Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 76. Депортація кримських татар та інших народів

МЕТА

• визначати причини та привід депортації народів Криму

• з'ясувати долю кримськотатарського народу

ДАТИ

18 травня 1944 р. — депортація кримських татар

27 червня 1944 р. — депортація вірмен, греків, болгар

У роки Другої світової війни за наказом Й. Сталіна здійснювалися масові депортації населення. Формальною причиною депортації кримськотатарського населення було проголошено зраду й співпрацю з нацистською владою. Проте справжня причина залишається нез’ясованою. Серед можливих причин історики називають такі:

• Й. Сталін, прагнучи здійснити агресію проти Туреччини для захоплення чорноморських проток, боявся можливого повстання, спротиву в тилу;

• Крим передбачалося перетворити на військову базу, а кримські татари вважалися неблагонадійними.

Депортація розпочалася на світанку 18 травня 1944 р. і закінчилася о 16 годині 20 травня. На збори людям давали від кількох хвилин до півгодини, після чого їх вантажівками відвозили на залізничні станції. Звідси ешелонами під конвоєм їх відправляли до місць заслання. Тих, хто не міг іти, розстрілювали на місці. Під час транспортування людей тримали напівголодними, а померлих ховали вздовж залізничних колій або просто скидали з вагонів.

За офіційними даними, за два з половиною дні було виселено 183 155 осіб, із яких дорогою померла 191 людина.

• Розміщення кримських татар у вантажних вагонах. 1944 р.

Постанова ДКО № 5859-сс «Про кримських татар» від 11 травня 1944 р. (Москва, Кремль)

У період Вітчизняної війни багато кримських татар зрадили Батьківщину, дезертирували із частин Червоної армії, що обороняють Крим, і переходили на бік супротивника, вступали у сформовані німцями добровольчі татарські військові частини, що боролися проти Червоної армії; у період окупації Криму німецькими військами, беручи участь у німецьких каральних загонах, кримські татари особливо відзначилися своїми звірячими розправами із радянськими партизанами, а також допомагали німецьким окупантам у справі організації насильницького викрадення радянських громадян у німецьке рабство й масового винищування радянських людей.

Кримські татари активно співпрацювали з німецькою окупаційною владою, беручи участь в організованих німецькою розвідкою так званих «татарських національних комітетах», їх широко використовували німці з метою проникнення в тил Червоної армії шпигунів і диверсантів.

«Татарські національні комітети», у яких головну роль відіграли білогвардійсько-татарські емігранти, за підтримки кримських татар спрямовували свою діяльність на переслідування й утиск нетатарського населення Криму й вели роботу з підготовки насильницького відторгнення Криму від Радянського Союзу за допомогою німецьких збройних сил.

Ураховуючи вищезазначене. Державний Комітет Оборони постановляє:

1. Усіх татар виселити з території Криму й оселити їх на постійне проживання як спецпоселенців у районах Узбецької РСР. Виселення покласти на НКВС СРСР. Зобов'язати НКВС СРСР (тов. Берія) виселення кримських татар закінчити до 1 червня 1944 р. ...

1. У чому радянська влада звинувачувала кримських татар? 2. Чи можлива колективна відповідальність народу за скоєння злочинів окремими її представниками? 3. Які основні права людини порушила влада, здійснивши депортацію кримських татар?

Згідно з постановою Верховної Ради України №792-VIII від 12 листопада 2015 р., депортація кримських татар 1944 р. визнана геноцидом, а 18 травня відзначається як День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

• Майор Амет-Хан Султан

Депортація не торкнулася колабораціоністів — більшість із них було евакуйовано до Німеччини, а ті, хто залишився на батьківщині, були викриті органами НКВС у квітні-травні 1944 р. і віддані під суд. Депортовано було й тих кримських татар, які повернулися в Крим з евакуації після відходу німецьких військ, а також ветеранів війни. До 1946 р. близько 9 тис. із них, навіть ті, хто мав високі урядові нагороди, були вислані (серед них 254 офіцери). Найвідоміші ветерани, такі як двічі Герой Радянського Союзу льотчик Амет-Хан Султан, не були депортовані, але їм було заборонено проживати в Криму.

У червні з Криму були виселені вірмени, греки та болгари. У 1945 р. Крим понизили в статусі: з автономної республіки до області. До 1948 р. було перейменовано понад 80 % населених пунктів Криму, які мали татарське походження.

Значна кількість депортованих (за різними оцінками, від 15 до 46 %) померла від голоду й хвороб першої ж зими 1944—1945 рр. На них не поширювалася амністія 1953 р., і до 1956 р. вони мали статус спецпоселенців без права залишити місце проживання під страхом кримінальної відповідальності. На відміну від інших депортованих народів, які повернулися на рідні землі до кінця 1950-х рр., кримські татари формально отримали таке право лише в 1974 р., а фактично — у 1989 р., коли Верховна Рада СРСР засудила депортацію кримських татар і визнала її незаконною та злочинною.

Станом на 2013 р. у Криму проживало близько 260 тис. кримських татар; багато їх оселилося в прилеглих областях України (Херсонщина) та Росії (Кубань). Ще близько 150 тис. кримських татар проживає в Узбекистані, до 500 тис. — у Туреччині, кілька десятків тисяч — у Болгарії та Румунії.

Визволення території СРСР супроводжувалося масовими репресіями сталінського режиму проти народів, яких звинувачували у співробітництві з ворогом. Ще в серпні 1941 р. було ліквідовано автономну республіку німців Поволжя, депортовано 370 тис. осіб. На початку 1950-х рр. налічувалося 1,2 млн німецьких спецпоселенців. У 1943—1944 рр., як доповідав Л. Берія Й. Сталіну, «у результаті трьох операцій виселено у східні райони СРСР 650 тис. чеченців, інгушів, калмиків, карачаєвців». Згодом депортації зазнали ще 40 тис. балкарців. У 1944 р. з Криму було виселено 200 тис. кримських татар, греків, болгар, вірмен; із Грузії — майже 90 тис. турків-месхетинців, курдів та інші народи. Дорогою до місць виселення в Сибіру і Казахстані загинули: половина чеченців, інгушів, калмиків, балкарців, третина карачаєвців. Загалом на початок 1950- х рр. налічувалося 2,8 млн спецпоселенців різних національностей. Як зазначав М. Хрущов у своїй доповіді на XX з'їзді КПРС, Й. Сталін виношував плани виселення всіх українців, але їх виявилося надто багато. Проте із західних областей України в 1940—1950-ті рр. було депортовано 10 % населення.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Що стало приводом до депортації кримських татар? 2. Якими були ймовірні причини цього злочину? 3. Як здійснювалася депортація? 4. Чому депортація стала геноцидом кримськотатарського народу? 5. Обговоріть у групах: якими були наслідки депортації для Криму?