Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 45. Німеччина за нацистської диктатури 1933—1939 рр.

МЕТА

• характеризувати процес становлення нацистського тоталітарного режиму

• визначати, яку роль у цьому процесі відігравало насильство

• пояснювати, що сприяло утвердженню нацистів при владі

• розповідати про прояви антисемітизму в діях нацистів

ДАТИ

1933 р. — прихід нацистів до влади

30 червня 1934 р. — ніч «довгих ножів»

1935 р. — ухвалення «Нюрнберзьких законів»

1936 р. — ухвалення чотирирічного плану підготовки до війни

9—10 листопада 1938 р. — єврейський погром («кришталева ніч»)

• А. Гітлер та П. фон Гінденбург. 21 березня 1933 р.

Доступившись у легальний спосіб до влади, нацисти послідовно ліквідовували політичну демократію в Німеччині. Використавши як привід підпал рейхстагу (1933 р.), який самі ж і організували, вони вдалися до терору проти своїх політичних противників — соціал-демократів і комуністів. Проти останніх був влаштований відкритий судовий процес. За наполяганням А. Гітлера президент П. фон Гінденбург видав указ «Про охорону народу і держави», згідно з яким були ліквідовані права громадян і надані необмежені повноваження каральним органам. Щоб отримати більшість у рейхстазі, нацисти провели нові вибори. Проте отримані 43,9 % голосів не задовольнили їх (комуністи й соціал-демократи здобули 30,6 %). Після цього вони відмовилися від подальших спроб прикривати свій режим виконанням конституції.

Важливим етапом зміцнення влади А. Гітлера було знищення ним своїх політичних противників у партії. Лідер штурмовиків (СА) Ернст Рем виступав за продовження «націонал-соціалістичної революції», тобто за переділ власності в Німеччині, що могло позбавити А. Гітлера підтримки з боку представників великого капіталу. Щоб остаточно вирішити цю проблему, А. Гітлер за допомогою охоронних загонів (СС) у ніч на 30 червня 1934 р. фізично знищив керівників СА. Ця подія увійшла в історію під назвою «ніч довгих ножів». Після смерті президента П. фон Гінденбурга в 1934 р. А. Гітлер, крім повноважень голови уряду, перебрав на себе обов’язки президента й головнокомандувача. За адміністративною реформою нацисти ліквідували земельні парламенти й органи місцевого самоврядування та передали владу чиновникам, яких призначали.

До початку 1934 р. були заборонені незалежні профспілки та всі політичні партії, крім НСДАП. Було створено таємну державну поліцію (гестапо), яка здійснювала контррозвідувальну діяльність, політичне переслідування й кадрове забезпечення концентраційних таборів для противників режиму.

На кошти держави було розпочато будівництво загальнонаціональної мережі швидкісних автострад, що одразу різко скоротило кількість безробітних і пожвавило будівельну індустрію. Згодом основну увагу було приділено прискореному розвитку військової промисловості. У 1933—1938 рр. військові витрати збільшилися з 620 млн до 15,5 млрд рейхсмарок. Із метою стимулювання економічного зростання вводилися податкові пільги. З одночасним зростанням витрат і зниженням податків виник дефіцит бюджету, що покривався шляхом випуску паперових грошей. Щоб не допустити їхнього знецінення та зростання цін, уряд запровадив контроль над цінами й заробітною платою та почав поступовий перехід до карткової системи розподілу.

Особливістю економіки нацистської Німеччини було пряме адміністративне регулювання господарства державою. Для цього всіх підприємців було об’єднано в галузеві картелі та підпорядковано імперському міністру господарства. Це збільшило масштаби державного регулювання економіки. У 1936 р. було прийнято чотирирічний план розвитку військової промисловості. Уповноваженим із реалізації цього плану призначили Г. Геринга. Створене ним відомство взяло під контроль усю економіку країни. Держава стала власником багатьох підприємств, конфіскованих в основному в євреїв під час «аріїзації» промисловості.

• Нацистський марш на честь призначення А. Гітлера рейхсканцлером. 1933 р.

• А. Гітлер відкриває швидкісну автостраду Франкфурт-на-Майні—Дармштадт. 1935 р.

• Перші в'язні нацистських концентраційних таборів. 1935 р.

Профспілки було ліквідовано, а замість них створено Німецький робітничий фронт, який контролювали нацисти. Керівників підприємств оголосили «фюрерами трудових колективів», а контроль над трудовими відносинами передали «опікунам праці», яких призначала держава. У сільському господарстві за законом «Про спадкові двори» було створено стан бауерів — землевласників арійського походження. Бауерам заборонялося ділити, продавати й закладати свою власність. Кожну німецьку 18-річну дівчину зобов’язали впродовж року безоплатно відпрацювати в родині бауерів.

Під жорсткий державний контроль у нацистській Німеччині було взято й зовнішню торгівлю. Метою її регулювання було прагнення зменшити залежність країни від імпорту. Відповідно вживали заходи щодо розвитку тих галузей промисловості, які замінювали імпорт. Усі ці заходи були продиктовані загальною військовою підготовкою нацистів і розраховані на нейтралізацію можливої на випадок війни блокади Німеччини.

