Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 78. Конференції «великої трійки». Формування нового світового порядку та місце в ньому України

МЕТА

• визначати місце конференцій «великої трійки» у визначенні підсумків війни

• розповідати про процес формування нового світового порядку

• давати оцінку діям великих держав

ДАТИ

28 листопада — 1 грудня 1943 р. — Тегеранська конференція «великої трійки»

4—11 лютого 1945 р. — Ялтинська конференція

17 липня — 2 серпня 1945 р. — Потсдамська конференція

24 жовтня 1945 р. — створення ООН

20 листопада 1945 — 1 жовтня 1946 р. — Нюрнберзький судовий процес

3 травня 1946 — 12 листопада 1948 р. — Токійський судовий процес

Вирішальні події, що визначали результат війни, відбувалися на фронтах. Перед лідерами антигітлерівської коаліції все гостріше поставали питання післявоєнного врегулювання. Перше серйозне обговорення відбулося на Московській конференції міністрів закордонних справ СРСР, США, Англії, що проходила з 19 до 30 жовтня 1943 р. У центрі уваги міністрів постало декілька питань.

Так, було досягнуто попередню угоду про відкриття Другого фронту у Франції навесні 1944 р. Було прийнято рішення про заснування Європейської консультативної комісії для «вивчення європейських проблем, пов’язаних із закінченням війни». Важливим було схвалення «Декларації про загальну безпеку», у якій ішлося про необхідність заснування після війни загальної міжнародної організації для підтримання миру й безпеки, що ґрунтувалися б на принципах суверенітету й рівності всіх миролюбних держав. Крім цього, було прийнято «Декларацію про Австрію», у якій зазначалося, що союзні держави не визнають завоювання Австрії та бажають бачити її відновленою, вільною й незалежною. У «Декларації про Італію» йшлося про те, що «фашизм і весь його негативний вплив має бути знищений, а італійському народу потрібно надати можливість створювати урядові та інші установи, засновані на принципах демократії». Також була опублікована декларація про відповідальність нацистських діячів за скоєні злочини, передбачалося їх покарання спільним рішенням. У той самий час конференція виявила й основні розбіжності між союзниками: питання кордонів і політичних режимів у визволених країнах.

Проведена дипломатами робота дала змогу організувати на вищому рівні зустріч лідерів країн «великої трійки» (Й. Сталін, Ф. Рузвельт, В. Черчилль). Вона увійшла в історію під назвою Тегеранська конференція (28 листопада — 1 грудня 1943 р.), оскільки відбувалася в столиці Ірану Тегерані. Під час зустрічі обговорювалися питання про подальше ведення війни й післявоєнне облаштування світу. Стосовно деяких питань між керівниками союзних держав виникли суперечності: В. Черчилль пропонував відкриття Другого фронту на Балканах, Й. Сталін — у Північній Франції, звідки відкривався найкоротший шлях до кордонів Німеччини. Незважаючи на це, за результатами обговорення СРСР домігся необхідних для нього рішень із ключових питань: обіцянки союзників про висадку у Франції; перенесення кордонів Польщі на захід до Одеру й визнання майбутнього східного кордону по «лінії Керзона»; визнання радянських претензій на Кенігсберг; визнання анексії держав Балтії. Й. Сталін дав згоду на участь СРСР у війні з Японією після розгрому Німеччини. Щодо проблеми післявоєнного облаштування світу згоди не було досягнуто, й обговорення вирішили відкласти. Розв’язанню цього питання були присвячені дві конференції лідерів США, Англії і СРСР, що відбулися в 1945 р.,— Ялтинська і Потсдамська. Прийняті на них рішення було покладено в основу Ялтинської системи післявоєнного облаштування світу, яка змінила Версальсько-Вашингтонську.

Декларація — офіційна заява або нормативний документ, призначений для повідомлення офіційних осіб.

• Тегеранська конференція

Проблема Другого фронту

В. Черчилль і Ф. Рузвельт дали обіцянку здійснити вторгнення через Ла-Манш (тобто відкрити Другий фронт) у травні 1944 р.

