Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 17. Українська Центральна Рада (УЦР). Проголошення Української Народної Республіки (УНР)

МЕТА

• визначати причини й передумови Української революції

• характеризувати діяльність Української Центральної Ради та її політичну програму

ДАТИ

1917—1921 рр. — Українська революція

Червень 1917 р. — І Універсал УЦР Липень

1917 р. — II Універсал УЦР Листопад

1917 р. — III Універсал УЦР. Проголошення створення Української Народної Республіки (УНР)

Ідею надання Україні національно-територіальної автономії в перебудованій на федеративну демократичну республіку Російській державі обґрунтував М. Грушевський. Цьому він присвятив опубліковані в 1917 р. брошури «Вільна Україна», «Якої ми хочемо автономії та федерації», «Хто такі українці і чого вони хочуть», «Звідки пішло українство і до чого воно йде».

Національно-територіальну автономію України він розглядав як територіальне об'єднання всіх етнічних українських земель на основі демократичного громадського самоврядування. До повноважень федерації він відносив: «...справи війни та миру, міжнародні трактати, завідування воєнними силами республіки, пильнування одностайної монети, міри, ваги, оплат митових, нагляд за коштами, телеграфами... надавання певної одностайності карному й цивільному праву країв, стеження за додержуванням певних принципів охорони прав національних меншин у краєвім законодавстві».

Повалення монархії в Росії спричинило розгортання революційних подій і на українських землях. Головним питанням для українства в цих умовах була його подальша доля.

Для відстоювання прав українців постала Українська Центральна Рада (УЦР), яку заснували представники різних українських організацій і партій. Головою УЦР було обрано найавторитетнішого діяча українського руху, історика Михайла Грушевського. День призначення керівного складу УЦР 7 (20) березня 1917 р. вважають датою її заснування. Дуже швидко УЦР, яка проголосила своєю метою досягнення автономії України у складі федеративної і демократичної Росії, здобула підтримку населення.

19—21 квітня 1917 р. у Києві працював Український національний конгрес, який сприяв консолідації українського руху. Конгрес висловив підтримку УЦР у досягненні автономії України.

Натхненні такою підтримкою, лідери УЦР розпочали переговори з Тимчасовим урядом Росії. Однак він відповів відмовою. Тоді УЦР 10 червня 1917 р. оприлюднила свій І Універсал — закон-звернення до народу, у якому проголошувався намір українців самостійно «порядкувати своїм життям». Незабаром було утворено Генеральний Секретаріат — український уряд, який очолив письменник Володимир Винниченко. Тимчасовий уряд не мав сил придушити український рух і направив до Києва делегацію для переговорів. УЦР також не могла негайно реалізувати заходи, проголошені в І Універсалі, і була змушена погодитися на компроміс:

• УЦР тимчасово погоджувалася відкласти наміри створити автономію до рішення Всеросійських Установчих зборів.

• Тимчасовий уряд визнавав УЦР легальним представником українського народу після входження до її складу представників національних меншин.

• Причини й передумови Української революції

Найчисленнішою партією українського національного руху стала УПСР, яку очолював М. Грушевський. Вона користувалася найбільшою підтримкою серед українського селянства.

• Тимчасовий уряд за поданням УЦР затверджував Генеральний

Секретаріат, який ставав адміністративним органом Тимчасового уряду в Україні.

Цей компроміс був оформлений як II Універсал. Його неоднозначно сприйняли як в Україні, так і в Росії. Проти цього виступили прихильники негайного проголошення незалежності України. Спираючись на полк ім. Полуботка, вони вчинили заколот.

Одночасно в Петербурзі частина міністрів Тимчасового уряду заявили про свій вихід з уряду на знак незгоди з поступками українству. У цей самий час більшовики здійснили спробу захопити владу. Ці дії вдалося зупинити: у Києві переконаннями та вмовлянням, у Петрограді — силою.

УЦР мала показати народу свою здатність управляти й вирішувати практичні питання. Однак до цього українські діячі виявилися не готовими. Стрімко падав життєвий рівень населення. Тим часом розбурхана революцією Росія не могла повернутися до спокійного життя. Змінений Тимчасовий уряд на чолі з О. Керенським намагався опанувати ситуацію, сподіваючись на переможний наступ на фронті. Для приборкання українського руху він надіслав УЦР «Тимчасову інструкцію Генеральному Секретаріату», яка перекреслювала попередні домовленості. Згідно з нею Генеральний Секретаріат підпорядковувався Тимчасовому уряду й поширював свою владу лише на п’ять губерній. УЦР тим самим втрачала виконавчий орган і фактично перетворювалася на «говорильню».

Новий конфлікт перервали розгром російської армії в Галичині й спроба правих сил Росії вчинити переворот, на чолі якого став командувач російських військ генерал Л. Корнілов.

Українські лідери постали перед вибором: підтримувати Тимчасовий уряд, який обмежував здобутки українців, чи Л. Корнілова, який сприяв «українізації» частин російської армії. УЦР стала на бік уряду, вважаючи, що в разі встановлення в Росії військової диктатури про українську автономію можна навіть не мріяти.

Після придушення заколоту Л. Корнілова Тимчасовий уряд 1 вересня 1917 р. був змушений проголосити Росію республікою та визначити дату Установчих зборів, до проведення яких відкладалися всі реформи.

