Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 73. Вступ у війну США. Бойові дії в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні в 1941—1942 рр. Створення антигітлерівської коаліції

МЕТА

• розповідати, як розпочалися бойові дії в Тихому океані

• пояснювати, чому в 1941—1942 рр. Японія мала стратегічну ініціативу

ДАТИ

14 серпня 1941 р. — оприлюднення Атлантичної хартії

7 грудня 1941 р. — напад Японії на США. Розгром американського флоту в Перл-Гарбор

1 січня 1942 р. — створення антигітлерівської коаліції

Після підписання Троїстого пакту (1940 р.) Японія захопила значну частину Китаю, а після поразки Франції підписала угоду з урядом А.-Ф. Петена (липень 1941 р.) про право створення баз у французьких колоніях — Лаосі, В’єтнамі, Камбоджі. Проникнення японських військ до Індокитаю спонукало США, Велику Британію та Нідерланди до заморожування японських капіталів в американських банках і запровадження ембарго (заборони) на постачання Японії нафти. Унаслідок цього обсяг зовнішньої торгівлі країни скоротився на 3/4, а імпорт нафти — на 9/10. Економіка Японії опинилася перед загрозою краху. 2 липня 1941 р. керівництво країни прийняло рішення «просуватися на південь», тобто захопити країни Південної і Південно-Східної Азії. Японія вирішила вступити в боротьбу зі США за панування в Тихому океані.

Головнокомандувач японського флоту адмірал І. Ямамото пообіцяв імператору, що в найближчі півроку він зможе втримати стратегічну ініціативу, але далі не гарантує позитивного розвитку подій для Японії.

Флот Японії непоміченим підійшов до Гаванських островів і 7 грудня 1941 р. атакував 350 літаками з авіаносців американську військово-морську базу Перл-Гарбор. США втратили 19 військових кораблів, 272 літаки й понад 3 тис. військовослужбовців. Таким чином, Японія одним раптовим ударом на певний час здобула перевагу на морі й захопила стратегічну ініціативу. 8 грудня США та Велика Британія оголосили війну Японії. Німеччина й Італія заявили про свій намір воювати зі США. Таким чином, наприкінці 1941 р. всі великі держави були втягнуті в Другу світову війну.

Того ж дня японські війська почали просуватися в Таїланді (став союзником Японії), англійській Малайї (тепер Малайзія) та Бірмі. Одночасно почалася висадка японського десанту в Індонезії, у Малайї та на Філіппінах. У грудні 1941 р. було захоплено Гонконг, острови Гуам, Вейк, що були важливими опорними базами союзників.

Американський гарнізон на Філіппінських островах без підтримки з повітря й моря був розбитий і капітулював (травень 1942 р.). У лютому 1942 р. капітулювала важлива англійська військово-морська база фортеця Сингапур. Цього ж місяця відбулася морська битва в Яванському морі, де японський флот знищив з’єднану англо-американо-голландську ескадру. Після цього японські війська швидко окупували всі острови Індонезії, навесні 1942 р. висадилися в Новій Гвінеї та підійшли до Австралії. Таким чином, було загарбано величезну територію з населенням 150 млн осіб і значними природними багатствами. Союзники втратили лише сухопутних військ 300 тис. осіб, Японія — 20 тис. осіб.

• Погром американського флоту японською авіацією в Перл-Гарбор. 7 грудня 1941 р.

З Атлантичної хартії

1. США і Велика Британія не прагнуть територіальних та інших надбань.

2. Вони не погодяться на жодні територіальні зміни, які не узгоджені з вільно висловленим бажанням зацікавлених народів.

3. Вони поважають право всіх народів обирати собі форму правління, за якої вони хочуть жити...

1. Якою була мета ухвалення цього документа? 2. Який вплив на ухвалення хартії мали наслідки Версальсько-Вашингтонської системи?

18 січня 1942 р. Японія, Німеччина та Італія підписали угоду про розмежування зон ведення бойових операцій. До зони дій Токіо входила вся територія Азії, Америки, Австралії, Нової Зеландії та морські простори на схід від 70° східної довготи. Загалом Японія планувала захопити третину поверхні Землі, на якій проживала майже половина населення світу.

• Радянський плакат. 1942 р.

