Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 69. Голокост

МЕТА

• визначати суть трагедії єврейського народу в роки Другої світової війни

• розповідати про політику нацистів щодо євреїв

• давати оцінку політиці геноциду

ДАТИ

29 вересня 1941 р. — масові розстріли в Бабиному Яру

Голокост (у перекладі з давньогрецької — всеспалення), або Шоа — планомірне й організоване знищення єврейського населення в роки Другої світової війни. Жертвами Голокосту стали 6 млн євреїв (в Україні — до 1,4 млн осіб). Це становило близько 63 % європейського і 36 % світового єврейства. Жорстока політика терору проти євреїв на окупованих територіях знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.

Антисемітська політика, яку проводили нацисти після приходу до влади в Німеччині в 1933 р., після початку Другої світової війні набула ще більш жахливого вигляду. Почалося планомірне й систематичне знищення нацистами єврейського населення Європи. Цей процес отримав назву Голокост. За роки Голокосту (1941—1945 рр.) загинуло 6 млн євреїв.

Після загарбання Польщі, де проживала одна з найбільших єврейських громад, усе єврейське населення було переселено у спеціальні поселення — гетто, а їхню власність конфісковано. Гетто, що були відокремлені від зовнішнього світу та мали мінімальні умови для життя, створювали з єдиною метою — подальшого повного знищення їхніх мешканців. Усіх невдоволених і тих, кого нацистський уряд вважав небезпечними для свого режиму, відправляли до концентраційних таборів.

Після нападу на СРСР нацистський уряд взявся остаточно вирішити єврейське питання. Спочатку повному винищенню підлягало єврейське населення, що проживало на території СРСР, а згодом і всієї Європи (близько 11,5 млн осіб).

За німецькою армією, що наступала, рухалися спеціально створені чотири айнзатцгрупи (дві з них — «С» і «Б» — діяли на українських землях), які мали знищувати «ворожі елементи», особливо євреїв. Уже в перші місяці війни відбулися масові знищення євреїв у Литві, Білорусії, Україні. Символом цього процесу стала трагедія в Бабиному Яру (лише 29—30 вересня 1941 р. тут було знищено 33 711 осіб єврейської національності). До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр залишався місцем регулярних страт і поховань. Серед постраждалих були євреї, комуністи-підпільники, представники ромської громади, заручники, моряки Дніпровської флотилії, в’язні гестапо, українські націоналісти.

Навесні 1942 р. почав діяти Сирецький концтабір, численні в’язні якого теж знайшли останнє місце спочинку в Бабиному Яру.

Уперше айнзатцгрупи проводили «акції зачисток» на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок погромів, ініційованих нацистським урядом, у Львові загинуло 6 тис. осіб.

27 січня 1945 р. солдати Першого Українського фронту звільнили від нацистської влади табір смерті Аушвіц-Біркенау (Освенцим). У 2005 р. Генеральна Асамблея ООН встановила цю дату щорічним міжнародним Днем пам'яті жертв Голокосту. У своїй резолюції вона закликала не допускати в майбутньому актів геноциду, засуджувала будь-яке заперечення Голокосту, прояви релігійної нетерпимості тощо.

• Меморіал жертвам Бабиного Яру в Києві

• Німецькі солдати намагаються приховати свої злочини в Бабиному Яру

• В'їзна брама концтабору Аушвіц-Біркенау поблизу Освенцима

Місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) — понад 100 тис. осіб, Богданівка Одеської (Миколаївської) області — понад 40 тис., Кам'янець Подільський — понад 23 тис. осіб, Дробицький Яр (Харків) — близько 20 тис. осіб, Дальник Одеської області — близько 18 тис. осіб, урочище Сосонки біля Рівного — понад 17 тис. жертв.

• В'язні, доправлені до табору для знищення. 1940-ві рр.

Єврейське населення Галичини було знищено в таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та інших міст. Загалом загинуло 610 тис. осіб.

На території Наддніпрянської України в липні 1941 р. айнзатцгрупа розстріляла майже 1,5 тис. уманських євреїв. Масштабним було вбивство єврейського населення в Кам’янці-Подільському. На початку війни в місті проживало 10 тис. євреїв. У серпні 1941 р. угорська влада депортувала із Закарпаття в окуповану Україну близько 18 тис. євреїв. Нацисти змусили людей іти маршем від Коломиї до Кам’янця-Подільського, а потім протягом чотирьох днів (26—29 серпня) розстріляли 23 тис. переселенців разом із місцевими жителями. Євреїв, які залишалися на території Закарпаття, у травні 1944 р. вивезли до концтабору Аушвіц-Біркенау, де більшість загинула.

Після взяття Одеси румунські військові розстріляли 20 тис. місцевих євреїв. Наприкінці грудня 1941 р. біля села Богданівка Одеської (нині Миколаївської) області румуни знищили понад 40 тис. євреїв. На українських землях, що увійшли до складу Трансністрії, румунська окупаційна влада протягом 1941 р. створила власні гетто й табори праці. У них загинули євреї з Бессарабії та Буковини. За весь період на цих землях було вбито понад 300 тис. євреїв.

Загалом айнзатцгрупами було знищено близько 750 тис. євреїв. Методи масових убивств, які використовували айнзатцгрупи (розстріли, душогубки), були визнані нацистськими лідерами неефективними для остаточного вирішення єврейського питання. У січні 1942 р. нацистське керівництво прийняло рішення про створення на території Польщі шести таборів смерті, обладнаних газовими камерами й крематоріями (Треблінка, Собібор, Майданек, Аушвіц-Біркенау, Белжец).

