Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 49. Створення та діяльність ОУН

МЕТА

• розповідати про створення ОУН

• характеризувати діяльність ОУН у 1930-ті рр.

• давати оцінку терористичним методам боротьби

ДАТИ

1929 р. — створення ОУН

1934 р. — убивство міністра внутрішніх справ Польщі Б. Пєрацького

1935—1936 рр. — Варшавський і Львівський процеси над ОУН

Атентат (замах на вбивство) — один із терористичних методів діяльності УВО та ОУН (поряд із саботажами та ексами — актами експропріації). Атентати являли собою вбивства відповідальних за антиукраїнські дії чиновників або українців, що пропагували угодованство (лояльне ставлення до окупаційної влади).

ОУН, створена в 1929 р. у Відні, оформила націоналістичний напрямок в українському русі. Засновниками ОУН стали Українська військова організація (УВО), що об’єднувала колишніх офіцерів української армії і вела збройну боротьбу проти польської окупації Східної Галичини, студентські організації («Асоціація української націоналістичної молоді» (Львів), «Українська націоналістична молодь» (Прага), «Легіон українських націоналістів» (Подєбради, ЧСР) та інші націоналістичні групи. На чолі ОУН став керівник УВО, командир УСС у роки визвольних змагань полковник Є. Коновалець.

Ідеологією ОУН став розроблений Д. Донцовим інтегральний націоналізм. Д. Донцов, як і його наступники Д. Андрієвський, М. Сціборський, відкидав демократичні ідеали, стверджуючи, що демократична м’якотілість стала причиною поразки визвольних змагань 1917—1921 рр. Найвищою цінністю націоналісти проголошували національну державу, на чолі якої мав стати верховний провідник — вождь. Єдність вождя й народу мали забезпечувати корпорації, коаліції, профспілки, виборні ради. А єдина партія — ОУН — мала забезпечити ідеологічний провід держави. При цьому майбутньому соціально-економічному устрою держави засновники ОУН майже не приділяли уваги. Основою теоретичних міркувань було доведення прав українського народу на самостійну соборну державу й визначення шляхів здобуття незалежності. Ідеологи ОУН вважали, що незалежність української держави можна здобути шляхом національної революції — всенародного повстання. Для підготовки національної революції потрібно всіма засобами розхитувати окупаційний режим (індивідуальний терор, саботаж, напади, демонстрації, акції протесту) та одночасно готувати населення до повстання.

Для поширення своїх ідей ОУН створила потужну підпільну пресу. Найвідомішими виданнями були «Сурма» (виходила в Каунасі, Литва) та «Розбудова нації» (виходила в Празі, Чехословаччина).

Цій законспірованій організації із суворою військовою дисципліною судилося стати на чолі визвольного руху українства протягом 1930—1950-х рр. Чому саме ця радикальна організація очолила український рух? Це пояснюється: жорстокою антиукраїнською політикою як у Польщі, так і в СРСР; зневірою в демократичні ідеали; загальноєвропейською тоталітарною тенденцією в національно-визвольних рухах; привабливим прикладом Італії, Німеччини, що кинули виклик Версальській системі й створювали сильні національні держави; неможливістю легальної боротьби за відновлення української державності.

• Інтегральний націоналізм як нова ідеологія

• Видання ОУН

На першій сторінці «Сурми» був напис, який передавав суть підпільних видань: «Передавайте з рук до рук, із хати до хати! Ховайте "Сурму" перед ворогами, бо це нелегальний орган!»

• Похорон міністра внутрішніх справ Польщі Б. Пєрацького. Виконавцем атентату був Григорій Мацейко (Гонта), який потім утік до Аргентини, де провів решту життя

Із виступу С. Бандери на суді

1. ...до вини не почуваюся. Свою революційну діяльність я вважав тільки сповненням мого обов'язку...

