Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Кадоб’янська

6.2.3 Реалістичний, міфологічний і філософський плани повісті «Старий і море»

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Повість «Старий і море» є одним з останніх завершених творів Ернеста Гемінґвея, своєрідним підсумком його творчості й вершиною роздумів про сенс життя. її визначають як філософську притчу. Невибаглива історія старого рибалки Сантьяго стає узагальненою історією складного шляху людини, яка кожного дня веде нескінченну боротьбу за існування, поєднуючи її з намаганням жити у злагоді з навколишнім світом.

Грегоріо Фуентес, нібито прототип Старого

На перший погляд сюжет повісті-притчі Ернеста Гемінґвея «Старий і море» не складний. Старий рибалка Сантьяго вирушає далеко у відкрите море. Йому поталанило: він упіймав рибу, але вона настільки велика і дужа, що старому доводиться довго і тяжко змагатися, аби перемогти її. А на зворотному шляху акули знищили рибу, і старий приплив до берега лише з її кістяком.

Поєдинок завершено. Але чи є в ньому переможець? І якщо є, то хто саме? І взагалі, про що ця повість? Про двобій людини і риби? Чи про гармонію людини і природи? Про силу чи безсилля людини? Про людську мудрість чи про людське безумство? А можливо, про трагедію самотності у світі, у якому роз’єднаність людей, відчуженість людини від суспільства і навколишньої природи сприймається як норма? І в чому, врешті, пафос повісті? В утвердженні сили людини чи, навпаки, її безсилля? У палкому письменницькому заклику до єднання людей чи у констатації їхньої роз’єднаності?

Притча завжди повчає. І це повчання, як і сюжет, має позачасовий, наднаціональний, вселюдський, всеохоплюючий сенс. Гемінґвей не тлумачить змісту своєї притчі. Читач завдяки асоціативності мислення немовби відновлює те, чого автор не висловив уголос. Такий художній прийом він назвав «ефектом айсберга». Відсутність прямого авторського тлумачення подій позбавляє повість дидактизму.

Гемінґвей побудував свою повість на системі мотивів, які постійно повторюються в оповіді, переплітаються, взаємодіють.

Одним із провідних є мотив незвичайної риби, яку хотів упіймати і нарешті впіймав старий рибалка. Але цей мотив постає у творі не як щось стале, незмінне. Спочатку це просто велика риба. «Я цілий тиждень рибалив на глибокому й нічого не піймав, — подумав старий. — Спробую сьогодні там, де ходять косяки марліна й тунця, — може, серед них попадеться й велика риба». (Тут і далі переклад Володимира Митрофанова'). А потім настають трагічні зміни. «Звертатися до рибини він більше не міг: надто вже вона була понівечена. Та раптом у нього сяйнула думка: — Піврибини, — сказав він. — Колишня рибина... я занапастив нас обох».

Обкладинка українського видання повісті

Постер телефільму «Старий і море». США, 1990 р.

Слава Шульц. Ілюстрація до повісті

Кадр із фільму «Старий і море». США, 1958 р.

Чи не свідчить такий розвиток сюжету про цілковиту поразку Сантьяго? Поєдинок між старим та акулами — то лише видима частина «айсберга». У підтексті роздуми про найважливіші проблеми: людина і суспільство, людина і природа, людина і Всесвіт. Письменник прагне гармонії, але досягти її у звичайному житті важко. А може, і взагалі неможливо?

Адже Сантьяго не лише милується гармонійно прекрасною рибою, а й дивиться на неї як на товар для продажу. І не задля споглядання чудової риби вийшов Сантьяго в море, а задля того, щоб зловити і продати її. Сантьяго б’ється з акулами насамперед тому, що ці хижаки забирають в нього здобич, а отже, і можливості для існування.

Поведінка старого цілком умотивована. Риба — його. Він зловив її. Він віддав боротьбі з нею мало не всі свої сили. Він любить цю свою рибу, співчуває їй, навіть благає її допомогти йому. Відчувши, що сили залишають його, він звертається до неї: «Рибино, тобі ж однаково помирати. То невже ти хочеш убити й мене?»

Для Сантьяго битися за рибу — це означає битися за життя, причому не просто за їжу, а за своє місце в жорстокому світі, який не визнає невдах.

Старий самотній серед людей, він самотній у своєму тяжкому двобої з морем, рибою, акулами — з долею.

Проте в мотив самотності Гемінґвей не вкладає песимістичного звучання, яким парадоксальним це б не здавалося. Письменник показує, що самотність, відсутність допомоги, необхідність розраховувати лише на себе — саме це змушує старого бути мужнім і терплячим, знаходити в собі резерви сил, які дають йому змогу вийти переможцем.

Гемінґвей — прихильник активної позиції, позиції дії: людина має вірити у власні сили і спиратися у скрутну годину на них. Таке розв’язання мотиву самотності позбавляє повість похмурості, надає їй життєствердного звучання. «А нагорі, у своїй хатині при дорозі, старий знову спав. Він спав так само долілиць, і біля нього, пильнуючи його сон, сидів хлопець. Старому снилися леви». Так у фіналі повісті переплітаються і взаємодіють два мотиви — хлопчика і левів.

Хлопчик біля Сантьяго — то врешті-решт визнання його, старого, перемоги, то подолання його трагічної самотності, його надія на те, що в нього ще є майбутнє. А леви уві сні — це пам’ять про пережиту боротьбу, готовність знову ставати до бою за життя.

Старий Сантьяго за законами природи — переможець, хоч він — переможений за шкалою цінностей людей. З великою гордістю звучать його слова: «Людина створена не для того, щоб терпіти поразку. Людину можна знищити, але не можна перемогти».

