Захист Вітчизни. Рівень стандарту. 11 клас. Гудима

§ 2. Умови виконання та тренування вправ зі стрільби з пневматичної (малокаліберної) гвинтівки

Яке, на вашу думку, призначення малокаліберних і пневматичних гвинтівок?

Вправа № 1. Стрільба з малокаліберної (пневматичної) гвинтівки.

Умови виконання:

• ціль — мішень № 4 (іл. 2.1) — грудна фігура з колами, зменшена в 4 рази, нерухома;

Іл. 2.1. Мішень № 4 — грудна фігура з колами, нерухома

• відстань до цілі — 25 м; • кількість патронів — 3 шт.;

• час на стрільбу — необмежений;

• положення для стрільби — лежачи з упора (іл. 2.2).

Іл. 2.2. Поза для стрільби лежачи з упора

Результат (табл. 2.1) не зараховують, якщо: зброя заряджена без команди керівника; постріл виконаний без команди керівника.

Таблиця 2.1

Результати стрільби

№ з/п

Вибито очок

Оцінка в балах

№ з/п

Вибито очок

Оцінка в балах

1

менше ніж 10

1

7

20

7

2

10

2

8

21

8

3

12

3

9

22

9

4

15

4

10

23

10

5

17

5

11

24

11

6

19

6

12

25

12

Підготовка до стрільби лежачи з упора. Упор значно підвищує влучність стрільби, якщо ним правильно користуватися. Як упор використовують мішечки з піском, тирсою. Якщо вони маленькі, то під них підкладають дерев'яний ящик. Під час стрільби на нього кладуть кисть лівої руки, а на долоню цівкою — гвинтівку. Є й другий спосіб стрільби з упора, коли на упор кладуть не кисть руки, а цівку гвинтівки, тоді кисть руки знизу підтримує приклад гвинтівки.

Висота упора має становити приблизно 25 см, але добирають її індивідуально для кожного стрільця. Перевірити цю величину можна, якщо після закінчення підготовки до стрільби в стрільця забрати упор. Якщо положення тіла стрільця, його рук і гвинтівки не змінилося, то упор за висотою дібрано правильно.

У разі низького упора або розташування тіла заблизько до упора, для прицілювання доведеться напружуватися і притискатися до землі. За високого упора або розташування тіла задалеко від упора стрільцю доведеться під час стрільби підводитися, що погіршить результати стрільби. Для вибору найзручнішого положення з найменшою напругою м'язів тіла стрілець має трохи переміщати корпус і лікті рук уперед і назад.

Вправа № 2. Стрільба з малокаліберної (пневматичної) гвинтівки.

Умови виконання:

• мішень № 8 — ростова фігура (іл. 2.3);

Іл. 2.3. Мішень № 8 — ростова фігура, нерухома;

• положення для стрільби — лежачи з упора;

• час на стрільбу — необмежений.

• кількість патронів — 3 шт.;

• відстань до цілі — 25 м;

Оцінка: мішень «ділять» на три рівні частини (табл. 2.2; іл. 2.4).

Іл. 2.4. Імовірні варіанти ураження й оціночні показники стрільби по мішені № 8

Таблиця 2.2

Результати стрільби

№ з/п, постріл

Умови виконання вправи № 2

Оцінка в балах

к-сть влучень

у яку частину мішень влучити

1

1

у нижню

1

2

1

у середню

2

3

1

у верхню

3

4

2

два в нижню

4

5

2

один у середню

5

6

2

один у верхню

6

7

3

один у середню, два в нижню

7

8

3

два у середню

8

9

3

три у середню

9

10

3

один у верхню

10

11

3

два у верхню

11

12

3

три у верхню

12

Вправа № 3. Стрільба з малокаліберної (пневматичної) гвинтівки по двох цілях.

Умови виконання:

• цілі: мішень № 8 — ростова фігура, зменшена у 8 разів, нерухома та мішень № 4 — грудна фігура з колами, зменшена в 4 рази, нерухома;

• відстань до цілі — 25 м;

• час на стрільбу — необмежений;

• кількість патронів — 6 шт.;

• положення для стрільби — лежачи з упора.

Оцінка: пробні постріли виконують по мішені № 8.