Польське питання

СРСР наполягав на розширенні території Польщі за рахунок західних (німецьких) земель, на встановленні західного кордону країни по річках Одер і Нейсе, східного кордону — по «лінії Керзона»

Німецьке питання

Виявило серйозні розбіжності: Ф. Рузвельт виступав за розчленування Німеччини; В. Черчилль — за створення Дунайської федерації, до якої мали увійти й частини німецьких земель; Й. Сталін — за збереження єдності Німеччини

Іранське питання

Прийнято рішення про надання допомоги Ірану й виведення військ союзників Із його території після завершення війни

Японське питання

Передбачалося позбавити Японію ЇЇ колоніальних володінь, передати Китаю Маньчжурію й Тайвань, надати незалежність Кореї

• Учасники Тегеранської конференції (зліва направо): Й. Сталін, Ф. Рузвельт, В. Черчилль. 1943 р.

Історичне значення Тегеранської конференції

• Перша зустріч «великої трійки».

• Незважаючи на те, що з деяких ключових питань між сторонами були виявлені розбіжності й не було досягнуто домовленостей, сам факт проведення конференції лідерів СРСР, США, Великої Британії зміцнив антигітлерівську коаліцію.

• Було засвідчено рішучість лідерів країн покінчити з нацизмом у Європі.

• Обговоривши ключові питання післявоєнного облаштування, сторони з'ясували для себе межі поступок і компромісів у майбутньому.

4—11 лютого 1945 р. «велика трійка» зібралася в Ялті. Під час роботи конференції було досягнуто домовленостей із багатьох питань. Серед них — погодження принципів беззастережної капітуляції Німеччини: ліквідація таких її інститутів, як нацистська партія, репресивний апарат нацистського режиму, розпуск збройних сил, встановлення контролю над німецькою військовою промисловістю, покарання воєнних злочинців.

У прийнятій конференцією «Декларації про визволену Європу» передбачалися проведення узгодженої політики у визволених європейських країнах, повне викорінення в них наслідків фашизму (нацизму), підтримка демократичних установ, допомога визволеним народам.

Важливим досягненням Ялтинської конференції стало рішення заснувати Організацію Об’єднаних Націй (ООН). Для прийняття Статуту ООН сторони погодилися скликати конференцію в Сан-Франциско. Було вирішено питання і про участь СРСР у війні з Японією. Ф. Рузвельт вважав, що це необхідно для якнайшвидшого закінчення війни на Далекому Сході. Саме тому він не заперечував проти пропозиції Й. Сталіна зафіксувати у спеціальному документі повернення СРСР після перемоги над Японією Південного Сахаліну, Курильських островів, відновлення права на Порт-Артур як військово-морської бази СРСР, забезпечення інтересів Радянського Союзу в порту Дайрен на території Китаю. Було узгоджено й інші проблеми Далекого Сходу.

Відбувалися й гострі дискусії. Не було досягнуто домовленості щодо зон окупації Німеччини, репарацій. Радянська сторона запропонувала стягувати репарації не грошима, а натурою — вилученням обладнання підприємств, суден, рухомого складу залізниць, постачанням товарів протягом десяти років. Й. Сталіна підтримав Ф. Рузвельт, який підкреслював необхідність задовольнити вимоги СРСР. В. Черчилль, наголошуючи на складності компенсації величезних втрат СРСР, фактично гальмував вирішення питання. У результаті домовилися створити репараційну комісію.

Найбільш складними виявилися дискусії з приводу польських проблем. Якщо питання про кордон Польщі із СРСР було вирішено (він має проходити по «лінії Керзона» із деякими відхиленнями на користь Польщі), то щодо західного кордону було сказано лише в загальній формі: «Польща має отримати істотне прирощення на півночі й на заході». Питання, із яким польським урядом мати справу, остаточно вирішити не вдалося. Зрештою його було відкладено, а в «Декларації про Польщу» йшлося, що «діючий нині в Польщі Тимчасовий уряд має бути... реорганізований на більш широкій демократичній основі з включенням демократичних діячів із самої Польщі й поляків із-за кордону».

• «Велика трійка» на Ялтинській конференції. Лютий 1945 р.

• Засідання Потсдамської конференції. Літо 1945 р.

Із висловлювання Г. Трумена на Потсдамській конференції (1945 р.)

[Атомна бомба] найбільша штука у світі... Наші капіталовкладення у 2 млрд доларів окупилися. Баланс сил у світі докорінно змінився... Атомна зброя не тільки революціонізує війну, а й може змінити й хід історії.

Із якою метою створювалася атомна зброя?

