Витоки європейської демократії

З уроків історії ти вже знаєш, що в Давній Греції народилися дві різні античні держави - Афінська демократія та Спартанська олігархія.

У кожної з держав були свої лідери державотворення. У Афінах це був політик, законодавець і поет Солон. Він прославився громадянською позицією, яка відчувається в його віршах:

В Афіни рідні, богом даний край,

Тепер повернулись ті, що у полон їх продали, -

Одних - законно, інших без будь-яких підстав, -

І ті, що від богів втекли, і в чужих краях

Блукали десь, забувши рідну мову вже.

А тим, що тут жили у рабстві і щодня

Тремтіли від усяких примх владик своїх,

Я волю дав. Законів силу і їх міць,

З’єднавши з правосуддям, я усе зробив,

Що обіцяв: усім, великим і малим,

Закони написав і дав їм рівний суд.

Якби ж хтось інший, жадібний до грошей і багатств,

Безглуздий зовсім, владу в руки взяв свої,

Народом цим не зміг би керувати він.

Поетичний переклад Віталія Маслюка.

Оскільки головною причиною невдоволення суспільства було неухильне зростання зубожіння населення, Солон ліквідував боргове рабство для громадян Аттики.

Солон хотів уникнути насильства. Він вірив, що гарні закони дадуть державі щастя й добробут. Якось скіфський мудрець Анахарсіс запитав Солона: «Ти віриш у те, що закони можуть виправити людей?». Той відповів ствердно. На це Анахарсіс сказав: «Запам’ятай, Солоне, закони, як павутина. Сильна муха пролітає наскрізь, а слабка та немічна - у них застрягає». Обох мудреців греки внесли у список наймудріших.

Як ти розумієш відповідь Анахарсіса? Чи повинні всі підкорятися законам? Поясни свою думку.

Солон (1) та Анахарсіс (2) - два мудреці Еллади.

Найважливішою серед демократичних реформ Клісфена був закон про остракізм. Згідно з ним, раз на рік народні збори вирішували питання: «Чи є в державі людина, яка загрожує демократії?». Афінські громадяни писали на черепках ім’я, і, якщо на 6 тисячах черепків було написано лише одне ім’я, цю людину виганяли з Афін на 10 років, але не позбавляли громадянства і власності.

Це завершило процес формування Афінської держави у формі демократії.

На відміну від Афін, у міфах і легендах жителів Лакедемона¹ (так називали свою державу її жителі) розповідається, що ініціатива ухвалення перших у Спарті законів належала царю Лікургу.

Якщо Солон - справжня історична особа, то Лікург - легендарна (тобто вигадана) постать, як наші слов’янські Кий, Щек і Хорив, або Тесей, легендарний засновник міста Афіни.

Глиняні остракони, які знайшли під час розкопок на Афінському Акрополі. На них можна прочитати імена політичних лідерів: Кімона, сина Мільтіада, та Фемістокла, сина Неокла. Археологи виявили, що під час голосування були порушення. Так, низку остраконів було зроблено одним почерком, що забороняв закон.

¹Державу стали називати Спартою, тому що всі громадяни, спартіати, проживали в п’яти селах, цю територію поселень і назвали Спартою.

Спартанський воїн. Армія ніколи не переслідувала супротивника, що тікав від неї. «Зі щитом або на щиті», - говорили жінки, проводжаючи на війну спартіатів.

Лікургу приписують реформи, що встановили державний лад. Спартанський поліс очолювала рада старійшин із 28 осіб віком понад 60 років (герусія). Крім них, до складу ради входили два царі віком понад 30 років, які командували армією. Старійшини управляли державою, а також скликали народні збори (апелла). Щоб старійшини, царі та народні збори не конфліктували між собою, у законах було записано: «Нехай народ буде поділено і за місцем проживання, і на племена, нехай у герусію входить разом із царями 30 осіб, а народ нехай час від часу збирається біля річки Еврот на збори. Там нехай (герусія) пропонує народу рішення, які він може схвалити або відхилити. Народ нехай має вищу владу та силу».

Для того щоб стати повноправним громадянином, треба було: по-перше, при народженні отримати право на володіння наділом; по-друге, пройти складну систему державного виховання і, по-третє, отримати доступ до однієї з громадських їдалень, де харчувалися всі дорослі чоловіки. Останнє можна було здійснити тільки після того, як чоловіку виповниться 30 років. Якщо хоч один із членів їдальні голосував проти, то кандидата не приймали.

Воїни Спарти. Сучасна реконструкція.

Спартіати називали себе «громадою рівних», і вона формувала в них певне відчуття колективізму. Один з античних авторів розповідає, що єдиною елітною частиною армії був загін із 300 вершників, який під час бою охороняв царя. Один із чоловіків пішов на випробування та повернувся назад у чудовому настрої. Мати стала вітати сина з перемогою. Проте він спростував перемогу і заявив: «Я пишаюсь тим, що живу в країні, де є 300 воїнів, сильніших за мене».

Відмінності між Спартою та іншими полісами були такі значні, що Спарта з її своєрідним життям дивувала стародавніх греків. Утім Спарта була типовим полісом, громадянською спільнотою з народними зборами.

Безумовно, ти знаєш, що нині Афіни - це столиця сучасної Греції. А яка в наш час Спарта?

Основними визначними пам’ятками сучасної Спарти є розташовані на її околицях руїни Давньої Спарти.

Головна пам’ятка - це театр, з прекрасним краєвидом на гори і всю долину. Він не дуже добре зберігся, але не втратив своїх обрисів. Театр побудовано в 5 столітті до н. е. За часів розквіту поліса він уміщував 17 тисяч глядачів.