Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 38. Нова економічна політика більшовиків і її вплив в Україні

МЕТА

• визначати причини запровадження непу

• характеризувати зміст непу

• вказувати на місце непу в становленні радянського тоталітарного режиму

ДАТИ

Березень 1921 р. — запровадження непу (в УСРР запроваджено в 1922 р.)

1929 р. — встановлення одноосібної влади Й. Сталіна

Здобувши перемогу в збройній боротьбі за владу, більшовики несподівано опинилися перед загрозою чергової втрати влади. Народ піднімався на повстання проти подальшого проведення політики «воєнного комунізму». Особливо масовими були повстання в Тамбовській губернії («антоновщина») Західного Сибіру Росії, в Україні, у Середній Азії («басмачі»). Крім того, між членами партії більшовиків спалахнула дискусія про подальший розвиток системи влади, а формально — навколо питання про роль профспілок у суспільстві. За цих умов лідер більшовиків В. Ленін наполіг на докорінній зміні курсу в економічному житті й припиненні будь-якої внутрішньопартійної боротьби. Тим самим він відмовився від ідеї негайної побудови комунізму й виступив за відновлення товарно-грошових відносин за одночасного зміцнення та концентрації влади.

Приводом до такого повороту стало повстання моряків Балтійського флоту в Кронштадті (березень 1921 р.). Придушивши його, більшовики відповідно до рішень X з’їзду РКП(б) розпочали впроваджувати нову економічну політику (неп). Основні заходи були здійснені в 1921—1924 рр. В Україні засади непу почали реалізовувати лише з 1922 р. Вони дали позитивний ефект. На 1925 р. переважно було відновлено сільськогосподарське і промислове виробництво на рівні 1913 р. Середньорічні темпи приросту сукупного доходу в 1921—1928 рр. загалом у всіх радянських республіках становили 18 %. До 1928 р. сукупний дохід на одну особу зріс на 10 % порівняно з 1913 р. Це було свідченням зростання добробуту.

Запровадження непу спричинило розшарування суспільства за доходами й появу економічно активного прошарку суспільства — непманів (так називали у 1920-ті рр. приватних підприємців). Розвиток роздрібної торгівлі й системи кооперативів сприяв подоланню дефіциту споживчих і продовольчих товарів. Швидко розвивалася сфера послуг. Проте більшість підприємств перебували в державній власності. Вони давали близько 80—90 % валової продукції. Як говорили більшовики: вони контролювали «командні висоти» в економіці (державі належала вся важка промисловість, зовнішня торгівля була державною монополією тощо).

У той самий час у роки непу виникло безробіття. Це було зумовлено скасуванням трудової повинності й мобілізації та відновленням вільного найму на роботу. Майже в десять разів було скорочено кількісний склад Червоної армії. Спостерігався відплив населення з міста в село. Протягом 1923—1926 рр. відбувся демографічний вибух: кількість населення СРСР зросла з 134 до 147 млн осіб. Промислові підприємства не могли забезпечити роботою наявні трудові ресурси, кількість яких зростала. Наприкінці 1920-х рр. більшовицьке керівництво використало безробіття як привід для відмови від політики непу.

Ще одним негативним явищем часів непу стали періодичні кризи хлібозаготівлі, які були зумовлені «ножицями цін» — завищенням ціни на промислову продукцію і заниженням — на сільськогосподарську. Так, лише в 1923 р. ціна на промислову продукцію зросла у два рази, а на сільськогосподарську зменшилася у три рази. У 1926 р. обсяг товарного зерна на внутрішньому ринку був у два рази менший, ніж у 1913 р., повністю припинився експорт зерна (у 1904—1914 рр. він становив близько 11 млн т на рік). Щороку загострювалося питання щодо забезпечення зерном великих міст. У 1923, 1925, 1926—1927 рр. кризи хлібозаготівлі вирішувалися економічними методами — збільшенням закупівельних цін. Проте кризу 1928—1929 рр. влада вже розв’язувала військово-комуністичними методами.