До початку Другої світової війни економіка Німеччини докорінно змінилася. За умови збереження приватної власності було суттєво обмежено свободу підприємництва. Ринок товарів і послуг, ринок праці було замінено державним регулюванням. Майже припинила існування ринкова економіка. Ці заходи прискорили вихід Німеччини з кризи. У 1935 р. країна досягла докризового рівня виробництва, а у 1939 р. — значно перевищила його. До 1936 р. безробіття було майже повністю ліквідовано. Проте у виході з кризи не було нічого дивного, оскільки з 1933 р. в усіх країнах Заходу розпочався період економічного пожвавлення. Слід зауважити, що більш високі темпи відновлення в Німеччині були значною мірою зумовлені мілітаризацією її економіки. Ціною цих успіхів стали повна ліквідація прав і свобод громадян, створена в країні атмосфера примусового однодумства, поширення шовіністичних настроїв і загальної підозрілості.

У суспільно-політичному житті Третього рейху запанувало насильство. До початку 1935 р. було вбито 4,2 тис. противників нацизму, 515 тис. осіб було ув’язнено. Сотні тисяч німців емігрували.

• Розбиті вітрини крамниць після «кришталевої ночі». Листопад 1938 р.

Офіційною політикою Німеччини, де на початок 1933 р. проживало близько 500 тис. осіб єврейської національності, став антисемітизм. У 1935 р. було прийнято «Нюрнберзькі закони», що позбавили євреїв німецького громадянства й заборонили їм обіймати державні посади. У «кришталеву ніч» із 9 на 10 листопада 1938 р. нацисти провели масштабний єврейський погром, під час якого було пограбовано тисячі єврейських крамниць. Із 1939 р. євреїв почали виселяти до гетто. їм не дозволяли з'являтися у громадських місцях і не допускали до багатьох видів діяльності. Вони були зобов'язані нашивати на одяг жовту шестикутну зірку. У подальшому нацисти перейшли до «остаточного вирішення єврейського питання», тобто фізичного знищення єврейського народу. Крім нього, расовій дискримінації з 1935 р. було піддано представників ромської громади, яких у Німеччині проживало близько 20 тис. осіб.

• Спалення нацистами книг. 1930 ті рр.

• Публічне приниження євреїв. 1930-ті рр.

Для впливу на масову свідомість населення вперше у світі було створено Міністерство інформації і пропаганди. Його очолив Йозеф Геббельс. Мету своєї діяльності він визначив так: «Дайте мені засоби масової інформації, і я перетворю народ на стадо худоби». Нацисти розробили чимало методів впливу на суспільну свідомість через радіо, пресу, кіно, масові заходи тощо, які використовують і сьогодні в недемократичних державах. Для ідеологічної обробки молоді було створено організацію «Гітлерюгенд», членство в якій було обов’язковим. До неї належало 8 млн осіб.

Із 1937—1938 рр. Німеччина розгорнула всебічну підготовку до війни. Відповідно до зовнішньополітичних уявлень А. Гітлера головним завданням Німеччини в міжнародних справах були боротьба за об’єднання всього німецького населення Третього рейху й перегляд територіальних обмежень Версальського договору.

У 1935 р. Німеччина, за результатами плебісциту (опитування населення), приєднала до Третього рейху Саарську область. У 1938 р. було здійснено аншлюс (приєднання) Австрії й розчленування за умовами Мюнхенської угоди Чехословаччини. Остання була змушена передати Третьому рейху населену переважно німцями Судетську область.

• Військові витрати Німеччини

Гетто — спеціальна частина міста, яку виділяли для примусового поселення певної расової, національної або релігійної групи населення.

Задача з німецького підручника математики для середніх шкіл (1939 р.)

«Юнкере» вилетів із вантажем 12 дюжин бомб, кожна масою 10 кг. Літак тримає курс на Варшаву, центр світового єврейства. Він бомбардує це місто. У разі вильоту з повним бомбовим навантаженням і повними бензобаками, що містять 1500 кг пального, літак важить 8 т. Після повернення літака з його хрестового походу він усе ще має 230 кг пального. Яку вагу має літак?

1. Якою є ваша думка щодо задачі? 2. Із чим пов'язана її поява в шкільному підручнику для німецьких дітей? 3. Яку роль відігравала пропаганда в становленні та утвердженні тоталітарних режимів? 4. Які ідеологічні постанови були закладені в задачі?

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Коли нацисти прийшли до влади в Німеччині? 2. Якими методами вони боролися зі своїми політичними противниками? 3. Що змінилося в розвитку Німеччини за нацистської диктатури? 4. Обговоріть у групах: антисемітизм — це була мета нацистської політики чи засіб зміцнення влади? 5. Проведіть дискусію за проблемним питанням: чи встановилася б у Німеччині нацистська диктатура, якби не було А. Гітлера? 6. Підготуйте презентацію про нацистський режим у Німеччині. 7. Якою є роль пропаганди в становленні нацистської диктатури?