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

СТАРИЙ І МОРЕ

(Уривок)

(...) Старий поглянув на безмежний простір моря й збагнув, який він тепер самотній. Проте побачив він і райдужні відсвіти в темній товщі води, й туго напнуту жилку, що зникала в глибині, й дивне коливання тихої морської гладіні. Тепер і над морем скупчувались хмари, віщуючи пасат, а, глянувши вперед, старий побачив табун диких качок, що летіли над водою, чітко вирізняючись на тлі неба, — на якийсь час їхні обриси неначе затуманювались, тоді знов ставали чіткі, — і він зрозумів, що людина в морі ніколи не буває самотня.

Йому пригадалось, як декотрі люди бояться запливати самі в невеликому човні далеко в море, звідки не видно берега, й подумав, що в ті місяці, коли негода настає зненацька, їхній страх цілком виправданий. Але тепер була пора ураганів, а в цю пору, коли тихо, звичайно стоїть найкраща в цілому році погода.

«Та й коли насувається ураган, у морі його ознаки завжди видно за кілька днів наперед. На суходолі їх не бачать, бо не знають, на що треба зважати, — думав старий. — Певне, є відміна і в тому, що з берега хмари виглядають інакше, ніж з моря. Та найближчим часом урагану боятись нема чого».

Він подивився на небо й побачив білі купчасті хмари, подібні до накладених одна на одну апетитних кульок морозива, а над ними у високому вересневому небі видніли тонкі смужки пірчастих хмаринок,

— Буде легкий бриз, — сказав старий. — Така погода мені куди вигідніша, ніж тобі, рибино.

Ліву руку йому й досі судомило, але він уже помалу розгинав пальці...

«Якби тут був хлопець, він розтер би мені руку, і її одпустило б згори, від ліктя, — подумав старий. — Та дарма, одпустить і від пальців».

У цю мить, ще не помічаючи, як змінився нахил жилки у воді, він відчув правою рукою, що натяг слабшає. Тоді, наваживши на снасть і щосили молотячи лівою рукою по стегну, побачив, як жилка поволі підноситься все вище над водою.

— Зараз вона випливе, — мовив старий. — Ану, руко, оклигуй. Оклигуй, прошу тебе.

Жилка й далі помалу, але невпинно виринала з води, а тоді поверхня океану перед човном здулась, і рибина випливла на світ.

Вона випливала довго, наче їй кінця-краю не було, і з боків її струменіла вода. Рибина виблискувала проти сонця, голова й спина в неї були темно-фіолетові, а широкі смуги на боках видавалися в сонячному промінні блідо-бузковими. Її довгий, як бейсбольна битка, і загострений на кінці меч скидався на рапіру. Рибина показалася з води на всю свою довжину, а тоді знов пірнула — без сплеску, мов досвідчений нирець, — і старий побачив, як востаннє майнув її великий, схожий на лезо коси хвіст, і одразу ж по тому жилка швидко побігла у воду слідом за рибиною.

— Футів на два довша за мій човен, — сказав старий.

Жилка збігала швидко, але розмірено — отже, рибина не була наполохана. Старий обома руками вчепився за жилку й натяг її до відпору, силкуючись загальмувати. Він знав: якщо він не здужає сповільнити рух рибини безперервним опором, вона розмотає всю снасть і обірве її.

«Рибина величезна, і я повинен приборкати її, — думав старий. — Не можна давати їй відчути, яка вона дужа й на що здатна, коли б стала тікати. Бувши нею, я б зараз пішов на відчай душі й дав тягу, аж поки щось урвалося б. Та, хвалити Бога, риба не така розумна, як ми, що вбиваємо її, зате куди благородніша й спритніша». (...)

Переклад Володимира Митрофанова

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

  • 1. Складіть розповідь про старого рибалку, про його боротьбу з величезною рибою-мечем.
  • 2. Знайдіть портретну характеристику старого у повісті «Старий і море», простежте, як письменник змальовує свого героя залежно від ситуації.
  • 3. Поясніть, як характеризують героя роздуми. Яку рису його характеру вони увиразнюють?
  • 4. Розкрийте роль пейзажу в повісті.
  • 5. Простежте, як життя старого Сантьяго пов’язане із морем, як він ставиться до його мешканців.
  • 6. Покажіть на прикладах, як море символізує буття, сповнене пристрастей, випробувань, поразок і перемог.
  • 7. Проаналізуйте смисл життя старого рибалки Сантьяго, його погляди, захоплення (зокрема бейсболом).
  • 8. Складіть інформаційне гроно «Моральний кодекс Сантьяго».
  • 9. Обґрунтуйте символічні значення образів твору. Поміркуйте, які з них викликають у вас сумніви і чому.
  • 10. Проілюструйте основні мотиви повісті «Старий і море», поясніть, яку роль вони виконують у творі.
  • 11. Подискутуйте, чому повість «Старий і море» називають притчею.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

  • 1. Об’єднайтеся в пари і підготуйтеся до дебатів на тему «Цінність людського життя у XXI столітті».
  • 2. Об’єднайтеся у групи й подивіться одну з екранізацій повісті «Старий і море». Поділіться враженнями з однокласниками/однокласницями.

Дебати — чітко структурований і спеціально організований публічний обмін думками між двома сторонами з актуальної теми. Цей різновид публічної дискусії учасники дебатів спрямовують на переконання у своїй правоті третьої сторони, а не одне одного.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

  • uk.wikipedia.org/wiki/Ернест_Гемінґвей