Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 63. «Битва за Британію». Битва за Атлантику

МЕТА

• розповідати про «битву за Британію» і битву за Атлантику

• визначати причини, чому Англія змогла вистояти у складних умовах 1940—1941 рр.

ДАТИ

8 серпня — жовтень 1940 р. — «битва за Британію»

• Англійські плакати про користь моркви

Із перших днів «битви за Британію» німецькі пілоти зіткнулися з надзвичайно ефективною британською протиповітряною обороною. Британські зенітники й льотчики несподівано точно били по бомбардувальниках, і найцікавіше — ніч зовсім не допомагала німецьким солдатам, британські війська збивали їх і в темряві. Одразу став відомий секрет такого гострого зору стрільців — морква, якою начебто їх годують у величезних кількостях. Ось так чутки про користь моркви, навмисно поширені британським Міністерством інформації, допомогли британським військовим тривалий час приховувати від Німеччини факт використання для оборони Англії винайдених радіолокаційних радарів.

Капітуляція Франції в червні 1940 р. залишила Велику Британію наодинці з Німеччиною, яка володіла ресурсами всієї Європи, а також отримувала щедре постачання із СРСР. Англія на той час перебувала не в найкращому стані. Більшість бойової техніки було втрачено у Франції. Ще боєздатні частини були розкидані по всьому світу в колоніальних володіннях. Єдиною надією Англії залишався флот, який перевищував німецький у шість разів. Проте він був вразливим для авіації, що неодноразово доводили події війни.

16 липня 1940 р. А. Гітлер підписав план операції «Морський лев», яка передбачала завоювання Англії. Як свідчили підрахунки, можливостей здійснити масову висадку військ на Британські острови в Німеччини не було. У неї не вистачало потрібної кількості плавучих засобів. Тоді було прийнято рішення підкорити Англію масовими бомбардуваннями.

На початок битви Німеччина зосередила для атак проти Англії 2,8 тис. літаків (із них 1,3 тис. — бомбардувальники). Англійці могли цьому протиставити лише 600—700 винищувачів.

8 серпня 1940 р., за образним висловом В. Черчилля, стало початком «битви за Британію». Цього дня 139 німецьких літаків здійснили масоване бомбардування Саутгемптона та радіолокаційних станцій. Англія втратила 19 винищувачів, Німеччина — 24 бомбардувальники й 36 винищувачів. Такі бої стали систематичними. Потужність боїв постійно наростала. До початку вересня ціною неймовірних зусиль німецьким військам вдалося знекровити винищувальні частини королівських військово-повітряних сил. Відомий британський льотчик-ас Джим Лейсі (здобув 28 перемог) згадував: «На час закінчення “битви за Британію” я так втомився, що вже не міг цього терпіти... Я боявся, що одного разу не витримаю і вийду з бою...».

У певні періоди битви Велика Британія мала трохи більше 100 винищувачів. Проте були й позитивні чинники. Льотчики королівських військово-повітряних сил, які стрибали з парашутами зі збитих літаків, приземлялися на своїй території та швидко поверталися до своїх позицій. Льотчики люфтваффе (військово-повітряних сил Німеччини), навпаки, часто потрапляли в полон, тому втрати німецьких військ серед льотного складу перевищили втрати Великої Британії майже в п’ять разів. Це було набагато важливіше, ніж кількість збитих літаків. А якщо врахувати, що Англії вдалося різко збільшити випуск літаків (у липні—жовтні 1940 р. вона побудувала 2116 літаків проти 688 люфтваффе) та отримати допомогу з Канади й США (близько 500 літаків), то шанси Німеччини різко зменшувалися. Крім того, зростала й майстерність англійських льотчиків.

Першою жертвою атаки німецького підводного човна в Другій світовій війні вважають британський пасажирський лайнер «Атенія». Він був потоплений 3 вересня 1939 р. за 200 миль від Гебридських островів. У результаті загинуло 128 членів команди та пасажирів лайнера, серед яких було багато дітей.