Таблиця 2.3

Результати стрільби

№ з/п

Умови виконання

Оцінка, бали

№ з/п

Умови виконання

Оцінка, бали

мішень

вибиті очки

мішень

вибиті очки

1

1

1

7

по дві мішені

19

7

2

по дві мішені

10

2

8

21

8

3

13

3

9

23

9

4

14

4

10

24

10

5

16

5

11

26

11

6

18

6

12

28

12

Виконання стрільби, сидячи за столом (іл. 2.5).

Іл. 2.5. Поза для стрільби сидячи за столом з опорою ліктями об стіл: вид збоку (а) і спереду (б)

Ця вправа є найпростішою і зручною для початкового навчання кульовій стрільбі. Положення тіла стрільця звичайне, не потрібно майже ніякого напруження, стійкість гвинтівки і рук найбільша, а заряджання гвинтівки найзручніше.

Стрілець сідає за стіл або стає біля стійки, вибираючи найбільш зручну для себе позу. Усе тіло трошки повернуто праворуч від лінії прицілювання. Рекомендують під час стрільби злегка притулятися грудьми до ребра столу, але при цьому зберігати вільну позу з мінімальним напруженням м'язів.

Гвинтівку треба взяти пальцями правої руки за шийку ложа так, щоб великий палець обхопив шийку ложа зліва, а решта чотири пальці — справа. Долонею лівої руки взяти цівку ложа знизу так, щоб великий палець охоплював лівий бік цівки, а решта чотири пальці охоплювали цівку з правого боку. Гвинтівка повинна лежати не на пальцях, а на долоні. Потім нахилитися над столом і спертися ліктями на стіл або, якщо стрільба стоячи біля стійки, спертися ліктями на стійку. При цьому лівий лікоть і плече повинні бути висунуті вперед якнайдалі, а лівий лікоть розміщений точно під гвинтівкою. Правий лікоть притиснути ближче до себе. Гвинтівку треба вставити затильником у виїмку правого плеча і притиснути до нього. Голову опустити на гребінь приклада. Ноги стрілець ставить так, як йому зручно. Положення тіла має бути ненапруженим і стійким.

Самоперевірка прийнятого положення полягає в тому, що після прийняття положення стрілець заплющує очі на кілька секунд, потім їх розплющує і перевіряє суміщення точок наведення гвинтівки і прицілювання.

Якщо ви побачили, що мушка гвинтівки не збігається з точкою прицілювання, то треба уточнити наведення гвинтівки, але не порушуючи систему «стрілець — зброя», тобто не зрушуючи положення гвинтівки відносно тіла стрільця.

Якщо точка наведення гвинтівки 4 (іл. 2.6) виявилася збоку від точки прицілювання 6, то треба повернути все тіло разом з гвинтівкою навколо вертикальної осі 2, що проходить через точку опори лівого ліктя, до суміщення точки наведення гвинтівки 4 з точкою прицілювання 6.

Іл. 2.6. Уточнення наведення гвинтівки по горизонталі під час стрільби сидячи за столом: 1 — напрямок повороту корпуса стрільця; 2 — вісь обертання корпуса стрільця; 3 — лінія прицілювання до уточнення наведення гвинтівки; 4 — точка наведення гвинтівки до уточнення наведення; 5 — «яблучко» мішені — виявилося праворуч; 6 — точка наведення та прицілювання; 7 — розташування прицілу після уточнення наведення гвинтівки; 8 — лінія прицілювання після уточнення наведення гвинтівки

Іл. 2.7. Уточнення наведення гвинтівки по вертикалі під час стрільби сидячи за столом: 1 — напрямок переміщення корпуса стрільця; 2 — лінія прицілювання після уточнення наведення гвинтівки; 3 — розташування прицілу після уточнення наведення гвинтівки; 4 — суміщені точки наведення і прицілювання; 5 — «яблучко» мішені — виявилося вище; 6 — точка наведення гвинтівки до уточнення; 7 — лінія прицілювання до уточнення наведення гвинтівки; 8 — лікті стрільця мають бути нерухомі

Якщо точка наведення гвинтівки 6 (іл. 2.7) виявилася нижче (вище) від точки прицілювання 4, то треба трохи відсунутися / присунутися зі стільцем від столу або стати трохи далі / ближче від стійки, але не зрушуючи з місця лікті 8.

Влучна стрільба можлива тільки за однакового положення гвинтівки під час всіх пострілів під час виконання цієї вправи.

