Підручник з Історії України. 8 клас. Гупан - Нова програма

§ 7. Практичне заняття. ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ у XVI ст.

Об’єднайтеся в малі групи й оберіть одне із запропонованих завдань. Після представлення результатів обговоріть, які зміни відбулися в житті різних верств населення у XVI ст. З чим вони були пов’язані?

Завдання для групи 1.

Пригадайте, яке місце посідала шляхта в соціальній структурі суспільства XVІ ст. Які права мала і чим володіла?

На основі фрагментів тексту джерел та ілюстрацій схарактеризуйте особливості:

— житла й побуту шляхтичів;

— їхнього одягу та харчування;

— сімейного устрою та виховання дітей.

1) На одязі української знаті XVI ст. позначилися контакти з Польщею та Угорщиною. Українські шляхтичі почали вбиратися за зразками іноземної моди, поєднуючи елементи українського вбрання з польсько-литовськими й угорськими.

Чоловіче вбрання шляхти було барвистим. У тканинах переважали різні відтінки червоного, синього, зеленого кольорів. Вишукане вбрання декорували мереживом, комірами із перлами, золотою тасьмою, вишивкою шовковими і золотими нитками, ґудзиками з коштовним камінням. Одяг заможних городянок і шляхтянок вирізнявся, як і чоловічий, дорогими тканинами.

Одяг знаті і князів шили з привізних тканин: шовку, оксамиту, парчі, перетканої срібною або золотою ниткою. Верхній теплий одяг виготовляли із вичинених шкур свійських тварин, а також диких: ведмедів, лисиць, вовків, куниць, соболів, горностаїв. За книгою «Історія української культури»

Традиційний шляхетський костюм XVI ст.

2) Відмінності в харчуванні людей вищих станів і простих людей були незначними. Різнився раціон страв і вишуканість у їх приготуванні. Страви залишалися традиційними, хоч дедалі частіше відбувалися запозичення, зокрема страв західної кухні. У раціоні представників вищого стану переважали страви з дичини (лебедів, голубів, павичів). Відмінності полягали також у вживанні дуже дорогих тоді приправ (перець, шафран, імбир, мускат), імпортованих ласощів і вин. Заможні верстви населення вживали їжу з вишуканого посуду, який завозили купці з далеких країн. За книгою «Історія української культури»

Жіночі туфлі першої пол. XVII ст.

1 — Л. Кранах. Юна Барбара Радзивілл

2 — І. ван де Блок. Група шляхтичів і гданчанок

3) Життя шляхетського двору-садиби гуртувалося довкола членів шляхетської сім’ї. Голова родини мав необмежену владу стосовно кожного мешканця двору, зокрема і до членів власної сім’ї. Зазвичай після весілля чоловік перевозив дружину до свого маєтку. Жінка приносила в дім чоловіка «посаг», який складався з грошей, рухомого майна (худоба, коштовності, посуд, постільна білизна, одяг) і челяді.

Оскільки в ті часи смертність населення була високою, то нерідко траплялися повторні шлюби, а в одній родині часто проживали діти від попередніх шлюбів. За книгою І. Ворончук «Населення Волині в XVI — першій половині XVII ст.»

4) Коли дитина починала говорити, її одразу ж навчали молитися... Шляхетним хлопчикам і дівчаткам прищеплювали такі чесноти, як християнська любов до ближнього, відданість Батьківщині, беззаперечний послух батькам, шанування законів і влади, які встановлені від Бога для дотримання порядку.

Завдання для групи 2.

Пригадайте, яке місце посідало духовенство в соціальній структурі суспільства XVI ст. З яких груп воно складалося і чим володіло?

На основі фрагментів тексту джерел та ілюстрацій схарактеризуйте особливості:

— становища православної і католицької церкви;

— ставлення простих українці в і шляхти до православної церкви.

