Захист Вітчизни. Рівень стандарту. 11 клас. Гудима

РОЗДІЛ «ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА»

ТЕМА «ДІЇ СОЛДАТА В СКЛАДІ БОЙОВОЇ ГРУПИ»

§ 6. Склад бойової групи (малі тактичні групи — до 8 осіб). Розподіл обов'язків між військовими та їх взаємодія в бойовій групі1

1 Матеріал параграфа викладений з урахуванням «Тимчасового стандарту тактичних умовних знаків для оформлення бойових документів» із застосуванням кольорів та умовних позначень, які використовують під час розробки графічних частин документів з бойової підготовки НАТО.

Що таке НАТО? У якому році його заснували? Як ви уявляєте стандарти НАТО щодо бойових груп (з кінофільмів, книжок, Інтернету тощо)?

Пріоритетним завданням є досягнення повної сумісності сектора безпеки й оборони з відповідними структурами держав — членів НАТО, що має забезпечити можливість набуття в майбутньому членства України в Північноатлантичному альянсі з метою отримання дієвих гарантій державного суверенітету та територіальної цілісності України.

...Основні цілі Стратегії національної безпеки України: забезпечення інтеграції України до Європейського Союзу та формування умов для вступу в НАТО.

...Упровадження стандартів НАТО в бойову підготовку військ, а також підготовку офіцерського та сержантського складу дасть можливість суттєво підняти рівень боєздатності української армії. Перехід на натовські стандарти дозволив би не тільки підвищити рівень управління збройними силами, який за мінімально необхідних для цього ресурсів буде ефективно виконувати поставлені перед армією завдання, а й забезпечити в майбутньому взаємодію з військами Альянсу (з Указу Президента України № 287 / 2015 «Про Стратегію національної безпеки України»).

*****

4 грудня 2018 р. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив: «Країни Альянсу готові підтримувати Україну в разі відкритого нападу РФ».

Роль дрібних підрозділів у боротьбі з мобільними групами супротивника. Солдат у бою в складі бойової групи.

Аналіз досвіду збройних конфліктів сучасності свідчить, що форми та способи тактичних дій підрозділів постійно вдосконалюють; вони залежать від змісту поставлених завдань, ролі та місця підрозділів у бою, характеру дій супротивника, умов місцевості, наявних штатних і приданих сил і засобів, а також від рівня підготовки особового складу. З огляду на зміни, які відбулися в змісті тактичних дій сухопутних військ збройних сил провідних країн світу протягом останнього десятиріччя, слід відзначити кілька основних напрямів, які спонукали до нових способів виконання підрозділами бойових завдань.

По-перше, масоване застосування могутньої високоточної зброї під час збройних конфліктів призвело до того, що сухопутні війська застосовувалися не широкомасштабно, а лише в складі підсилених частин та підрозділів, для виконання окремих завдань під час нарощування зусиль і розвитку успіху, якого було досягнуто за рахунок завоювання вогневої ініціативи та панування в повітрі. Такий стан створював передумови для значного зменшення бойових втрат механізованих і танкових підрозділів, прихованого здійснення маневру і досягнення раптовості, але одночасно ускладнював організацію бою, оскільки командири втрачали можливість особисто спостерігати за полем бою, проводити рекогносцирування звичайним методом, ставити бойові завдання підрозділам і організовувати взаємодію безпосередньо на місцевості.

По-друге, під час виконання бойових завдань підрозділи мали справу з нетиповим, нетрадиційним супротивником — нечисленними, але мобільними й добре підготовленими бойовими формуваннями, які ухилялися від прямих сутичок, уникали позиційних форм боротьби, надавали перевагу влаштуванню засад, раптовим ударам, активному застосовуванню снайперських груп і мінно-вибухових загороджень, у критичних ситуаціях «розчинялися» серед місцевого населення і вступали в бій лише тоді, коли їм це було вигідно, уміло використовували місцевість, нічні та складні погодні умови, швидко зосереджувалися і розосереджувалися після коротких сутичок.

По-третє, готовність мобільних груп супротивника зненацька атакувати з будь-якого напрямку, недостатня кількість сил і засобів для охорони підрозділів технічного й тилового забезпечення, вогневих позицій, засобів підсилення призвели до стирання чіткої межі між фронтом і тилом, спонукали командирів діяти нестандартно, виявляти ініціативу, шукати нові форми та способи тактичних дій за відсутності суцільних фронтів.

Фактори, зазначені вище, сприяли зростанню злагодженості дрібних підрозділів у ланці відділення - взвод - рота. Характер дій підрозділів у воєнних конфліктах сучасності залежатиме від ступеня його складності, складу й оснащеності зброєю задіяних формувань, особливостей фізико-географічних умов району, складу та настрою місцевого населення, можливостей і потреби застосування різноманітних видів озброєння.

