Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма

Розділ 5

УКРАЇНА І СВІТ НАПЕРЕДОДНІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ПОЧАТОК ВІЙНИ

§ 58. Політика «умиротворення» агресора та її крах

МЕТА

• характеризувати політику «умиротворення» агресора

• вказувати причини і наслідки політики «умиротворення»

• розкривати негативний вплив політики «умиротворення» на міжнародні відносини

ДАТИ

Березень 1938 р. — аншлюс Австрії

29—30 вересня 1938 р. — Мюнхенська конференція керівників урядів Англії, Франції, Німеччини та Італії

27 лютого 1939 р. — визнання Англією та Францією уряду Ф. Франко в Іспанії

15 березня 1939 р. — окупація Чехословаччини Німеччиною

У другій половині 1930-х рр. мир означав збереження Версальсько-Вашингтонської системи, яка, незважаючи на недоліки, забезпечувала відносну стабільність і визнавала силу права. Ця система містила принцип запобігання міжнародним кризам, який передбачав колективні дії проти агресора через Лігу Націй. Проте колективної відсічі не вийшло через загострення взаємного суперництва в пошуках шляхів подолання економічної кризи.

Колективний опір агресорам потребував застосування різноманітних, у тому числі силових методів. Однак людей жахала навіть думка про війну. Розуміння цілісності й неподільності світу не було притаманним тодішній суспільній свідомості. Такі настрої знайшли своє відображення в політиці «умиротворення», яка вела країни до пасивності та зайвої обережності.

Прихід до влади А. Гітлера не одразу був сприйнятий як поворотний у політиці Німеччини. Тривалий час у його особі вбачали лише сильного національного лідера, який прагне відновити справедливість. Плани нацистів про переділ світу спочатку розцінювалися як данина націоналістичній риториці й не сприймалися серйозно. Лідери Англії і Франції не бачили причин для зміни політичного курсу, який активно впроваджувався в 1920-х рр. і був спрямований на поступове послаблення тягаря Версальської системи.

Особливо слід сказати про позицію США. Економічна криза змусила зосередити увагу суспільства на внутрішніх проблемах. Наростання напруженості у світі породило в США прагнення відгородитися від усього світу. Після прийняття в 1935 р. закону про нейтралітет найбагатша й найвпливовіша країна світу, здавалося, випала зі світової політики. Це різко підвищило шанси агресора.

А. Гітлер висував нові й ще зухваліші претензії. Вони ставали об’єктами обговорення, і врешті-решт територіальні домагання Німеччини задовольнялися.

Приєднання Австрії було одним із важливих завдань зовнішньої політики Німеччини. У лютому 1938 р. канцлер Австрії К. Шушніг підписав із Німеччиною угоду, яка поставила Австрію під контроль Німеччини. 12 березня 1938 р. німецькі війська за підтримки австрійських нацистів окупували Австрію. Наступного дня австрійський фашист А. Зейсс-Інкварт проголосив возз’єднання Австрії з Німецькою імперією (аншлюс Австрії). Ні великі держави, ні Ліга Націй ніяк не прореагували на це. Протест висловив тільки СРСР.

Наступним об’єктом агресії стала Чехословаччина. Німеччина зажадала відібрати Судетську область, де проживало 3 млн німців. 13 вересня 1938 р. судетські нацисти вчинили заколот. Придушивши його, Німеччина почала загрожувати Чехословаччині розправою. Проте співвідношення сил було не на користь Німеччини. До того ж уряд СРСР, відповідно до договору 1935 р., запропонував Чехословаччині всебічну допомогу.

Виникла міжнародна криза. Для її розв’язання Н. Чемберлен двічі зустрічався з А. Гітлером. Вони домовилися, що конфлікт буде вирішено в Мюнхені. Під час зустрічі А. Гітлер заявив, що Судетська область — остання територіальна вимога Німеччини в Європі. Англія та Франція, у свою чергу, висунули ультиматум чехословацькому уряду про негайну передачу Німеччині територій ЧСР, заселених німцями. За спиною Чехословаччини глави урядів Великої Британії, Франції, Німеччини та Італії 29—30 вересня 1938 р. уклали Мюнхенську угоду. До Німеччини відійшли всі прикордонні західні та північно-західні райони Чехословаччини. Загалом ЧСР втратила 20 % населення і майже 50 % важкої промисловості, усі прикордонні укріплення. Кордон із Німеччиною став проходити за 40 км від Праги.

Мюнхенська угода зобов’язала ЧСР задовольнити також претензії Польщі та Угорщини. Польщі було передано Тешинську Силезію, Угорщині — частину Словаччини й Карпатської України (за І Віденським арбітражем). Чехословаччина перетворилася на федеративну державу.