Митрополит

Монах

1) Духовенство оформилося в самостійний стан. Воно поділялося на біле — парафіяльні священнослужителі, і чорне — ченці, які жили в монастирях. Білому духовенству дозволялося одружуватися, але один раз у житті. Чорне духовенство (ченці) давало обітницю безшлюбності.

2) Історик Наталя Яковенко зауважує: «Хоча руських храмів... було незрівнянно більше, ніж костьолів..., однак православні храми, зважаючи на немаєтність своїх парафіян, безумовно поступалися католицьким».

3) Після Люблінської унії збільшується кількість переходів із православ'я на католицизм української еліти. І хоча мотиви тих, хто переходив у католицьку віру, були різними (для одних — це шлях до привілеїв і посад, для інших — урівняння в правах із поляками), наслідок для православ’я був один — звуження каналів матеріальної підтримки. Адже саме князі та багаті роди будували храми, фінансували монастирі.

4) У постановах православного Собору 1509 р. зазначалось:

— наказ висвячувати у священики тільки достойних кандидатів за свідченням духовника та традиційним розшуком про моральність їхнього життя. Недостойних не поставляти навіть за наказом державця. В останньому випадку передбачалося скликати архієрейський собор при митрополиті й повідомляти владу про недостойність надісланого кандидата;

— єпископи зобов’язувалися «не віднімати без вин» церков і монастирів у священиків та ігуменів. У разі неправедного життя чи недбалої служби єпископ мав тимчасово забороняти такому отцеві служіння, і лише коли той не виправиться, відлучати його соборно.

5) Під впливом церкви дедалі більше утверджувалися в побуті пости, яких, між тим, прості люди суворо не дотримувалися. Католики дивувалися суворості окремих православних українців, про що писав польський поет С. Ф. Кльонович:

Дивно, одначе, як руси дотримують довгого Посту,

Перед святами вони ходять тверезі завжди.

Голод тамують у них не м’ясом, а їжею тою,

Що її поле дає і невеличкий город.

Ріпу, капусту, салат і гриби вони в піст споживають,

Квас заступає тоді інше всіляке питво.

А молока, ані м’яса тоді не годиться торкатись.

Завдання для групи 3.

Пригадайте, які верстви населення проживали в містах у XVI ст. Які права мали і чим володіли?

На основі фрагментів тексту джерел та ілюстрацій схарактеризуйте особливості:

— взаємин городян і королівської влади;

— їхнього одягу і сімейного устрою;

— традицій і свят.

1) У 1529 р. Сигізмунд І підтвердив привілей міщанам Києва, яким за міською громадою визнав право брати деревину для будівництва та на дрова в державних лісах навколо Києва... Коли 1556 р. міщани поскаржилися королю Августу на намісника митрополита, печерського архімандрита, а також на князів і панів, які поблизу Києва мають свої пущі, а дерево для будівництва та на дрова брати їм не дозволяють, вимагаючи з них за це сплати певної суми грошей, король дозволив їм рубати ліс в усіх означених землях.

Міщани XVI ст.

2) Міські мешканці носили сорочки та штани з вузьким кроєм. Теплим одягом слугували сукняні свити і кожухи. Кожухи городян шили із дешевого в ті часи хутра ведмедини, козини, а свити — із сукна домашнього виготовлення. Міські чоловіки вдягали шкіряні рукавиці й плетені шкарпетки. Також міщани, як і селяни, носили шапки із різноманітних тканин.

Жіноче вбрання міщанок було простим: полотняна сорочка; нагрудне вбрання — літник. Горловину сорочки декорували вишивкою. Верхнім одягом мешканок міст слугували свити з довгими рукавами. Головними уборами жінок були чепець і убрус, який мав прямокутну форму.

О. Кулаков. Весілля

3) Схід вплинув на харчування всіх верств населення. Вважається, що вареники й голубці прийшли з Китаю за посередництва близькосхідних народів. Цілком природно, що татарські страви були відомішими в Україні, аніж далі на захід.