Решту нерозв’язаних питань було розглянуто на Потсдамській конференції (17 липня — 2 серпня 1945 р.). У складі її учасників відбулися зміни: інтереси США представляв Г. Трумен, який став президентом після смерті Ф. Рузвельта; В. Черчилля з 28 липня змінив новообраний прем’єр-міністр К. Еттлі. У центрі уваги постало німецьке питання: демілітаризація та денацифікація країни, покарання воєнних злочинців, репарації, кордони Німеччини із сусідами тощо. Радянський Союз підтвердив, що вступить у війну з Японією.

До порядку денного було винесено питання про мирні договори із союзниками Німеччини. Незважаючи на суперечності між учасниками конференції (США намагалися вплинути на хід конференції, повідомивши про успішні випробування атомної бомби), вона дала позитивний імпульс у розвитку міжнародних відносин в умовах післявоєнного світу. На жаль, цей історичний шанс країни-переможниці не використали. Через рік розпочалася «холодна війна», яка охопила цілу історичну епоху.

Під час війни постало питання про утворення міжнародної організації, яка перебрала б на себе функції Ліги Націй. Восени 1944 р. на конференції у Вашингтоні представники СРСР, США, Великої Британії та Китаю підготували пропозицію про створення ООН й обговорили основні положення Статуту. Установча конференція ООН мала бути скликана 25 квітня 1945 р. у Сан-Франциско. Її учасниками могли бути всі держави, які оголосили війну Німеччині та Японії до 1 березня 1945 р. Право стати членами ООН отримали Українська РСР і Білоруська РСР.

Міжнародна конференція в Сан-Франциско проходила з 25 квітня до 26 червня 1945 р. Уній узяли участь близько 300 делегатів від 46 країн світу. Під час обговорення Статуту ООН виникло дві проблеми: щодо прийняття рішень у Раді Безпеки та питання опіки над колоніями та залежними територіями. Щодо першої було прийнято радянську пропозицію, згідно з якою рішення Ради Безпеки приймаються одноголосно. СРСР, США, Англія, Франція, Китай отримали право «вето». Завдяки цьому праву виключалася можливість використовувати авторитет міжнародної організації для виправдання дій, які суперечать принципам Статуту ООН. Проте це знижувало ефективність ООН як інструменту захисту миру, оскільки дійти згоди країнам із різними інтересами було складно. Водночас рішення, прийняті Радою Безпеки, задовольняли інтереси всіх держав. Щодо другої проблеми було вирішено, що система опіки має сприяти розвитку народів залежних територій «у напрямку до самоуправління або незалежності».

• Нацистські злочинці на лаві підсудних. 1946 р.

За рішенням Потсдамської конференції утворювався Міжнародний військовий трибунал, який мав засудити воєнних злочинців і злочини, скоєні ними. Із 20 листопада 1945 до 1 жовтня 1946 р. тривав Нюрнберзький судовий процес над групою головних німецьких воєнних злочинців. Міжнародний військовий трибунал визнав підсудних винними у здійсненні підготовки й веденні агресивних воєн проти миролюбних країн, у порушенні міжнародних договорів та угод, у здійсненні спланованих воєнних злочинів, що здійснювалися з особливою жорстокістю, у злочинах проти людства (знищенні народів за расовими та національними ознаками). Г. Герінгу, Й. фон Ріббентропу, В. Кейтелю, Е. Кальтенбруннеру, А. Розенбергу, Г. Франку та іншим злочинцям (загалом 12 осіб) було винесено смертний вирок, деяким (Р. Гесс, В. Функ) призначено довічне ув'язнення. Трибунал оголосив злочинним керівний склад нацистської партії, СС, СД, гестапо. Вимоги СРСР визнати злочинними організаціями уряд, верховне командування та Генеральний штаб не були підтримані. Нюрнберзький процес став першим в історії міжнародним судом над групою осіб, які заволоділи державою та перетворили її на знаряддя страшних злочинів. Уперше в юридичній практиці були засуджені державні діячі, відповідальні за агресію й воєнні злочини, злочини проти людства та людяності. Це було початком процесу очищення Європи від фашизму (нацизму).

