів, фундука. Овочів в Італії вирощують більше, ніж у Франції, Німеччині та Великий Британії разом. Особливе значення має культура томатів. За збиранням винограду країна є світовим лідером (мал. 54). Із зернових культур у цих регіонах вирощують тверду пшеницю для виготовлення макаронів. Роль тваринництва незначна, передусім через нестачу кормів. Розводять м'ясне поголів'я худоби, свиней, кіз, овець.

На півночі, на Паданській низовині, переважає середньоєвропейський тип сільського господарства. Там зосереджено основні площі родючих земель, на яких вирощують зернові (пшеницю, кукурудзу, ячмінь, рис) і технічні (цукровий буряк, сою) культури. За врожайністю рису Італія поступається лише Китаю. На півночі країни зосереджено половину усіх луків, на яких розводять велику рогату худобу.

Характерні риси просторової організації господарства. Північ Італії має потужний промисловий розвиток, а Південь вирізняється найвищим рівнем безробіття. З метою зменшення розриву в рівні економічного розвитку Півночі та Півдня італійський уряд проводить регіональну політику. В рамках регіональної політики з підйому італійського Півдня ще в середині 80-х рр. XX ст. поблизу міста Барі був створений перший у країні технопарк «Новус Ортус».

Зовнішні економічні зв'язки. Для країни характерне негативне сальдо зовнішньої торгівлі. В імпорті переважають сировина, паливо та напівфабрикати, деякі харчові продукти. Водночас Італія експортує автомобілі та інші транспортні засоби, побутову техніку, споживчі товари (взуття, одяг, меблі), фрукти, овочі, тощо. Понад 60% зовнішньоторговельного обігу Італії припадає на країни Євросоюзу, передусім на Німеччину, Францію та Велику Британію. Поза межами Європи країна має значні економічні зв'язки із США та країнами ОПЕК.

Важливе значення мають валютні надходження від туризму, перекази від сезонних робітників, які виїжджають на заробітки до країн Європи та Північної Америки, а також від емігрантів, які постійно проживають за межами Італії. Спостерігається значний приплив у країну іноземного капіталу у формі інвестицій та запозичень.

Міжнародні зв'язки України з Італією. Італія одна із перших у січні 1992 р. визнала суверенітет України. Того ж року в Києві відкрилося італійське посольство. Розпочато співробітництво на рівні малих та середніх підприємств. У зовнішньоторговельному обігу України частка Італії становить 3,9% (в експорті - 5,2%, імпорті - 2,6%).

1. Порівняйте чинники, що визначають місце в міжнародному поділі праці Італії та Франції. 2. Чим вирізняється працересурсний потенціал Італії з-поміж інших високорозвинутих країн Європи? 3. Порівняйте системи розселення Італії та інших європейських країн «Великої сімки». 4. Назвіть домінуючі складники третинного та вторинного секторів економіки Італії. Поясніть причини їх формування. 5. Схарактеризуйте територіальні відмінності спеціалізації аграрного сектору Італії. 6. Які характерні риси просторової організації господарства Італії? З чим пов'язані диспропорції у рівні економічного розвитку Півночі та Півдня країни? 7*. Поміркуйте, що мають на увазі італійці, які кажуть: «Ми - останні серед перших, але й перші серед останніх».