Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Кадоб’янська

7.4.2 Специфіка індивідуального стилю митця

Перше оповідання «Захоплений будинок» Хуліо Кортасар видав у 1946 році в журналі свого художнього наставника Хорхе Луїса Борхеса — аргентинського письменника, поета й публіциста. У цій роботі змальовано образ людської слабкості перед життєвими обставинами і світом загалом. А ще тут виявилася схильність митця до своєрідного поєднання реальності з фантастикою, орієнтація на вражаючу несподіванку.

«Нефантастична фантастика» Кортасара

Часто творчість Кортасара відносять до магічного реалізму. Її ще називають «нефантастичною фантастикою». Але, можливо, вона більше тяжіє до модернізму та абсурдизму, оскільки його сюрреалістичні образи дивують самобутністю.

ВИСОКА ПОЛИЦЯ

Нічим не примітна і зовні стійка повсякденність у творах Кортасара починала розчинятися під впливом таємничих сил, ірреальність бентежила — романи «Іспит» (1986), «Виграші» (1960), збірки оповідань «Бестіарій» (1951), «Кінець гри» (1956—1964). Фантастика у творах підкреслювала химерність поглядів на навколишній світ.

Пам'ятник Кортасару в Аргентині

З роками своєрідний кортасарівський спосіб передачі фантастичного припущення видозмінився, ірраціональність подій не завжди була обумовлена втручанням сили «ззовні», нерідко незвичне, несподіване зароджувалося у внутрішньому просторі самої людини.

Кортасар — визнаний майстер новели, автор збірок «Життя хронопів і фамів» (1962), «Всі вогні — вогонь» (1966), «Той, хто тут бродить» (1977), «Дехто Лукас» (1979), «Ми так любили Гленду» (1980), «Поза часом» (1982) тощо. Він вважав, що «роман перемагає завжди за балами, оповідання має виграти нокаутом».

Світову славу Кортасар здобув як романіст, виступивши одним із творців «нового латиноамериканського роману».

Перші романи Кортасара «Іспит» і «Виграші» були написані виключно на аргентинському матеріалі. Героями наступних романів «Гра в класики» (1963), «62. Модель для збірки» (1968) були не тільки аргентинці, а й французи, англійці, данці. У центрі уваги автора — сучасні соціальні, психологічні, етичні проблеми.

Найвідоміший роман Кортасара «Гра в класики» критики назвали першим «великим латиноамериканським романом». Його особливість полягає в тому, що в ньому «живуть» декілька романів, з якими читач має ознайомитися, перечитуючи розділи у певній послідовності. Це твір без початку і завершення, який можна читати послідовно сторінка за сторінкою, або починати читати з кінця чи навіть пропускаючи окремі фрагменти. Це книжка-гра, трансформер, з яким читач може поводитися вільно.

Але найкраще, за авторським задумом, читати роман, рухаючись своєрідними зигзагами, на зразок того, як це роблять діти, граючись у «класики». З цією метою Кортасар розробив для читача спеціальний цифровий код — маршрут прочитання розділів книжки.

Життя героїв Кортасара минає в суто кортасарівському інтелектуальному просторі — це групи близьких за духом і способом мислення людей, які прагнуть своїм повсякденним існуванням спростовувати умовності і стандарти суспільного життя і не бажають вести благопристойний спосіб життя.

ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОГО МЕТОДУ ХУЛЮ КОРТАСАРА

Після смерті письменника вийшли друком його критичні статті, вірші, поеми, оповідання і романи. Три томи листів Кортасара зібрала і опублікувала його перша дружина Аврора Бернардес — аргентинська перекладачка, яка успадкувала всі права на творчу спадщину класика латиноамериканської літератури.

Українською мовою окремі твори Кортасара переклали Юрій Покальчук, Анатоль Перепадя, Олександр Буценко, Сергій Борщевський, Вольфрам Бурґардт та інші.

Обкладинка українського видання Кортасара