Зарубіжна література. 11 клас. Ісаєва

Срібна доба російської поезії

• Пригадайте, що ви знаєте про такий літературно-мистецький напрям, як модернізм. Які течії раннього модернізму вам відомі?

• Назвіть твори французьких поетів-символістів, які ви запам’ятали з 10 класу. Як у них відобразилися основні естетичні принципи символізму?

Це була епоха пробудження самостійної філософської думки, розквіт поезії і загострення естетичної чуттєвості, релігійного неспокою і шукання, інтересу до містики й окультизму. З’явилися нові душі, були відкриті нові джерела творчого життя; бачилися нові зорі...

Микола Бердяєв, російський філософ

Межа ХІХ—ХХ століття у Російській імперії відзначалася значним культурним злетом. М. Бердяєв назвав цей період «культурним ренесансом». Особливо динамічно розвивалася поезія.

Згодом початок 1890-х років — початок 1920-х років у розвитку російської поезії назвали срібною добою. Таке найменування вона отримала за аналогією із XIX століттям — епохою, на яку припав розквіт російської літератури (коли творили О. Пушкін, М. Гоголь, Ф. Достоєвський), і яку метафорично називають золотою добою. Мистецькі пошуки цієї доби виявилися у різних течіях, провідними серед яких були символізм, акмеїзм і футуризм. Розглянемо їх докладніше.

СИМВОЛІЗМ

У 10-му класі ви ознайомилися із поезією французьких символістів Шарля Бодлера, Поля Верлена, Артюра Рембо і знаєте, що символізм — одна з течій модернізму, у якій провідним засобом творення художньої реальності виступає символ, що наповнює конкретний образ багатозначністю.

Микола Бердяєв

Пригадаймо основні ознаки символізму. Сутність цієї течії полягала у символізації зовнішніх виявів світу для осягнення його внутрішнього змісту. Завданням митця було побачити зв’язки між зовнішнім (реальним) і внутрішнім (ідеальним) світами, показати таємничу взаємозалежність усього на світі. Для символістської поезії були характерні такі особливості: сугестивність (натяк, навіювання, звернення до емоційної сфери читача); символізація (творення художньої реальності за допомогою символу); музикальність (поєднання слова і музики, використання прийомів звукопису: алітерації, асонансу та ін.); елітарність (багатозначність символістської поезії вимагала особливого читача, читача-інтелектуала, читача-співавтора) та ін.

Російський символізм розвивав здобутки свого французького попередника, а також російської школи «чистого мистецтва» (вірші Ф. Тютчева, А. Фета та ін.).

Національну самобутність російського символізму визначило вчення про Софію Премудрість Божу релігійного філософа і поета Володимира Соловйова.

Володимир Соловйов

Намагаючись теоретично осмислити тему Софії, В. Соловйов пов’язав її з філософією «всеєдності», за якою дійсність, життя розглядаються як єдиний універсальний організм, у якому об’єднані Бог і людство, людство і Космос, Істина, Добро, Краса.

Російський символізм був неоднорідним, у ньому існувало дві групи поетів: «старші символісти» (1890-ті роки) і «молодші символісти» (1900-ті роки). Розрізнялися вони не тільки за віком, а й за особливостями світосприйняття. Так, «старші» (Валерій Брюсов, Костянтин Бальмонт, Дмитро Мережковський, Зінаїда Гіппіус, Федір Сологуб та ін.) розвивали тенденції французького символізму, а «молодші» (Олександр Блок, Андрій Бєлий, В’ячеслав Іванов та ін.) формувалися під впливом релігійної філософії В. Соловйова.

Костянтин Сомов. Обкладинка до збірки віршів К. Бальмонта «Жар-птиця» (1901) Фронтиспис до книги В’ячеслава Іванова «Cor ardens» (1907)

У 1910-х роках у російському символізмі намітилася криза, що призвела до появи таких течій, як акмеїзм і футуризм.

АКМЕЇЗМ

Акмеїзм виник у 1912 році у надрах поетичної спілки «Цех поетів», яка відмежувалася від символізму. Вже сама назва спілки вказувала на ставлення митців до поезії, що сприймалася як професійна діяльність, яку необхідно вдосконалювати (пор.: у символістів поезія — таїнство, божественне осяяння).

Акмеїзм (від грецьк. akme — вершина, вищий ступінь або якість чого-небудь) — модерністська течія в російській поезії 10-х років XX століття, головною ознакою якої, на противагу символізму, було відображення земного, конкретного, предметного світу.

Найяскравіші представники акмеїзму — Микола Гумільов, Сергій Городецький, Анна Ахматова, Осип Мандельштам, Володимир Нарбут та ін.

