Захист Вітчизни. Рівень стандарту. 11 клас. Гудима

§ 12. Порядок дій у складі бойових груп

Що найголовніше в складі й діях механізованого віділення (мвід)?

З Указу Президента України № 555 / 2015 про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 р. «Про нову редакцію воєнної доктрини України»:

Розділ ІІІ, п. 16. Основними цілями у сфері воєнної політики України є: удосконалення системи забезпечення воєнної безпеки, яка б гарантувала надійний захист держави від зовнішніх та внутрішніх загроз, гідне сприйняття України на міжнародному рівні та відповідала критеріям членства України в ЄС і НАТО.

......

Пункт 37. Ключовими завданнями створення умов для відновлення державного суверенітету та територіальної цілісності України є: розвиток Збройних сил України за західними стандартами та досягнення сумісності зі збройними силами держав — членів НАТО.

Порядок дій бойових груп у складі механізованого відділення (мвід) в обороні.

Оборонний бій — вид загальновійськового бою, який ведуть з метою відбиття наступу противника, завдання йому максимальних втрат, утримання важливих рубежів, об'єктів місцевості та створення сприятливих умов для переходу в наступ або ведення інших дій.

Завдання відділення в обороні. Оборона має більшу кількість явних переваг, порівняно з наступом.

Варто зіставити ці види бойових дій, щоб зрозуміти їх відносні недоліки і переваги, зокрема оборона має значні переваги, особливо з точки зору логістики. У наступі маршрути постачання боєприпасами, пально-мастильними матеріалами, продовольством атакуючої сторони розтягнуті вздовж з тилу до лінії фронту і є вразливими до атаки противником, несприятливих погодних умов і дуже залежать від стану доріг. Навпаки, підрозділи в обороні використовують запаси, створені буквально за їхньою тильною межею.

Щодо комунікацій зв'язку, то в обороні так само є перевага. В обороні, як правило, зв'язок підтримується наземними телефонними лініями, що є безпечнішими, ніж радіо.

На додачу до цього, в обороні можна відряджати посильних зв'язківців, користуватися сигнальним прапорцями та звуковими сигналами. Ті, що наступають, перебувають у русі і змушені використовувати посильних зв'язківців, радіо або візуальні сигнали. Ці способи комунікації хоч і ефективні, але небезпечні й вимагають чимало часу для передачі даних.

Оборона має кілька переваг і на тактичному рівні. Укриття (окопи, траншеї) зменшують видимий силует бійця та прикривають його від прицільного вогню. Підрозділи мають чітко визначені сектори вогню, що перехрещуються з секторами обстрілу сусідів на флангах. Їх підтримує вогонь мінометів і кулеметів, а від наступу супротивника додатково захищають дротові загородження. Бійці в обороні знають місцевість перед собою і в глибині позиції. Їм відомі всі можливі маршрути підходу супротивника. У солдатів більше часу для відпочинку й підготовки до ведення бою. Цього не можна сказати про атакуючу сторону.

Чому ж тоді ми кажемо: «Кращий захист — це наступ»? Завдяки чому наступ є привабливішою формою? Щоб зрозуміти це, ми маємо зрозуміти порядок дій відділення в складі бойових груп в обороні.

Роботу з організації оборонного бою командир відділення розпочинає з отримання бойового завдання і проводить її, як правило, на місцевості.

Отримавши завдання на перехід до оборони за умови відсутності зіткнення з противником, командир відділення повинен: організувати підготовку відділення до виконання завдання; вивести відділення на вказану позицію, організувати безпосередню охорону; вказати основну і запасну вогневі позиції для БМП (БТР), кулеметника, гранатометника і місця для стрільби стрільцям, визначити порядок дій відділення і завдання підлеглим; провести бойовий розрахунок; віддати бойовий наказ. Надалі він організовує інженерне обладнання і маскування позиції, готує дані для ведення вогню вдень і вночі, складає картку вогню відділення, керує підготовкою відділення до дій та у встановлений час доповідає командиру взводу про готовність до бою.

