Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Кадоб’янська

1.2.5 «Фауст», частина перша

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

• Дії «Фауста» передують рядки присвяти, у якій висловлені думки й почуття поета, який повертається до задумів своєї юності, щоб подарувати їм нове життя. Відкривають трагедію два прологи: «Пролог у театрі» і «Пролог на небі».
• У «Пролозі в театрі» поет декларує свої творчі принципи. У «Пролозі на небі», як зазначалося вище, сперечаються Бог і Мефістофель про сенс людського життя, пошуки істини та помилки на цьому шляху. Тут, власне, й висловлено основний смисл «Фауста».

Професор Фауст, не задоволений своїми науковими знаннями, у відчаї підносить до губ склянку з отрутою. Його зупиняють церковні дзвони. На прогулянці містом зі своїм учнем Вагнером учений зустрічає собаку, що в будинку Фауста перевтілюється в людський образ — Мефістофеля.

Злий дух спокушає старого відлюдника знову зазнати життєвих радощів. Плата за це — душа Фауста. Скріпивши домовленість кров’ю, Фауст вирушає «зазнати після довгого посту, що означає повнота життя».

У пошуках розваг Фауст і Мефістофель мандрують Лейпцигом. У погребі Авербаха злий дух вражає студентів тим, що різне вино водограєм заструменіло з пробитих у столі дірок. Однак пияцтво не приваблює Фауста, його мучить не тілесна, а духовна спрага.

Тоді Мефістофель веде Фауста до відьминої кухні, де стара чаклунка повертає вченому молодість. Диявол спокушає Фауста зображенням у дзеркалі юної Маргарита. Вражений красою дівчини, Фауст просить Мефістофеля про знайомство з нею.

Відтак перед читачем розгортається історія вже не вченого-мислителя, а простої людини, захопленої новими почуттями.

Ежен Делакруа. Фауст у своєму кабінеті. 1829 р.

Вальпуржина ніч — ніч із 30 квітня на 1 травня, язичницьке, християнське і водночас сатанинське свято, яке відзначається у країнах Центральної і Північної Європи. У Німеччині вважається, що в ніч на 1 травня щорічно на вершини Броккен і Блоксберг у горах Гарц злітаються відьми.

Вальпуржина ніч. Сцена з опери «Фауст» у Національній опері України

Мефістофель знайомиться із сусідкою Маргарити Мартою і зводить Фауста з дівчиною. Фауст і Маргарита починають зустрічатися й закохуються. Щоб провести ніч наодинці з коханою, Фауст переконує Маргариту приспати матір снодійним, що йому дав Мефістофель. Від зілля мати помирає. Про стосунки Маргариты (Гретхен) і Фауста в місті пішов поголос. її брат Валентин хоче помститися Фаусту за безчестя сестри. Під час поєдинку з Фаустом Валентин гине.

Фауст і Мефістофель змушені залишити місто. Мефістофель, щоб розважити Фауста, бере його на шабаш Вальпуржиної ночі на гору Броккен. Та Фаусту здається, що він бачить там сумну постать Маргарита. Він з’ясовує, що його кохана у в’язниці чекає страти за те, що втопила їхню дочку.

Фауст поспішає до в’язниці і пропонує Маргариті втечу. Дівчина відмовляється прийняти допомогу нечистої сили і залишається чекати страти. Усупереч очікуванням Мефістофеля Господь вирішує врятувати душу дівчини від мук пекла і оголошує свій вердикт: «Врятована».

Так завершується перша частина трагедії. У її останніх сценах уміщено важливий моральний урок: самоствердження однієї особистості, «надлюдини», як назвав Гете свого героя, може обернутися катастрофою для інших.