Захист Вітчизни. Основи медичних знань. 11 клас. Гудима

Тема «Отруєння. Домедична допомога в разі отруєння, укусу комахи, змії чи дикої тварини»

§ 9. Отрута й отруєння. Домедична допомога отруєному

Чи спостерігали ви симптоми отруєння? У чому вони проявлялися?

Під отрутою розуміють хімічну сполуку, яка за певних умов (надмірна доза, зміна реактивності організму та ін.) може виявляти шкідливий вплив на людей і тварин, порушуючи життєво важливі функції організму, зумовлюючи патологічні зміни, а в ряді випадків — і смерть. Отрутою можуть стати ліки або будь-який інший хімікат, що людина прийняла навмисно або випадково (іл. 9.1).

Ушкоджувальну дію отруйних речовин виявляють лише за певних умов.

Найважливішими умовами дії отрут є: доза, розчинність, концентрація, форма введення (фізичний стан), характер супутніх речовин, тривалість зберігання, способи введення, індивідуальні особливості організму тощо.

Хімічні речовини, які використовують у народному господарстві та побуті, настільки різноманітні, що загальновизнаної класифікації отрут ще й досі немає. Тому застосовують кілька видів класифікацій отрут.

Класифікації отрут об’єднують у дві групи: а) загальні, що базуються на будь-якому загальному принципові оцінки, яка підходить для всіх хімічних речовин; б) спеціальні, що відображають зв’язок між окремими фізико-хімічними та іншими властивостями речовин і проявами їх токсичності.

Загальні класифікації отрут:

  • за хімічними властивостями (хімічна);
  • за метою застосування (практична);
  • за ступенем токсичності (гігієнічна);
  • за видом токсичної дії (токсикологічна);
  • за «вибірковою токсичністю».

Спеціальні класифікації отрут:

  • за типом гіпоксії, що розвивається (патофізіологічна);
  • за механізмом взаємодії з ферментними системами (патохімічна);
  • за характером біологічних наслідків отруєнь (біологічна);
  • за ступенем канцерогенної активності та ін.

Хімічна класифікація передбачає поділ усіх хімічних речовин на органічні, неорганічні, елементоорганічні. Хімічну класифікацію застосовують найчастіше під час вивчення фармацевтичної хімії, фармакогнозії, технології ліків.

Іл. 9.1. Отруйною речовиною можуть бути не тільки ліки, а й будь-який інший хімікат

Велике значення для профілактики отруєнь має практична класифікація, згідно з якою виділяють:

  • 1) промислові отрути, які використовують у промисловому середовищі, серед них: органічні розчинники, пальне, барвники, холодоагенти, хімічні реагенти та інші;
  • 2) отрутохімікати, придатні для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур;
  • 3) лікарські речовини;
  • 4) побутові хімікати: харчові добавки, засоби санітарії, індивідуальної гігієни та косметики; засоби догляду за одягом, меблями, автомобілем тощо;
  • 5) біологічні рослинні й отрути тварин, які накопичуються в рослинах і грибах, тваринах і комахах;
  • 6) бойові отруйні речовини (БОР).

Загальне визнання одержала гігієнічна класифікація отрут, в основу якої покладено кількісну оцінку токсичної небезпеки хімічних речовин за експериментально встановленою смертельною дозою та гранично допустимою концентрацією: надзвичайно токсичні, високотоксичні, помірно токсичні, малотоксичні.

Для встановлення первинного клінічного діагнозу отруєння, розроблення принципів профілактики та лікування токсичного ураження, визначення механізму його розвитку найбільше значення має токсикологічна класифікація (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

Токсикологічна класифікація отрут

Загальна токсична дія

Токсичні речовини

Нервово-паралітична дія (бронхоспазм, задуха, судоми та паралічі)

Фосфорорганічні інсектициди (хлорофос, карбофос), деякі алкалоїди (нікотин, анабазин), БОР (зарин)

Шкірно-резорбтивна дія (місцеві запальні та некротичні зміни в поєднанні із загальнотоксичними резорбтивними явищами)

Дихлоретан, гексахлоран, БОР (іприт, люїзид), оцтова есенція, Арсен та його сполуки

Загальнотоксична дія (гіпоксичні судоми, кома, набряк мозку, параліч)

Синильна кислота та її похідні, чадний газ, алкоголь та його сурогати, БОР (хлорціан)

Дія на удушення (токсичний набряк легень)

Оксиди нітрогену, БОР (фосген, дифосген)

Сльозогінна та подразнювальна дія (подразнення зовнішніх слизових оболонок)

Хлорпікрин, БОР (Сі-Ес, адамсит), пари сильних кислот і лугів

Психотична дія (порушення психічної активності, свідомості)

Наркотики (кокаїн, опій), атропін, ЛСД (діетиламід лізергінової кислоти)

Токсикологічна класифікація має загальний характер і необхідне додаткове уточнення вибіркової токсичної дії отрути, яка не відображає всієї багатогранності клінічних проявів, а лише вказує на головну небезпеку для певного органа чи системи організму — основного місця токсичної дії (табл. 9.2).

