Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Кадоб’янська

6.4.1 Життя і творчість Ясунарі Кавабати

Ясунарі Кавабата народився 11 червня 1899 року в місті Осака в освіченій і багатій сім’ї. Його батько помер, коли Ясунарі було 2 роки. Матері не стало через рік після батька, і хлопчика взяли на виховання дідусь із бабусею по материнській лінії. Ці трагічні обставини вплинули на творчість майбутнього письменника, темі смерті, сирітства, самотності у творах Ясунарі Кавабати належить важливе місце.

У дитинстві Ясунарі мріяв бути художником, підлітком вирішив стати письменником, і в 1914 році починає писати автобіографічну розповідь. Її було опубліковано в 1925 році під назвою «Щоденник шістнадцятирічного».

Продовжуючи жити в родичів, майбутній письменник вступив до Токійської середньої школи, де вивчав європейську культуру. Він захоплювався скандинавською літературою, ознайомився із творами Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рембрандта, Поля Сезанна.

У 1920 році юнак став студентом Токійського університету на факультеті англійської літератури, однак на другому курсі взявся за вивчення японської літератури. Ясунарі із групою молодих письменників засновує журнал «Бунгей дзідай» («Сучасна література») — рупор модерністського напряму в японській літературі, відомого під назвою «сінканкакуха» («неосенсуалізм»), який перебував під значним впливом модерністських письменників Заходу, особливо таких, як Джеймс Джойс і Гертруда Стайн. Молоді письменники підтримували ідеї мистецтва для мистецтва і перебували під впливом європейських течій кубізму, експресіонізму, дадаїзму та інших модерністських стилів.

Теорія літератури

Неосенсуалізм — течія модернізму, яка виникла під впливом великої трагедії Японії XX ст. — землетрусу 1923 року, що знищив Токіо. Представники цієї течії в мистецтві були переконані, що основоположним у житті є суб’єктивне відчуття, і література покликана розкривати саме цю сторону людської природи. В основу творчого методу письменників-неосенсуалістів покладено добре відомий на Далекому Сході прийом асоціацій за контрастом, що здавна використовувався в японській поезії та живописі.

На думку японських неосенсуалістів, література не повинна бути тільки копією об’єктивної дійсності, вона — завжди плід суб’єктивних вражень, переживань, почуттів, сумнівів автора. Однак Кавабата в цій групі молодих майстрів посідає особливе місце. На відміну від інших, він не відмовився від національних художніх традицій, класичних уявлень про прекрасне. Пізніше він писав: «У захопленні від літератури Заходу я намагався наслідувати кращі її зразки. Але по суті я — східна людина і ніколи не втрачав свого власного шляху».

Перший літературний успіх письменнику принесла повість «Танцівниця з Ідзу» (1925), у якій розповідається про студента, що закохався в молоду танцівницю. Твір написано методом «потоку свідомості», що підтверджує вплив творчості Джеймса Джойса і Марселя Пруста на становлення Ясунарі Кавабати як письменника, але спостерігаються в ньому й риси неосенсуалізму.

У 1930-ті роки творчість Ясунарі Кавабати стає більш традиційною, він відмовляється від ранніх літературних експериментів.

У 1931 році Кавабата одружився з Хідеко та оселився з дружиною в самурайській столиці Японії на півночі від Токіо — місті Камакура, де у них народилася дочка. Літо вони зазвичай проводили на гірському курорті Каруйдзава в котеджі західного типу, а взимку жили в будинку японського стилю в Дзусі. Неподалеку від Дзусі в письменника була квартира, де він працював у традиційному японському кімоно і дерев’яних сандаліях.

Кавабата з дружиною Хідеко (зліва) та її сестрою Кіміко. 1930 р.

Кавабата за роботою. Камакура. 1946 р.

Справжнє визнання прийшло до письменника після появи нової повісті — «Снігова країна» (1934—1947). Цей твір визнано одним із найкращих у прозі Японії. Таємниця людського кохання і таємниця принадності природи снігового краю стають предметом філософських роздумів митця, котрий намагається знайти ключ до відкриття вічної гармонії світу. Письменник довго працював над романом: перший варіант з’явився друком у 1937 році, а остаточний — тільки за десять років. Ясунарі Кавабата остаточно заявив про себе як талановитий майстер ліричної прози, у якій відбився духовний стан сучасного японця.

Під час Другої світової війни і в повоєнний період письменник намагався бути осторонь від політики. Він довго подорожував Маньчжурією та багато часу приділив вивченню «Саги про Гендзі», класичного японського роману XI ст. У загадковій повісті Кавабати «Тисяча журавлів» (1949), в основу якої покладено традиційну японську чайну церемонію, простежуються елементи «Саги про Гендзі». Саме повість «Тисяча журавлів» найкраще відома на Заході.

У повістях «Тисяча журавлів», «Голос гір», «Давня столиця», що розвивають давні традиції класичної японської словесності, Ясунарі Кавабата порушує проблеми моралі і краси, намагаючись урятувати суспільство XX століття від бездуховності.

Думка про те, що минуле знищити неможливо, що воно продовжує існувати, що в «давно покинутих місцях ми зустрічаємо втрачений час», надає особливого забарвлення художній творчості Кавабати. Митець був упевнений, що зв’язок часів не розпався, що минуле існує в теперішньому, пронизуючи його невидимими променями. Кавабата володів здатністю відтворювати ланцюг часів, відчуваючи світ у всіх трьох часових вимірах, що найбільш яскраво виявилося в повісті «Тисяча журавлів».

У 1960 році за підтримки держдепартаменту США Кавабата здійснив турне по кількох американських університетах, де вів семінари з японської літератури. У своїх лекціях він указував на безперервність розвитку японської літератури з XI по XIX століття, а також на глибокі зміни, що відбулися, коли японські письменники зазнали впливу своїх західних побратимів по перу.

Українське видання творів Кавабати

Імовірно, внаслідок цього впливу Ясунарі Кавабата наприкінці 1960-х порвав із політичним нейтралітетом і разом з Юкіо Місімою і двома іншими письменниками підписав петицію проти «культурної революції» в комуністичному Китаї.

У 1970 році, після невдалої спроби організувати повстання на одній із японських військових баз, Місіма здійснив харакірі (ритуальне самогубство).

Через два роки тяжкохворий Кавабата також укоротив собі віку, отруївшись газом у себе вдома в Дзусі. Цей вчинок приголомшив усю Японію, весь літературний світ. Оскільки письменник не залишив передсмертної записки, мотиви самогубства досі нез’ясовані.

Українською мовою твори Ясунарі Кавабати перекладали Іван Дзюб та Мирон Федоришин.