Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 22. Західноукраїнська Народна Республіка

МЕТА

• розповідати про утворення ЗУНР

• характеризувати зміст її внутрішньої і зовнішньої політики

• пояснювати причини поразки ЗУНР у війні з Польщею

ДАТИ

18 жовтня 1918 р. — проголошення створення ЗУНР

1 листопада 1918 р. — «Листопадовий зрив»

13 листопада 1918 р. — оприлюднення факту проголошення ЗУНР

1918—1919 рр. — польсько-українська війна

1920—1923 рр. — діяльність уряду ЗУНР в екзилі (вигнанні)

Поразка Австро-Угорщини в Першій світовій війні робила неможливим подальше її існування. Народи, що населяли імперію, прагнули незалежності. У цих умовах українські політичні діячі розпочали підготовку до створення власної держави, про що й було заявлено 18 жовтня 1918 р. Цю дату вважають днем проголошення на західноукраїнських землях держави, що пізніше отримала назву Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

Домогтися мирного утворення ЗНР не вдалося через протистояння з польським населенням, яке вже бачило Галичину в складі своєї держави. У той час як Євген Петрушевич вів переговори з австрійським урядом у Відні, Військовий комітет на чолі з Дмитром Вітовським підняв у Львові збройне повстання, відоме як «Листопадовий чин», або «Листопадовий зрив». У ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські військові з’єднання взяли під контроль Львів, а наступного дня й інші міста Галичини.

Обіцянка демократичних прав, земельної та інших реформ, 8-годинного робочого дня забезпечила новій владі широку підтримку населення.

5 листопада 1918 р. ЗУНР було проголошено демократичною республікою, соціальну основу якої становило робітництво. 9 листопада було призначено тимчасовий уряд — Генеральний Секретаріат на чолі з К. Левицьким (згодом його очолив Сидір Голубович). Факт проголошення республіки оприлюднили лише 13 листопада 1918 р., після зречення австрійського імператора престолу. Українські діячі не бажали мати клеймо руйнівників Австро-Угорщини.

22—26 листопада 1918 р. відбулися вибори депутатів Української національної ради, наділеної представницькими й законодавчими функціями. Більшість депутатів дотримувалася національно-ліберальних позицій, віддаючи перевагу будівництву державності перед радикальними соціально-економічними перетвореннями. Президентом ЗУНР став Є. Петрушевич. Рада прагнула забезпечити права національних меншин, яким віддали 30 % депутатських місць.

Польські діячі, що також стали на шлях відродження своєї держави, розпочали боротьбу проти ЗУНР. Спалахнула польсько-українська війна (1918—1919 рр.).

Перші сутички між поляками й українцями сталися у Львові одразу після взяття влади українськими діячами. 2 листопада полякам вдалося захопити склади зброї в районі головного вокзалу, що дало змогу озброїти добровольців (орлята) і мобілізованих.

Після трьох тижнів боїв за Львів українські війська, уряд та Українська національна рада 22 листопада були змушені залишити місто. У боях за Львів українські війська припустилися стратегічної помилки: польській армії вдалося захопити залізницю Львів—Перемишль й отримувати зброю і людей із центральних районів Польщі. Конфлікт набував затяжного характеру. У цей час весь Західний світ святкував закінчення Першої світової війни.

Розуміючи, що захистити молоду державу може лише регулярна армія, керівники ЗУНР прийняли рішення про негайне створення Української галицької армії (УГА). Основою її стали підрозділи січових стрільців та частини, що взяли участь у повстанні 1 листопада. Уже в січні 1919 р. після мобілізації кількісний склад УГА досяг 100 тис. осіб, маючи кінноту, артилерію, авіацію тощо. Єдиним слабким місцем УГА була нестача командирського складу, тому на службу наймали офіцерів колишніх австро-угорської, німецької та російської армій. Командувачем УГА став генерал М. Омелянович-Павленко, а начальником штабу — полковник Є. Мишковський (обидва колишні російські офіцери), який і реорганізував УГА в регулярну армію.

Дмитро Вітовський (1887—1919) — військовий і державний діяч, полковник УГА. У студентські роки брав активну участь у національно-визвольній боротьбі. Був одним з організаторів товариства «Січ». У роки Першої світової війни воював у складі УСС. Брав активну участь у створенні УГА. Як член української делегації був учасником Паризької мирної конференції. Загинув в авіакатастрофі.