• Англійські винищувачі «Спітфаєр», що стали одними з найкращих літаків Другої світової війни

Серед понад 3 тис. льотчиків, які брали участь у «битві за Британію», було понад 2500 британців, 147 поляків, 127 новозеландців, 112 канадців, 89 чехів і словаків, 32 австралійці, 26 бельгійців, 13 французів, десять ірландців, дев'ять американців, вісім південноафриканців, три родезійці, один льотчик із Ямайки. Найбільша кількість повітряних перемог під час «битви за Британію» (17) належить чеху Йозефу Франтішеку.

Із висловлювання В. Черчилля

Кожна родина в Британській імперії зобов'язана життям нашим льотчикам. Перебуваючи в смертельній небезпеці, вони змогли переломити хід Другої світової війни. Ніколи на полях людських конфліктів не залежало так багато від стількох небагатьох.

17 вересня 1940 р. А. Гітлер був змушений відкласти операцію «Морський лев» на невизначений термін. У жовтні повітряний наступ на Англію припинився, хоча нерегулярні бомбардування тривали до травня 1941 р. Повітряну війну над Великою Британією було виграно. Проте до остаточної перемоги було ще дуже далеко.

Велика Британія вистояла, зазнавши значних матеріальних збитків і людських втрат (понад 30 тис. осіб). Так, місто Ковентрі зникло з лиця Землі. Повітряна війна над Англією коштувала Німеччині понад 2 тис. літаків і життя 1 тис. досвідчених льотчиків.

Іншим серйозним випробуванням для Англії була битва за Атлантику. Отримуючи водними шляхами 50 % стратегічної сировини й продовольства, вона могла опинитися у скрутному становищі, якби Німеччині вдалося перерізати атлантичні комунікації.

Завоювання Франції, Норвегії, Данії дало можливість Німеччині перейти в рішучий наступ. Згідно з концепцією головнокомандувача німецького флоту грос-адмірала Еріха Редера, вирішальна роль у цій боротьбі відводилася лінкорам «Бісмарк», «Тірпіц» та іншим лінкорам і крейсерам. Проте вони зазнали поразки, не завдавши значних втрат Англії.

Успішніше діяли німецькі підводні човни, якими командував адмірал Карл Деніц. В. Черчилль вважав дії німецьких підводних човнів більш небезпечними, ніж повітряні атаки. Влітку 1940 р. Англія змушена була використовувати свої стратегічні резерви. Недооцінювання їхньої ролі напередодні війни не дало можливості Німеччині мати необхідну кількість підводних човнів і блокувати Британські острови. На початку війни вона мала 57 підводних човнів, із яких лише незначна кількість могла діяти на просторах Атлантики.

Навесні 1941 р. німецькі підводники застосували тактику «вовчих зграй» (відкрита атака одразу декількох підводних човнів) для боротьби з англійськими конвоями. Англійський флот вистояв, а після вступу у війну США союзники поступово відновили контроль над Атлантикою.

Боротьба за Атлантику коштувала життя понад 70 тис. моряків. Було втрачено 3,5 тис. цивільних суден і 175 військових кораблів союзників. Затонуло 783 підводні човни із 30 тис. осіб екіпажу. Це була найбільша морська битва в історії людства.

• Рудольф Гесс

Під час повітряної війни над Англією (10 травня 1941 р.) третя людина в Німеччині Рудольф Гесс, заступник А. Гітлера, рейхсміністр без портфеля і лідер нацистської партії, таємно один вилетів з Аугсбурга та приземлився з парашутом на заході Шотландії. Він прагнув вступити в переговори з королівською родиною та укласти мир з Англією. У здійсненні цього вчинку ним керувало прагнення перевершити А. Гітлера. Проте англійський уряд не пішов із ним на контакт. Р. Гесс був ув'язнений, а після завершення війни переданий до Нюрнберзького трибуналу, який засудив його на довічне ув'язнення. У 1995 р. Р. Гесс наклав на себе руки в камері в'язниці Шпандау.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Як Німеччина намагалася підкорити Англію? 2. Що допомогло англійським військам вистояти в «битві за Британію»? 3. Що намагався підкреслити В. Черчилль, так характеризуючи «битву за Британію»: «Це не кінець; це навіть не початок кінця, але це може бути кінцем початку»? 4. Що таке «вовчі зграї»? 5. Якими були причини поразки Німеччини в боротьбі за Атлантику? 6. Проведіть дискусію за питанням: що найважливіше для досягнення перемоги?