Захист Вітчизни. Основи медичних знань. 11 клас. Гудима

§ 23. Повний огляд пораненого, зупинка всіх інших видів зовнішніх кровотеч. Тактично значущі ознаки шоку в поранених

Як вам уже відомо (див. § 18), у зоні тактичних умов (жовтій зоні) поранений перебуває у відносно безпечному місці, що дає змогу провести його огляд щодо виявлення загрозливих для життя станів та їх усунення (первинний огляд за алгоритмом MARCH, див. §19).

Згодом, якщо не погіршилася тактична обстановка, пораненому проводять вторинний огляд — повний огляд у межах тактичної обстановки, щоб виявити всі травми

і поранення, не діагностовані під час первинного огляду. Рішення про його проведення приймають залежно від тактичної ситуації та за наказом командира підрозділу. Під час вторинного огляду, якщо виявлені ушкодження, пораненому надають домедичну допомогу і готують до евакуації. Як зазначалося, за цих умов на початковому етапі доступними засобами для надання домедичної допомоги є індивідуальна аптечка пораненого бійця та бійця, який надає йому домедичну допомогу. Відтак командир підрозділу може залучити бойового медика взводу або старшого бойового медика роти, у наплічнику якого є додаткові ресурси для рятування життя пораненого.

Основний пріоритет під час вторинного обстеження пораненого — це безпека рятівника. Поки він живий, у пораненого бійця є шанс на порятунок. Тому рятівникові треба переконатися в тому, що йому нічого не загрожує. Перш ніж працювати з пораненим, він має оцінити тактичну ситуацію; просити забезпечити вогневе прикриття зони надання допомоги; переконатися, що поранений роззброєний. За необхідності, слід евакуювати пораненого в більш безпечне місце.

Отже, вторинний огляд проводять після зупинки масивних загрозливих для життя кровотеч з кінцівок, забезпечення прохідності дихальних шляхів, перевірки дихання та ліквідації проникного поранення грудної клітки (за цих обставин бронежилет буде розстебнутим, а передня бронепластина відкинута набік або й догори залежно від конструкції бронежилета).

Оглядають як притомних поранених, так і поранених з порушеною свідомістю. Поранені не завжди можуть скаржитися на рани, які їх менше турбують, але які часто є не менш небезпечними.

Огляд проводять, стоячи на одному коліні: 1) це положення низького старту, що в разі небезпеки дає змогу швидше переміститися в укриття; 2) вільне коліно допоможе здійснити фізичний вплив на пораненого в разі його неадекватної поведінки.

Повний огляд відбувається в положенні пораненого на спині за умов забезпечення в непритомного пораненого прохідності дихальних шляхів (див. § 21). Із цією метою доцільно встановити носогорловий повітровід.

План повного огляду такий: 1) голова; 2) шия; 3) грудна клітка; 4) живіт; 5) таз; 6) ноги; 7) руки; 8) хребет, спина і сідниці.

Загальні правила вторинного огляду такі:

1) побачити і промацати всі доступні місця тіла пораненого;

2) знайти всі рани, які не помітили під час первинного огляду. Щоразу, коли ви бачите рани або кров на рукавицях, слід негайно обробити виявлену рану та зупинити кожну виявлену кровотечу, надаючи перевагу компресійним пов'язкам, перш ніж продовжувати огляд;

3) виявити порушення анатомічної цілісності кісток: укорочення кінцівок, викривлення по осі, рухливість там, де цього не має бути, крепітацію — хрускіт під час тертя кісткових відламків один до одного, набряк, біль (якщо поранений притомний).

Отже, незначні кровотечі доцільно зупиняти шляхом накладання компресійної пов'язки. Із цією метою доцільно скористатися ізраїльським бандажем або його аналогами.

Послідовність вторинного огляду. Огляд голови починають з перевірки купола шолома на цілісність і наявність уламків. Зупинені шоломом великі уламки можуть частково проникати в череп — у такому разі знімання шолома становить небезпеку для життя бійця. Тому спершу руками проводять під шоломом і перевіряють наявність крові, що може свідчити як про тупу, так і проникну травму голови. За відсутності крові в шоломі — розстібають фіксатор і плавним рухом знімають шолом, притримуючи голову. Цю маніпуляцію краще виконувати удвох.