За умови безпосереднього зіткнення з противником командир відділення організовує захоплення вказаної позиції, у ході якого визначає порядок дій відділення в оборонному бою. Після зайняття позиції і закріплення на ній діє в подальшому, як під час переходу до оборони, за умови відсутності зіткнення із супротивником організовує безпосередню охорону; докладно вивчає місцевість, уточнює бойовий розрахунок відділення, вогневі позиції для БМП (БТР), кулеметника, гранатометника і місця для стрільби стрільцям та завдання підлеглим; віддає бойовий наказ; складає картку вогню відділення (іл. 12.1) і завершує підготовку особового складу, ОВТ до виконання отриманого завдання.

Іл. 12.1. Бойова позиція мотопіхотного відділення в обороні в рівномірному бойовому порядку за стандартами НАТО

Під час проведення бойового розрахунку командир відділення повинен визначити склад бойових груп («двійок», «трійок») та їх старших, призначити спостерігача, черговий вогневий засіб, виділити за необхідності зв'язківця та підношувача боєприпасів.

Під час організації безпосередньої охорони командир відділення доводить особовому складу пароль на пропуск, вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира взводу, ставить завдання черговому вогневому засобу, спостерігачу і визначає порядок дій відділення в разі раптового нападу противника.

У бойовому наказі під час постановки завдань особовому складу командир механізованого відділення (мвід) вказує1: • всьому відділенню — позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу, порядок спостереження та ведення вогню по наземних і повітряних цілях, місця відділення в ділянках зосередженого вогню взводу; • кулеметнику, гранатометнику, стрільцям — основні та запасні (тимчасові) вогневі позиції (стрільцям — місця для стрільби), основні й додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; завдання щодо відбиття атаки противника та знищення противника, який увірвався на бойову позицію або обходить її порядок, обладнання позицій (місць) і зміни їх під час бою.

1 Згідно з «Бойовим статутом механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних сил України (Частина ІІІ. Взвод, відділення, екіпаж)».

Командир відділення визначає:

  • бойовим групам: склад кожної групи; старшого групи; місце (основне і запасне) на позиції відділення; смугу вогню і додатковий сектор обстрілу; порядок їх обладнання і зміни в ході бою;
  • екіпажу БМП (БТР) — основні та запасні (тимчасові) вогневі позиції для бойової машини, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної з них; укриття; завдання щодо відбиття атаки противника і знищення його броньованих цілей; порядок обладнання позиції; механіку-водію (водію), крім того, — порядок зміни і маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження і коректування вогню.

У разі призначення БМП для дій як кочового вогневого засобу, її екіпажу вказують завдання, маршрут руху, декілька вогневих позицій, порядок їх зміни та дій після виконання завдання.

У ході підготовки до ведення оборонного бою командир відділення перевіряє: правильність зайняття позицій (місць для стрільби), їх обладнання та маскування; знання особовим складом свого завдання, сигналів сповіщення, управління і порядку дій за ними; підготовку даних для ведення стрільби, наявність боєприпасів, заправку бойової машини, екіпірування підлеглих та готовність їх до дій, а також контролює несення служби спостерігачем і черговим з вогневим засобом.

Особовий склад відділення перебуває в постійній готовності до відбиття нападу противника, його ДРГ і вертольотів (літаків). До переходу противника в наступ на позиції відділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття раптового нападу супротивника і знищення його дрібних груп, які ведуть розвідку, намагаються пророблювати проходи в загородженнях або просочитись у глибину оборони, призначають черговий вогневий засіб (кулеметник або стрілець), який розміщується, як правило, на запасній (тимчасовій) вогневій позиції. Якщо черговим вогневим засобом призначають БМП (БТР), у ній розміщуються механік-водій (водій) і навідник-оператор (навідник кулемета БТР), які ведуть спостереження за противником і місцевістю й готові до негайного відкриття вогню. Решта особового складу, залежно від обстановки, проводить інженерне дообладнання позиції, тренує бойову підготовку, допомагає механіку-водію (водію) у технічному обслуговуванні БМП (БТР) або відпочиває.

Поодиноких військовослужбовців і дрібні групи противника, які намагаються вести розвідку, діяти перед переднім краєм або на флангах бойової позиції, відділення захоплює в полон, а в разі неможливості захоплення — знищує вогнем, як правило, чергового вогневого засобу із запасної (тимчасової) вогневої позиції. Великі групи противника, що наближаються до позиції відділення, знищують вогнем кулемета або БМП (БТР), а за потреби — вогнем усього відділення. Вогонь відкривають за командою командира відділення.

