Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Ісаєва

Олександр Блок

(1880—1921)

Є поети, чия творчість входить у наші серця як безцінний дар, з котрим ми ніколи не розлучаємося. Серед них — Олександр Блок — зоря першої величини у сліпучо-яскравому сузір'ї російської поезії.

Максим Рильський

НАЙЯСКРАВІША ЗІРКА СРІБНОГО НЕБОСХИЛУ

Олександр Блок — одна з найяскравіших зірок на срібному небосхилі російської поезії. Співець «снів» і «туманів», шанувальник Прекрасної Дами й таємничої Незнайомої, мешканець галасливих вулиць і безстрашний воїн, він завжди залишався проникливим ліричним поетом.

Олександр Олександрович блок народився 16 листопада 1880 року у дворянській родині. Невдовзі після народження сина мати Блока, Олександра Андріївна, розлучилася зі своїм чоловіком, і хлопчик виховувався в будинку діда — відомого вченого-ботаніка, ректора Петербурзького університету Андрія Бекетова. Бабуся і тітки майбутнього поета займалися літературою, музикою, обожнювали поезію. Творча натхненна атмосфера, ніжне піклування рідних сприяли ранньому пробудженню поетичного таланту Олександра Блока. Перші вірші Сашко написав у п'ять років. А ще була «запашна глушина маленької садиби», без якої неможливо уявити ні життя, ні поезію Блока. Старший Бекетов за порадою свого друга, відомого вченого-хіміка Дмитра Менделєєва, придбав маєток Шахматово, що неподалік Москви. Саме тут в Олександра Блока зародилася палка пристрасть до театру й виникло глибоке почуття до доньки Менделєєва — Любові Дмитрівни. Улітку 1896 року юнак організував «Приватний Шахматовський театр», де разом із Любою грав «Гамлета».

Вона — Офелія — у білій сукні, з польовими квітами й розплетеними косами, що золотим дощем спадають на плечі; він — Гамлет — юний принц, який пізнав жорстокість і підступність світу. Уже в молоді роки Олександр збагнув, що Гамлет для нього — це не просто роль у домашній виставі, долі Гамлета прагнув поетичний дар молодого поета, внутрішній голос, який згодом Анна Ахматова назве «трагічним тенором епохи».

Захоплення театром було таким сильним, що О. Блок хотів обрати артистичну кар'єру. Але родичі наполягли на класичній освіті, і в 1898 році юнак «доволі несвідомо» вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Любов до літератури взяла верх, і вже на третьому курсі Олександр перевівся на філологічний факультет, який успішно закінчив.

У 1903 році О. Блок одружився з Л. Менделєєвою. У цьому ж році відбувся і літературний дебют майбутнього поета. У журналі російських символістів «Новий шлях» було опубліковано десять його віршів, Блок познайомився з поетами-символістами А. Бєлим, В. Брюсовим, К. Бальмонтом.

Олександр Блок у ролі Гамлета (фото 1898)

Лірика Олександра Блока — унікальне явище російської поетичної культури. При всьому розмаїтті її проблематики, відмінності ранніх віршів від подальшої творчості, вона виступає як єдине ціле й відображає внутрішню логіку творчих пошуків поета. На цю особливість указував і сам Блок, упорядковуючи тритомне видання своїх творів не за хронологією, а за змістом.

Так, перший том «автобіографічної трилогії» (1898-1904) пов'язують зі збіркою «Віршів про Прекрасну Даму». Провідна тема збірки — тема кохання — розроблялася О. Блоком під впливом релігійного вчення про Софію Премудрість Божу В. Соловйова. А образ коханої дружини — Л. Менделєєвої — став земним уособленням Вічної Жіночності й Прекрасної Дами, яку оспівував лицар-поет:

Я знаю — близько Ти. Літа собі минають —

У вигляді одному дуже близько Ти.

Весь горизонт пала — і ясний до відчаю,

Сумую я в зітханнях німоти...

Переклад із російської Кирила Васюкова

Поезія другого тому (1904-1908) позначилася кризою світогляду поета. Блок поступово відмовляється від містики та релігійних ідей Соловйова. У збірках «Бульбашки землі», «Місто», «Снігова маска» зоряний і містичний світ Прекрасної Дами поступився місцем реальному світові з його драматизмом і дисгармонією. Так, у знаменитому вірші «Незнайома» (1906) контрастно переплелися повсякденність і фантастика, «низька» дійсність і «висока» мрія. Ліричний герой тепер не прагне служіння Прекрасній Дамі, він поринає у світ життєвих стихій — стихії природи, міста, урбаністичної цивілізації, земного (а не містичного) кохання.

Лірику третього тому (1908-1921) представляють збірки «На полі Куликовім», «Батьківщина». Осмислюючи шляхи розвитку Росії, яка стояла на порозі трагічних подій, Блок звертається до історичної тематики. Революцію 1917 року поет сприйняв натхненно, як «живу стихію», «космічну грозу», що зламає сучасну «мертву цивілізацію». Тема історичних потрясінь, оновлення світу посіла головне місце й у поемі Блока «Дванадцять», і вірші «Скіфи».

Глибока душевна криза, спричинена переосмисленням революційних подій і долі Росії, виснажлива праця, голод і тяжка хвороба зупинили творчий злет митця. 7 серпня 1921 року Олександр Блок відійшов у вічність.

У своєму житті поет пройшов крізь страшні випробування, але йому вдалося зберегти віру в людину та любов до життя. Його творчим кредо став вірш «Яка жага безумна — жить...» (1914), у якому поет звертається і до вас — молодих людей ХХІ століття:

Проте колись юнак веселий

В прийдешнім спогада мене:

Ні, не похмурість, не могила

Була в душі його на дні.

Він весь — свобода яснокрила,

Дитя при світлому вогні!

Переклад із російської Максима Рильського

  • 1. Які епізоди з біографії Олександра Блока вам запам'ятались?
  • 2. Розкажіть, у якій атмосфері ріс і виховувався поет.
  • 3. Назвіть провідні теми й мотиви творчості Олександра Блока.

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Творчість О. Блока ще за життя поета була добре відома в нашій країні. Зокрема поет двічі бував у Києві. У 1907 році Блок виступив на літературному вечері, що відбувся в Київському оперному театрі.

Олександр Блок у Києві (фото 1907)

Серед найвідоміших перекладачів творів Блока — Максим Рильський, Григорій Кочур, Дмитро Павличко.

Максим Рильський та Дмитро Павличко написали про творчість Блока статті, а Ліна Костенко присвятила поетові такі проникливі рядки:

Учора в дощ зайшов до мене Блок.

Волосся мокре, на щоках росинки.

Блідий од смутку, тихий од думок,

близький до сліз, реальний до ворсинки.

Постояв трохи, слів не говорив,

поусміхався дивними очима.

і ніч у зламах врубелівських крил

стояла довго в нього за плечима...