Таблиця 9.2

Класифікація отрут за вибірковою токсичністю

Вибіркова токсичність

Токсичні речовини

«Серцеві» отрути: кардіотоксична дія

Серцеві глікозиди (дигіталіс, дигоксин), трициклічні антидепресанти (іміпрамін, амітриптилін), рослинні отрути (аконіт, заманиха, хінін), отрути тварин (тетрадотоксин), солі Барію, Калію

«Нервові» отрути: нейротоксична дія

Психо фармакологічні речовини (наркотики, снодійні), фосфорорганічні сполуки, чадний газ, похідні ізоніазиду (тубазид, фтивазид), алкоголь та його сурогати

«Печінкові» отрути: гепатотоксична дія

Хлоровмісні вуглеводні (дихлоретан), отруйні гриби (наприклад бліда поганка), феноли та альдегіди

«Ниркові» отрути: нефротоксична дія

Сполуки важких металів, етиленгліколь, щавлева кислота

«Кров’яні» отрути: гематотоксична дія

Арсин, анілін та його похідні, нітрити

«Шлунково-кишкові» отрути: гастроентеротоксична дія

Сильні кислоти і луги, сполуки важких металів та Арсену

«Легеневі» отрути: пульмонотоксична дія

Паракват, оксиди Нітрогену, фосген

Є більш прийнятна для медичних працівників класифікація, що відображає дію отрути на організм. За цією класифікацією, усі отрути можна розподілити на ті, що діють переважно в місці їх контакту з організмом (корозійні отрути), та ті, які переважно починають діяти після всмоктування у кров (резорбтивні отрути).

Корозійні отрути.

  • 1. Концентровані кислоти неорганічні (мінеральні) — сірчана, хлористоводнева (соляна), азотна; органічні — оцтова, щавлева, альдегід мурашиної кислоти (формальдегід), карболова (фенол) та її похідні — лізол, крезол, трикрезол та інші.
  • 2. Їдкі луги — їдкий натр, їдкий калій, їдкий амоній (нашатирний спирт).
  • 3. Інші корозійні отрути — калію перманганат, гідрогену пероксид та ін.

Резорбтивні отрути. У цій групі прийнято виділяти три підгрупи: кров'яні, деструктивні та функціональні отрути.

1. До кров’яних отрут належать чадний газ, бертолетова сіль, анілін, нітроанілін, нітробензол, динітробензол тощо. Отрути крові зв'язують гемоглобін, утворюючи карбоксигемоглобін та метгемоглобін — сполуки, які є доволі стійкими. Крім того, дія цих отрут частково руйнує еритроцити. До отрут крові належать і такі, що спричиняють ушкодження еритроцитів: миш'яковий водень, отрута гриба блідої поганки — аманітгемолізин.

2. Деструктивні отрути — речовини, які, потрапляючи до організму, призводять до некротичних та дистрофічних змін внутрішніх органів, насамперед таких, як печінка, нирки, серце, головний мозок. До цих отрут належать:

  • солі важких металів (Меркурію, Плюмбуму, Цинку, Арсену);
  • сполуки неметалів (Фосфор);
  • інші деструктивні отрути (натрію фторид, сполуки Купруму тощо).

Деструкцію паренхіматозних органів викликають також деякі гриби (наприклад бліда поганка — аманітотоксин, сморжі — гельвелова кислота).

3. Отрути, які після всмоктування у кров зумовлюють порушення функцій окремих систем. За цією ознакою виділяють:

  • загальнофункціональні отрути — синильну кислоту та її похідні, сірководень, вуглекислий газ;
  • нейротропні отрути, які поділяють на:

а) пригнічувальні центральної нервової системи:

  • наркотики, етиловий спирт, хлороформ, ефір, метиловий спирт, етиленгліколь, тетраетилсвинець, дихлоретан та інші;
  • снодійні лікарські засоби (фенобарбітал, нембутал, барбаміл, ноксирон, етамінал та амітал натрію, реладорм, каметон, бромізовал та інші);
  • транквілізатори (мепробамат, триоксазин, сібазон, еленіум, клозамід, мезапам, назепам тощо);

б) збуджувальні центральної нервової системи — судомні отрути (стрихнін, ерготамін, цикутотоксин);

в) діючі на периферійну нервову систему (кураре, ботулотоксин та інші);

  • хімічні речовини, що переважно впливають на серцево-судинну систему (серцеві глікозиди, антиаритмічні, спазмолітичні);
  • хімічні речовини, які переважно діють на матку (естрогени, ерготамін).