• Прапор і герб ЗУНР

Зі спогадів учасника подій

Падіння Львова справило як на селянство, так і на інтелігенцію гнітюче враження. Немовби хто несподівано вдарив селянство по голові...

І коли перед цим мало хто йшов до української армії, а багато з неї і дезертирували, то тепер йшли всі, кого тільки торкнувся перший наказ про мобілізацію.

Чим, на вашу думку, була зумовлена така реакція українського населення Галичини на падіння Львова?

У грудні 1918 — січні 1919 р. УГА намагалася вибити польські війська зі Львова. Коли спроби взяти Львів не мали успіху, УГА спрямувала удар на Перемишль і майже на місяць припинила рух поїздів на Львів (Вовчухівська операція).

Тим часом уряд ЗУНР зумів налагодити життя в новоствореній державі. Найбільшою турботою було забезпечення населення та армії продуктами харчування й товарами широкого вжитку. У Галичині їх не вистачало. Тому Державний Секретаріат внутрішніх справ зосередив у своїх руках усі запаси продуктів харчування та предметів першої необхідності й налагодив їх розподіл.

Секретаріату залізниць, пошт і телеграфів удалося відновити рух поїздів (особливо транспортування нафти через Чехословаччину). Для підготовки нового персоналу для залізниці були відкриті спеціальні курси. Із січня 1919 р. відновила роботу пошта.

Із найбільшими труднощами зіткнулися Секретаріати фінансів і торгівлі та промислу. Не вистачало фахівців. З огляду на повне зубожіння населення прибутки державної скарбниці були мінімальними. Докладаючи значних зусиль, уряд знайшов кошти, щоб виплатити «добову» фронтовикам. 4 квітня 1919 р. було введено в обіг власну валюту — гривню (дорівнювала 1 австрійській кроні) і карбованець (дорівнював 2 австрійським кронам). Було підвищено заробітну плату кваліфікованому робітництву.

Секретаріат громадських робіт займався видобутком корисних копалин (нафта, вугілля, сіль), заготівлею лісу.

Секретаріат земельних справ реалізовував земельний закон, ухвалений 14 квітня 1919 р. Він передбачав конфіскацію всіх монастирських і церковних земель, ділянок, які власники не обробляли своїми силами, та площ, що перевищували максимум землеволодіння. У державну власність переходили ліси. Із цих земель утворювався земельний фонд, із якого мали надавати наділи безземельним та малоземельним громадянам. Наділення землею мало розпочатися після завершення бойових дій. Справу відшкодування власникам та орендарям конфіскованих земель закон відкладав на більш пізній час.

Тим часом у події втрутилася Антанта. У лютому 1919 р. до Галичини прибула місія, яку очолював французький генерал Жубер Бартельмі. Місія мала на меті припинити україно-польський конфлікт. Українським діячам пропонували передати Польщі Львів і території нафтових родовищ. Місія також привезла польському командуванню у Львів 14 тис. гвинтівок із набоями. За час перемир’я, встановленого для візиту місії, польські війська перегрупувалися й несподіваним ударом відкинули українську армію від Львова, тим самим перехопивши воєнну ініціативу.

Навесні 1919 р. у подіях на фронтах війни відбувся перелом, із Франції прибула 100-тисячна польська армія генерала Юзефа Галлера. Командували в армії французькі офіцери. Антанта планувала використати армію для боротьби з більшовиками. Однак польський уряд спрямував її проти України. Польські війська перейшли в загальний наступ і до літа зайняли майже всю Галичину. Румунія окупувала Покуття.

Євген Петрушевич (1863—1940) — політичний і державний діяч. Юрист за освітою, доктор права; мав адвокатську практику. У 1908—1918 рр. був послом австрійського парламенту (заступник голови); із 1910 р. — член галицького сейму. Очолюючи Українську парламентську репрезентацію у Відні, рішуче обстоював українські інтереси в сеймі та парламенті. У роки Першої світової війни був членом ГУР і ЗУР. У 1917 р. став речником прагнень галицьких українців отримати національне самовизначення. Для вирішення долі українських земель Австро-Угорщини 18 жовтня 1918 р. Є. Петрушевич скликав у Львові Українську Конституанту (загальні збори українських діячів Галичини й Буковини), що перетворилася на очолену ним Українську національну раду, яка 13 листопада 1918 р. проголосила створення ЗУНР. Є. Петрушевич був обраний її президентом.