У всіх випадках головна мета дій підрозділів буде полягати в тому, щоб змусити незаконні збройні формування скласти зброю та забезпечити виконання органами правопорядку своїх завдань щодо нормалізації обстановки в районі конфлікту.

Зростання ролі дрібних підрозділів у боротьбі з нечисленними мобільними групами противника зумовило доцільність створення в складі механізованих підрозділів позаштатних бойових груп — «двійок» та «трійок» і більш чисельних утворень з різними фахівцями: стрільцями-автоматниками, кулеметниками, гранатометниками, яких підсилюють саперами, а іноді й вогнеметниками. Під час бойової підготовки в мирний час, а також під час бою командир відділення складає позаштатні бойові групи, які реалізують ті чи інші тактичні прийоми для досягнення переваги в бою.

До складу механізованого відділення (мвід) можуть входити такі позаштатні бойові групи: 1 група — старший стрілець, стрілець і кулеметник; 2 група — командир відділення, снайпер, гранатометник, помічник гранатометника; 3 група — механік-водій і навідник-оператор (навідник).

Основні принципи ведення бою позаштатних бойових груп: один за всіх та всі за одного; один виконує завдання, інші підтримують і забезпечують його дії.

Варіанти розташування «двійок» снайперів такі: вони можуть діяти за центром бойового порядку взводу, на одному із флангів взводу або в проміжках між взводами роти.

Пошук ефективних способів ведення бойових дій в арміях держав, які беруть участь у локальних війнах, обмежених збройних конфліктах, бойових діях у зоні Операції об'єднаних сил (ООС), зумовив появу тактики групового бою. Її покладено в основу дії бойових груп, які формуються у взводах і у відділеннях механізованих військ. Нові способи ведення загальновійськового бою відображені в бойових статутах Сухопутних військ України, Сухопутних військ США та провідних держав НАТО.

Результати практики бойових дій, особливо в зоні ООС, свідчать, що найдоцільнішою формою ведення бойових дій у ланці «взвод - відділення» є дії цих підрозділів у складі дрібних тактичних груп, об'єднаних єдиним замислом командира в рамках виконання бойового завдання підрозділу за відносної самостійності дій на окремих етапах бою. Застосування тактики бойових груп потребує регулярного підвищення рівня бойової підготовки сержантів і підпорядкованих їм підрозділів, відповідного морально-психологічного стану особового складу, ретельної організації взаємодії між бойовими групами, із сусідами, засобами та підрозділами посилення й підтримки, ураховуючи бойові гвинтокрили. Особливі вимоги висувають до системи управління бойовими групами і до їх всебічного забезпечення під час ведення бою.

У зв'язку з імовірністю різких змін обстановки (положення й можливостей сторін), бойові групи в ланці «взвод - відділення», по суті, мають вести універсальні бойові дії.

Бойова група (іл. 6.1 а) — найменше позаштатне військове формування в арміях світу в складі механізованого відділення (мвід), яке не має штатного командира.

Іл. 6.1. Бойові групи на полі бою

Відділення є найменшою тактичною одиницею, до складу якої входять стрільці, кулеметники та інші відповідно до штатної структури, зокрема й механік-водій, навідник-оператор. Тому для ведення тактичних дій залежно від обстановки командир може створювати тимчасові тактичні групи з військових відділення згідно з бойовим розрахунком. Таким чином можуть створюватися вогневі, маневрені групи, групи управління та вогневої підтримки, але вони не позаштатні.

Бойовий порядок механізованого відділення (мвід) — бойова лінія. БМП (БТР) може знаходитись у бойовому порядку відділення або входити до складу групи бойових машин взводу.

Бойова лінія відділення утворюється військовослужбовцями, які розміщені для ведення бою рівномірно або бойовими групами («двійками», «трійками»), склад яких визначає командир відділення. Залежно від завдань і умов обстановки бойова лінія може формуватися уступом, клином, кільцем тощо. Бойові групи можуть бути маневреними і вогневими.

Маневрену групу створюють для виконання окремих завдань щодо знищення (захоплення) противника у взаємодії з вогневою групою через зближення з ним і зайняттям вигідного положення, використовуючи складки місцевості (місцеві предмети). До складу маневреної групи можуть призначатися старший стрілець, стрілець та кулеметник.

Вогнева група створюється для підтримки вогнем дій маневреної групи і знищення противника. До складу вогневої групи входять, як правило, командир відділення, кулеметник, гранатометник і стрілець-помічник гранатометника. Залежно від завдання, яке виконують, засобів посилення та умов, склад бойових груп може бути іншим.

Бойова машина піхоти (бронетранспортер) призначається для підтримки вогнем дій відділення (бойових груп), знищення броньованих і захищених об'єктів противника, а також перевезення особового складу відділення.

