Підручник з Історії України. 8 клас. Гупан - Нова програма

§ 27—28. УКРАЇНА в останній чверті XVII ст.

1. ЯК І КОЛИ ПРАВОБЕРЕЖНА ГЕТЬМАНЩИНА ПРИПИНИЛА СВОЄ ІСНУВАННЯ

Які зміни відбулись на території Правобережжя за часів Національно-визвольної війни? Які події слід вважати припиненням існування Правобережної Гетьманщини?

В останній чверті XVII ст. територія Правобережної України значно зменшилась. Винищення поляками, турками, татарами мешканців міст і сіл, голод, епідемії, стихійні лиха, захоплення ясиру, переселення жителів до інших регіонів України та за її межі призвели до жахливого спустошення колись квітучого краю. Польський король Ян ІІІ Собеський назвав ці землі «страхітливою пустелею», адже було втрачено до 90 % населення.

У результаті кількох війн право на володіння більшою частиною правобережних земель України здобула Османська імперія, що закріплювалося у відповідних міждержавних договорах. На території Західного Поділля турецький султан заснував провінцію Османської імперії з центром у м. Кам'янець. У 1673—1683 рр. ця територія поступово була зайнята польськими військами. Османська влада поширювалася лише на саме місто та невеликий район біля нього. Тут постійно відбувалися сутички між турецькими військами та підрозділами польської армії й українського козацтва.

Інша частина Правобережжя, у межах Київщини та Східного Поділля, була надана султаном в управління українським гетьманам. Спочатку це був Ю. Хмельницький, який став маріонеткою в руках турків. У 1681 р. турки відправили Ю. Хмельницького назад до Стамбула (за іншою версією, його стратили). Правобережним гетьманом було призначено молдовського господаря Георге Дуку.

Георге Дука

З якою метою призначили гетьманом Георге Дуку? Якими були стосунки між султаном і Дукою? Які цілі мав досягти гетьман Правобережжя?

Історик Тарас Чухліб про призначення Георге Дуки

Про те, на яких умовах молдовському господарю віддано Правобережну Україну, засвідчував сучасник подій — боярин О. Балабан, зазначаючи, що Дука мав перед султаном лише обов’язок колонізувати спустошені довголітніми війнами землі та надавати для потреб імперії боєздатне військо й володіти Україною «без жодного зиску»... Австрійський дипломатичний представник у Туреччині Г. Крістодо де Кунз повідомляв своєму імператору, що Дуку призначили управляти «козацьким краєм» задля того, щоб він заселив спустошені землі та в майбутньому міг надати султану декілька тисяч козаків для участі у військових діях.

Георге Дука виявився добрим правителем. Він почав заселяти спустіле Правобережжя, гарантуючи переселенцям податкові та інші пільги. Заохочував розвиток торгівлі та ремесел, відбудовував міста. Як наслідок, Правобережна Україна почала швидко відроджуватись. Проте така політика викликала занепокоєння з боку Польщі, яка не хотіла підсилення турецького впливу на Правобережжі і прагнула повернути ці землі під свою владу. Тому поляки виступили війною проти Дуки, під час якої у 1683 р. його полонили і стратили.

Після цього гетьманів на Правобережній Україні не призначали, і тому 1683 рік вважають офіційною датою припинення існування Правобережної Гетьманщини.

2. ЯКИМ БУЛО СТАНОВИЩЕ ПРАВОБЕРЕЖНОГО КОЗАЦТВА в останній чверті XVII ст.

Чому влада Речі Посполитої сприяла відновленню козацтва на Правобережній Україні? Якими були особливості цього процесу?

У 80-х роках значна частина незаселеної території Правобережжя приєдналася до Польщі. Аби захистити цей край та прискорити відновлення чисельності населення на знелюдненій, розореній війнами землі, польський уряд видав у 1684 р. універсал про відновлення тут козацтва. З Лівобережної України, Волині, Галичини і Молдови почалося переселення представників козацького стану, яким пообіцяли вільне займання землі та свободу від податків. Стрімко збільшилася кількість полків і сотень.