Із ноти держав Антанти (25 червня 1919 р.)

Для захисту осіб і майна населення Східної Галичини від загрози з боку більшовицьких банд Верховна рада союзницьких та об'єднаних сил дозволяє військам Польської республіки провести операцію на річці Збруч... Цей дозвіл жодним чином не впливає на рішення щодо устрою та політичного статусу Галичини, які Верховна рада прийматиме пізніше.

1. Чим була зумовлена така позиція держав Антанти? 2. Чому питання устрою Галичини відкладалося на майбутнє?

Лідери ЗУНР виступили ініціаторами об'єднання українських держав для спільної боротьби за незалежність. Із цією пропозицією 6 листопада вони звернулися до гетьмана П. Скоропадського. Ідею було сприйнято позитивно. Проте незабаром у результаті народного повстання владу гетьмана було повалено. Прихід до влади Директорії і відновлення УНР дали новий поштовх об'єднавчому процесу.

1 грудня 1918 р. у Фастові було укладено попередній договір про об'єднання. 3 січня 1919 р. у Станіславі Українська національна рада ЗУНР урочисто проголосила об'єднання ЗУНР та УНР в одну суверенну Народну республіку.

22 січня 1919 р. було оголошено Універсал про злуку, у якому зазначалося: «...Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Ужгородська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України.

Віднині є єдина незалежна УНР. Віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу з'єднати всі спроби своїх синів для утворення нероздільної незалежної української держави на добро і щастя робочого люду».

В Універсалі також зазначалося, що Акт злуки має бути затверджений Установчими зборами представників усієї України. До того часу Західна область УНР залишалася окремим державним утворенням.

Рішення про злуку було затверджено на Трудовому конгресі України. Є. Петрушевича, голову Національної ради ЗУНР, було обрано до складу Директорії.

Проте справжнього об'єднання не відбулося. Наприкінці 1919 р. Є. Петрушевич його денонсував. Однак Акт злуки 22 січня 1919 р. має важливе історичне значення як факт об'єднання українських земель у єдиній соборній державі.

• Проголошення Акта злуки. 22 січня 1919 р.

Уряд ЗУНР зробив останню спробу виправити складне становище. 9 червня 1919 р. президенту Є. Петрушевичу було надано диктаторські повноваження. Новим командувачем УГА було призначено генерала О. Грекова. Упорядкувавши армію, він розпочав наступальну операцію, яка закріпилася в історії під назвою «Чортківська офензива» (наступ). УГА змусила відступати по всьому фронту польську армію, що переважала її майже в чотири рази, відвоювала значну територію, захоплену Польщею навесні, й дійшла до Львова. Проте через нестачу зброї та спорядження наступ не вдалося розвинути. Польські війська організували контрнаступ, який відкинув УГА на попередні позиції.

У липні 1919 р. польські війська захопили всю Східну Галичину. УГА, відступивши за річку Збруч, перейшла на контрольовану військами УНР територію. Тим часом на Паризькій мирній конференції Польща отримала мандат на управління Галичиною на 25 років.

Молода українська держава шукала підтримки на міжнародній арені. ЗУНР відкрила посольства в Австрії, Угорщині, Німеччині; заснувала дипломатичні представництва в Чехословаччині, Канаді, Італії, США, Бразилії тощо. Делегація ЗУНР узяла участь у роботі Паризької мирної конференції, де намагалася відстоювати інтереси Української держави. Проте ці зусилля виявилися марними.

Основною причиною загибелі національної державності на західноукраїнських землях була військова невдача. Крім того, на це вплинули й відсутність міжнародної підтримки, міжнародна ізоляція ЗУНР, прихильне ставлення країн Антанти до Польщі. Значну роль відіграла і поразка УНР.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Коли і за яких обставин виникла ЗУНР? 2. Чому новоутвореній державі довелося одразу вести збройну боротьбу за своє існування? 3. Як розгорталися події україно-польської війни? Чому УГА зазнала в ній поразки? 4. Яким було ставлення Антанти до україно-польського протистояння? 5. Чому ЗУНР уникнула значних соціальних виступів населення? 6. Обговоріть у групах: якими були головні причини поразки ЗУНР.