Основи здоров’я. 9 клас. Гущина

§ 18. Роль життєвих цінностей у формуванні характеру. Цінності і якість життя. Моральний розвиток особистості

Софійка народилася у невеличкому містечку в звичайній родині. Вона була улюбленою донечкою й онукою, росла слухняною й чемною дівчинкою. У родині панувала атмосфера любові й поваги.

Дівчинці щовечора читали цікаві книжки, розповідали українські казки, які вона слухала із захопленням. Та найбільше Софійці подобалося малювати свої улюблені квіти, стоячи за маленьким мольбертом, який зробив для неї батько.

Мама розповідала Софійці про народні традиції. Дівчинці подобалося розглядати рушники, вишиті бабусею й прабабусею, якими прикрашали домівку на свята.

Допитлива Софійка з нетерпінням чекала, коли стане школяркою. Першого вересня вона пішла до школи з татом за руку, усміхнена, сповнена любові до людей, сонечка, рідної домівки.

  • 1. Які цінності сповідувала сім’я дівчинки? Яких життєвих цінностей набувала Софійка у своїй сім’ї? Які риси характеру можуть бути у дитини з такої сім’ї?
  • 2. Продовжте знайомство з історією, над якою вам пропонується поміркувати в цьому параграфі.

Невдовзі Софійку спіткало горе — через страшну випадковість її родина загинула в автокатастрофі. Так дівчинка опинилася в інтернаті. На згадку про домівку й рідне містечко в неї залишилося дерев’яне намисто, яке перед від’їздом подарував їй сусіда, майстер-різьбяр.

В інтернаті діти прийняли дівчинку не дуже тепло, бо вона була тиха, відсторонена, не хотіла нічого про себе розповідати і взагалі майже не розмовляла. Так вона переживала втрату сім’ї. Та діти, через брак життєвого досвіду, не могли цього зрозуміти. їм здавалося, що дівчина їх цурається. Минав час, а Софійка так і залишалася осторонь від усіх. Вона навчалася на відмінно, була слухняною й чемною, на відміну від більшості інших дівчат, які поводилися самовпевнено, іноді навіть зухвало й агресивно. Дівчата часто зачіпали її, бо вважали, що вона гордує їхнім товариством. Якось дійшло й до бійки. Софійка не була готова до такого, почувалася приниженою.

Про таке з’ясування стосунків дізналась Аліна — дівчинка із Софійчиного класу, яка жила з родиною у місті. Вона теж була відмінницею і трохи відстороненою від інших. Софійка симпатизувала Аліні, але потоваришувати не наважувалася, не до того їй було. Та коли Аліна запропонувала разом піти до секції хортингу — українського бойового мистецтва, — одразу погодилася. Заняття спортом здружили дівчат, допомогли стати впевненішими, сильнішими, витривалішими. До Софійки повернулися хороший настрій та привітна усмішка. За Софією у секцію прийшли кілька дівчаток з інтернату. Вона стала авторитетом для подруг і малечі, бо була справедливою, заступалася за менших і допомагали їм. Навчання давалось їй легко, педагоги хвалили її за успіхи й сама вона оцінювала себе достойно.

Які риси характеру Софійки не дозволили дітям одразу прийняти її привітно? Чому? Яких рис довелося набути Софії у її новому житті? Як змінився її характер та які обставини були цьому причиною?

У дев’ятому класі Софія серйозно зацікавилася декором. Те намистечко з рідного краю так їй подобалось, гріло душу, що вона дізналася масу цікавої інформації про різні породи дерев, придатних для майстрування прикрас, історію декоративного мистецтва, різні стилі декору, види покриттів, склад лаків і фарб... А це все доповнювало її знання з різних предметів: мистецтва, біології, хімії...

Після школи дівчина вступила до столичного вузу — оце щастя! Велике місто, красива архітектура, усміхнені привітні люди. Вир кольорів і спокус. Така чутлива дівчина, як Софія, не могла не захопитись і не закохатись. Її обранцем став красивий але, на жаль, непутящий хлопець. Тоді вона бачила в коханому лише хороше, тому довірилась йому безоглядно. Звісно, їй хотілося мати гарний доглянутий вигляд, модно вдягатися, щоб бути достойною свого обранця. Софія зайнялася рукоділлям, і це їй вдавалося. Вона почала продавати свої вироби спочатку подругам і знайомим, а з часом коло її покупців почало розширюватись. І ось уже на третьому курсі вона зареєструвала свою першу фірму, яка займалася виготовленням та продажем прикрас із природних матеріалів. З успіху Софії не соромився мати вигоду її кавалер. Нічого не вкладаючи у справу, він за кошти своєї дівчини відвідував ресторани, їздив на море, винаймав квартиру. Софія розуміла, що тягне на собі ледаря, але ж вона його кохала, тож багато на що закривала очі.

Що нового з'явилося в характері Софії? Які риси характеру вона зберегла з дитинства? Які цінності впливають на характер дорослої Софії — бізнес-леді?

Так склалося, що Софія довірила коханому працювати з фінансовими документами. Це було помилкою, бо він просто обікрав її. Втрата коштів призвела до зупинки виробництва, невиплати заробітної плати працівникам. Фірма опинилася на межі банкрутства і закриття. У скрутну годину дівчині допомогли друзі й колеги. Софія витримала і зраду, й крадіжку. Вона не пробачила, та замість того, щоб упасти у відчай чи зачаїти зло, трималася гідно, прийняла допомогу від інших і врятувала свою справу.