Під час обговорення питання механізму діяльності ООН Й. Сталін запропонував державам, які взяли на себе основний тягар війни, нести відповідальність і за мир. При цьому, на його погляд, малим країнам в ООН не потрібно надавати таких прав, користуючись якими, вони могли б суперечити великим державам. Ф. Рузвельт погодився із цією думкою Й. Сталіна. Натомість В. Черчилль зауважив: «Нехай орел дозволить малим пташкам співати, проте звертати увагу на їхній спів не варто — хай собі співають».

Над головними японськими воєнними злочинцями із 3 травня 1946 до 12 листопада 1948 р. у Міжнародному військовому трибуналі для Далекого Сходу проходив Токійський судовий процес (процеси також відбулися у Владивостоку та Хабаровську). За участь у підготовці та розв'язанні агресивної війни, масовому знищенні мирного населення в окупованих країнах і полонених та інші злочини семи найбільшим злочинцям було винесено смертний вирок, 16 осіб були засуджені на довічне ув'язнення. Серед страчених були колишні прем'єр-міністр Японії, військовий міністр, представники вищого генералітету.

У Статуті ООН зазначалося, що метою нової організації є підтримання міжнародного миру й безпеки колективними заходами, розвиток дружніх відносин між країнами, здійснення міжнародного співробітництва під час розв’язання проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру. ООН була заснована на принципах суверенної рівноправності всіх членів, мирного врегулювання суперечок, утримання від застосування сили. ООН не мала права втручатися у внутрішні справи, крім випадків, коли таке втручання необхідне для підтримання миру.

Офіційною датою створення ООН вважають 24 жовтня 1945 р., коли було затверджено Статут ООН.

Вищим органом ООН визначено Генеральну Асамблею, яка збирається на свої сесії один раз на рік. До її обов’язків належить затвердження бюджету організації, прийняття нових членів, обрання непостійних членів Ради Безпеки, Економічної і Соціальної ради, Ради з питань опіки, Міжнародного суду, Секретаріату на чолі з Генеральним секретарем ООН.

Вищим органом було визначено також Раду Безпеки, яка на той час складалася з 11 членів (тепер 15, із них десять непостійних, яких обирають на два роки, і п’ять постійних). Рада Безпеки за Статутом є постійним органом, на який покладено обов’язки щодо підтримання миру. Для реалізації своїх повноважень Рада Безпеки має право накладати на агресора санкції, вводити блокаду й застосовувати проти нього силу. У розв’язанні всіх питань, крім процедурних, потрібна одностайність постійних членів Ради Безпеки.

Під егідою ООН було створено різні спеціалізовані організації: ЮНЕСКО (ООН із питань освіти, науки і культури), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), МОП (Міжнародна організація праці), ФАО (Продовольча й сільськогосподарська організація), ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН) тощо.

Нині налічується 193 члени ООН. Генеральна Асамблея ООН розпочала свою діяльність у 1946 р. На першій сесії були обрані непостійні члени Ради Безпеки, призначено першого Генерального секретаря ООН (ним став Трюгве Лі), створено Комісію з атомної енергії. Однак через суперництво СРСР і США та їхніх прихильників робота ООН була ускладнена. У 1948 р. ООН прийняла Декларацію прав людини та Пакт про громадянські й політичні права, у яких усі країни закликали до встановлення в їхній політиці пріоритету інтересів особи над класовими та національними.

У Німеччині в перші післявоєнні роки відбулося 2 млн процесів над воєнними злочинцями. Такий самий процес охопив усі країни Європи, особливо Францію, Бельгію, Нідерланди, Норвегію, Югославію, Польщу. В Україні теж відбулися судові процеси над нацистськими діячами та їхніми пособниками, що вчинили злочини на території УРСР. Найбільшим із них став Київський процес.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Де відбулася перша конференція лідерів країн антигітлерівської коаліції? 2. Із якою метою були організовані конференції «великої трійки»? 3. Як на конференціях було розв'язано польське питання? 4. На якій конференції було ухвалено рішення про відкриття Другого фронту в 1944 р.? 5. Яким було історичне значення Ялтинської і Потсдамської конференцій? 6. Які принципи окупаційної політики щодо Німеччини були визначені на конференціях? 7. Обговоріть у групах: якою була роль Нюрнберзького процесу в підбитті підсумків війни? 8. Із якою метою була створена Організація Об'єднаних Націй? 9. На яких принципах була заснована ця організація? 10. Якою є офіційна дата створення ООН? 11. Якими були територіальні придбання СРСР за підсумками роботи конференцій?