• Заходи запровадження непу

Зі звіту Об'єднаного державного політичного управління (ОДПУ) за 1924 р.

Відомості щодо ряду губерній свідчать про значну частку участі приватного капіталу в торгівлі. У середньому вона становить понад 50 %, підвищуючись у районах сільських і знижуючись у міських і промислових... Приватний капітал виявляє значну стійкість. Особливо звертає на себе увагу... тенденція до об'єднання приватних торговців із метою конкуренції з державною кооперативною торгівлею.

Чим можна пояснити стійкість приватної торгівлі в конкурентній боротьбі?

• Карикатури часів непу

Чому влада створювала негативний образ непмана?

Разом із лібералізацією економічного життя відбувалося зміцнення більшовицького режиму. У першу чергу було придушено збройний опір селянства. Для боротьби з політичними противниками Надзвичайна комісія була перетворена на постійний орган влади — Державне політичне управління (ДПУ) у складі Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) (лютий 1922 р.), яке стало інструментом політичних репресій. Проводилися відкриті судові процеси над представниками партій, які були союзниками більшовиків, та інтелігенцією. Відомих на весь світ представників колишньої інтелігенції, інтелектуальної еліти, які могли б критикувати дії влади, просто вислали з Росії, посадивши на пароплав («філософський пароплав»). Натомість щодо української інтелігенції такий захід не застосовувався. Також було узаконено цензуру (червень 1922 р.).

Рішучі заходи стосувалися й партії більшовиків. Було запроваджено заборону на створення фракцій у партії. Таким чином, будь-які дискусії в партії виключали, а рішення її лідерів не піддавали сумніву. Крім того, було проведено чистку партії та обмежено доступ до її рядів (1921—1922 рр.). XI з’їзд РКП(б) проголосив партію більшовиків «єдиною легальною партією в країні» (квітень 1922 р.). В УСРР, де ще зберігалася багатопартійність, цей процес затягнувся до 1925 р. Після смерті в 1924 р. В. Леніна в партії розпочалася боротьба за владу, у якій перемогу здобув Йосип Сталін. У 1929 р. він став одноосібним правителем країни, сформувався його культ особи.

У 1921—1922 рр. загострився конфлікт із православною церквою, яка не сприймала нової влади. Щоб ослабити вплив Російської православної церкви (РПЦ), більшовики погодилися на створення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), яка проіснувала до 1930 р. Скориставшись голодом 1921—1923 рр., що охопив Поволжя й південь України, більшовики вчинили масове пограбування церковного майна. У 1922 р. було заарештовано патріарха РПЦ Тихона.

Голод 1921—1923 рр. більшовики використали як засіб здійснення терору. Цю практику масово застосовували і на початку 1930-х рр.

Не забували більшовики і про зміцнення вертикалі влади. Створення СРСР дало нові важелі контролю над союзними республіками. Фактично було відновлено Російську імперію під новою назвою. Щоб приховати це й укорінити владу в національних республіках, із 1923 р. почалася реалізація політики коренізації, в УСРР її здійснювали у формі українізації.

В економіці за видимої лібералізації партійне керівництво зберігало повний державний контроль над ключовими галузями промисловості (металургія, машинобудування, добувна промисловість тощо) і зовнішньою торгівлею.

Таким чином, два паралельні процеси (економічна лібералізація й посилення тоталітарних тенденцій) дали змогу більшовикам зміцнити владу, розширити свою соціальну базу в суспільстві, створивши передумови для остаточного встановлення тоталітарного режиму.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Що спонукало більшовиків до запровадження непу? Які заходи передбачала ця політика? 2. Які особливості мало впровадження непу в УСРР? 3. Яких результатів було досягнуто в економічному розвитку? 4. Доведіть, що неп сприяв становленню тоталітарного режиму.