Особливим авторитетом серед правобережного козацтва користувався полковник новоствореного Фастівського полку — енергійний, розумний і справедливий Семен Палій, який протягом певного часу практично здійснював гетьманське управління.

Семен Палій народився у козацькій сім’ї. Навчався в Києво-Могилянській колегії. У 1660-х рр. перебував на Запорожжі, де відзначився військовими та організаторськими здібностями. На початку 1680-х рр. кілька очолюваних ним полків перейшли на малозаселену територію півдня Київщини. Опорним пунктом було обрано містечко Фастів. У 1684—1685 рр. за його сприяння були засновані Білоцерківський (Фастівський), Богуславський, Брацлавський і Корсунський полки. У 1680—1690-х рр. спільно з лівобережними козаками вів боротьбу проти Туреччини та Кримського ханства.

Під керівництвом Семена Палія значна частина Правобережної України фактично звільнилася з-під польської влади. Тут встановлювалась політична й економічна влада козацької старшини. Селянство звільнялося від економічного визиску польських магнатів. Для утримання своєї адміністрації українські полковники накладали повинності на шляхетські маєтки, збирали з населення різні податки: борошно, комірне, медову данину тощо.

Протягом наступних років тривав поступовий процес відродження правобережних містечок і сіл, які швидко заселялися людьми завдяки захистові правобережних козаків під керівництвом Палія. Місцева польська шляхта, яка також поверталася до «дідичних» маєтків, скаржилася на те, що козаки, починаючи з 1687 р., будують свою «удільну» державу і не зважають на польські закони.

Наприкінці 1680-х рр. на значній території Правобережжя розгорнулась боротьба проти польської шляхти, яку очолювали Семен Палій та його сподвижники Самійло Іванович (Самусь), Захар Іскра, Андрій Абазин. Козацькі війська під керівництвом Палія визволили Богуслав, Корсунь, Лисянку та інші міста.

Протягом 90-х рр. XVII ст. тривав процес відродження козацького ладу. Відродились Чигиринський, Уманський та Могилівський полки. У містечках і селах створювали органи козацького самоврядування, які на чолі з отаманами вирішували всі питання повсякденного життя сільських громад. На всій території, підвладній старшині, діяли козацькі суди.

3. ЯК ВІДБУВАЛИСЯ ЗАСЕЛЕННЯ І РОЗВИТОК СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ

Визначте основні хвилі заселення Слобідської України і особливості її соціально-економічного і політичного розвитку.

Поряд з Лівобережною Гетьманською державою розташовувалася Слобідська Україна, яку почали активно заселяти у середині XVII ст. завдяки широкому потоку переселенців, переважно з Правобережжя. Вона охоплювала територію, що нині входить до складу Харківської, східної частини Сумської, північної частини Донецької і Луганської областей, а також частини Бєлгородської, Курської та Воронезької областей Російської федерації. У той час територія Слобожанщини була південною окраїною Московської держави.

Опишіть за картою 5 територію Слобідської України.

Українська колонізація Слобідської України протягом XVII ст. відбувалася в кілька етапів. Масовості вона набула після поразки козацьких повстань 1630-х років. Тільки після повстання Якова Острянина майже 900 осіб оселилися в Чугуєві.

Значна кількість переселень відбувалась у середині XVII ст. Складність внутрішньої ситуації, пов’язаної з Національно-визвольною війною, змушувала родини, а то й цілі села залишати рідні місця й вирушати в небезпечну дорогу. Так, 1652 р. тисяча козаків під проводом полковника Івана Дзиковського з жінками й дітьми пішли з-під Острога на Волині. Недалеко від Дону, на річках Тихій Сосні й Острогощі, вони заснували місто Острогозьк. Дзиковський привів із собою всю полкову старшину: обозного, писаря, осавулів, а також двох священиків. Переселенці прибули з усім господарством, що значно полегшувало життя на новому місці.