4) Упродовж XV—XVI ст. сім’я в Україні була патріархальною. Голові сім’ї — чоловікові — корилася дружина, яка мала бути вірною і слухняною. Вона весь час перебувала під чиєюсь опікою: доки не вийде заміж, нею опікувалися батьки. У разі їхньої смерті дівчину брали до себе найближчі родичі, а коли вона виходила заміж, нею вже опікувався чоловік.

Право охороняло життя, здоров’я, честь і особисту недоторканість жінки. Литовський статут передбачав покарання за поранення жінки та її вбивство (штраф і ув’язнення) в подвійному обсязі, порівняно з такими самими випадками, коли жертвами були чоловіки.

5) Із запровадженням Магдебурзького права в містах України утверджуються й нові традиції та обряди. Так, загальноміські святкування проводили переважно у дні головних християнських свят: відбувалися церковні служби, урочисті процесії, марші озброєної міської сторожі.

Члени цехів одягалися у святкове вбрання, відмінне для кожного об’єднання, несли прапори, геральдичні знаки.

До нових загальноміських урочистостей належали і вибори органів міського самоврядування, які відбувалися переважно у дні християнських свят і супроводжувалися святковою церковною службою.

Завдання для групи 4.

Пригадайте, яке місце посідали селяни в соціальній структурі суспільства XVI ст. Які права мали і чим володіли?

На основі фрагментів тексту джерел та ілюстрацій схарактеризуйте особливості:

— житла й побуту селян;

— їхнього одягу та харчування;

— традицій і свят.

1) Садиби селян найчастіше були прямокутної форми. До складу садиби належав житловий будинок, комори, стайня, хлів, курник, «холодник» та інші будівлі й огорожа. Усі будівлі були дерев’яні.

Житлове приміщення в середньому сягало 20—30 м². Важливе місце у хаті відводилося печі, яку робили глинобитною або з каміння. Усюди в Україні, за винятком деяких районів Карпат і Полісся, хати білили. Усередині хати стіни також білили, прикрашали витинанками, запашними травами.

2) У хаті біля стін стояли ослінчики, а вздовж тієї стіни, де стояла піч, робилася лавка, що замінювала ліжко. У покуті біля образів стояв довгий і вузький стіл.

Ослінчик — невелика переносна лава.

Інтер’єр сільської хати на Поділлі

3) Здавна в харчуванні українців основними були страви із зернових, хліб і хлібні вироби. Маємо згадки про каші з проса, ячменю, вівса, пшениці, гороху, гречки. Хліб в Україні випікався переважно з житнього борошна, хоча відомий був і білий хліб із пшениці.

В українській кухні переважали овочеві страви: із капусти, буряків, моркви, пастернаку, ріпи. Варили капусняк і борщ. Капусту й огірки їли свіжими і квасили, гарбузи та інші овочі йшли в начинку для пирогів. Багато споживали фруктів і ягід як свіжих, так і сушених.

Посуд, у якому готували їжу і з якого їли, був керамічний, дерев’яний. Він часто оздоблювався орнаментом (ліпним, різьбленим, мальованим), пов’язаним зі світоглядними уявленнями.

4) Убрання селян упродовж тривалого часу було традиційне. Його виготовляли з полотен і сукон домашнього вироблення, з овечих шкур, козячого чи вовчого хутра. Селяни носили полотняні сорочки й штани. Різновидом верхнього одягу була сукняна свита. Взували чоботи, на голову надягали повстяний ковпак.

Жіночим селянським одягом була довга полотняна сорочка, вовняна обгортка, плахта, запаска, фартух. Святкову сорочку оздоблювали вишивкою або тканням. Поясне вбрання являло прямокутний шматок чорної або вишневої тканини, якою обгортали стегна.