Розміщення приклада в заглибленні плеча має важливе значення. Якщо приклад гвинтівки буде розміщений вище середини заглиблення плеча, то зростатиме сила віддачі через збільшення відстані між парою сил: віддачі гвинтівки й опори плеча. Тоді кулі потраплятимуть вище центра мішені. Якщо приклад гвинтівки буде нижче заглиблення плеча, то кулі потраплятимуть нижче центра мішені. Звідси зрозуміло, що навіть за незначних змін положення приклада в заглибленні плеча відбуватиметься велике розсіювання куль за вертикаллю.

Після прикладення гвинтівки вказівний палець треба накласти першим суглобом на спусковий гачок. При цьому вказівний палець не повинен торкатися ложа гвинтівки. Лікоть правої руки вільно опустити на стіл (стійку). Голову трохи нахилити вперед і притулитися щокою до верху приклада. Дотик щоки в тому самому місці верху приклада при всіх пострілах забезпечить купчастість стрільби. Потім треба переконатися, що положення тіла й рук зручне і жоден м'яз надмірно не напружений.

Прицілювання. Правильне прицілювання — найважливіший елемент точності стрільби. Прицілювання (іл. 2.8) складається з двох елементів: а) установки прицільного пристрою на задану дистанцію; б) наведення гвинтівки на ціль за допомогою прицільного пристрою.

Іл. 2.8. Схема прицілювання в разі перевищення середньої точки прицілювання: 1 — середина прорізу прицілу; 2 — верхній край мушки; 3 — лінія прицілювання; 4 — середня траєкторія куль; 5 — середня точка влучення — центр мішені; 6 — мішень; 7 — точка прицілювання; 8 — ствол гвинтівки

Установку прицілу на задану дистанцію відпрацьовують окремо у вертикальній і горизонтальній площинах. У пневматичній гвинтівці ІЖ-38 (ІЖ-22) цього досягають регулюванням висоти прицілу за допомогою гвинта прицілу і зміни положення основи прицілу в поперечному пазу казенної частини ствола.

Установку прицілу пневматичної гвинтівки роблять заздалегідь, під час підготовки гвинтівки до нормального бою на задану відстань стрільби.

Розрізняють два етапи прицілювання — попередній і основний.

Попередній етап займає понад половину всього часу прицілювання і має бути використаний для перевірки правильності прикладання гвинтівки до плеча.

Основний етап використовують для точнішого наведення гвинтівки і підготовки до натискання на спусковий гачок. Таке поетапне прицілювання зменшить втому зору і підвищить точність стрільби. Кожен постріл потрібно здійснювати швидко, а паузи між пострілами робити досить тривалими, щоб очі встигали відпочити. Для стрілецької зброї застосовують різні види прицілів: відкриті, діоптрійні з прямокутною або кільцевою мушкою, оптичні. У гвинтівок ІЖ-38 (ІЖ-22) приціл відкритий.

Визначення провідного ока. Прицілювання здійснюють одним оком, яке називають провідним. Більшість стрільців прицілюється правим оком, тобто провідним оком є праве, але може бути й ліве. Для визначення провідного ока застосовують різні методи.

Найпростіший метод: в аркуші паперу розміром 20x20 см треба вирізати круглий отвір діаметром 3 см. Потім, узявши аркуш у витягнуту руку, навести отвір на мішень, розміщену на світлому тлі. Далі, закриваючи по черзі праве й ліве око, подивитися на мішень. Якщо після закривання лівого ока мішень видно, а після закривання правого ока мішень зникла, то тоді у стрільця провідним оком є праве око.

Якщо виявиться, що провідним оком є ліве, то під час стрільби необхідно закривати праве око щитком, укріпленим на голові.

Раніше вважали, що під час прицілювання треба дивитися провідним оком, а друге око треба заплющувати. Однак дослідження майстрів кульової стрільби свідчать, що зажмурювання другого ока знижує гостроту зору, а отже, й ефективність стрільби.

Тому рекомендують під час стрільби дивитися обома очима. Якщо так незручно, то непровідне око можна прикрити вузькою вертикальною смужкою з білого паперу або з пластику таким чином, щоб мішень була невидимою для непровідного ока.