На основі тексту та ілюстрацій розкажіть, як відбувалося переселення.

1 — X. Сиротин. Переселення в Дике поле; 2 — О. Кисельов. Вид на околиці Харкова

Інша велика група переселенців із м. Ставища Білоцерківського полку на чолі з Герасимом Кондратьєвим у 1652 р. заснували м. Суми. У 1654 р. на городищі, де зливалися річки Лопань і Харків, було засновано м. Харків. Схожу історію заснування мали й такі міста, як Салтів, Мурафа, Охтирка, Балаклія, Ізюм та інші, а також села.

Оскільки новостворені поселення звільнялися від податків, то й називалися вони за давньою українською традицією слободами. Звідси походить і назва цілого краю — Слобідська Україна, або Слобожанщина.

Масове заселення північно-західної Слобожанщини почалося після 1654 р., тобто після підписання Переяславського договору.

Яким чином збільшувалося населення Слобідської України? Що було причиною міграцій населення?

Міграція населення — переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на тривалий час.

З «Економічної історії України»

Міграційні процеси та освоєння нових земель на Слобожанщині проходили набагато інтенсивніше, ніж на Лівобережжі, й мали неабиякий вплив на соціально-економічний розвиток краю. Це пояснюють насамперед наявністю неозорих масивів вільної території. Боярин Волконський в 1680 р. зазначав, що лише з Правобережжя в межі Слобідської України від початку Хмельниччини переселилося 20 тис. родин, «а то й того больше». Коли врахувати той факт, що в кожній сім'ї було зазвичай не менше двох дітей, то названу цифру умовно можна принаймні потроїти. З них 30 % покинули правий берег Дніпра з кінця 50-х до кінця 70-х рр.

В останній чверті XVII ст. у колись малозаселеному регіоні вже налічувалося понад 230 поселень, у яких мешкало не менше 250 тис. осіб.

Залишали обжиті місця й вирушали в небезпечну подорож здебільшого заможні козацькі родини. Заохочувані царським урядом, вони отримували певні привілеї, серед яких одним із головних було право займанщини. Кожен переселенець привласнював стільки землі, лісу, сіножатів, скільки міг обробити. Згодом, аби врегулювати займанщину, навколо міста або села стали визначати певну земельну ділянку, яка розподілялася між поселенцями. Ліси, луки, річки та озера населення використовувало спільно.

Займанщина — елемент звичаєвого права, який дозволяв на підставі першого «займу» володіти землею.

Замість сплати податків із землі чи господарських промислів, українські переселенці зобов'язувалися відбувати військову службу. Численних переселенців із Лівобережжя та Правобережжя приваблювало також право на козацьке самоврядування, що його царський уряд на початку колонізації зберігав за українцями. Переселенці визнавали владу царя складанням присяги. Права українських переселенців закріплювали царські жалувані грамоти. Одночасно Слобожанщину частково заселяли московські служилі люди.

Як у документі описано формування населення Слобожанщини? На яких умовах відбувалося переселення?

Зі звернення мешканців Сумського полку до царя

Наші діди, батьки, брати і родичі, і ми самі поприходили з різних гетьманських і задніпрянських міст в Україну на закликання бєлгородських та курських воєвод. Вони веліли селитися нам, щоб ми захистили собою московські українські міста по Бєлгородській лінії у диких степах, якими ходили татари під ці міста. І для збільшення населення у цих нових містах велено було нам закликати на життя свою братію — українців. Ми збудували Суми, Суджу, Миропілля та інші міста, а до них повіти і села.

І ми вірою та правдою служили. І тоді, коли татари приходили плюндрувати московські українські міста, ми не приставали ні до якої зради. За те пожалувано нас усякими вольностями і дозволено займанщини займати, пасіки і всілякі ґрунти заводити і всілякими промислами промишляти без податку, за старим українським звичаєм.

