Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 61. Агресія СРСР проти держав Центрально-Східної Європи в 1939—1940 рр.

МЕТА

• розповідати про приєднання до СРСР країн Балтії і Бессарабії

• давати характеристику методам, якими СРСР здійснював агресію проти сусідніх держав

• визначати наслідки «Зимової війни»

У той час як Німеччина діяла на заході, СРСР упорядковував свою зону впливу, відведену йому за таємними протоколами 23 серпня і 28 вересня 1939 р. Наступним об’єктом експансії СРСР стали країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія).

28 вересня 1939 р. у Москві було підписано пакт про взаємодопомогу з Естонією, за яким СРСР отримав право ввести на її територію війська. Такі угоди було підписано також із Латвією та Литвою. У всіх договорах радянська сторона брала на себе зобов’язання не втручатися у внутрішні справи держав. Також СРСР передавав Литві Віденську область, яка опинилася під його владою після ліквідації Польщі.

Улітку 1940 р. СРСР розпочав другий етап агресії проти держав Балтії. 14 червня 1940 р. радянський уряд направив ультиматум Литві — єдиній країні, яка мала спільний кордон із Третім рейхом. Й. Сталін вимагав відставки литовського уряду, арешту деяких його членів і згоди на введення в країну підрозділів Червоної армії. Після цього аналогічні ультиматуми були направлені Латвії та Естонії. Також до республік були надіслані спеціальні емісари: А. Жданов — в Естонію, В. Деканозов — у Литву та А. Вишинський — у Латвію. Ультиматуми були прийняті, і наступного дня додаткові радянські війська увійшли на території держав. Це стало сигналом до створення прорадянських урядів на багнетах червоноармійців. Радянська пропаганда подавала це як «народні революції». «Демонстранти» з-поміж місцевих комуністів (у кожній країні членів комуністичних партій налічувалося кілька сотень) і радянських солдатів захоплювали урядові будівлі та створювали «народні уряди». Згодом під наглядом окупаційної влади в країнах було проведено вибори до нових органів влади, а в серпні 1940 р. вони увійшли до складу СРСР.

Швидке падіння Франції примусило Й. Сталіна прискорити розв’язання питання щодо Бессарабії. 26 червня 1940 р. радянські війська після ультиматуму зайняли територію Бессарабії і Північної Буковини. Це викликало обурення в Берліні, оскільки територія Буковини не була зазначена в таємному протоколі як зона впливу СРСР, до того ж радянські війська підійшли занадто близько до румунських нафтових родовищ, які забезпечували німецьку армію пальним.

Після приєднання Бессарабії та Північної Буковини радянський уряд доручив розмежувати новоприєднані території керівникам УРСР і Молдавської автономії у складі УРСР. М. Хрущов запропонував ділити територію за етнографічною ознакою. До УРСР мали відійти північний і два південні повіти Бессарабії в повному складі, а також сім районів МАСРР із переважно українським населенням. Верховна Рада СРСР 2 серпня 1940 р. прийняла закон про створення Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки. Північна частина Буковини, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії увійшли до складу УРСР.

• Населення зустрічає радянські війська. 1940 р.

Приводом для ультиматумів країнам Балтії стали провокації, ніби здійснювані проти розквартированих там радянських військ.

Президент А. Сметона вимагав відкинути ультиматум і чинити збройний опір. Проте він не отримав підтримки більшості членів уряду та втік до Німеччини. Окупація стала реальністю 16 червня 1940 р. Наступним кроком були вибори до Народного сейму замість розпущеного 1 липня. Вибори відбулися 14 липня за вже перевіреною технологією «виборів без вибору». Для надання законного вигляду владі 17 липня 1940 р. було створено «народний уряд».

Народний сейм завершив анексію Литви, прийнявши 21 липня постанову про створення Литовської РСР та входження її до Радянського Союзу. Ще через два тижні, 3 серпня 1940 р.. Верховна Рада СРСР підтримала «незалежну» постанову Народного сейму.

