Зарубіжна література. 11 клас. Ісаєва

Мілорад Павич

(1929—2009)

Я намагаюся дати читачеві більшу свободу; він разом зі мною несе відповідальність за розвиток сюжету. Я надаю йому можливість самому вирішувати, де розпочинається і де закінчується роман, яка зав’язка і розв’язка, яка доля головних героїв. Це можна назвати інтерактивною літературою — літературою, що зрівнює читача з письменником.

Мілорад Павич

МІЛОРАД ПАВИЧ

Автобіографія1

Я письменник уже дві сотні років. Далекого 1766 року один Павич2 видав у Будимі3 свою збірку віршів і відтоді нас вважають письменницькою родиною.

1 «Автобіографія» М. Павича опублікована в його збірці «Скляний слимак: оповідання з Інтернету» на початку 1998 року. Її можна знайти в інтернеті за адресою: www.khazars.com (мовою оригіналу).

2 Емерик Павич (1696-1780) — латиномовний письменник-богослов, францисканець; жив і працював у Буді (Будимі); автор історичних праць про Сербію та Боснію. Переклав на латину історико-поетичну збірку Андрії Качича-Міошича (1704-1760).

3 Будим (Буда) — правобережна частина сучасного Будапешту (від 1872 року); а до того — окреме місто. На титулі «Русалки Дністрової» стоїть: У Будимі. Письмом Корол. Всеучилища Пештанского, 1837.

Народився я 1929 року на узбережжі однієї з чотирьох райських річок4 о 8.30 ранку під знаком Терезів (під знак Скорпіона), за астекським гороскопом — Змія.

4 М. Павич народився в Белграді, який розташований на усті Сави в Дунай. Можна припустити, що саме Дунай є однією з тих чотирьох райських річок, а решта три — Дністер, Дніпро і Дін.

Вперше зазнав бомбардувань у віці 12 років. Востаннє — у віці 15 років1. Поміж тими двома бомбардуваннями я вперше закохався і під німецькою окупацією примусово вивчив німецьку. Тоді ж потайки я навчився англійської від одного пана, який курив люльку з духмяним тютюном2. У той же час я вперше забув французьку (пізніше я забував її ще двічі). Врешті, на одній псарні, куди я потрапив ховаючись від англо-американського бомбардування, один російський еміґрант, царський офіцер, почав мені давати уроки російської з книжок Фета і Тютчева3. Інших російських книжок у нього не було. Тепер я думаю, що вивчення мов було до певної міри перетворенням на різноманітних заворожених звірят4.

1 Властиво, бомбардований вперше і вдруге, а востаннє щойно цього (1999) року — вже військами НАТО, принаймні рік після написання «Автобіографії».

2 Сам Павич теж курить люльку з духмяним тютюном.

3 Знання російської не пропало намарно. Між іншим, М. Павич упорядкував восьмитомне видання творів О. Пушкіна сербською мовою, переклав його «Євгенія Онєгіна», «Полтаву» і «Циган».

4 Скільки ти знаєш мов — стільки раз ти заворожена тваринка.

Я любив двох Йоанів — Йоана Дамаскина і Йоана Золотоустого (Хризостома)5.

5 Обидва ці Йоани посутньо присутні у творчості М. Павича.

У моїх книгах я реалізував набагато більше любові, аніж у свому житті. Лише за одним винятком, який і досі триває6. Ніч у сні солодко прилипала до обох моїх щік.

6 Йдеться про дружину М. Павича, письменницю Ясміну Михайлович.

Мілорад Павич разом зі своєю дружиною письменницею Ясміною Михайлович

До 1984 року я був найменш читаним письменником у своїй країні, а від того року поспіль — найбільш читаним7.

7 Від часу публікації «Хозарського словника» (1984), книжки М. Павича видавалися й перевидавалися в Сербії рекордними накладами. Один лише «Хозарський словник» витримав понад сотню видань мовою оригіналу. Двічі побачило світ зібрання творів: семитомне (1990) і десятитомне (1996).

Я написав роман у вигляді словника, другий — у вигляді кросворда, третій — у вигляді клепсидри і четвертий — у вигляді довідника для гадання картами таро1. Я намагався якнайменше перешкоджати тим романам. Вважаю, що роман — це рак. Існує завдяки своїм метастазам. Із дня на день я дедалі менше є автором своїх уже існуючих книжок, але дедалі більше автором майбутніх, яких, можливо, так ніколи й не напишу.

1 І. Хозарський словник: роман-лексикон на 100000 слів;

І І. Краєвид, намальований чаєм: роман для любителів кросвордів;

І ІΙ. Внутрішня сторона вітру, або Роман про Геру і Леандра;

І V. Остання любов у Царгороді: довідник для гадання [картами таро].

На мій подив, книги мої дотепер перекладені 66 разів на різні мови2. Словом, я не маю біографії. Маю лише бібліографію3.

2 Вже, либонь, що більше. Адже після публікації Павичевої «Автобіографії» вийшло українське видання «Хозарського словника», авторські примірники якого він отримав майже водночас із інформацією про китайське видання цього роману. Без сумніву, книжки М. Павича й далі публікують у різних країнах світу.

3 Розлога бібліографія з посиланням на ще докладніші джерела в інтернеті за адресою: www.khazars.com.

Критики у Франції та Іспанії відзначили, що я — перший письменник XXI століття4, а жив я у XX столітті, коли треба було доводити невинність, а не провину.

4 У післямові до українського видання «Хозарського словника» я перефразував це визначення, назвавши М. Павича першим письменником третього тисячоліття.

Мілорад Павич за своїм письмовим столом

Найбільше розчарувань у житті я спізнав від перемог. Перемагати не виплачується.

Я знав, що не треба торкатися живих рукою, якою уві сні доторкався до мертвих.

Я нікого не вбив. Зате мене вбили. Задовго до смерті. Для моїх книг було б краще, якби їхній автор був якимось турком чи німцем. Я був найвідомішим письменником найненависнішого народу на світі — сербського народу.

Гадаю, що Бог осипав мене безмежною милістю, подарувавши мені радість писання, але тією ж мірою і покарав мене, либонь, що через ту ж таки радість.

Переклав із сербської та склав примітки Іван Лучук