Соціальний устрій та господарство Слобідської України були схожі з тими, що були на Гетьманщині. Уже перші українські поселенці поділялися на козаків, духовенство, міщан і селян («посполитих»). Основним станом вважалося козацтво, до якого в середині XVIII ст. належала половина всього населення Слобідської України.

Селяни поділялися на вільних, які мали власну землю, і тих, що жили на землях козацької старшини, московських поміщиків, монастирів тощо і за це відробляли панщину та платили данину. Міщанство (купці, ремісники) було нечисленне. Шляхти на землях Слобідської України не було. Поступово на Слобожанській Україні, як і на землях Гетьманщини, збільшувалися права і маєтки козацької старшини, а селяни перетворювалися на підданих.

Основу економіки краю становило сільське господарство. Розвивалися також ремесла й промисли: винокуріння, пивоваріння, млинарство. У місцевостях, багатих на ліс, виробляли смолу, дьоготь тощо. Бджільництво, рибальство, полювання також були важливими напрямами господарства. Зростало видобування солі. Досить швидко розвивалася торгівля, осередком якої поступово став Харків.

На Слобожанщину був перенесений і козацький адміністративний устрій: тут створювалися козацькі полки, що були військовими й адміністративно-територіальними одиницями. Полковників обирали на довічний термін. Керував усіма справами полковник і полкова старшина. Ці полки були підпорядковані в адміністративних і військових питаннях бєлгородському воєводі.

Москва уважно стежила за розвитком козацького суспільства на Слобожанщині, дедалі більше обмежуючи місцеве самоврядування. Майже в усі великі міста призначалися московські воєводи. Особливо цар боявся, що на Слобожанщині оберуть гетьмана і створять козацьку державу.

Наприклад, посади гетьмана в Слобідській Україні не існувало, так само, як і генеральної старшини.

Працюючи з картою 5 і схемою, визначте, на які полки розділилася Слобідська Україна, та опишіть систему управління цими територіями.

Система органів влади Слобідської України

Від початку заснування московський уряд використовував слобідські козацькі полки для оборони від татарських набігів, у походах на Гетьманщину, у Чигиринських походах, у походах на Крим.

4. ЯКИМ БУЛО ГОСПОДАРСЬКЕ ТА ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ЗАПОРОЗЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

Яких нових ознак набуло господарське життя козаків у Січі в XVII ст.?

За Андрусівським перемир'ям (1667 р.), Запорожжя підпорядковувалося Польщі та Москві, а за «Вічним миром» 1686 р. формально увійшло до складу Московської держави. Територія Запорозької Січі охоплювала нинішні Запорізьку, Дніпропетровську, частково Кіровоградську та Херсонську області. Центральною частиною Запорожжя до 1709 р. була Чортомлицька Січ. Вона мала вигідне розташування, укріплювалася високим земляним валом. У центрі Січі за традицією розташовувалася площа, а навколо неї — курені, у яких жили козаки, та будинки старшини. Безпосередньо у Січі постійно мешкало від 6 до 12 тисяч січовиків.

Чортомлицька Січ поступово перетворювалася на центр Вольностей Війська Запорозького низового, де розвивалося й господарське життя. Запорожці займалися рибальством, полюванням, бджільництвом, скотарством та хліборобством. Значну роль відігравало ремесло: виготовляли човни, порох, зброю, ядра для гармат, кінську збрую та ін. Але основними товарами, які вони продавали та обмінювали, були риба, сіль, а також хутра, шкіра, мед і худоба. Завозили хліб, зброю, боєприпаси та сукно. Запорожжя торгувало в основному з Лівобережжям і Слобожанщиною, а також із Кримом, Туреччиною, Польщею та Литвою.

Де розташовувалась і як була зведена Чортомлицька Січ?