Ленд-ліз (від англ. lend — позичати і lease — здавати в оренду, під найм) — система, за якою США, частково на безоплатній основі, передавали своїм союзникам у Другій світовій війні спорядження, техніку, боєприпаси, продовольство та стратегічну сировину.

Продовжуючи наступ, Японія намагалася оволодіти всіма важливими стратегічними об’єктами в регіоні й примусити США та Велику Британію укласти вигідний для неї мир.

Напад Німеччини на СРСР поклав початок формуванню антигітлерівської коаліції. А. Гітлер, здійснюючи новий акт агресії, розраховував, що СРСР залишиться в міжнародній ізоляції. На його погляд, для цього були підстави. Англійський та американський уряди сприймали СРСР як спільника Німеччини, що розділив Польщу, загарбав країни Балтії, здійснив напад на Фінляндію. СРСР як агресор був виключений із Ліги Націй. Радянські засоби масової інформації називали Англію і Францію підпалювачами війни, Німеччину — ледь не жертвою.

Однак із перших годин нападу Німеччини на СРСР стало зрозумілим, що розрахунки А. Гітлера не виправдалися. У день початку агресії В. Черчилль заявив: «Кожний, хто воює проти Гітлера, — друг Англії, кожен, хто воює на його боці, — ворог Англії». 22 червня 1941 р. у зверненні до нації він зазначив, що Велика Британія надасть «Росії і російському народу всю допомогу, яку тільки зможе». Про свою підтримку СРСР заявив і президент США.

12 липня 1941 р. було підписано англо-радянську угоду про спільну боротьбу проти Німеччини. Першою спільною акцією СРСР та Великої Британії стала окупація Ірану з метою не допустити зближення його з Німеччиною (серпень-вересень 1941 р.). Завдяки встановленню контролю над Іраном було прокладено важливий шлях постачання зброї до СРСР.

14 серпня 1941 р. після зустрічі Ф. Рузвельта та В. Черчилля з’явився документ під назвою Атлантична хартія, яка створила майбутній коаліції ідеологічне підґрунтя. До цієї угоди в грудні 1941 р. приєднався і Радянський Союз. Хартія стала першим документом, у якому були викладені цілі США та Великої Британії у війні й загальні положення післявоєнного облаштування світу. Атлантична хартія висунула такі завдання: знищення нацистської тиранії, роззброєння агресора, загальне роззброєння світу.

1 жовтня 1941 р. між СРСР, США та Великою Британією в Москві була підписана тристороння угода про допомогу Радянському Союзу зброєю й продовольством. Поставки почалися негайно (400 танків, 500 літаків щомісяця, а також стратегічна сировина). США надали небачений кредит в 1 млрд доларів (листопад 1941 р.).

У грудні 1941 р. на СРСР було поширено дію законодавства про ленд-ліз. Перша військова техніка (особливо танки) з’явилася на радянсько-німецькому фронті під час битви під Москвою. Із жовтня 1941 до червня 1942 р. СРСР отримав 3 тис. літаків, 4 тис. танків, 20 тис. різноманітних транспортних засобів. Загалом СРСР отримав 4 % (за іншими даними 7—11 %) зброї від обсягу власного виробництва. На СРСР припала третина поставок США за програмою ленд-лізу (10,8 млрд із 30,3 млрд доларів). Крім США, військову продукцію до СРСР відправляли Велика Британія й Канада.

1 січня 1942 р. у Вашингтоні 26 держав, у тому числі СРСР, США та Велика Британія, підписали Декларацію Об’єднаних Націй, яка спиралася на принципи і завдання Атлантичної хартії. Вони зобов’язалися використовувати свої ресурси для боротьби проти агресорів, співпрацювати у війні й не укладати сепаратного миру. Зазначалося, що повна перемога над нацизмом є запорукою захисту життя, свободи й незалежності всіх народів.

• Президент США Ф. Рузвельт підписує закон про ленд-ліз. 1941 р.

Помітною складовою ленд-лізу були поставки сировини, витратних матеріалів та продовольства. Вважається, що зі США надійшло понад 2 млрд банок м'ясних консервів. При цьому постачальники враховували переваги замовника. Так, свинячу тушонку «Tushonka» виготовляли за радянським рецептом, тоді як для американського населення було більш характерним використання різних видів консервованої шинки або ковбасного фаршу.