Зазвичай більшість функціональних отрут викликає порушення діяльності всіх органів і тканин, тому така класифікація умовна.

Способи потрапляння отрути до організму та шляхи її виведення. Токсичні речовини потрапляють в організм людини такими шляхами: шлунково-кишковим; дихальним; через шкіру та слизові оболонки; унаслідок ін'єкцій.

Отрути чи їх метаболіти виводять з організму здебільшого через нирки, легені, кишківник і значно меншою мірою іншими шляхами.

Нирками виводяться всі водорозчинні та нелеткі отрути. Легенями виводяться газоподібні й леткі речовини або леткі метаболіти інших отрут (етиловий спирт, фенол, хлороформ, ефір та інші). Через слизову оболонку шлунка виділяється більшість алкалоїдів, йод, метиловий спирт. Через слизову оболонку кишківника — солі важких металів. Печінкою виводяться ефірні олії, наркотичні речовини тощо. Деяка кількість отрути виводиться слинними, слізними, молочними, потовими залозами. Зокрема, солі важких металів, наркотичні сполуки.

Отруєння, їх класифікація та характеристика. Отруєння — це порушення функцій організму, спричинене потраплянням з навколишнього середовища токсичних речовин, що не можуть бути знешкоджені внутрішніми силами організму.

Наслідки отруєння залежать від різних факторів, а саме: виду отруйної речовини, кількості отруйної речовини, яка потрапила в організм; терміну, коли наступило отруєння; тривалості контакту з отруйною речовиною; фізіологічних характеристик постраждалого (вік, маса тіла та ін.); способу проникнення до організму.

Залежно від того, де виготовляють, зберігають і застосовують сильнодіючі речовини, отруєння можна умовно поділити на побутові, виробничі та отруєння речовинами, які застосовують як зброю.

Побутові отруєння трапляються найчастіше. Це можуть бути отруєння, спричинені передозуванням лікарських препаратів; отруєння грибами, алкоголем, наркотичними речовинами, несвіжою чи зіпсованою їжею тощо. У побуті найчастіше стаються харчові отруєння, причина яких полягає в споживанні зіпсованих продуктів. У разі недотримання правил зберігання, приготування їжі в антисанітарних умовах можливе потрапляння в продукти стафілококів, кишкової палички, сальмонели та інших мікроорганізмів, що починають швидко розмножуватися і в процесі життєдіяльності виділяти токсини, отруйні для людини.

Виробничі отруєння пов'язані із застосуванням на виробництві шкідливих для організму людини рідин, газів, аерозолів. Виникають вони зазвичай у випадку недотримання правил безпеки під час роботи, а також під час аварій.

Отруєння речовинами, що є хімічною зброєю, виникають під час проведення бойових дій.

Женевською конвенцією прийнято рішення про заборону використання хімічної та бактеріологічної зброї масового ураження, але арсенали, де зберігають тисячі тонн отруйних речовин різного характеру дії, ще наявні, тому є й ризик їх застосування.

За походженням розрізняють отруєння випадкові і навмисні, причому випадкові отруєння трапляються частіше.

Випадкові отруєння бувають домашніми, медичними і професійними. До випадкових домашніх отруєнь належить більшість з них. Вони трапляються внаслідок необережного зберігання отруйних речовин і вживання їх дітьми, у стані алкогольного сп'яніння, через поспіх тощо. Інколи навіть дорослі й тверезі люди можуть отруїтись не тільки отруйними речовинами, які не мають запаху і смаку, але й їдкими отрутами. Бувають отруєння внаслідок прийому отрути замість ліків. Медичними отруєннями називають отруєння речовинами, які вводить медичний персонал з лікувальною метою. Отруєння інколи трапляються через самолікування чи лікування знахарями. Професійні отруєння трапляються дуже рідко, чому сприяють суворі норми з охорони праці й правила безпеки, передбачені законодавством. Нечасто професійні отруєння трапляються в результаті аварій на виробництві, а також у сільському господарстві.

Навмисні отруєння можуть кваліфікуватися як самогубство чи вбивство. У разі самогубств частіше використовують доступні отрути, рідше — лікарські препарати. Убивство через отруєння трапляється іноді. Із цією метою найчастіше використовують сильнодіючі речовини, які не мають особливого запаху і смаку (сполуки Арсену та інші).

Отруєння можуть розвиватися по-різному: гостро — від кількох хвилин до кількох днів; хронічно — від тижнів до місяців і навіть років; та підгостро.