Прицілювання з відкритим прицілом. Для прицілювання слід провідним оком дивитися через середину прорізу прицільної планки на верхній край мушки так, щоб він перебував посередині прорізу і врівень з її бічними верхніми краями; це положення називають «рівна мушка». Зберігаючи таке положення очей, прицілу і мушки, підвести верхній край мушки під низ чорного кола — «яблучка» мішені з невеликим просвітом, тобто в точку прицілювання. Слід утримати погляд, приціл, мушку і нижній обріз «яблучка» на одній лінії. Не потрібно переживати, що будуть незначні відхилення гвинтівки через коливання всього тіла стрільця від точки прицілювання (іл. 2.9).

Іл. 2.9. Відхилення гвинтівки внаслідок коливання всього тіла стрільця в різні боки від точки прицілювання

Особливо великі відхилення бувають у початківців. Поступово в результаті тренувань стрільба стане точнішою, коли стрілець навчиться однаково прикладати щоку до гребеня приклада під час кожного пострілу.

Якщо під час прицілювання стрілець втримав рівну мушку, а гвинтівка в момент пострілу відхилилася і виявилася наведеною не в точку прицілювання під чорне коло, а, наприклад, на 5 мм у будь-який бік, то і попадання буде на 5 мм у той же бік.

Цю помилку називають паралельним зміщенням зброї. Якщо стрілець не втримає рівну мушку, то кутова помилка буде більш значною. Так, коли мушка відхилиться від середини прорізу лише на 1 мм, то кульова пробоїна відхилиться від центра мішені на 23,4 мм. Отже, найбільші відхилення бувають унаслідок відхилення мушки, тобто відкутових помилок відхилення гвинтівки.

Під час прицілювання око стрільця працює напружено, накопичується втома м'язів кришталика ока. Тому не слід по черзі фокусувати очі на різні відстані: на приціл, на мушку, на мішень. Зір має властивість інерції, тобто коли ми переведемо фокус очей від мішені на мушку і вже бачимо її, зір ще зберігає попередній контур мішені, а не її дійсне розміщення. Відповідно гвинтівка вже відхилилася від попереднього положення.

Труднощі прицілювання в цьому і полягають, що природа зору не надає можливості чітко бачити відразу всі потрібні нам три елементи прицілювання, що розміщені на різній відстані від ока. Тільки один елемент можна бачити чітко, а решта два будуть розпливчасті або, як кажуть, матимуть «корону».

Який же з елементів прицілювання важливіше бачити ясно? Практика свідчить, що найкращий результат буде за чіткого бачення мушки. Розміщення ясної мушки посередині прорізу прицільної планки досягають легко, бо розпливчастість країв прорізу однакова з обох боків мушки. А ось за висотою розмістити мушку важко, бо не видно чіткої межі верхніх виступів прицільної планки і «яблучка», вони мають «корони» (іл. 2.10).

Іл. 2.10. Правильне бачення елементів прицілювання при стрільбі з відкритим прицілом: 1 — «корона» верхнього краю прицільної планки; 2 — «яблучко» мішені; 3 — «корона» «яблучка» мішені; 4 — чітка мушка

Практика довела, що слід вирівнювати мушку тільки за суцільною лінією верхніх виступів прицільної планки (іл. 2.11) і не зважати на її нечітку частину («корону»).

Іл. 2.11. Правила прицілювання: вирівнювання мушки

Порада: зберігайте використані мішені, щоб стежити за своїми успіхами.

З'ясуйте, як глибоко вам потрібно натискати курок. Коли прицілюєтесь, злегка натисніть на курок, щоб у момент, коли ви готові вистрелити, ви зробили лише невелике зусилля. Що менше руху знадобиться для пострілу, то менше зіб'єтеся з цілі. Відходити на дальшу відстань від мішені доцільно, коли ваші результати покращаться.

1. У чому полягає порядок підготовки до стрільби з пневматичної гвинтівки ІЖ-38? 2. Назвіть способи стрільби з пневматичної гвинтівки. 3. Охарактеризуйте етап прицілювання під час стрільби з ІЖ-38. 4. Що таке рівна мушка? Яке її призначення під час прицілювання?

5. Займіть позицію для стрільби лежачи і прокоментуйте взаємне положення зброї та тіла стрільця.

6. Здійсніть взаємоперевірку щодо знання правил безпеки поводження з пневматичною зброєю.