Верх голови, боки і потилицю оглядають і промацують. Звертають увагу, чи немає підтікання з вух і носа рідини жовтуватого або кривавого відтінку, що може свідчити про тяжку травму голови або контузію. Шолом на пораненого одягають повторно.

Оглядають шию для виявлення кровотечі, симптомів стрімкого розвитку напруженого пневмотораксу (роздутих шийних вен, зміщеної гортані). Промацують хребці шийного відділу хребта (від основи черепа до початку грудних хребців).

Ретельно оглядають пахвові ділянки, які незахищені бронеелементами і через велику кількість складок одягу можуть приховати масивну кровотечу з пахвової і плечової артерій. У разі виявлення критичної кровотечі в цій зоні необхідно негайно провести заходи для її зупинки (див. § 20).

Зніміть передній модуль бронежилета, якщо він ще не знятий для обробки ран грудної клітки під час виявлення порушення дихання за первинного обстеження.

Розстебніть одяг, огляньте і промацайте грудну клітку спочатку спереду, а потім — з боків. Після огляду грудної клітки вдягніть пораненого. У холодну пору року та в разі значної втрати крові грудну клітку оглядають під одягом.

Огляд живота проводять шляхом плавного промацування 4-х умовних зон навколо пупа, склавши руки одна на одну. Глибина натискання становить приблизно 4-6 см. У нормі всі чотири квадрати мають бути однаковими на дотик.

Перевіряючи цілісність кісток таза, спершу знайдіть виступаючі місця на кістках таза і натисніть спершу до середини, потім зверху вниз. Робіть це дуже повільно! Якщо кістки почнуть зміщатися, ви зразу ж це відчуєте і мусите негайно зупинити тиск!

Далі промацайте по черзі руки і ноги, стежачи, чи є відхилення і кров.

Нарешті підійміть ближчу до вас руку пораненого, переведіть її за його голову, дальшу руку перекиньте через груди, схрестіть ноги пораненого в щиколотках, візьміть його за плече та стегна і перекотіть його до себе, сперши на свої коліна. У цьому положенні промацайте решту хребта від плечей до сідниць, далі — усю площу спини та сідниць, дивлячись, чи там є кров. Після цього покладіть пораненого на спину.

Повний огляд, незважаючи на його докладний опис, має відбуватися швидко, не довше хвилини. Тривалість огляду зростає тільки на час надання допомоги під час виявлення нових ушкоджень.

На всі виявлені рани, які кровоточать, накладають компресійну пов'язку. Під час виявлення масивної кровотечі із пахвової або плечової артерії у верхній частині плеча, яку неможливо зупинити накладанням джгута, рану тампонують (див. § 20). Під час виявлення напруженого пневмотораксу терміново викликають старшого бойового медика роти для проведення декомпресійної пункції грудної клітки. Усі інші проникні рани грудної клітки закривають герметичною пов'язкою (див. § 22).

У разі виявлення порушення цілісності кісток, їх знерухомлюють, у разі опіків і відморожень — накладають пов'язки, про що йтиметься в 24—25.

Визначення ознак та боротьба із шоком. Важливим моментом надання допомоги під час вторинного обстеження є боротьба з шоком — одним з найнебезпечніших ускладнень, яке може призводити до загибелі поранених. Тому важливою є профілактика розвитку шоку та боротьба з ним на ранніх стадіях, коли наслідки ще найменш небезпечні.

Причиною шоку в бойових умовах є насамперед значна втрата крові, опік другого та третього ступеня, який займає понад 20 % площі шкіри, блювота, пронос і надмірне потовиділення. Приблизно в 70 % випадків масивні кровотечі виникають під час проникних поранень із внутрішніх органів. На полі бою навіть у жовтій і зеленій зонах їх не зупинити, що вимагає негайної евакуації в лікувальну установу й термінових протишокових заходів.