5) У селах зберігалась аграрно-календарна обрядовість. У її основі — язичницькі обряди, пов’язані з культами рослинності, відмирання природи восени та її воскресіння навесні. Відродження природи в народній свідомості збігалося з настанням Нового року. Весну і Новий рік зустрічали веселими святковими дійствами, піснями, іграми. Купальськими ритуалами й Зеленими святами, присвяченими сонцю, розквітові природи, завершували весняні ритуали. Серед літа відправляли обряди, спрямовані на забезпечення багатого врожаю, а наприкінці літа відзначали свято нового врожаю, з яким були пов’язані жниварські обряди.

За суттю і формою ці обряди ще залишилися язичницькими, але згодом вони стали поєднуватися із християнськими святами.

Художник-реконструктор — З. Васіна. Одяг селян Київщини

Завдання для групи 5.

Пригадайте, яке місце посідали козаки в соціальній структурі суспільства XVІ ст. Які права мали і чим володіли?

На основі фрагментів тексту джерел та ілюстрацій схарактеризуйте особливості:

— способу життя козаків;

— їхнього одягу та харчування;

— традицій і свят.

А. Орльонов. Козаки на привалі

1) Повсякденне життя січових козаків мало певний розпорядок. Козаки прокидалися на світанку, вмивалися. Далі читали вранішню молитву, а після неї йшли снідати. Між сніданком і обідом військовики лагодили свою зброю, об’їжджали коней, тренувалися у стрільбі.

Час до вечері козаки проводили в буденних військових справах. По заходу сонця вечеряли у своєму курені. Після вечері вільні від охоронної служби йшли спати (взимку спали в куренях, а теплої пори року — просто неба), деякі грали на музичних інструментах (кобзах, скрипках, цимбалах, сопілках) і танцювали тощо. Розважалися військові й грою в карти.

2) Меню запорозьких козаків не вирізнялося розмаїттям. На стіл зазвичай ставили соломаху — густе зварене на воді житнє борошно. Могли подавати й тетерю, тобто те саме житнє борошно, але зварене на квасі. Подавали так звану щербу — рідку борошняну страву на риб’ячій юшці. Також готували страви з пшона.

Якщо, окрім звичайної їжі військовиків, козакам хотілося поласувати м’ясом, дичиною, рибою, сирниками чи іншими смачними стравами, вони мусили купувати відповідне продовольство за власні кошти. Для цього служиві козаки об’єднувалися в артіль і в складчину купували необхідні продукти на базарі й передавали їх курінному кухареві.

Приготуванням страв для козаків займалися курінні кухарі з помічниками.

3) Верхнім сукняним убранням козаків були каптани, що застібалися на ґудзики. Штани на той час у козаків були не такими широкими, як у XVIIІ ст. Їх заправляли в чоботи. Каптани підперізували поясом із тканини, виборні козаки — шкіряним поясом, до якого привішували шкіряну сумку. Із додатків до одягу відомі шкіряні гаманці, капшуки для тютюну.

На голову одягали невисоку округлу шапку зі смушевою облямівкою або гостроверху сукняну шапку.

4) На великі свята запорожці ходили вітати кошового отамана, суддю, писаря й осавула, приносячи їм подарунки, а ті у відповідь частували їх напоями.

Під час менш важливих свят січовики проводили змагання з кулачного бою, вправлялися у володінні різними видами зброї.

5) Документи свідчать, що жінки козаків під час тривалої відсутності своїх чоловіків у службових справах бралися за господарство власноруч. В українських народних прислів’ях і приказках про добру дружину зафіксовано повагу до жінки, до її розуму, визнання її особливого становища в українській сім’ї: «З доброю дружиною горе не горе, а щастя вдвоє», «У хаті жінка три кути держить, муж — четвертий».

Перевірте засвоєне на уроці

Обговоріть у загальному колі:

1. Що нового ви дізналися про повсякденне життя мешканців України в XVI ст.?

2. Що для вас виявилося найбільш несподіваним і цікавим?

3. Що ви розповіли б про це заняття своїм друзям?