Захист Вітчизни. Основи медичних знань. 11 клас. Гудима

§ 10. Особливості функціонального отруєння нейротропними препаратами, алкоголем і нікотином

Що вам відомо про снодійні та наркотичні речовини? Чи відомі вам особи, які вживають такі препарати? Які особливості їхньої поведінки ви зауважили?

Нейротропними препаратами (від грец. neuron — нерв та грец. tropos — поворот, напрям) називають лікарські засоби, які впливають переважно на нервову систему. Їх поділяють на ті, що: а) пригнічують центральну нервову систему; б) спричиняють її збудження та судоми.

До тих препаратів, що пригнічують ЦНС (депресантів), належать засоби, описані нижче.

• Снодійні засоби з наркотичним типом дії — похідні барбітурової кислоти (барбітурати): тривалої дії — фенобарбітал; середньої тривалості дії — етамінал натрію.

барбаміл; короткочасної дії — гексобарбітал. До інших подібних препаратів належать, зокрема, нітрозепам та ноксирон. Барбітурати входять до складу комбінованих препаратів — корвалолу, валокордину, белатаміналу, реладорму тощо. Снодійні препарати широко використовують в Україні з метою швидшого засинання та поглиблення сну, а також у якості замінників для лікування синдрому відміни приймання алкоголю та наркотичної залежності. Відповідно реєструється і значна кількість отруєнь та передозувань ними. Також вживання їх у великих дозах відбувається з метою самогубства, а деколи і вбивства, хоч трапляються і випадкові отруєння. Для отруєння барбітуратами характерні порушення функцій організму: різке пригнічення діяльності центральної нервової системи (ЦНС), дихання, серцево-судинної системи (ССС), нирок та ін. Порушення функції ЦНС найчастіше спричиняє сон, який швидко переходить у коматозний стан (непритомність і відсутність реакції на зовнішні та внутрішні подразники). Кома за кілька годин ускладнюється набряком мозку і припиненням дихання внаслідок паралічу дихального центру та набряку легень, що потребує негайного проведення дихальної реанімації. За порушення діяльності ССС, виникає пришвидшення серцевих скорочень (тахікардія) та падіння артеріального тиску крові (гіпотонія). Наслідком гострої серцево-судинної недостатності стає порушення функції нирок. Також у разі отруєння барбітуратами порушується обмін речовин та знижується температура тіла.

Смертельною (летальною) дозою барбітуратів є приблизно 10 разових лікувальних доз кожного з препаратів або їх суміші, в той же час вона значно залежить від індивідуальної чутливості. За статистикою, більшість смертельних передозувань барбітуратами відбувається під час одночасного прийому героїну, кодеїну, транквілізаторів або алкоголю. Змішування депресантів є смертельно небезпечним.

• Транквілізатори (від лат. tranquillo — заспокоювати) або анксіолітичні препарати — психотропні лікарські засоби, що усувають або пом'якшують невротичні прояви — відчуття страху, емоційної напруженості, тривоги і занепокоєння, розлади сну, розслабляють м'язи тощо. Основними препаратами цієї групи є похідні бензодіазепіну. За тривалістю їх поділяють на короткочасної дії (період дії до 10 год): лоразепам, тріазолам, темазепам та тривалої дії (період дії до 100 год): флуразепам, нітразепам, діазепам, тазепам тощо.

При комбінації бензодіазепінів з іншими психотропними медикаментами та етиловим спиртом токсичність комбінації значно підвищується, що часто спричиняє гостре отруєння — швидке порушення функцій чи ушкодження органів внаслідок дії отрути або токсинів, що проникли в організм або утворилися в ньому. Ознаки отруєння подібні до отруєння барбітуратами. Найбільш небезпечними є порушення функцій ЦНС, системи дихання та кровообігу (гемодинаміки). Виникає сплутаність свідомості, іноді психомоторне збудження, галюцинації, деколи кома, м'язова слабкість та тремтіння (тремор) кінцівок, судоми; порушення дихання спричиняє ціаноз; пришвидшується ритм серця. Токсичні і смертельні дози залежать від індивідуальної чутливості. Так, середня смертельна доза для діазепаму — від 1 до 2 г.

• Наркотики (від грец. narkoticos — той, що одурманює, присипляє) — хімічні речовини рослинного чи синтетичного походження, що спричиняють зміну психічного стану людини, а за їх систематичного вживання — залежність від них. На сьогодні термін «наркотик» («наркотична речовина») застосовують щодо тих отрут або речовин, які в малих дозах викликають ейфорію (стан безпричинно піднесеного настрою — польоту, легкості, свободи, самодостатності, благополуччя, коли людина відчуває себе максимально щасливою, радісною і задоволеною), також вони мають снодійну, болезаспокійливу або збуджуючу дію, у великих дозах спричиняють оглушення й наркотичний сон.