Визнаючи символізм за свого «батька», акмеїсти разом із тим виступали проти надмірного ірраціоналізму та містики, вважали, що непізнаване не можна пізнати, та й не слід цього робити. Поети-акмеїсти не сприймали властивої символізму туманності, вони виступили за відображення конкретного предметного світу, за чіткість, простоту й однозначність художніх образів. «Боротьба між акмеїзмом і символізмом... є, насамперед, боротьба за цей світ, гучний і барвистий, що має форму, вагу й час», — наголошував С. Городецький. Важливою ознакою акмеїстичних творів стала предметна деталізація художніх образів, поетизація світу речей і побуту. Ця ознака більшою мірою проявилася у творчості Анни Ахматової.

Поезію акмеїстів вирізняють яскраві культурні асоціації, звернення до минулих епох. О. Мандельштам назвав акмеїзм «тугою за світовою культурою». Поети цієї течії зверталися до античності і середньовіччя (О. Мандельштам), східної і африканської екзотики (М. Гумільов), слов’янської міфології (С. Городецький), а поезія В. Нарбута, нашого співвітчизника, пройнята образами й мотивами української культури.

Микола Калмаков. Обкладинка 2-го вид. збірки М. Гумільова «Шатро» (1922)

Георгій Нарбут. Обкладинка збірки віршів В. Нарбута «Алілуя» (1919)

ФУТУРИЗМ

Футуризм (від лат. futurum — майбутнє) — авангардистська течія в літературі й мистецтві 10—30-х років XX століття, в основі якої лежить ідея створення надмистецтва, що здатне змінити світ.

Футуризм, як і символізм, був інтернаціональним явищем, яке охопило не тільки літературу, а й живопис, музику, скульптуру. Він з’явився у 1909 році в Італії. Російський футуризм виник майже водночас з італійським, його появу знаменували поетичні збірки «Пролог. Егофутуризм» (1911), «Ляпас громадському смаку» (1912). Діяльність російського футуризму визначило декілька груп, найяскравішою з яких була «Гілея». До неї входили кубофутуристи1 Велимир Хлєбников, брати Давид і Микола Бурлюки, Володимир Маяковський, Василь Каменський та ін. Російський футуризм був бунтівною течією, він народився з невдоволення традиційним мистецтвом. Одним із програмних положень футуризму став розрив із традиційною культурою, заперечення літературних традицій. Зокрема кубофутуристи вимагали «скинути Пушкіна, Достоєвського, Толстого... з Пароплава сучасності». Представники цієї течії оголосили себе творцями нового мистецтва, яке відповідало б духу сучасності. У своїх творах вони зверталися до урбаністичної тематики, уславляли людину майбутнього і машинну цивілізацію. Важливе значення футуристи надавали словотворчості. Утверджуючи самоцінність слова, поети прагнули до перетворення реальної мови на «зарозумілу», яка за словами В. Хлєбникова, може з’єднати людей. Це призвело до появи значної кількості неологізмів (одним із найвідоміших неологізмів була самоназва гуртківців «Гілеї» — будетлянє2).

1 Назва запозичена від однойменного напряму авангардизму у живопису, який у свою чергу виник як поєднання концепцій двох живописних напрямів: кубізму і футуризму.

2 Від рос. будет — буде; «будетлянє» — провісники майбутнього.

Казимир Малевич. Будетлянський силач (1920)

Поетичні оновлення досягалися і завдяки депоетизації мови, коли у твори навмисно вводилися стилістично недоречні слова, вульгаризми, технічні терміни. Футуристи також відмовлялися від розділових знаків, відкидали правопис, намагалися ввести «телеграфний» синтаксис (без прийменників). Велике значення поети-новатори надавали візуалізації, яку запозичили з авангардного живопису. Вони використовували різні шрифти, фігурно розташовували слова, розміщували віршовані рядки «сходинками», видавали твори на шпалерах та ін.

Володимир та Давид Бурлюки.

В. Каменський. Обкладинка та сторінка збірки «Танго з коровами». (1914)

В. Каменський та його «Залізобетонні поеми». «Константинополь» (1913)

«Сонце (Лубок)» (1917)

Важливою ознакою поезії футуристів була орієнтація на проголошення, публічність. Подібні творчі експерименти увиразнювали поетичну мову і приголомшували публіку, чого і прагнули футуристи.

Поезія срібної доби мала великий вплив на розвиток російської літератури. Естетичні пошуки поетів збагатили зображальний арсенал, поетичну образність і стилістику, розкріпачили поетичну уяву, змусили митців звернутися до нових ритмічних і звукових форм.

