Захист Вітчизни. Основи медичних знань. 11 клас. Гудима

§ 8. Утоплення людини. Домедична допомога в разі утоплення

Які правила потрібно знати, щоб не втопитися?

Утеплення — це гострий патологічний стан, що виникає за випадкового або навмисного занурення людини у воду з подальшим розвитком ознак гострої дихальної недостатності та гострої серцевої недостатності, причиною виникнення яких є потрапляння рідини в її дихальні шляхи.

Розрізняють три головних типи утоплення: 1) аспіраційне (істинне — мокре) — 75-95 % випадків; 2) асфіктичне (спастичне — сухе) — 5-20 % випадків; 3) синкопальне (рефлекторне) — до 5 % випадків.

Істинне утоплення виникає через потрапляння води в альвеоли. Патогенез* утопления в прісній і морській воді різний. Прісна вода внаслідок різниці осмотичного градієнта між кров'ю та прісною водою швидко покидає альвеоли й проникає в судинне русло, що призводить до збільшення об'єму крові, що циркулює, та зменшення кількості еритроцитів у плазмі крові, набряку легень, ушкодження еритроцитів, зменшення концентрації йонів Натрію, Хлору та Кальцію плазми, а також білків плазми. Утворюється значна кількість рожевої піни. Функція кровообігу припиняється через зупинку серця.

Якщо утоплення сталося в морській воді через різницю осмотичного градієнта між кров'ю та морською водою, частина плазми виходить із судинного русла, у зв'язку із чим зменшується об'єм крові, що циркулює, і збільшується відношення об'єму формених елементів крові. Це призводить до згущення крові, накопичення рідини в альвеолах, їх розтягнення. Утворюється стійка біла піна. Різко порушується газообмін, зупиняється серце.

Симптомами істинного утоплення є:

  • 1) у початковому періоді витягнуті з води збуджені або загальмовані;
  • 2) неадекватна реакція на обстановку: постраждалі намагаються стати, піти, відмовляються від медичної допомоги;
  • 3) дихання шумне з нападами кашлю;
  • 4) часто блювота проковтнутою водою і шлунковим вмістом.

Іл. 8.1. Асфіктичне утеплення

Іл. 8.2. Транспортування потопельника

У разі істинного утоплення, коли людина розгубилась, вона бовтається у воді, втрачає сили та незвично поводиться.

Асфіктичне утеплення виникає без проникнення води в дихальні шляхи під час вдиху внаслідок виникнення рефлекторного ларингоспазму (голосова щілина не пропускає воду, але й не пропускає і повітря). Смерть виникає від механічної асфіксії*. Вода в легені не потрапляє, проте її в значній кількості заковтують у шлунок.

Людина за тих чи інших обставин може ковтнути води, яка потрапить на голосові зв'язки, які зімкнуться. Така людина притомна, але вдихнути-видихнути не може, як і вимовити якийсь звук. Такий постраждалий буде «німим» і, благаючи про допомогу, може робити рухи: піднімати руки догори, махати, привертаючи до себе увагу (іл. 8.1). Це триватиме доти, доки в постраждалого вистачить внутрішнього кисню до повної непритомності.

Якщо це відбувається за умов паніки, процес триває до 10-15 с.

Синкопальне утоплення виникає внаслідок рефлекторної зупинки серцевої діяльності та дихання (зазвичай це трапляється за раптового занурення людини в холодну воду). Часто буває, що під час купання верхній шар води теплий, а людина вирішила пірнути на глибину — там вода холодніша приблизно на 10 °С. Тоді рефлекторно виникає зупинка серця. Це фактично клінічна смерть.

Треба пам'ятати, що людина легша за воду, і вона спливе.

Допомога під час утоплення. Рятувати людину, яка тоне, потрібно так, щоб не стати самому заручником потопельника і не піти під воду. Якщо рятувальник не вміє добре плавати, у нього немає фізичних можливостей і плавзасобів — у воду краще не лізти, а кликати на допомогу тих, хто може це робити, — людей або відповідні служби.

Наближатися до людини, яка тоне, треба з плавзасобом. Це може бути навіть порожня дволітрова пляшка чи торбинка, у яку набрали повітря і закрутили її. Потрібно, щоб одна рука була з «поплавком», бо транспортувати потопельника надзвичайно важко (іл. 8.2).

Якщо рятувальник вирішив наблизитися до потопельника, треба зафіксувати місце, де він пішов на дно. У ставку це зробити важко, але, скажімо, на березі можна побачити якусь позначку й означити орієнтир.

Після того, як витягнули людину на поверхню, необхідно якнайшвидше доправити її до берега, тримаючи за будь-що, навіть за волосся чи попід пахви. Нетренованій людині це зробити надзвичайно важко. І часто шанси на спасіння без тренувань і сторонньої допомоги є нульовими. Якщо є човен, то потрібно підняти людину на плавзасіб.

Іл. 8.3. Реанімація потопельника

На березі треба очистити верхні дихальні шляхи і починати штучну вентиляцію легень постраждалого, попередньо забезпечивши прохідність дихальних шляхів. Якщо є підозра, що людина травмувалась у воді, закидати їй голову назад небезпечно — можливо, у неї травма хребта. Ставитися до постраждалого треба так, ніби у нього апріорі ушкоджена голова. Один рятувальник, відповідно, завжди має підтримувати голову і шию.