Отруєння наркотиками трапляються все частіше внаслідок значного передозування. В основі наркотичної, а також алкогольної й тютюнової залежності є бажання знову отримати чергову порцію відповідної діючої речовини. За критерієм небезпечності до особливо небезпечних наркотичних засобів належать: героїн, дезоморфін, дигідроеторфін, еторфін, канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу (психотропна конопля), кетобемідон, кокаїновий кущ, кока лист, концентрат з макової соломи (без дозрілого насіння), опій, опій ацетильований, реміфентаніл, бензилморфін тощо; психотропні речовини: мескалін, псилоцибін, листя шавлії віщунів, насіння гавайської троянди тощо. Ці речовинну медичній практиці законно не використовуються. Небезпечними ж є такі наркотичні засоби, як кодеїн, кокаїн, метадон, морфін, трамадол тощо.

Виділяють три періоди гострого отруєння.

У першому періоді виникає стан ейфорії — поліпшується самопочуття, покращується настрій, пришвидшуються пульс і дихання, обличчя червоніє.

Для другого періоду характерні апатія, сонливість, уповільнення пульсу і дихання, збліднення обличчя та звуження зіниць, часто виникає нудота і блювота.

У разі передозування наркотиків може наступити третій період — наркотичний. Він характеризується втратою свідомості, розслабленням м'язів та зниженням рефлексів, значним звуженням зіниць (винятком є отруєння кокаїном, за якого зіниці розширюються), людина впадає в кому і помирає внаслідок паралічу дихального центру. Смерть може настати за кілька годин або 1-2 дні після прийому наркотику (залежно від дози).

У разі систематичного вживання всіх цих препаратів у людини формується залежність (набута гостра потреба здійснювати якісь дії або вживати якісь речовини). У повсякденній мові термін «залежність» застосовують в основному щодо людей, які зловживають наркотиками, алкоголем та сигаретами. У ширшому значенні — стосовно багатьох інших видів поведінки, таких як ігри, перегляд телевізора, Інтернет та комп'ютерна залежність, а також залежність від мобільного телефона тощо.

Розрізняють фізичку та психологічну залежність.

Фізична залежність — це фізіологічна потреба організму в черговій дозі наркотичних чи інших психотропних речовин, що виникає внаслідок перебудови всієї функціональної діяльності організму у відповідь на їх хронічне вживання.

Вони проникають у процеси біохімічного обміну речовин і змінюють метаболізм та функціонування тканин. Коли такі речовини перестають надходити в організм, у людини виникає найтяжчий стан — абстиненція (від лат. abstinentia — утримання, відбирання, позбавлення прийому таких речовин) або ломка, що і є ознакою фізичної залежності.

Прояви ломки в наркозалежних дуже важкі, ступінь загрози для життя залежить від тяжкості наркотику, тривалості та тяжкості наркотизації. Наприклад, потреба в наркотику і ломка за його відсутності вже ніяк не залежать від волі людини, від рис її характеру або властивостей її особистості, як кашель хворого туберкульозом не залежить від його бажання.

Під час ломки в людини з наркотичною залежністю різко розширюються зіниці, з'являються млявість, сильна пітливість, настрій погіршується, можуть бути нежить, чхання, сльозотеча, позіхання, пропасниця, пілоерекція (поява мурашок або гусячої шкіри), гіпервентиляція легенів, підвищення температури, м'язовий біль, виникає відчуття нудоти, а потім може початися і блювота та біль у животі, діарея (пронос), тривога і ворожість. Її лихоманить, тому вона кутається в теплі речі й вмикає обігрівач, навіть якщо в квартирі тепло, і майже не спить вночі та й не може просто лежати. До цього додаються сильні болі в суглобах, а нерідко ще й тремтіння усього тіла — «колотун». Жахливий біль від м'язових спазмів змушує буквально кататися по підлозі, не відчуваючи ударів об навколишні предмети.

Тому наркозалежні, знаючи, що настане ломка, переносити яку стане нестерпно боляче, намагаються дістати будь-якими способами (нерідко кримінальними шляхами) гроші на чергову дозу. З дому зникають гроші, цінні речі і все, що можна продати хоч за безцінь.

Якщо на третю добу хвороба несподівано проходить, це означає, що людина отримала свою дозу наркотика і стала почуватися добре. Тобто фізична залежність примушує вживати наркотики регулярно без жодного перепочинку.