Ознаки шоку:

  • волога, але холодна (липка) шкіра, блідий або сіруватий колір шкіри;
  • нудота;
  • збудженість у початковій фазі змінюється на пригніченість або непритомність;
  • незвична спрага;
  • прискорене дихання — 5 і більше дихальних рухів за 10 с (спочатку може бути уповільнене);
  • прискорений (понад 90 ударів за хв) та слабкий пульс;
  • знижений артеріальний тиск, що проявляється ледь помітним або відсутнім пульсом на зап'ясті за наявності пульсу на сонній артерії.

Актуальними критеріями розвитку шоку в жовтій зоні для бійця, який надає домедичну допомогу, є зміна психічного стану (за відсутності травми голови) і ослаблення або відсутність периферичного пульсу.

Якщо з’явилися ознаки шоку, необхідно негайно вжити протишокових заходів:

  • 1. За можливості, негайно викликати старшого бойового медика роти.
  • 2. Припинити дію ушкоджувальних факторів: зупинити крововтрату, знерухомити пошкоджені кінцівки.
  • 3. Притомного пораненого покласти в протишокове положення (лежачи на спині, ноги підняті трохи вище від рівня серця) (іл. 23.1). Це збільшить приплив крові до серця і дещо підвищить кров'яний тиск. Для піднімання ніг можна використати ящик, згорнуту польову куртку або інший стійкий предмет.
  • 4. Непритомному пораненому увести носогорловий повітровід і перевести в стабільне положення на боці. Контролювати появу блювання. Повернути постраждалого на бік, а якщо це протипоказано, повернути його голову ліворуч для попередження потрапляння блювотних мас у верхні дихальні шляхи. Підставити до рота ниркоподібний лоток або таз.

Іл. 23.1. Поранений у протишоковому положенні

  • 5. Якщо є підозра на перелом хребта або поранення голови, постраждалого покласти на спину (без підіймання ніг). Якщо можна, знерухомити його голову, шию та спину. Вставити носоглотковий повітровід. Доцільно використати шийний комірець, який є в наплічнику старшого бойового медика.
  • 6. У разі відкритих поранень черевної порожнини покласти пораненого на спину із зігнутими в колінах ногами, щоб послабити тиск на черевну порожнину та зменшити біль.
  • 7. Пораненого з ураженням грудної порожнини розмістити в сидячому положенні або покласти в стабільне положення, але на ушкоджений бік, що полегшить дихальну функцію здорової легені.
  • Не можна піднімати ноги постраждалого, доки всі переломи нижніх кінцівок не будуть знерухомлені.
  • 8. Потрібно вжити заходів для запобігання перегріванню або замерзанню постраждалого (див. § 26).

Пам'ятайте, що крововтрата може призвести до значного зниження температури тіла, навіть у спекотну погоду.

Доцільно не накривати накладений джгут, щоб він був помітнішим для персоналу, який буде займатися евакуацією та лікуванням пораненого на наступних етапах.

  • 9. Розстебнути будь-який стискаючий одяг, зокрема чоботи, що покращить кровообіг.
  • 10. Якщо поранений притомний та не має травми живота, давати йому пити маленькими ковтками теплі напої.
  • 11. Допомогти старшому бойовому медику роти налагодити довенне переливання кровозамінників. Ввести антибіотик і знеболювальний засіб.
  • 12. Підбадьорювати і заспокоювати пораненого. Пояснювати щоразу, що збираєтесь зробити. Поранений повинен бути впевненим у тому, що ви йому допомагаєте і знаєте, що слід виконати.

Після надання домедичної допомоги пораненого слід перевести в стабільне бокове положення для очікування евакуації.

Повідомте командирові про завершення надання домедичної допомоги пораненому; передайте інформацію евакуаційній команді; за наявності заповніть картку пораненого. За можливості, будьте коло пораненого і виконуйте повторний огляд з інтервалом 15 хв. Якщо тактична обстановка погіршується, продовжуйте виконання бойового завдання.

  • 1. Якими є умови проведення повного огляду пораненого? 2. У якому положенні проводять повний огляд пораненого? 3. Яким є план повного огляду пораненого? 4. Що входить до загальних правил повного огляду пораненого? 5. Якою є послідовність повного огляду пораненого? 6. Які ознаки шоку вам відомі? 7. Що входить до переліку протишокових заходів? 8. Як найкраще зупинити кровотечу з ран під час повного огляду пораненого?