Після закінчення вузу Софія створила всеукраїнську мережу з продажу прикрас та предметів декору, мала гарні прибутки. Вона не забула про своє дитинство і взяла під опіку два інтернати — організовувала для дітей зустрічі з цікавими людьми, поїздки та екскурсії, купувала шкільне приладдя й одяг. Крім того, для вихованців інтернатів вона організувала гурток із декору та дизайну.

Згодом у житті Софії з’явився Вадим — хлопець, який займався волонтерством і, як і вона, допомагав вихованцям інтернатів. Спільна справа та схожі погляди на життя зблизили молодих людей.

Які риси характеру допомогли Софійці подолати негаразди і стати успішною?

Богдан Гаврилишин (1926-2016) економіст, громадський діяч, меценат.

Народився у містечку Коропець на Тернопільщині. Під час війни, у 1944 р., був примусово вивезений з України до Німеччини. Після війни отримав освіту в Канаді, став економістом, довгі роки очолював Міжнародний інститут менеджменту в Женеві, консультував великі міжнародні компанії та уряди південноафриканських і азіатських країн, читав лекції більш ніж у 88 країнах, заснував Світовий економічний форум у Давосі. За активної участі та організаційної допомоги Богдана Гаврилишина в 1989 р. в Україні було створено Міжнародний благодійний фонд «Відродження».

Прочитайте уривок із книги Богдана Гаврилишина «Залишаюсь українцем».

Кожен вчиться по-різному і з нас потрібно робити це протягом усього життя. Існують навчальні заклади — від дитячих садків до докторантури, але дуже важливо вчитись у життя, а не тільки від учителів та з книжок.

Ми можемо навчитися з того, що бачимо, нюхаємо, смакуємо, з того, де перебуваємо, хоч який би був наш досвід і з ким би ми спілкувались: із батьками, друзями, дітьми, цікавими особистостями... Ми повинні фільтрувати наші спостереження, досвід, «перетравлювати» їх і зберігати позитив. Ми можемо будувати, лише базуючись на позитивних речах. Кожен із нас має сильні й слабкі сторони, певні здібності. Найкраще — зосередитись на своїх сильних якостях і опиратися на них, а не витрачати енергію на спроби усунути всі свої недоліки й слабкі сторони. З успіхами та з часом слабкі сторони можуть зникнути або принаймні відійти на задній план і не заважати нам ставати кращими, вартіснішими, більш амбітними. Слухати — важливіше, ніж говорити. Коли говориш, то чуєш те, що вже знаєш. Коли слухаєш, то можеш почути щось нове. Говорити, одначе, важливо для того, щоб перевірити свої ідеї, висловити почування й іноді спонукати людей змінювати себе і робити щось корисне.

Нам треба мріяти, а опісля зосереджувати енергію на конкретних ділянках і діях. Необхідно ризикувати і припускатися помилок, але вчитися на них і тоді розпочинати новий виток із мріями. Потрібно бачити в людях добре і демонструвати це щирою вірою в них. У кожного з нас є добро і зло, але своїм ставленням до людей ми можемо допомогти доброті переважати в них. Тоді люди виправдають нашу довіру, ту думку, яку ми маємо про них. Звичайно, будуть і розчарування, але так можна досягти більшого в житті, й люди допоможуть виконати завдання, реалізувати мету, особливо коли вона корисна і важлива. Довіряйте людям і, добре думаючи про них, ви самостверджуватиметесь.

Мистецтво життя — це пошук гармонії, уникання конфліктів — внутрішніх та з іншими. Вчитися, мріяти, діяти. З ентузіазмом, оптимізмом, захопленням.

  • 1. Які моральні цінності сповідує автор? Які з них вам близькі?
  • 2. Як виявлялася гідність у житті і вчинках автора книги?
  • 3. Чи змінюються характер, життєві цінності людей у результаті роботи над собою?
  • 4. Які цінності допомогли автору досягти успіху в житті?

Сповідувані цінності та їх пріоритетність відображають характер людини. Вони можуть змінюватися протягом життя залежно від зміни життєвих потреб, обставин та віку. Що старшою стає людина, то більш важливими для неї стають високі, або вічні, цінності. Разом із цінностями формується та змінюється характер.

Ключові ідеї параграфа

  • 1. Виберіть із переліку те, що вважаєте найбільш важливим для людини. Чи можна віднести ці поняття до цінностей? Чому?

Дружба, взаєморозуміння і підтримка, виховання, освіта, розум, почуття гумору, самобутність, чесність, вдячність, відповідальність.

  • 2. Визначте й запишіть на аркуші важливі для себе життєві цінності. Які з них ви віднесете до моральних цінностей?
  • 3. Як моральні цінності можуть удосконалити ваш характер? Чому?
  • 4. Як ви розумієте поняття гідність людини? Наведіть історії про гідність.
  • 5. Які життєві цінності людини найбільше впливають на становлення її характеру? Яке місце посідає здоров'я в системі життєвих цінностей і чому?
  • 6. Як формуються життєві цінності?
  • 7. Прочитайте вислів нашого сучасника. Чи згодні ви з цією думкою? Чому?

Треба починати з цінностей. Ми цього не зробили. А треба починати з дитинства, щоб люди розуміли, які цінності визначають щасливе і хороше життя і добробут зараз.

(Євген Головаха, професор, заступник директора Інституту соціології НАН України)

  • 8. Як ви вважаєте, які цінності, скоріше за все, має на увазі автор вислову? Які цінності людство «вистраждало»?

Цінностей ми не можемо навчитися — цінності ми повинні пережити.

(Віктор Франкл, психолог, гуманіст)