У тих, хто регулярно вживає наркотичні препарати, з'являється, крім фізичної, й психологічна залежність — емоційний стан, для якого характерна тяга, сильне бажання приймати наркотики для отримання пов'язаних з ними почуттів задоволення, для розслаблення та відключення від повсякденного життя і для зняття негативних відчуттів (дратівливість, безсоння, депресія тощо), що спричинені зловживанням наркотиками. Саме психологічна залежність є головною причиною невдач у лікуванні від наркоманії та причиною її рецидивів.

У наркозалежної людини внаслідок прийому наркотиків практично на все життя залишається непереборне бажання знову відчути наркотичний стан ейфорії. Тому частота рецидивів після лікування, незважаючи на зняття фізичної залежності (абстиненції), сягає приблизно 60 % через чотири тижні і 97 % упродовж року.

У житті людей, залежних від уживання наркотиків, незалежно від будь-яких їхніх ілюзій, часто (але не завжди) є всього три варіанти: в'язниця, лікарня або смерть.

Фізична та психологічна залежність тісно пов'язані і виникають одна за другою або одночасно. Тому, наприклад, у разі вживання опіатів, стійка психологічна залежність виникає вже за 2-4 їх приймання.

У побуті отруєння можуть бути під час ін'єкційного введення наркотичних речовин. За даними державної установи «Центр громадського здоров'я МОЗ України», у державі на липень 2018 р. налічується понад 346 тисяч осіб, які вживають наркотичні речовини ін'єкційно — опіоїди або стимулятори. А з урахуванням поширення нових форм наркотичних речовин кількість осіб, що залежні від наркотиків, є набагато більша. Вживання наркотиків безпосередньо пов'язане з поширенням таких хвороб, як ВІЛ/СНІД, гепатити В і С; інфекцій, що передаються статевим шляхом. Зв'язок у цьому випадку зумовлений використанням нестерильних інструментів під час ін'єкційного вживання, а також небезпечними сексуальними зв'язками, які поширені серед наркозалежної молоді, зокрема вживанням наркотиків перед статевим актом.

• Алкоголь теж належить до отрут, що пригнічують ЦНС. Хоч у більшості країн вживання цього широко поширеного у світі депресанту й узаконено, він та його сурогати є отрутою наркотичної дії, яка може спричинити не тільки сп'яніння, а й гостре отруєння, часто небезпечне для життя. За даними статистики, понад 50 % смертей від отруєнь настає саме в разі отруєння алкоголем і його сурогатами. Тому отруєння етиловим спиртом розглядають окремо.

Дія алкоголю на організм обумовлена впливом його на ЦНС. Ознаками алкогольного отруєння власне є вже прояви наркотичної дії етанолу: втрата самокритики — людина не визнає, що п'яна, і переоцінює свої можливості та продовжує випивати; порушується координація рухів, зокрема хода стає хитка; виникає запаморочення, сплутаність думок, розлад уваги, мова стає гучною, незв'язною і невиразною. Розкріпачуються інстинкти, контрольовані в тверезому стані, обличчя червоніє, посилюється потовиділення, виникає нудота і блювота. Якщо не припинити вживання алкоголю, то ознаки отруєння поглиблюються і може виникнути алкогольна кома, яка має дві стадії: поверхневу — неускладнену й ускладнену — та глибоку — неускладнену й ускладнену. Отруєння в стадії поверхневої коми проявляється втратою свідомості, неможливістю мовного контакту, зниженням больової чутливості або й частковою її втратою за II ступеня. Можливі пришвидшення пульсу, рухове збудження та поява судом. У глибокій стадії відбувається повна втрата больової чутливості, відсутність довільних рухів м'язів очей, обмеження або неможливість пасивного згинання голови внаслідок підвищення тонусу потиличних м'язів-розгиначів голови з одночасним розширенням зіниць, зниження температури тіла до 36-35 °С, шкіра стає бліда, холодна і волога на дотик, пульс пришвидшується, дихання стає поверхневим і нерівним, часто виникає блювота, деколи з домішками крові, прискорюється сечовипускання. Смерть може настати від безпосереднього отруєння алкоголем дихального центру, тому в разі коми виникає невідкладна потреба в наданні медичної допомоги.