Мета формування таких груп — створити більш гнучкий, розосереджений бойовий порядок підрозділу для боротьби з малими мобільними групами супротивника, зокрема в населених пунктах, горах, який забезпечував би ефективне використання можливостей кожного виду стрілецької зброї. У цьому випадку, природно, зростає роль молодших командирів і старших груп, загалом відповідальність кожного військовослужбовця за виконання бойового завдання.

Однією з передумов створення бойових груп стало й те, що під час бойових дій, збройних конфліктів, особливо в зоні ООС, вагоме місце посідає снайперське протиборство. Зокрема, у населених пунктах, горах снайпер часто стає ключовою фігурою: вражаючи важливі цілі, він нерідко визначає успіх підрозділу. Коли в групі є снайпер, то діючі тут автоматники, кулеметники, гранатометники допомагають йому в пошуках цілі, забезпечують його охорону, вибір позиції, її маскування. Гранатометнику зазвичай допомагає, згідно зі штатом, його помічник. Кулеметника прикривають сусіди з бойової групи, які діють у бойовому порядку. Це підвищує ефективність роботи і снайперів, і, в цілому, бойових груп.

Первинним підрозділом сухопутних військ у Збройних силах України є механізоване відділення (мвід), до складу якого можуть входити до трьох бойових груп (іл. 6.2). Зазвичай у мвід 2-3 групи: а) група командування або група управління, вогнева; б) ударна, снайперська, мінування; в) прикриття, забезпечення тощо.

Іл. 6.2. Склад та озброєння механізованого відділення (мвід) — базового підрозділу для створення бойових груп у ЗСУ: а — на бойовій машині піхоти (БМП); б — на бронетранспортері (БТР)

У відділеннях інших родів військ чисельність особового складу групи може складати від 2-х до 4-х осіб. Такий підхід до формування груп набув широкої практики в Збройних силах США, якщо це стосується взаємного маневру і вогневого прикриття.

Відділення, або рій, відділок — це в багатьох арміях світу найменше штатне військове формування, тактичний підрозділ, що має штатного командира.

Розподіл мотопіхотного відділення на бойові групи дає можливість створити гнучкий і розосереджений бойовий порядок, підвищити ефективність вогневого ураження супротивника і живучість підрозділу, забезпечує взаємну підтримку і прикриття вогнем на полі бою під час здійснення маневру (іл. 6.3 а, б, в; табл. 6.1).

Іл. 6.3. Розподіл мотопіхотного відділення на бойові групи у військах НАТО: а — фото; б — схема; в — пояснення позначень на схемі

Таблиця 6.1

В Об'єднаних збройних силах країн НАТО бойовою групою може командувати старший солдат, молодший сержант, сержант, капрал.

Номенклатура формувань в армії США (за ієрархічною градацією).

Команда. Найменший підрозділ в армії США. Вогнева команда складається з командира команди (сержант, капрал або спеціаліст), стрільця, гранатометника і кулеметника. У снайперській команді є снайпер і група прикриття — 2-4 військовослужбовці.

Відділення складається з двох команд під керівництвом штаб-сержанта — 9-10 військовослужбовців.

Секція — підрозділ під командуванням штаб-сержанта, приблизно дорівнює відділенню, але зазвичай входить до складу роти.

Взвод під командуванням лейтенанта і головного сержанта взводу, який має звання сержант першого класу, складається з двох і більше відділень — 32-х військовослужбовців.

Нижче подано штат мотопіхотного відділення військ НАТО на БМП М-2 «Бредлі» (іл. 6.4, табл. 6.2).

Іл. 6.4. БМП «Бредлі»

Таблиця 6.2

Штат мотопіхотного відділення на БМП М-2 «Бредлі»

Особовий склад

Озброєння і техніка

1

Командир відділення

1. БМП М-2 «Бредлі» — 1 од.

2

Заступник командира відділення

2. 7,62-мм кулемет М-60 (М-240С) — 1 од.

3

Навідник-оператор БМП

3. 5,56-мм гвинтівка М16А2 — 6 од.

4

Механік-водій БМП

4. ПТРК «Дракон» — 1 од.

5

Оператор ПТКР «Дракон»

5. 5,56-мм кулемет М249 — 2 од.

6

Стрілець-гранатометник

6. 40-мм протипіхотний гранатомет М-203 — 2 од.

7

Кулеметник

7. На озброєнні відділення є три 66-міліметрових протитанкових гранатомети М72А2 одноразового застосування

8

Автоматник

9

Автоматник

10

Радіотелефоніст

1. З якою метою об'єднують солдатів відділення в бойові групи? 2. У якому складі можуть бути створені бойові групи? 3. Поясніть причини появи бойових груп у складі механізованих відділень (мвід).

4. Використовуючи іл. 6.3 та іл. 6.4, порівняйте структуру бойових груп у складі ЗСУ і в Об'єднаних збройних силах НАТО. 5. За результатами виконання завдання 4 створіть презентації структури бойових груп в ЗСУ і в Об'єднаних збройних силах НАТО.