Поезія срібної доби — яскраве і неоднорідне явище, воно представлене і течіями зі своїми чіткими програмами, і творчістю поетів, які не були об’єднані спільними теоретичними платформами. Як приклад, так звані «новоселянські» поети, які зверталися до теми селянської Росії, картин природи, усної народної творчості. Найвідомішим з них був Сергій Єсенін. Поезію срібної доби неможливо уявити і без Івана Буніна, Марини Цвєтаєвої, Владислава Ходасевича, Максиміліана Волошина. Творчість цих поетів була поза межами літературних угруповань.

Борис Кустодієв. Портрет М. А. Волошина (1924)

Валерій Скобєєв. С. Єсенін. Останній поет села (1985)

ТРАГІЧНІ ДОЛІ МИТЦІВ СРІБНОЇ ДОБИ

За невелику, але бурхливу історію свого існування срібна доба російської поезії пережила небувалий злет, що був жорстоко перерваний революцією 1917 року і тоталітарним радянським режимом. Доля багатьох митців срібної доби склалася трагічно. У 1921 році від хвороб, зневіри й емоційного виснаження помер О. Блок, у цьому ж році більшовиками був розстріляний М. Гумільов, загинув у таборах ГУЛАГу О. Мандельштам, вчинили самогубство М. Цвєтаєва та В. Маяковський. Від сталінського терору постраждала Анна Ахматова та її родина. Д. Мережковський, З. Гіппіус, В. Соловйов, К. Бальмонт емігрували... Та попри все висока культура срібної доби російської поезії збереглася і відродилася у поетичних наслідуваннях, наукових дослідженнях, читацькому сприйнятті.

1. Поясніть, чому російську поезію межі ХІХ—ХХ століть називають срібною добою.

2. Розкрийте характерні ознаки акмеїзму і футуризму в порівнянні із символізмом.

3. Накресліть і заповніть у зошиті таблицю.

«Провідні течії срібної доби російської поезії»

Символізм

Акмеїзм

Футуризм

Хронологічні рамки

Представники

Сутність

Стильові особливості

4. Розкажіть про трагічні долі митців срібної доби.

Мистецькі передзвони

Срібною добою почали називати не тільки поезію, а майже усю художню культуру Росії межі ХІХ—ХХ століття (за винятком революційних явищ). Найбільш помітними у ній були художні товариства. Для них було характерно розчарування в академізмі і критичне ставлення до передвижництва. Так, художники «Світу мистецтва» (О. Бенуа, К. Сомов, Л. Бакст та ін.) пріоритетним вважали естетичне начало і прагнули у своїй творчості до символізму.

Лев Бакст. Вечеря (1902)

Олександр Бенуа. Прогулянка короля (1906)

А митці двох авангардистських угруповань «Бубновий валет» (П. Кончаловський, І. Машков, А. Лентулов та ін.) та «Ослячий хвіст» (М. Ларіонов, Н. Гончарова, брати В. та Д. Бурлюки, К. Малевич та ін.) зовсім порвали з традиціями реалістичного живопису. До речі, саме з діяльністю «Бубнового валета» та «Ослячого хвоста» був тісно пов’язаний і літературний кубофутуризм.

Цікаво, що серед авангардистських художників було чимало вихідців з України. Так, Казимир Малевич народився в Києві, Михайло Ларіонов був родом з Херсонщини, а брати Бурлюки — з Харківщини. «Мій колорит глибоко національно український, — писав Давид Бурлюк. — Помаранчеві, зелено-жовті, червоні, сині тони б’ють Ніагарами з-під мого пензля. Коли я рисую, мені здається, що я дикун, котрий тре сук однієї фарби об іншу, щоб одержати кольоровий ефект. Ефект горіння...».

Літературні нотатки подорожнього

На початку XX століття одним із центрів культурного життя митців срібної доби було літературно-артистичне кафе або арт-підвал «Бродячий Собака». Воно було відкрито у Петербурзі і проіснувало з 31 грудня 1911 по 3 березня 1915. У назві кафе обіграно образ художника як безпритульного собаки.

Мстислав Добужинський. Емблема арт-підвалу «Бродячий собака» (1912)

Тут влаштовувалися театральні вистави, лекції, поетичні й музичні вечори. На підмостках «Бродячого собаки» часто виступали Микола Гумільов, Анна Ахматова, Велимир Хлєбников, Володимир Маяковський та ін. Чимало поетів тут уперше прочитали свої вірші.

У 2001 році, на хвилі інтересу до культури срібної доби знаменитий арт-підвал відкрили знову. Сьогодні там, як і раніше, проводяться різноманітні виставки й творчі зустрічі.