Наступу радянських військ проти Фінляндії передував випадок на кордоні. На території радянської прикордонної застави розірвався важкий снаряд, який прилетів невідомо звідки. Загинуло кілька прикордонників. Радянська сторона звинуватила в цьому фінів. Проте фіни свою причетність заперечували, стверджуючи, що в них немає таких гармат на відстані пострілу. Однак СРСР лише шукав привід до війни, і «постріл біля Майніла» став ним.

• Фінські кулеметники в засідці. 1939 р.

• Розгромлена колона радянських військ. 1939 р.

Указом президії Верховної Ради СРСР від 7 серпня 1940 р. у складі УРСР були утворені нові області: Чернівецька, до якої, крім буковинських земель, входила основна частина Хотинського повіту Бессарабії, та Аккерманська у складі двох повітів Бессарабії (Придунайський край).

У грудні 1940 р. центр Аккерманської області було перенесено з Аккермана в Ізмаїл. Відповідно область була перейменована в Ізмаїльську.

На новоприєднаних територіях розгорнулися заходи радянізації, які передбачали ліквідацію старих і створення нових органів влади, націоналізацію власності, аграрну реформу й перехід до колективізації, формування нової системи освіти, депортацію частини населення тощо.

Останнім актом радянської агресії в 1939—1941 рр. став напад на Фінляндію («Зимова війна»).

Тим часом, коли Німеччина розгорнула бої в Норвегії, СРСР вирішив підкорити Фінляндію. Тривалий час між двома країнами велися переговори, у ході яких Радянський Союз вимагав від фінської сторони поступитися на його користь значними територіями в районі Ленінграда (тепер Санкт-Петербург) та узбережжям Фінської затоки в обмін на болотисті й лісисті території на півночі. Однак це жодним чином не компенсувало втрату промислово розвиненого Виборга та стратегічно важливої оборонної «лінії Маннергейма» — системи фінської оборони, спорудженої в 1927—1939 рр. Уряд Фінляндії не погодився на цю пропозицію.

На світанку 30 листопада 1939 р. радянські війська атакували фінську армію, що займала прикордонні укріплення.

Здавалося, що доля Фінляндії вирішена. Проте невелика фінська армія змогла стримати перший потужний удар і навіть завдала поразки деяким радянським частинам. 30 грудня наступ радянських військ припинився. Й. Сталін вжив жорстоких заходів для наведення ладу у військах. Почалися бомбардування фінських міст. Безперервним потоком на фронт надходило нове озброєння та спорядження для війська.

Маленька Фінляндія фактично опинилася наодинці з могутнім агресором. Країни Європи відмовилися надати їй пряму військову допомогу.

11 лютого 1940 р. розпочався другий наступ радянських військ. Він завершився проривом «лінії Маннергейма». Ціною значних втрат (234 тис. людей убито, поранено та взято в полон) радянські війська здобули перемогу. Втрати Фінляндії становили 20 тис. осіб загиблими.

12 березня за посередництвом і під тиском німецької дипломатії СРСР і Фінляндія підписали мирний договір, за яким жертва агресії втрачала значну частину своєї території, де до війни проживало 450 тис. осіб, тобто 1/8 населення країни.

Тяжкими були міжнародні наслідки війни й для СРСР. Ліга Націй виключила СРСР зі свого складу. СРСР опинився в міжнародній ізоляції. У листопаді 1940 р. нейтральна напередодні конфлікту Фінляндія приєдналася до агресивної «осі Берлін—Рим—Токіо» і взяла участь у війні проти СРСР.

Крім того, війна показала всю слабкість і непідготовленість Радянської армії до сучасної війни.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Які території були приєднані до СРСР у 1939—1940 рр.? 2. Обговоріть у групах: чому Литва, Латвія, Естонія були захоплені без опору, а Фінляндія змогла вистояти перед радянським наступом? 3. Складіть сценарій радянської агресії проти незалежної держави. Які її складові? 4. Які території увійшли до складу УРСР, а які вона втратила в результаті приєднання до СРСР Бессарабії та Північної Буковини? 5. Проведіть дискусію за питанням: чи вдалося СРСР упорядкувати свою зону інтересів?