Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 28. Вашингтонська конференція. Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин

МЕТА

• характеризувати мету Вашингтонської конференції та її рішення

• давати характеристику Версальсько-Вашингтонській системі міжнародних відносин, визначати її позитивні сторони і недоліки

ДАТИ

12 листопада 1921 — 6 лютого 1922 р. — Вашингтонська конференція

1920—1921 рр. — утворення Малої Антанти (Чехословаччина, Румунія, Югославія)

Азіатсько-Тихоокеанський регіон був центром серйозних міждержавних суперечностей, де зіткнулись інтереси США, Великої Британії, Японії та інших держав. Основними були такі: контроль над Китаєм, недоторканність колоніальних володінь, баланс морських озброєнь. Так, під час Першої світової війни Японія, яка не брала активної участі у війні, скориставшись тим, що європейські держави і США були зайняті на Європейському театрі бойових дій, посилила свої позиції на Далекому Сході, у Тихому океані, а особливо в Китаї. Зросла й морська могутність Японії, яка спиралася на англо-японську угоду 1902 р.

Однак це суперечило прагненням США, які виступили проти поділу Китаю на зони впливу і вимагали проведення стосовно нього політики «відкритих дверей» і «рівних можливостей». Також Сполучені Штати непокоїло зростання морської могутності Японії.

Велика Британія, у свою чергу, наполягала на збереженні принципу поділу Китаю і намагалася утримати свою морську першість. Франція та Нідерланди виступали за збереження своїх колоніальних володінь у регіоні.

Для вирішення цих питань було скликано Вашингтонську конференцію (12 листопада 1921 — 6 лютого 1922 р.). У роботі конференції взяли участь США, Велика Британія, Японія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Португалія, Китай.

На конференції було підписано три угоди. Договір чотирьох держав (США, Англія, Японія, Франція) гарантував збереження його учасникам володінь у басейні Тихого океану. Сторони давали взаємні гарантії недоторканності колоній терміном на десять років. Згідно з угодою було ліквідовано англо-японський договір 1902 р. Договір п’яти держав (Англія, США, Японія, Франція, Італія) про обмеження морських озброєнь установлював пропорції військово-морських флотів цих держав у співвідношенні 5 : 5 : 3 : 1,75 : 1,75. Учасники договору зобов’язувалися не будувати лінкорів тоннажністю понад 35 тис. т. Установлювалися обмеження тоннажу і для крейсерів. Заборонялося створювати нові військово-морські бази (крім США, Великої Британії) в Тихоокеанському регіоні. Це був перший в історії договір про обмеження гонки озброєнь. 6 лютого 1922 р. було підписано Договір дев’яти держав, який проголошував принцип суверенітету і територіальної цілісності Китаю. Японія відмовилася від свого монопольного становища в Китаї та повертала йому колишні німецькі володіння. Великі держави брали на себе зобов’язання не прагнути поділу Китаю на сфери впливу і дотримуватися принципів «відкритих дверей» та «рівних можливостей».

Рішення Паризької та Вашингтонської конференцій заклали основу Версальсько-Вашингтонської системи післявоєнних міжнародних відносин. Її створення дало можливість розрядити післявоєнну напруженість і сприяло відносній стабільності в міжнародних відносинах у 1920-ті рр.

Ці рішення містили низку положень, які засвідчували розуміння державами необхідності змін у системі міжнародних відносин, а саме: визнання права народів на самовизначення, відмову від війни як засобу вирішення конфліктів тощо. Важливою подією стало створення Ліги Націй. Було визнано незалежність ряду європейських держав.

• Квоти тоннажу суден за Договором п'яти держав, тис. т

Чому було встановлено саме таке співвідношення флотів провідних морських держав світу?

• Утилізація лінкорів згідно з Договором п'яти держав. США, 1923 р.

• Карикатури на Версальську систему

До яких недоліків системи привертають увагу карикатуристи?

Однак, незважаючи на ці досягнення, сама система виявилася нетривкою, і її розпад призвів до нової світової війни.

Слабкість системи була обумовлена тим, що її творці поставили занадто багато держав і народів у таке становище, за якого вони не могли не боротися проти неї. Весь тягар післявоєнних змін країни Антанти поклали на переможені народи, хоча вони вже повалили режими, які брали участь у розв’язанні війни. Умови миру здавалися ще більш несправедливими для цих народів, тому що їхні країни не капітулювали перед державами Антанти. Війна закінчилася, коли жоден солдат Антанти так і не ступив на територію Німеччини.

Репарації, що були зазначені в договорах, аж ніяк не відповідали можливостям переможених країн.

Через ці обставини хвиля шовінізму й націоналізму, піднята Першою світовою війною, не вщухала. Тепер її підтримувало почуття національного приниження. Не сприяло послабленню націоналізму й рішення щодо кордонів. Проголосивши принцип самовизначення народів як основу для національно-державного розмежування, переможці неодноразово порушували його самі. За такого переділу кордонів у багатьох державах виникли райони з компактним проживанням національних меншин, які потрапили туди в більшості випадків не з власної волі (німці — у Чехословаччині, Франції, Бельгії та Польщі; угорці — у Чехословаччині, Югославії та Румунії; українці — у Польщі, Румунії, Чехословаччині тощо). Сподіватися на підтримку Версальсько-Вашингтонської системи цим народам навряд чи доводилося.

Поза Версальсько-Вашингтонською системою залишилася Росія. Для держав Антанти Росія була насамперед зрадницею, яка уклала сепаратний мир із ворогом (Брестський мир 3 березня 1918 р.). До того ж до більшовизму у країнах Антанти ставилися ворожо, що призвело до інтервенції в Росії (1918—1922 рр.), а після її провалу — до ізоляції Росії на міжнародній арені.

Ще одним недоліком Версальсько-Вашингтонської системи були її гарантії збереження. Нові політичні лідери, які прийшли до влади в США, Англії, а згодом і Франції, прагнули відмежуватися від закладеної їхніми попередниками несправедливості.

Першим сигналом того, що система є вразливою, стало рішення Конгресу США не ратифікувати Версальський договір (у 1921 р. США уклали окрему угоду з Німеччиною, яка містила всі основні положення Версальського договору, крім Статуту Ліги Націй). Одночасно Конгрес США анулював франко-американський договір про взаємодопомогу. Англія, за прикладом США, також анулювала англо-французький договір. За таких умов Франція, щоб зберегти своє домінування над Німеччиною, пішла на створення союзу східноєвропейських держав, які були зацікавлені у збереженні Версальської системи. До того ж ці держави утворювали «санітарний кордон» навколо СРСР як перешкоду для проникнення комунізму в Європу. Так, у 1921 р. Франція уклала політичний пакт і військову конвенцію з Польщею. У 1920—1921 рр. за підтримки Франції Чехословаччина, Румунія, Югославія утворили Малу Антанту. Таким чином, Франція, Польща і Мала Антанта утворили союз, який на деякий час став гарантом збереження Версальської системи.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Із якою метою було скликано Вашингтонську конференцію? 2. Розкрийте зміст договору, який уперше обмежував гонку озброєнь. 3. Як було вирішено на конференції проблему Китаю? 4. У чому полягало позитивне значення Версальсько-Вашингтонської системи? 5. Використовуючи карту атласу, спробуйте визначити недоліки договорів, які були укладені на Вашингтонській конференції. Ці договори віддавали перевагу якійсь країні чи були компромісними? 6. Яка велика держава залишилася поза Версальсько-Вашингтонською системою і чому? 7. Чи могла Версальсько-Вашингтонська система стати основою для тривалого миру? Відповідь аргументуйте.