УЦР почала готуватися до визнання на Установчих зборах автономії України. Із цією метою вона заручилася підтримкою представників народів, що населяли Росію. У Києві було проведено З’їзд народів Росії. Усвідомлюючи неминучість визнання автономних прав України, Тимчасовий уряд почав готувати ще одну спробу придушити український рух. Лідерів українського руху передбачалося заарештувати й звинуватити в сепаратизмі та інших злочинах. Проте ці плани зазнали провалу. На початку листопада (наприкінці жовтня) 1917 р. більшовики вчинили заколот, повалили Тимчасовий уряд і почали швидкими темпами поширювати владу на всю країну. УЦР засудила переворот.

Більшовики, у свою чергу, намагалися захопити владу і в Україні. Центром протистояння став Київ, де прихильники Тимчасового уряду спиралися на сили Київського військового округу. У місті спалахнули бої між військами округу та більшовицькими загонами. Після декількох днів протистояння в ситуацію втрутилася УЦР. Віддані їй військові частини оволоділи містом і примусили припинити бої.

7 (22) листопада 1917 р. УЦР видала свій III Універсал, у якому заявила про створення Української Народної Республіки (УНР): «Не віддаляючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб нашими силами помогти всій Росії, щоб уся республіка Російська стала федерацією рів них і вільних народів...». До Установчих зборів уся влада в Україні переходила до УЦР та Генерального Секретаріату; територія УНР визначалася в межах Київщини, Поділля, Волині, Чернігівщини, Полтавщини, Харківщини, Катеринославщини, Херсонщини, Таврії (без Криму). Остаточні кордони УНР, а також приєднання частини Курщини, Холмщини, Воронежчини й суміжних областей, де більшість становило українське населення, «має бути встановлено за згодою зорганізованої волі народів».

• Мітинг на вулицях Києва з нагоди проголошення Української Народної Республіки. 7 листопада 1917 р.

• Українські землі в 1917 р.

«Українізація» армії — процес утворення українських національних збройних формувань із частин російської армії в роки революції.

Крім того, III Універсал проголошував широку програму перетворень, що мали б змінити життя українців на краще:

• скасовувалося право приватної власності на землю; землю проголошували власністю народу й передавали йому без викупу;

• установлювався 8-годинний робочий день і запроваджувався, спільно з робітництвом, державний контроль над виробництвом і розподілом продукції;

• давали обіцянку негайно розпочати мирні переговори;

• було заявлено про необхідність «закріплення й поширення прав місцевого самоврядування»; проголошено свободу слова, друку, віросповідань, зборів, страйків, недоторканність помешкання, можливість вживання різних місцевих мов у відносинах з усіма установами; надавалася національно-персональна автономія російському, єврейському і польському народам тощо;

• вибори до Всеукраїнських Установчих зборів призначалися на 9 січня 1918 р., скликання — та 22 січня 1918 р.

III Універсал УЦР став важливим етапом в українському державотворенні доби революції. Однак його положення були неоднозначно сприйняті в суспільстві, особливо щодо скасування приватної власності на землю.

Революційне піднесення поширилося на солдатські маси й сприяло зростанню їхньої національної свідомості. Зокрема, почала відбуватися «українізація» армії. Першим ідею створення українських національних збройних сил висунув лідер українських самостійників М. Міхновський. Із його ініціативи було засновано «Український військовий клуб ім. гетьмана Павла Полуботка», який взявся за формування української національної армії. Осередки клубу створювали на фронтах та в містах України. Діяльність М. Міхновського та його прибічників викликала негативну реакцію з боку лідерів УЦР. Вони виступали за заміну регулярної армії добровільною народною міліцією. Усупереч позиції діячів УЦР наприкінці квітня 1917 р. близько 3 тис. солдатів-українців створили перший Український козацький полк ім. гетьмана Б. Хмельницького. Щоб не втратити авторитету, УЦР була змушена визнати цей рух.

18—21 травня 1917 р. у Києві відбувся І Всеукраїнський військовий з'їзд, скликаний з ініціативи УЦР. Понад 700 його депутатів від близько 900 тис. військових-українців висловили підтримку УЦР і наданню Україні національно-територіальної автономії. Для здійснення «українізації» військових частин з'їзд створив Український військовий генеральний комітет, очолюваний С. Петлюрою, який увійшов до складу УЦР.

У свою чергу, командування російської армії в умовах розвалу армії підтримало «українізацію» як спосіб зберегти боєздатність хоча б якихось частин. Найбільш боєздатною «українізованою» частиною став Перший Український корпус під командуванням П. Скоропадського. У квітні 1917 р. у Звенигородському повіті на Київщині для охорони громадського порядку були сформовані перші українські добровільні підрозділи, що дістали назву Вільне козацтво.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Коли була створена УЦР? Хто її очолив? 2. Із якою українською політичною партією після початку революції пов'язав діяльність М. Грушевський? 3. Коли відбувся Український національний конгрес? 4. Яким було ставлення Тимчасового уряду Росії до українського руху? 5. Обговоріть у групах: у чому полягав вплив російської революції на розгортання революції в Україні? 6. Що таке «українізація» армії? Яким було ставлення до неї УЦР? 7. Що таке Вільне козацтво? 8. Визначте основні положення III Універсалу. Які з них були неоднозначно сприйняті суспільством? 9. Розпочніть складання хронологічної таблиці «Події Української революції». 10. Прокоментуйте твердження учасника Українського національного конгресу П. Христюка: «Національним конгресом закінчився період Української революції — національно-культурницький і підготовчий та почався другий період — національно-політичної боротьби».