Під час вогневої підготовки атаки противника командир відділення та спостерігач ведуть спостереження, а решта особового складу ховається в окопах з протиосколковими козирками, щілинах і бліндажах або в БМП (БТР), перебувають у готовності швидко зайняти свої місця на позиції.

Виявивши перехід противника в атаку, за командою командира (сигналом спостерігача) «Відділення — до БОЮ», особовий склад негайно займає позиції і готується до відкриття вогню. Вогонь по противнику відкривають з наближенням його на дальність ефективного вогню зброї відділення (іл. 12.2): спочатку з ПТКР, БМП (БТР), потім з кулеметів, а з дистанції 400-600 м — з усієї зброї відділення — і вогонь сягає найвищої напруги. Танки й інші броньовані машини противника знищують ПТКР, вогнем з БМП, гранатометів і реактивними протитанковими гранатами, а піхоту, що спішилася, — відсікають від танків і знищують вогнем кулеметів і автоматів.

Іл. 12.2. Вогонь (сині лінії) по супротивнику в обороні відкривають з наближенням його на дальність ефективного вогню

Вогонь протитанкових засобів відділення зосереджують насамперед на головному танку або танку з мінним тралом (іл. 12.3), який долає загородження перед переднім краєм оборони, а потім на інших танках і броньованих машинах, що атакують. З метою знищення танків, які долають загородження перед позицією відділення, командир може вислати вперед гранатометника з помічником (стрільця з реактивними протитанковими гранатами). Біля найімовірнішого місця проходу противника через загородження можуть обладнати окоп і хід сполучення до нього, тобто влаштовують вогневу засідку (іл. 12.4). В окопі розташовується гранатометник або кулеметник (стрілець), а також заздалегідь може готуватися мінний шлагбаум (іл. 12.5).

Іл. 12.3. Танк з мінним тралом

Іл. 12.4. Вогнева засідка: знищення танка протитанковою гранатою

Кулеметник (стрілець) і снайпер у боротьбі з танками зосереджують свій вогонь на їхніх приладах прицілювання і спостереження. У разі виходу танка противника безпосередньо до позиції відділення його вражають реактивними протитанковими гранатами в борт, кормову частину або гусеничну стрічку (іл. 12.6 а). Екіпаж, який залишає уражений танк, знищують вогнем стрілецької зброї. У випадку виходу танка противника безпосередньо до позиції відділення, ближній до нього солдат з підходом танка на відстань 25-30 м метає по ньому ручну протитанкову гранату (іл. 12.6 б). Якщо танк виявився неураженим, солдат відбігає по траншеї вбік або лягає на її дно, а коли танк подолає окоп, швидко вискакує й метає протитанкову гранату в його борт або кормову частину. Після вибуху гранати солдат готується для знищення екіпажу, який залишає уражений танк.

Іл. 12.6. Ураження танка супротивника: а — реактивними протитанковими гранатами в борт, кормову частину або гусеничну стрічку; б — ручною протитанковою гранатою (якщо танк вийшов безпосередньо до позиції відділення)

З підходом піхоти противника на відстань 30-40 м відділення застосовує гранати. Супротивника, що увірвався на позицію відділення, знищують вогнем упритул, гранатами і в рукопашному бою. Розосередження солдатів супротивника траншеєю і ходом сполучення негайно затримують вогнем і швидким встановленням заздалегідь підготовлених рогаток, їжаків та інших переносних загороджень.

У разі пошкодження БМП (БТР) екіпаж, якщо можливо, продовжує вогнем знищувати противника, одночасно усуваючи своїми силами пошкодження. Екіпаж має право залишити БМП (БТР), якщо машина горить і всі вжиті для гасіння пожежі заходи виявилися безрезультатними. Під час залишення бойової машини екіпаж забирає закріплену за ним стрілецьку зброю, боєприпаси до неї та гранати, якщо можливо, демонтує спарені кулемети (екіпаж БМП, крім того, — ПТРК і ракети до нього), переходить на позиції відділення і доповідає командирові причину залишення машини.