Ленд-ліз

Однією зі складових перемоги Об'єднаних Націй у Другій світовій війні було використання на повну потужність економічного потенціалу, насамперед США. Хоча на початку війни США формально залишалися нейтральними, керівництво країни всілякими способами надавало допомогу Великій Британії, а згодом і СРСР. Ключовим у використанні потенціалу США для перемоги над агресорами стала програма ленд-лізу. Основну частку цієї допомоги отримали Велика Британія, Франція, СРСР та Китай.

Концепція цієї програми надавала президенту повноваження допомагати будь-якій країні, чию оборону визнавали життєво важливою для США. Закон про ленд-ліз, прийнятий Конгресом США 11 березня 1941 р., передбачав:

• матеріали (військова техніка, зброя, сировина тощо), що були поставлені до СРСР і знищені, втрачені й використані під час війни, не підлягають оплаті;

• передане за програмою ленд-лізу майно, що залишилося після закінчення війни й придатне для цивільних цілей, буде оплачено повністю або частково на основі наданих Сполученими Штатами довгострокових кредитів (переважно безвідсоткових позик) або повернуте США.

1. Чим був зумовлений такий крок США? 2. Які цілі вони ставили перед собою? 3. Чи доречним буде використання поняття «вигода» щодо дій США?

• Згущене молоко й печиво, отримані як пожертвування від «Товариства допомоги Росії у війні» — громадської благодійної організації, яка за роки війни зібрала й відправила в СРСР продуктів, одягу і предметів побуту на 1,5 млрд доларів. 1940 ві рр.

В умовах створення антигітлерівської коаліції радянське керівництво визнало емігрантські уряди Польщі, Чехословаччини, Франції.

26 травня 1942 р. у Лондоні було підписано договір між СРСР і Великою Британією про союз у війні проти Німеччини та її союзників у Європі. Договір передбачав співробітництво і надання взаємної допомоги після війни. У Вашингтоні відбулися радянсько-американські переговори, які завершилися підписанням 11 червня 1942 р. угоди про взаємодопомогу у веденні війни проти агресорів. Сторони зобов’язалися постачати одна одній оборонні матеріали, інформацію, розвивати торгівлю та здійснювати економічне співробітництво. Ці дві угоди завершили формування антигітлерівської коаліції.

Одним із наслідків укладення коаліції став розпуск у 1943 р. Комінтерну. Цим Й. Сталін хотів показати, що відмовляється від ідеї світової революції.

Війна виявила збіг національних інтересів держав, яким загрожували німецький нацизм і японський мілітаризм. В інтересах збереження своїх країн американський, англійський та радянський уряди змушені були піти на співпрацю, відкинувши ідеологічні розбіжності. Антигітлерівська коаліція держав стала й коаліцією народів, що сприяло її міцності.

Найголовнішою у відносинах між СРСР, США та Великою Британією із самого початку стала проблема відкриття Другого фронту в Європі. Спочатку це планувалося зробити в 1942 р. Проте десантна операція союзників у місті Дьєпп у серпні 1942 р. завершилася розгромом. Стало очевидним, що для відкриття Другого фронту в Європі необхідно мати таку перевагу сил, про яку на той час можна було лише мріяти. До того ж союзники ще вели бої в Північній Африці, на просторах Атлантичного й Тихого океанів. Тому до 1944 р. основним фронтом боротьби з Німеччиною залишався радянсько-німецький. Тут Німеччина зосередила 70 % своїх військових сил.

Наступним важливим питанням стало облаштування повоєнного світу. Переговори щодо цього питання сторони почали в 1943 р. на Тегеранській конференції «великої трійки».

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Коли і як почалися бойові дії в Тихому океані? 2. Як розгорталися бої в регіоні? 3. Які території захопила Японія в 1941—1942 рр.? 4. Що сприяло перемогам Японії? 5. Якими були причини утворення антигітлерівської коаліції? Обговоріть у групах: що примусило країни з різним політичним устроєм об'єднати свої сили? 6. Як було утворено коаліцію? 7. Яка країна стала «арсеналом» Об'єднаних Націй? 8. Що таке ленд-ліз? 9. На яких принципах відбулося утворення Об'єднаних Націй?