1 — С. Якутович. Чортомлицька Запорозька Січ;

2 — Чортомлицька Січ (реконструкція В. Ленченка)

Від часу утворення Гетьманської держави остаточно стабілізувалися внутрішнє життя Січі та її структура. Це була вже сформована демократична козацька республіка, де народну волю виявляла козацька рада. Раз на рік рада обирала старшину: козацького отамана, суддю, писаря. Запорожжя твердо дотримувалося принципів козацької волі, берегло традиції свого демократичного устрою.

На Січі не було кріпацтва, тому сюди прибувало щороку багато втікачів від панського гноблення. Запорожці зазвичай брали участь в антифеодальних виступах в Україні і водночас були активною та потужною силою в боротьбі проти іноземних загарбників.

Наприкінці XVII ст. Запорожжя адміністративно підпорядковувалося гетьману Лівобережжя, проте кошові отамани часто безпосередньо зв’язувалися з Москвою. На Січі розміщувалися московські гарнізони. Царський уряд посилав січовикам гроші, подарунки, амуніцію, боєприпаси. Тому запорожці часто виступали з промосковських позицій.

Яскравим та неоднозначним представником Запорожжя часів Руїни був Іван Сірко — один із авторитетних кошових отаманів.

Як історик характеризує Івана Сірка?

Історик Юрій Мицик про Івана Сірка

Джерела засвідчують, що славнозвісний козацький вождь був глибоко релігійною людиною, безсребником, навіть аскетом, майже зовсім не вживав алкогольних напоїв... відзначався силою, почуттям власної гідності, воїнськими доблестями і високими моральними якостями, хоча по відношенню до ворогів і особливо зрадників вважався суворим і навіть жорстоким... Сірко гуманно поводився з полоненими, відпускав на волю всіх немусульман, навіть католиків та євреїв, а за кривду, заподіяну полоненій туркені, татарці або черкешенці, навіть засуджував винного запорожця до страти. Славетний ватажок не терпів боягузів, грабіжників, зманіжених вояків і особливо зрадників... І. Сірко вісім разів обирався кошовим отаманом на Січі, хоч і не завжди прагнув цього... За підрахунками Дмитра Яворницького, Сірко вчинив 55 походів проти Османської імперії та Кримського ханства і жодного разу не зазнав поразки... хоч нерідко ситуація була дуже тяжкою і лише завдяки блискучим талантам Сірка козаки брали гору над ворогами.

За свідченням польського хроніста Веспасіяна Коховського (1633—1700 рр ), його ім’ям татарки навіть лякали дітей, коли вони плакали.

Перевірте засвоєне на уроці

1. З якими подіями пов’язано припинення існування Правобережної Гетьманщини?

2. Хто такий Георгій Дука?

3. Як відновлювалося правобережне козацтво?

4. Чому ми пам’ятаємо про Семена Палія?

5. Якими були причини української колонізації Слобожанщини? Звідки походить така назва регіону?

6. Що таке «займанщина»?

7. Якими були територіально-адміністративний устрій та система управління Слобожанщиною? У чому полягає їх специфіка?

8. Чому, на вашу думку, у подіях другої половини — кінця XVII ст. не вдалося зберегти єдність України? Назвіть факти, які підтверджують, що жоден із союзників українських гетьманів не відстоював інтереси України, а лише переймався власними інтересами.

9. Що спільного було у політиці Османської імперії Речі Посполитої та Московського царства стосовно українських земель?

Домашнє завдання

1. Назвіть імена видатних історичних діячів цієї доби. У чому ви вбачаєте їхній внесок в історію України XVII ст.?

2. Поясніть значення понять і термінів: «Лівобережна Гетьманщина», «скасування Правобережної Гетьманщини», «Слобожанщина», «Руїна», «Чортомлицька Січ».

3. Порівняйте соціальний устрій Правобережної Гетьманщини, Слобожанщини та Запорожжя. Відповідь подайте у вигляді таблиці.