Якщо противник атакує позицію сусіднього відділення, відділення здійснює допомогу сусіду вогнем.

БМП веде вогонь самостійно й за командою (сигналом) командира відділення. У випадку обходу або вклинення противника в оборону БМП під прикриттям вогню відділення займає запасну вогневу позицію та знищує його вогнем у фланг і в тил. Зміна вогневих позицій відбувається тільки за наказом командира взводу.

Досвід дій ООС. Дії під час мінометного обстрілу.

  1. Прислухайтеся до звуків мін, що летять, навчіться їх розпізнавати.
  2. Під час обстрілу негайно падайте і притискайтеся до землі або займіть укриття (бліндаж, перекриту щілину). Для збереження життя навчіться робити це до того, як міни почнуть падати.
  3. Хай що б трапилося, у жодному випадку не можна підводитися і вставати. Не намагайтеся втекти із зони обстрілу: міни й осколки швидші за вас. Дочекайтеся, поки не прозвучить 8-10 розривів, почекайте ще хоча б три хвилини, після чого швидко міняйте позицію або йдіть в укриття. Навіть якщо комусь поряд потрібна допомога, надайте її після обстрілу й в укритті, інакше допомога, найімовірніше, знадобиться і вам.
  4. Використовуйте штучні та природні укриття й складки місцевості. Сховатися в них можна в перервах між серіями пострілів.
  5. Якщо ви перебуваєте в зоні, де можливий мінометний обстріл, не знімайте бронежилет і шолом, якщо вони у вас є. Бронежилети третього або четвертого класу цілком надійно захищають від мінометних осколків. Навіть простенький жилет другого класу і шолом старого зразка не будуть зайвими.
  6. Не соромтеся тренуватися і заздалегідь відпрацьовувати свої дії в разі обстрілу.

Дії під час обстрілу РСЗВ.

  1. Почути снаряд, який летить з надзвуковою швидкістю, неможливо. Організуйте постійне спостереження за полем бою.
  2. Постійно тримайте в полі зору будівлі, що поблизу, споруди, місцеві предмети, які можна швидко використовувати як укриття. З часом це увійде у звичку.
  3. Окопи, вирви, щілини захищають від осколків досить надійно. Якщо обстріл застав вас на відкритій місцевості, лягайте на землю.
  4. У будівлі ховайтеся в підвалі чи на першому поверсі в кутку, недалеко від вікна (дверей).
  5. Після закінчення залпу не поспішайте виходити з укриття. Зачекайте хоча б хвилин десять: цілком імовірно, що обстріл продовжиться.

Дії під час повітряного нальоту.

  • Під час повітряного нальоту дуже важливо не панікувати.
  • Якщо ви перебуваєте на відкритій ділянці, ляжте ниць і не дивіться вгору.
  • Переповзайте в укриття, якщо воно поруч. Не біжіть — різкий рух обов'язково приверне увагу пілота.
  • Пам'ятайте, що вертоліт спочатку робить поворот (у разі занадто малої висоти польоту для стрільби — піднімається), потім відкриває вогонь.
  • Якщо ви потрапили під повітряний наліт на відкритій місцевості, то:
  1. ведіть груповий вогонь із усієї наявної зброї й намагайтеся створити зону загороджувального вогню прямо за курсом літака перед ним. Намагайтеся зайняти укриття у вирві від вибуху або за товстим деревом;
  2. не збивайтеся в юрбу — розосередьтеся. Якщо вам доводиться бігти, не біжіть прямо за курсом літака, біжіть під кутом.

1. Опишіть методику знищення супротивника: а) у траншеях; б) в оборонному бою. 2. Обґрунтуйте, чому снайпер у боротьбі з танками зосереджує вогонь на приладах прицілювання і спостереження.

3. Прокоментуйте іл. 12.1 «Бойова позиція механізованого відділення (мвід) у рівномірному бойовому порядку за стандартами НАТО». 4. Обґрунтуйте і доведіть, коли в бою найбільш доцільно змінити магазин. 5. Прокоментуйте іл. 12.2 «Вогонь по супротивнику в обороні відкривають з наближенням його на дальність ефективного вогню».