Гострі отруєння мають місце, коли отрута доволі сильна, діє одноразово, короткочасно. Серед гострих виділяють окремо так звану блискавичну форму отруєння, перебіг якої триває кілька хвилин. Це спостерігається унаслідок дії бойових отруйних речовин (синильної кислоти, фенолу та деяких інших). Діагностика блискавичних форм складна, бо стадії клінічного перебігу нашаровуються одна на одну. Гостре отруєння більшістю речовин триває протягом кількох діб, і стадії його розпізнаються досить чітко.

Хронічні форми отруєння спостерігають, коли діюча отрута невеликими дозами надходить до організму протягом кількох тижнів, місяців і навіть років, наприклад, солі Плюмбуму в поліграфії. У міру того, як отрута накопичується в організмі, повільно розвиваються і хворобливі зміни.

Підгострі отруєння мають місце внаслідок одноразового надходження до організму отрути, яка всмоктується поступово, повільно і через це спричиняє розлад здоров'я, який триває довго. Найчастіше така форма буває через отруєння вісмутом, сулемою, бертолетовою сіллю та іншими речовинами.

У перебігу отруєння можна виділити ті ж самі стадії, що й під час захворювання. Особливо типовими щодо цього є інфекційні хвороби.

Виокремлюють такі стадії отруєння: а) прихована стадія — від введення отрути в організм до перших симптомів; б) продромальна стадія — початкові нетипові та нечіткі симптоми; в) стадія нарощування — підсилюються типові ознаки й виникають нові; г) стадія вищого розвитку, коли всі ознаки досягають найбільшої сили; ґ) стадія розв'язання — зниження дії отрут, яке відбувається швидко або повільно; д) стадія одужання — повернення до нормального стану; е) заключна стадія: або повне повернення до стану здоров'я, або перехід у хронічну форму, за якою виявляється метотоксична дія отрути. Іноді настає інвалідність.

Смерть зазвичай настає або на стадії нарощування чи вищого розвитку, або, рідше, у більш пізній стадії, від будь-яких ускладнень.

Основні ознаки отруєнь. Під час виведення через зазначені органи і системи організму токсичні речовини спричиняють їхні зміни, іноді — досить значні. Ці зміни зумовлюють тяжкі розлади здоров'я постраждалої людини.

Перші ознаки хвороби виникають раптово — загальна слабкість, нудота, багаторазове блювання, спазми в животі, пронос, блідість, спрага, підвищення температури до 38-40 °С, частий пульс, судоми. Блювання та пронос зневоднюють організм, що призводить до втрати солей і порушення водно-сольового балансу. Кінцівки стають холодними, риси обличчя загострюються, спостерігаються судоми гомілкових м'язів.

Симптоми отруєння залежать від дії отруйної речовини, її концентрації в організмі, порушень функцій різних його органів і систем. Кількість отрути, яка пройшла через орган, залежить від швидкості об'ємного кровотоку.

Передусім страждають нирки, печінка, легені, серце, мозок.

Найчастіше виникають такі спільні для більшості отруєнь ознаки: • відчуття «піску в очах», різь в очах, світлобоязнь; • опіки на губах, на язику або на шкірі; • біль у роті, горлі, грудях або животі, що посилюється під час ковтання або дихання; • підвищене слиновиділення; • нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров'ю); • порушення дихання; • пітливість; • незвичайна поведінка постраждалого (марення, збудження); • м'язові посмикування; • судоми; • втрата свідомості; • незвичайний колір шкіри.

Треба пам'ятати, що ідентифікувати вид отрути допоможуть такі фактори: оцінка умов навколишнього середовища, за яких відбулось отруєння; з'ясування обставин, що супроводжували отруєння (коли, чому, як, скільки, з якою метою), у постраждалого, якщо він притомний, або в оточуючих осіб, якщо постраждалий непритомний, та зібрані для дослідження речові докази (упаковки ліків, пігулки, шприци тощо) і біологічні середовища (блювотні маси, сеча, кров, промивні води).

Домедична допомога в разі отруєння:

  • якщо можна, перешкодити подальшому потраплянню отрути в організм постраждалого (у разі потрапляння на шкіру, у рот або в очі — змити водою, за укусів — забезпечити нерухомість укушеної ділянки);
  • не залишати постраждалого без нагляду;
  • викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги.
  • 1. Що таке отруєння? Які речовини належать до отрут? 2. Які фактори визначають наслідки отруєнь? 3. Які загальні ознаки отруєння вам відомі? 4. Які розрізняють отруйні речовини за походженням? 5. Як класифікують отруєння? Які з них трапляються найчастіше? 6. Які отруйні речовини є найбільш небезпечними на виробництві? Як вони впливають на організм?
  • 7. Які вам відомі шляхи виділення отруйних речовин з організму? Яке це має практичне значення? 8. Які вам відомі шляхи проникнення отруйних речовин в організм? Яке це має значення для захисту від їхнього впливу? 9. На що необхідно звертати увагу, якщо виникла підозра про отруєння?