У таборах смерті не було передбачено бараків для ув’язнених, які існували в концентраційних таборах. Жертв, що прибували на залізничні станції, направляли в «душові». Потім туди подавали отруйний газ «Циклон Б», який за 5 хвилин не залишав нікого живим. У «душових» одночасно могли перебувати до 2 тис. осіб. Найбільш відпрацьованою технологія знищення була в таборі Аушвіц-Біркенау, де за добу страчували до 12 тис. осіб. У таких таборах за роки їхнього існування загинуло 2,5 млн євреїв.

Створення таборів смерті супроводжувалося масовим винищенням населення гетто. На території СРСР протягом 1941—1942 рр. були ліквідовані майже всі гетто (в Україні існувало близько 350 гетто), а їхнє населення відправлено до таборів смерті або знищено на місці. Загалом на території України було вбито близько 1,4 млн євреїв.

• Єврейський погром у Львові. 1941 р.

• Єврейське гетто в місті Лодзь (Польща). 1940-ві рр.

Близько 25 тис. євреїв брали участь у партизанському русі на території СРСР, 5 тис. — у Франції, 3 тис. — у Югославії, 2 тис. — у Греції тощо.

• Повстання у Варшавському гетто. 1943 р. Лише через три місяці нерівної боротьби воно було придушене. Загинуло або було відправлено до таборів смерті 76 тис. осіб

Лист митрополита УГКЦ Андрея Шептицького до Папи Римського Пія XII про ситуацію в Архієпархії під час німецької окупації

Визволені німецькою армією з більшовицького ярма, ми відчули певну полегшу... Потроху уряд встановив режим терору і корупції... Сьогодні вся країна погоджується, що німецький режим є, можливо, до більшої міри, ніж більшовицький режим, злим, майже диявольським. Вже не менше ніж рік немає дня, в якому не були б сповнені страшні злочини... Жиди є першими жертвами того. Число жидів, замордованих у нашому краю, напевне, перевищує 200 тис. У Києві через кілька днів було вбито до 130 тис. мужчин, жінок і дітей.

1. У якому році було написано цього листа? Чому ви так вважаєте? 2. Про що йдеться в листі митрополита до Папи Римського? 3. Яким є ставлення А. Шептицького до радянського й німецького режимів? 4. Про які події в Києві згадує митрополит?

Така політика нацистів викликала опір єврейського населення. Він був як пасивним (духовний опір, втеча, переховування тощо), так і активним. Перше збройне повстання відбулось у Вільнюському гетто, а згодом у гетто Мінська, Каунаса, Тудіно, Кременця, Луцька, Бродів, Львова тощо. Найбільше повстання спалахнуло у Варшавському гетто (квітень—червень 1943 р.).

Нацисти здійснювали тиск на населення окупованих країн, зокрема на українців, щоб не допустити з їхнього боку допомоги євреям. Антисемітською пропагандою розпалювали національну нетерпимість. Населенню нав’язували думку, що радянський режим із його злочинами є справою рук євреїв («жидо-більшовизм»). Однак відомі тисячі фактів, коли євреям допомогали представники інших народів, навіть ризикуючи власним життям. Тільки в Галичині, за неповними даними, засвідчено 100 фактів покарання українців за переховування євреїв. Тисячі людей за порятунок єврейського народу удостоєні парламентом Ізраїлю почесного звання «Праведник світу».

У 1963 р. Меморіальний комплекс катастрофи й героїзму єврейського народу «Яд Вашем» затвердив критерії для отримання почесного звання «Праведник світу». Праведниками визнають осіб неєврейського походження, які ризикували життям, рятуючи євреїв під час Голокосту. Особа, визнана Праведником світу, отримує в нагороду іменну медаль, почесний сертифікат і право вписати своє ім'я на Стіну честі в Саду Праведників. Це звання отримали 2573 громадянина України.

Зі спогадів урятованого рабина Давида Кахане

Коли я називаю Андрея Шептицького (митрополит Української греко-католицької церкви) святим, я не перебільшую.

Із митрополичих палат він керував акцією переховування євреїв. Близько 240 священиків, ченців і черниць під його егідою урятували життя 200 єврейським дітям. У власній резиденції митрополит Андрей надав притулок 15 сиротам. Із політичних мотивів йому до сьогодні не присвоєно почесного звання «Праведник світу».

Зі спогадів урятованого хлопця Адама Ротфельда

Керівники ордену студитів — це греко-католицька частина ордену василіан, адвокатом якого був мій батько до війни — запропонували заради порятунку життя перевезти дітей шкільного віку з нашої сім! в монастир в Уневі.

У монастирському сиротинці були різні діти — здебільшого українці, один поляк. Три хлопчики були з єврейських сімей. Вони потрапили туди за рішенням митрополита УГКЦ Андрея Шептицького, який закликав усі підпорядковані йому монастирі ховати єврейських дітей серед українських і польських сиріт. У результаті близько 150 хлопчиків і дівчаток були врятовані в жіночих і чоловічих монастирях. Ігуменом, а потім архімандритом ордену студитів був Климентій Шептицький, брат митрополита. Він був моїм духівником. Людина великого серця й розуму.

Якою є роль братів Шептицьких у рятуванні євреїв?

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Що називають Голокостом? 2. Як змінилася політика нацистської влади щодо єврейства із часу нападу Німеччини на СРСР? 3. Яку трагедію увічнює Бабин Яр? 4. Із якою метою нацисти створювали айнзатцгрупи? 5. Чим табори смерті відрізнялися від концентраційних таборів? 6. Коли відзначають День пам’яті жертв Голокосту? 7. Кому присвоюють звання «Праведник світу»? 8. Як єврейське населення чинило опір знищенню? 9. Проведіть дискусію за питанням: чому стала можливою така трагедія, як Голокост?