12. ІЛЮСТРАЦІЯ

Ілюстрація (від латинського прояснювати) - це зображення, яке пояснює й доповнює літературний текст. З ілюстраціями ми стикаємося в книжках, журналах, можемо побачити їх у давніх рукописах.

Чи помічали ви, що ілюстровані книжки читати набагато цікавіше? Книжка стає ніби змістовнішою, більше розповідає нам. Ми дізнаємося не тільки що трапилося з героями, а й які вони були, можемо побачити детальніше їхній одяг, предмети навколо них. Навіть добре знаючи сюжет, гарно ілюстровану книжку хочеться роздивлятися знову й знову. Бо така книжка - мистецький твір.

Першими ілюстраціями вважаються кольорові малюнки, що прикрашають давньоєгипетські папіруси. їх згортали в сувої.

Коли з’явився пергамент, його виготовляли з обробленої шкіри ягнят. Спочатку пергамент також згортали в сувої, але з IV ст. його стали нарізати на окремі аркуші і зшивати в зошити, а кілька зошитів - у кодекс, тобто знайому нам книжку. Форма кодексу залишалась і тоді, коли замість коштовного пергаменту почали застосовувати папір. Така форма збереглася й до нашого часу.

Євангеліст Лука. Мініатюра з Євангелія XIII ст.

Сувій

Кодекси (українські стародруки)

У кодексах, як і в сувоях, ілюстрації відповідали фрагменту тексту, біля якого вони розміщувалися. Вони мали назву мініатюри від латинського найменування червоної фарби - мініум, яка переважала у старовинних ілюстраціях. Художник також прикрашав книгу орнаментами й художньо оформлював першу літеру розділу - ініціал.

До кращих зразків високохудожніх книг належать: Остромирове євангеліє (найдавніша пам’ятка українського письменства часів Київської Русі), київський Псалтир (XIV ст.), а також уславлений «Пишний часослов герцога Жана Беррійського» (XV ст.), який проілюстрували брати Лімбург. Мініатюри присвячені місяцям року і зображують різні сцени з життя людей. Подібні до них старовинні книжки можна побачити в музеях України, зокрема в Музеї книги та друкарства на території Києво-Печерської лаври.

У XV ст. в книжковій справі стався переворот: книжки почали друкувати. Друкованими стали й ілюстрації. У XVI ст. друкарні виникають і в Україні. Серед найкращих тогочасних українських граверів почесне місце належить Іллі, який в XVII ст. працював у Києві в Лаврській друкарні. Із часом техніка друку вдосконалювалася.

Брати Лімбург. Червень. Мініатюра з «Пишного часослова герцога Жана Беррійського»

Учнівські роботи. Ілюстрації до казок

На початку XX ст. художники петербурзького товариства «Мир искусства» почали розглядати книжку як своєрідний ансамбль, єдине ціле, яке складали: літературний зміст, шрифт, оформлення обкладинки і сторінок, ілюстрації. Ці прогресивні принципи декорування книжки втілив у своїй творчості видатний український графік Г. Нарбут. Його твори належать до перлин українського мистецтва XX ст.

До розуміння книжки як твору мистецтва художники знову повернулися в 1960-х роках. Тоді з’явилися книжки з ілюстраціями С. Адамовича, А. Базилевича, Г. Якутовича та ін., що й досі є гордістю української графіки.

1. Пригадайте ілюстрації до казки, оповідання чи повісті, вивчених на уроці літератури. Які з них вам запам’яталися і чому?

2. У якій техніці виконано ілюстрації у вашій улюбленій книжці? Як ви гадаєте, чи залежить вибір графічної техніки, у якій виконуються ілюстрації, від сюжету літературного твору?

3. У якій графічній техніці ви виконали б ілюстрації до своєї улюбленої казки, оповідання, повісті? Чому?

Користуючись порадами в підручнику (стор. 62-63) щодо створення ілюстрації до літературного твору, створіть ілюстрацію до улюбленої книжки (або проілюструйте твір літератури, який ви зараз вивчаєте на уроках літератури).

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ІЛЮСТРАЦІЄЮ

Читаючи будь-який літературний твір, ми подумки чи на окремому аркуші паперу окреслюємо найвиразніші епізоди, що найбільше запам’ятовуються. Потім настає черга ескізу.

1. На ескізі ми розробляємо варіанти характерів персонажів, їхні рухи, композиційне положення один щодо одного. Можна зазирнути до книжок з історії костюмів (якщо твір історичний), до енциклопедії про тварин (якщо йдеться про них), поцікавитись, як подібні завдання вирішували художники. Це не означає, що треба перемальовувати їхні твори, варто лише брати їх за приклад і робити свою оригінальну ілюстрацію.

2. Ескізів-пошуків має бути декілька, бо найперше рішення не завжди буває найліпшим. Зупинившись на найвдалішому ескізі, ми починаємо його деталізувати. В ілюстрації вкрай важливо не робити розбіжностей із текстом. Якщо написано, що сукня червона, а очі сині, то так і має бути в ілюстрації, а не навпаки. Для будь-якої зміни мусить бути змістовне пояснення.

3. Деталі в ілюстрації мають «працювати» на розкриття змісту. Зайві подробиці, якщо вони добре підібрані і доречні, зроблять сюжет цікавішим. А якщо вони підібрані невдало, то тільки заплутають глядача, зроблять роботу незрозумілою.

Останній, підготовчий, етап (якщо ілюстрація кольорова) - ескіз у кольорі. Мистецтво ілюстрації доволі демократичне, тобто не обмежене жорсткими правилами. Малюнок можна розмішувати в колі, квадраті, брати в рамку, «виходити» за межі рамки, робити малюнок до самого краю сторінки («навиліт»), з «вільним краєм», кольоровий, тональний, двома кольорами тощо. Головне, щоб зміст його сюжету відповідав змісту літературного твору і розкривав його.