Зазвичай таке отруєння спричиняє вживання великих кількостей алкоголю і його сурогатів (понад 0,5 л горілки). Однак у людей, ослаблених хворобою, перевтомлених, особливо в дітей, навіть малі дози спиртного можуть стати причиною отруєння. Летальна доза 96 % етанолу для дорослих коливається в межах від 4 до 12 г/кг маси тіла. Концентрація етанолу в крові більш за 6 % є смертельною. Але на стан людини впливає не лише кількість і концентрація випитого алкоголю, а й такі чинники, як вік і стать людини, її індивідуальна толерантність до алкоголю, фізичний та психічний стан, кількість і характер вжитої їжі, температура навколишнього середовища тощо.

Після періоду тривалого запою в людей з алкоголізмом може розвиватися біла гарячка, яка є проявом фізичної залежності від спиртного. Хвороба має назву делірія (від лат. delirium — марення та tremere — тремтіти, або «тремтячі затьмарення»), тобто основні симптоми білої гарячки — це помутніння розуму і тремор (часте ритмічне тремтіння кінчика язика, повік, кінцівок або й тулуба внаслідок послідовних м'язових скорочень і розслаблень, що порушує нормальну життєдіяльність). Одночасно підвищується температура тіла, деколи до 40 °С, зростає артеріальний тиск крові, серце «вистрибує» з грудей, хворий пітніє, його морозить, організм зневоднюється. Цей стан небезпечний для інших людей, які в уяві людини, залежної від алкоголю, постають загрозою для нього. Нерідко люди з алкоголізмом роблять спроби самогубства. Зняти алкогольну ломку без нової дози спиртного їм своїми силами не вдасться, оскільки в організмі алкоголіка повністю перебудований обмін речовин. Тому за відсутності нової дози рівень етанолу критично падає, що і призводить до абстинентного синдрому. Без нової дози спиртного, а також без медичної допомоги ломка здатна обернутися психічними нападами (різновид алкогольного психозу, що проявляється надпотужними зоровими, тактильними і слуховими галюцинаціями), під час яких людині з алкогольною залежністю ввижаються образи, якось пов'язані з його страхами в житті. Це можуть бути дрібні тварини (щури, миші), змії, комахи, чорти, бандити, мутанти, мерці, терористи, озброєні чудовиська тощо.

• Психостимулюючі препарати є небезпечними і викликають збудження та судоми. Це, наприклад, ефедрин, амфетаміии (фенамін), кокаїн. Психостимулятори підвищують настрій, здатність сприймати зовнішні подразники, психомоторну активність, мало впливаючи на когнітивні функції. Вони, з одного боку, підвищують фізичну і розумову працездатність, але потім настає затяжний період «післядії», який потрібно організму для відновлення витрачених ресурсів. За тривалого використання вони викликають незворотні зміни психіки і поведінки, що призводять до зниження інтелекту і хронічних психічних розладів — психозів та депресії. Психостимулятори послаблюють дію снодійних, наркотичних, седативних і транквілізуючих засобів, алкоголю.

Хоч нікотин не є класичним психостимулятором, він здатний викликати досить сильну залежність (особливо психологічну). З курінням тютюну пов'язують гостре і хронічне отруєння нікотином та великою кількістю шкідливих для людини сполук (важкими металами, речовини з високою канцерогенною активністю тощо), які можуть бути набагато небезпечніші, ніж власне нікотин. Гостре отруєння нікотином у дорослих людей розвивається за умови разового використання понад двадцяти сигарет, а в дітей — ще менше. За легкого ступеня виявляються такі ознаки отруєння: нудота, позиви до блювоти, головний біль, блідість шкіри, деколи з синюшністю, порушення координації рухів, тремтіння кінцівок, рясна слинотеча та сльозотеча, посилене потіння спини, біль у ділянці живота, розширені або дуже сильно звужені зіниці, поверхневе, сповільнене дихання, пронос, судоми.

Тяжка форма інтоксикації нікотином проявляється галюцинаціями, маренням, відсутністю свідомості, коматозним станом. Смерть у деяких випадках настає від паралічу центру дихання та серцевої недостатності.

  • 1. Що називають нейротропними препаратами та на які дві групи їх поділяють? 2. Які види препаратів пригнічують діяльність ЦНС? 3. Які ознаки отруєння нікотином? 4. Які особливості функціонального отруєння нейротропними препаратами та алкоголем? 5. Які є види залежності від нейротропних препаратів; що таке абстиненція?
  • 6. Розкажіть товаришу, як впливають на людину: а) наркотики; б) алкоголь. 7. Розкажіть товаришу про ознаки отруєння психостимулюючими препаратами.
  • 8. Використовуючи додаткові джерела (Інтернет, бібліотеку, розповіді дорослих, власні спостереження тощо), складіть реферат на тему «Наркотики — втеча від життя». Особливу увагу приділіть прикладам і обґрунтуванню фактів.