Програмка одного із вечорів і постійні відвідувачі «Бродячого собаки». Фото (1911-1915)

Читачеві XXI століття

Справжнім подарунком для українських шанувальників поезії срібної доби стала антологія «Хотінь безсенсовних отрута»: 20 російських поетів «срібного віку» в українських перекладах», що побачила світ у 2007 році. Вірші В. Брюсова, О. Блока, М. Гумільова, О. Мандельштама, Анни Ахматової та інших поетів зібрані в українських версіях у виконанні найяскравіших перекладачів — від Івана Франка до Дмитра Павличка. «...Сьогодні переклади не виконують ознайомлювальної функції — оригінали приступні майже всім освіченим українцям. Але ж поезії не читають в ім’я голої інформації про сюжети. Не можна говорити про справжню гуманітарну освіченість без знання творів російських поетів “срібного віку”. А добрий переклад є насамперед явищем своєї рідної культури», — наголошує автор і упорядник збірки, відомий науковець і перекладач Максим Стріха.

ЗІ СКАРБНИЦІ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ ДУМКИ

У Росії на початку століття був справжній культурний ренесанс. Тільки ті, котрі жили у цей час, знають, який творчий злет був у нас пережитий, яке віяння духу охопило російські душі. Росія пережила розквіт поезії і філософії, пережила напружені релігійні пошуки, містичні й окультні настрої.

Микола Бердяєв, російський філософ українського походження

У нас за плечима — великі тіні Толстого і Ніцше, Вагнера і Достоєвського. Все змінюється; ми стоїмо перед новим і всесвітнім. <...> Ми пережили те, що іншим вдається пережити за сто років; недарма ми бачили, як у громах і блискавках стихій земних і підземних нове століття кидало в землю своє насіння; в цьому грозовому світі нам мріялися і умудрили нас пізньою мудрістю — всі віки.

Олександр Блок, російський поет

Срібна доба була початком: модерністської епохи, Справжнього Двадцятого Століття, творчості багатьох російських письменників, які його прославили.

Срібна доба стала продовженням: вона не змогла б відбутися без спадку російської золотої доби.

Срібна доба була кінцем: у 1920-ті роки література стала існувати зовсім в іншому історичному та культурному контексті.

Ігор Сухих, російський літературознавець

Підсумовуємо вивчене

  • 1. Роздивіться інформаційний плакат, присвячений срібній добі російської поезії. Поясніть взаємозв’язок течій. Прокоментуйте їх стильові особливості на прикладі прочитаних вами творів.

  • 2. Складіть асоціативний кущ до образу Олександра Блока.
  • 3. Знайдіть і прокоментуйте у вірші О. Блока «Незнайома» ознаки, які підтверджують належність твору до символізму.
  • 4. Чи вважаєте ви долю і вдачу Анни Ахматової героїчною? Підтвердьте свою думку конкретними фактами із творчого та життєвого шляху поетеси. Які риси характеру допомогли їй вижити у трагічні моменти життя?
  • 5. Підготуйте рекламний проект/буктрейлер/постер, присвячений творчості Олександра Блока або Анни Ахматової1.
  • 6. У нідерландському містечку Лейден, у рамках проекту «Wall Poems» («Вірші на стінах») на стінах будинків було розміщено 101 вірш поетів з різних країн світу. Є серед них і російська поезія срібної доби. Так, першим твором, що прикрасив один із будинків, став вірш Марини Цвєтаєвої «Моїм віршам». На стінах інших будинків можна знайти вірші О. Блока, Анни Ахматової, О. Мандельштама, В. Хлєбникова. Якби подібний проект відбувся у вашому місті, які б вірші митців срібної доби ви для нього обрали?

1 Для виконання плакатів або постерів можете скористатися онлайн-сервісом графічного дизайну CANVA: https://www.canva.com/

Вірші Олександра Блока та Анни Ахматової на стінах Лейдена

  • 7. Уважно роздивіться картину Миколи Смірнова «Срібна доба»1. Установіть, як стосуються зображені художником предмети до срібної доби російської культури. Уявіть, що вам замовили подібний літературний натюрморт. Які артефакти срібної доби ви розмістили б на своїй картині?

Микола Смірнов. Срібна доба (1986)

  • 8. Намалюйте інформаційний плакат або створіть колаж до теми «Срібна доба російської поезії». Захистіть його у класі.

1 На картині М. Смірнова «Срібна доба» зображено такі предмети: картина Б. Кустодієва «Діти в маскарадних костюмах» (на стіні, у рамці), фарфорова статуетка К. Сомова «Дама, яка знімає маску» (праворуч на скриньці), свічник у вигляді арлекіна (ліворуч на столі), збірки творів О. Блока («Вірші про Прекрасну Даму», «Ямби», «Театр»), збірка віршів Анни Ахматової «Подорожник», номери літературно-художнього журналу «Жар-птиця» та ін. Предмети натюрморту зображені на тлі шпалер із зображенням голів демонів М. Врубеля.