Мюнхенська угода означала перетворення Німеччини на найсильнішу державу Центральної Європи. Усі малі держави цього регіону зрозуміли, що ні Ліга Націй, ні Англія та Франція не можуть гарантувати їхній суверенітет, і пішли на зближення з Німеччиною. У цьому розумінні Мюнхенська угода була стратегічною поразкою Англії та Франції, що наблизила початок війни.

Однак на той час результати змови були сприйняті на Заході з полегшенням. Хибність своїх дій лідери Англії і Франції зрозуміли не одразу. 27 лютого 1939 р. уряди цих країн визнали режим Ф. Франко в Іспанії, який активно підтримували Німеччина та Італія. 15 березня 1939 р. німецькі війська окупували Чехію і Моравію, Словаччина була проголошена незалежною, а Угорщина захопила всю Карпатську Україну.

Далі А. Гітлер почав вимагати від Польщі згоди на передачу Німеччині Данцига й побудову через польський коридор екстериторіальної траси, яка б зв’язала Німеччину із Пруссією. Німецькі війська вступили в Мемельську область (Клайпеда), яка належала Литві. У квітні 1939 р. Італія здійснила агресію проти Албанії й захопила її.

Крах політики «умиротворення» став очевидним. Суспільство почало вимагати від урядів рішучих дій у ставленні до Німеччини. Англія і Франція обмінялися нотами про взаємну допомогу на випадок агресії та надали відповідні гарантії державам, які мали спільний кордон із Німеччиною. Почалися приготування до війни.

Виникнення безпосередньої загрози війни вимагало від урядів Англії і Франції зближення із СРСР, якого в попередні роки старанно намагалися усунути з європейської політики.

Протягом 1920—1930-х рр. політика СРСР зазнала суттєвих змін. Зрозумівши нездійсненність найближчим часом світової революції, радянське керівництво шукало виходу з міжнародної ізоляції. Під час кризи 1930-х рр. СРСР прагнув використати суперечності між країнами Заходу, щоб забезпечити перетворення першої п’ятирічки. Невдовзі стало зрозуміло, що дії Німеччини та Японії загрожують безпеці СРСР. Це змінило його зовнішньополітичну доктрину. Загроза з боку Японії змусила СРСР піти на зближення з Чан Кайші та рекомендувати КПК діяти спільно із Гомінданом у боротьбі проти Японії.

СРСР виступив за створення системи колективної безпеки і стримування агресорів. У 1933 р. були встановлені дипломатичні відносини зі США, а в 1934 р. СРСР прийняли до Ліги Націй як члена Ради, що означало визнання його великою державою. У 1935 р. були укладені угоди із Францією та Чехословаччиною про взаємодопомогу.

Заява В. Черчилля для преси щодо Мюнхенської угоди (21 вересня 1938 р.)

Розчленування Чехословаччини під тиском Англії та Франції рівносильно повній капітуляції західних демократій перед нацистською загрозою застосування сили. Такий крах не принесе миру або безпеки ні Англії, ні Франції. Навпаки, він поставить ці дві країни у становище, яке поступово буде слабшати і ставати небезпечнішим. Одна лише нейтралізація Чехословаччини означає звільнення 25 німецьких дивізій, які загрожуватимуть Західному фронту. Крім того, вона відкриє нацистам шлях до Чорного моря. Йдеться про загрозу не тільки Чехословаччині, але й свободі й демократії всіх країн. Думка, наче можна підтримати безпеку, кинувши малу державу на поталу вовкам, — є фатальною помилкою. Воєнний потенціал Німеччини зростатиме впродовж короткого часу значно швидше, ніж Англія та Франція зможуть завершити заходи, необхідні для оборони.

1. Чому В. Черчилль виступив проти Мюнхенської угоди? Які він наводить аргументи? 2. Чи справдилися прогнози В. Черчилля?

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Чому не було створено системи колективної відсічі агресорам? 2. З'ясуйте причини виникнення політики «умиротворення». Охарактеризуйте прихильників цієї політики. 3. Якими були наслідки аншлюсу Австрії та Мюнхенської угоди? Дайте оцінку Мюнхенській угоді. 4. Чому політика «умиротворення» зазнала краху? 5. Порівняйте рівень консолідації сил агресії та міць системи колективної безпеки. 6. Якою була позиція СРСР щодо Мюнхенської угоди? 7. Складіть перелік дій урядів Англії та Франції, що можна віднести до проявів політики «умиротворення».