Потопельника кладуть на спину, для очищення верхніх дихальних шляхів його голову повертають набік і очищують ротову порожнину обгорнутими марлевою серветкою або носовою хусточкою другим і третім пальцями кисті. Видаляють сторонні тіла, які потрапили в рот (водорості, мул тощо). Відтягнувши кут рота донизу, дайте можливість воді витекти з рота. Ця процедура має тривати не довше 10 с. Решта води, яка не стікає, найімовірніше вже всмокталася в кров, і дістати її нереально. Не треба перегинати потопельника через ваше коліно, витискати чи витрясати з нього воду. Це тільки марнування часу. Перевірте, чи людина реагує на ваш голос або на больове подразнення. Якщо реагує, то поверніть її в стабільне положення на боці й контролюйте її дихання через кожні дві хвилини. Якщо не реагує, відновіть прохідність верхніх дихальних шляхів будь-яким методом (дивись відповідний параграф) і оцініть, чи людина дихає. Якщо за 10 с неї менше 2 дихальних рухів — це ознака стану клінічної смерті.

Попросіть когось викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та допомогти вам. Із цього моменту необхідно якнайшвидше розпочати серцево-легеневу реанімацію (іл. 8.3), починаючи з 5-ти початкових вдихів. Потім двоє рятувальників мають проводити натискання на грудну клітку і штучне дихання у співвідношенні 30 натискань до двох вдихів (дивись заходи серцево-легеневої реанімації). Потрібно також проводити зміну того, хто проводить компресії грудної клітки, кожні 2 хв (за можливості).

Так слід надавати допомогу до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. У потопельників є своя особливість реанімаційних дій. Перед тим як натискати на грудну клітку, зробити 5 рятівних вдихів, щоб освіжити повітря в легенях (це стосується тих, хто буде рятувати до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги), а потім у співвідношенні 30 натискань до двох вдихів.

Коли людина почне дихати, її потрібно перевернути в стабільне положення на боці. Вона може отямитись і сказати, що з нею все добре. Але вона обов'язково підлягає госпіталізації, бо з водою до організму потрапляє значна кількість мікроорганізмів, які можуть уже до трьох годин спричинити невиліковну пневмонію. Через гіпоксію можливі розлади функцій мозку.

Коли постраждалий отямився, його обов'язково потрібно висушити і чимось накрити, бо він буде втрачати тепло.

Отже, алгоритм домедичної допомоги постраждалому під час утоплення має таку послідовність:

1. Перевірити, чи притомний постраждалий.

2. Відновити в постраждалого прохідність дихальних шляхів.

3. Перевірити наявність дихання в постраждалого.

4. Якщо поблизу є автоматичний дефібрилятор, треба відразу його принести чи доручити це комусь; паралельно з проведенням серцево-легеневої реанімації накласти електроди дефібрилятора, а відразу після цього: • припинити СЛР; • вислухати вказівку дефібрилятора; • якщо він рекомендує зробити дефібриляцію, потрібно відійти від постраждалого та натиснути кнопку дефібрилятора. Після розряду слід продовжити СЛР протягом 2 хв і тоді перевірити наявність дихання і серцебиття упродовж 10 с. Якщо з'явилися 2-4 дихальні рухи грудної клітки, треба повернути потопельника на бік і стежити, щоб не зупинилося дихання. Якщо самостійного дихання немає, продовжувати СЛР так, як описано у відповідному розділі, і кожні 2 хв здійснювати дефібриляцію.

5. Продовжувати серцево-легеневу реанімацію до:

  • прибуття бригади ЕМД;
  • відновлення дихання в постраждалого (наявність 2-4 дихальних рухів протягом 10 с);
  • настання фізичного виснаження тих, хто проводить серцево-легеневу реанімацію, але не менше 30 хв.

6. У випадку оживлення постраждалого — перевести його в стабільне положення на боці та чекати на прибуття бригади ЕМД, постійно контролюючи наявність дихання і, за можливості, — пульсу на сонній артерії в постраждалого.

7. Не залишати постраждалого без нагляду до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

  • 1. Що називають утоплениям? 2. Які бувають види утоплення? 3. Охарактеризуйте істинне утоплення в прісній воді. 4. Назвіть особливості істинного втеплення в морській воді. 5. Якими є причини синкопального й асфіктичного втеплення? 6. Назвіть відмінні ознаки кожного виду утеплення. 7. У чому полягає зміст першої допомоги під час утеплення? 8. У яких випадках необхідно проводити СЛР? 9. Які особливості СЛР під час проведення її в потопельника?
  • 10. Покажіть на манекені ваші дії під час проведення СЛР у потопельника: а) за відсутності автоматичного дефібрилятора; б) за наявності автоматичного дефібрилятора. 11. Поясніть, чому не доцільно класти постраждалого на коліно головою вниз із метою видалення води з легень.
  • 12. Створіть інтелект-карту за текстом підручника, фотографіями та додатковими джерелами для розповіді про утоплення. Репрезентуйте її товаришам.