2. Тому, що в цій залі розглядали атентати, що їх виконувала Організація, міг би хтось думати, що Організація не числиться (рахується) з життям людини взагалі й навіть із життям своїх членів. Коротко скажу: люди, які весь час у своїй праці є свідомі, що кожної хвилини самі можуть втратити життя, такі люди, як ніхто інший, вміють цінити життя. Вони знають його вартість. ОУН цінує життя своїх членів, дуже цінує, але наша ідея в нашому понятті є така велична, що коли йдеться про її реалізацію, то не одиниці, не сотні, а мільйони жертв треба посвятити, щоб її таки зреалізувати...

1. Чим аргументував С. Бандера дії членів ОУН? 2. Яким є ваше ставлення до терористичних актів ОУН?

У 1930-ті рр. ОУН розгорнула активну діяльність на західноукраїнських землях. Вважаючи терор однією з найдієвіших форм боротьби, ОУН здійснила низку замахів, які набули широкого розголосу. Загалом протягом 1921—1939 рр. УВО та ОУН вчинили 63 замахи, жертвами яких стали 36 українців, 25 поляків, один росіянин та один єврей. Здебільшого їх здійснювали з метою привернути увагу до «українського питання». Так, убивство в 1934 р. міністра внутрішніх справ Польщі Б. Пєрацького було, з одного боку, помстою за політику «пацифікації», а з іншого — викликом світовій громадськості у зв’язку з порушенням Польщею прав національних меншин. Убивство в 1933 р. радянського дипломата О. Майлова мало нагадати про жахливу трагедію українського народу — Голодомор 1932—1933 рр.

Терор був спрямований не лише проти зовнішніх ворогів, а переважно проти «внутрішніх» — тих українців, які, на думку ОУН, погоджувалися на співробітництво з польською владою. Так, у Львові було вбито директора української академічної гімназії. Такі акції не додавали авторитету ОУН, викликали масові репресії з боку польської влади. Митрополит УГКЦ А. Шептицький засудив теракти.

У 1935—1936 рр. відбулися Варшавський, а згодом Львівський процеси над ОУН. Під час них С. Бандеру, М. Лебедя та інших провідників було засуджено до страти, яку потім замінили на довічне ув’язнення. (У 1939 р. С. Бандеру звільнили.) Сотні членів ОУН опинилися в концтаборі Береза-Картузька.

Серйозним ударом по ОУН стало вбивство чекістом П. Судоплатовим у травні 1938 р. лідера організації Є. Коновальця. Напередодні вирішальних подій організація залишилася без керівника. У складі ОУН намітився розкол між її закордонним проводом, на чолі якого був Андрій Мельник, і структурою ОУН на західноукраїнських землях, яку з 1933 р. очолював С. Бандера. Перші серйозні розбіжності між двома лідерами виникли під час подій у Карпатській Україні. А. Мельник, більш обізнаний у європейських справах передвоєнної Європи, категорично заборонив перехід членів ОУН із Галичини до Закарпаття. Він знав, що А. Гітлер віддасть цей край Угорщині. Проте галицька молодь і керівництво на чолі зі С. Бандерою, намагаючись розбудувати в Закарпатті Українську державу, прагнули дій. Для багатьох це закінчилося трагічно: одні загинули під час переходу через польсько-чехословацький кордон, інші — у боях з угорськими військами. Лише втручання Німеччини, на прохання А. Мельника, урятувало життя багатьом членам ОУН, що потрапили до рук угорських діячів.

У 1940 р. відбулася зустріч А. Мельника і С. Бандери, яка завершилася розривом між двома лідерами. У квітні 1941 р. у Кракові на Другому Великому зборі ОУН С. Бандеру проголосили провідником, а А. Мельник був виключений з організації. Після цього постали дві організації — ОУН(Б), яку іноді називають ОУН (Революційна), та ОУН(М).

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Коли й де було створено ОУН? 2. Що стало її ідеологічним підґрунтям? 3. Хто очолював ОУН у 1929—1938 рр.? 4. Які методи боротьби використовувала ОУН? 5. Обговоріть у групах: чому, незважаючи на репресії польської влади проти членів ОУН, її кількісний склад зростав? 6. Чим був зумовлений розкол в ОУН?