Історія: Україна і світ. 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 13. Воєнні кампанії і події 1917—1918 рр.

МЕТА

• пояснювати, як вплинули на хід війни вступ у неї США й Лютнева революція в Росії

• характеризувати розгортання воєнних дій у 1917—1918 рр., «14 пунктів» В. Вільсона

ДАТИ

1 лютого 1917 р. — Німеччина почала необмежену підводну війну

Лютий (березень) 1917 р. — Лютнева революція в Росії

Квітень 1917 р. — вступ у війну США

7 листопада 1917 р. — більшовицький переворот у Росії

Грудень 1917 р. — укладення перемир'я на Східному фронті

Березень—липень 1918 р. — останній наступ німецьких військ. Друга битва на Марні

Анексія — насильницьке приєднання, захоплення, утримання однією державою території або частини території іншої держави.

Після втрат 1916 р. Німеччина та її союзники не планували на 1917 р. значних наступальних операцій. Натомість Антанта намагалася розпочати наступ на всіх фронтах. Проте в ці плани втрутилася революція в Росії. Хоча новий уряд, який прийшов до влади після повалення царизму, і заявляв про своє бажання брати участь у війні до переможного завершення, російська армія стрімко втрачала боєздатність. Перспективи виходу Росії з війни налякали союзників, але додали сподівань на перемогу Німеччині.

У той час як у Росії наростала революція, до війни на боці Антанти приєдналися США. Тривалий час вони лише постачали зброю, боєприпаси і продовольство країнам Антанти й одночасно вели торгівлю через нейтральні країни з їхніми противниками. Однак інтересам США відповідала перемога Антанти. Також правлячі кола США, прагнучи відігравати вагому роль у світі, усвідомлювали, що без участі у війні не зможуть претендувати на частку в розподілі «післявоєнного пирога».

Приводом для вступу у війну для США стало рішення кайзера Німеччини з 1 лютого розгорнути необмежену підводну війну, у якій вбачався єдиний шлях до перемоги. Це викликало обурення американського уряду. 3 лютого 1917 р. президент США В. Вільсон оголосив про розрив дипломатичних відносин із Німеччиною, а 6 лютого Конгрес заявив про вступ у війну на боці Антанти.

Тим часом генеральний наступ країн Антанти навесні 1917 р. виявився невдалим. У квітні в районі Реймса французи зазнали величезних втрат (понад 500 тис. осіб). Цю операцію за ім’ям їхнього командувача генерала Р. Ж. Нівеля назвали «бійнею Нівеля». У французькій армії спалахнули заколоти проти продовження безглуздої війни. Новий командувач Анрі-Філіпп Петен (герой оборони Вердена) жорстокими заходами й деяким покращенням умов перебування солдатів на фронті зміг навести лад у військах.

Весь тягар боїв ліг на плечі англійських військ. їм вдалося провести низку вдалих операцій, що зміцнило бойовий дух військ Антанти. Одна з таких операцій у районі Камбре (листопад-грудень 1917 р.) стала «тріумфом танків»: 378 танків у взаємодії з піхотою та авіацією прорвали добре укріплену оборону. Щоправда, закріпити успіх Англія не змогла, але танки остаточно довели свою бойову цінність. На сході російські війська в червні-липні 1917 р. перейшли у свій останній наступ. Однак це коштувало їм нової поразки. Німецько-австрійський контрнаступ остаточно витіснив російську армію із Галичини. Німецькі війська також захопили Ригу.

Тим часом катастрофа спіткала італійські війська під Капоретто. Вони вдалися до панічної втечі: 300 тис. осіб потрапили в полон, а 130 тис. загинули. Тільки термінове перекидання на автотранспорті на Італійський фронт французьких та англійських частин урятувало Італію від поразки.

Для координації дій на Західному фронті представники Англії, Франції, Італії та США в листопаді 1917 р. утворили Вищу військову раду. Верховним головнокомандувачем у березні 1918 р. став французький генерал Фердінанд Фош.

• Американський пропагандистський плакат 1917 р., на якому Дядько Сем благословляє командувача експедиційних сил США в Європі генерала Дж. Першинга на війну з Німеччиною

Формальним приводом до вступу у війну США стала перехоплена німецька дипломатична депеша («Нота Ціммермана»). У ній ішлося про таємні переговори Німеччини й Мексики про союз проти США. Через рік у Європі вже було 2 млн американських солдатів. Вступаючи у війну, США не стали зв'язувати себе союзницькими угодами, розраховуючи на мирних переговорах після війни відігравати роль головного арбітра.

Тим часом Росія після більшовицького перевороту 7 листопада (25 жовтня) 1917 р. стрімко змінювала курс. Захопивши владу, більшовики «Декретом про мир» звернулися до всіх воюючих держав із закликом укласти мир без анексій і контрибуцій. 15 грудня з австро-німецьким командуванням було підписано перемир’я. Раніше це зробила Румунія.

Останній рік війни розпочався важливою політичною подією. 8 січня 1918 р. президент США Вудро Вільсон оприлюднив у Конгресі «14 пунктів», де висловив своє бачення принципів побудови післявоєнного світу. Поява цього документа мала значний вплив на громадськість воюючих країн і ситуацію на фронтах.

У Брест-Литовську з грудня 1917 р. відбувалися переговори про мир між Німеччиною і радянською Росією. У них також брала участь делегація Української Народної Республіки (УНР). 9 лютого 1918 р. УНР підписала угоду про мир із Центральними державами й домовилася з Німеччиною та Австро-Угорщиною про збройну допомогу для звільнення від радянських військ.

Натомість радянська сторона на категоричну вимогу делегації Центральних держав підписати договір відповіла відмовою. 18 лютого 1918 р. війська Центральних держав розпочали загальний наступ по всьому Східному фронту від Балтійського до Чорного моря. На території України вони діяли як союзники УНР у боротьбі проти більшовиків. Наступ припинився лише після прийняття Росією продиктованих умов і підписання 3 березня 1918 р. Брестського мирного договору. За ним вона втратила близько 800 тис. км2 території, що раніше належала Російській імперії.

Брестський мир дозволив німецькому командуванню перекинути значну частину військ на Західний фронт. До початку червня німецька армія здійснила три наступальні операції під спільною назвою «битва кайзера», або операція «Мішель». Вона досягла значних тактичних успіхів, перейшла річку Марну й наблизилася до Парижа. 15 липня 1918 р. розпочалася друга битва на Марні, подана німецькою пропагандою як «битва за мир». Проте 18 липня британські та французькі війська перейшли в контрнаступ і відкинули німецьку армію. Перемога союзників дозволила їм остаточно перехопити стратегічну ініціативу.

Зі спогадів англійського офіцера про наступ під Камбре

Ми їхали крізь розриви, але довкола нас тільки падали шматки землі. Німецькі позиції були розтрощені до невпізнання — ми долали вирву за вирвою, і майже всі вони були заповнені багнюкою і людськими тілами.

• Німецькі штурмові групи, що відіграли ключову роль у наступі 1918 р.

«14 пунктів» В. Вільсона

1) Відкриті мирні договори; 2) свобода судноплавства; 3) усунення економічних бар'єрів; 4) установлення гарантій для забезпечення скорочення озброєнь; 5) справедливе врегулювання колоніальних питань; 6) визволення від німецької окупації території Росії й надання їй безперешкодних можливостей для визначення політичного розвитку, національної політики і вступу до «співтовариства вільних націй»; 7) визволення і відновлення Бельгії; 8) повернення Франції Ельзасу й Лотарингії, звільнення окупованих районів Франції; 9) уточнення кордонів Італії згідно з національними ознаками; 10) надання автономії народам Австро-Угорщини; 11) визволення від німецької окупації Румунії, Серби та Чорногорії, надання Сербії виходу до моря; 12) самостійне існування турецьких та автономія інонаціональних частин Османської імперії; 13) відновлення Польської держави; 14) утворення Ліги Націй.

1. Чим цей документ приваблював воюючі держави? 2. Що в ньому суперечило тогочасній практиці міжнародних відносин?

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Які події вплинули на перебіг війни в 1917—1918 рр.? 2. Обговоріть у групах: революція в Росії прискорила чи вповільнила процес завершення Першої світової війни? 3. Чому Німеччина не змогла змінити хід війни на свою користь? 4. Складіть перелік основних подій війни 1917—1918 рр.