Підручник з Історії України. Для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням історії. 9 клас. Гісем - Нова програма

§9. Початок українського національного відродження

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:

визначити особливості українського національного відродження на західноукраїнських землях; аналізувати події, пов'язані з початком українського національного відродження в Закарпатті та Східній Галичині; охарактеризувати події першого етапу українського національного відродження в регіоні; розкривати значення діяльності «Руської трійці» для українського руху.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке національне відродження? 2. На які стадїі (етапи) його поділяють дослідники? 3. Яким є зміст трьох стадій (етапів) національного відродження?

1 ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. Умови, у яких відбувалося українське національне відродження на західноукраїнських землях, були набагато складнішими, ніж у Наддніпрянщині, де зростанню національної свідомості сприяла пам’ять про Гетьманщину.

За час перебування під владою різних держав русини фактично втратили власну еліту, переважну їх більшість становило селянство. Єдиною суспільною верствою, спроможною відігравати роль духовних лідерів у Східній Галичині та Закарпатті, було греко-католицьке духовенство. У результаті реформ Марії Терезії та Йосифа II воно позбулося польського тиску й дістало можливість здобувати добру освіту.

Так, початок західноукраїнського національного відродження пов’язаний із діяльністю греко-католицького духовенства.

Через це він мав набагато консервативніший характер, ніж у Наддніпрянщині.

Реформи кінця XVIII ст. покращили становище русинської спільноти в краї. Завдяки цьому австрійська влада мала підтримку русинів, коли протидіяла польським та угорським національним рухам. Водночас влада Габсбургів не бажала посилення українського національного руху та розглядала його лише як засіб ослаблення інших рухів.

Процес національно-культурного відродження в регіоні зародився наприкінці XVIII ст. в Закарпатті. У перші десятиліття XIX ст. ідеї українського відродження набули поширення у Східній Галичині. В обох частинах регіону провідну роль у цьому русі відігравало греко-католицьке духовенство. У Північній Буковині українське національне відродження розпочалося в другій половині XIX ст.

У роки революційних подій 1848—1849 рр. західноукраїнські землі стали випереджати Наддніпрянщину за темпами розвитку українського національного руху. Це було викликано передусім утисками українства російською владою в Наддніпрянщині. Проте сам факт переходу першості в цьому процесі зі сходу на захід українських земель свідчив, що український народ, розмежований імперськими кордонами, продовжував усвідомлювати себе єдиним цілим. Це було переконливим свідченням становлення української модерної нації.

2. ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ В ЗАКАРПАТТІ. А. БАЧИНСЬКИЙ. Перше покоління «будителів» Закарпаття і Східної Галичини вийшло із середовища греко-католицького духовенства, що здобуло освіту у Відні, у «Барбареумі». Цей навчальний заклад у той час був своєрідним європейським центром слов’янського відродження. Із його стін вийшло чимало майбутніх слов’янських просвітителів.

«Будителі» — назва, що використовувалася щодо діячів національного відродження в слов'янських країнах Східної і Південної Європи XIX ст.

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Андрій Бачинський в умовах мадяризації та окатоличення закарпатських русинів відкрито й рішуче виступив на захист прав свого народу. Саме він, як радник імператриці Марії Терезії, домігся від неї відкриття у Відні «Барбареуму» для навчання греко-католицького духовенства. У своїх посланнях він вимагав від місцевих священиків організовувати русинські школи при церквах і примушувати батьків обов'язково навчати в них дітей. А. Бачинський переніс свою резиденцію до Ужгорода, де створив семінарію й заснував велику бібліотеку. У ній було зібрано близько 9 тис. стародавніх рукописів, першодруків, рідкісних книг із країн Європи та Наддніпрянщини. Він заснував єпархіальний архів, що став унікальним джерелом для дослідників історії Закарпаття. На відміну від інших представників вищого духовенства, він завжди розмовляв рідною мовою. А. Бачинський часто повторював: «Доки буде Аз, Буки, Веди — сего не буде».

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із єпископського послання А. Бачинського до духовенства

Історичний досвід, численні приклади свідчать, що для зміцнення будь-якої народності або нації немає підйоми міцнішої або тривкішої, аніж збереження питомої батьківської та материнської мови, писемності та віри. Як тільки який-небудь народ починає соромитися і цуратися рідної мови, писемності та релігії, а відтак і зовсім її забувати, одразу ж починають відбуватися незворотні зміни...

Не втрачай пильності і належно дбай про міць Мукачівської угро-руської єпархії, бо така ж лиха доля може спіткати і тебе, якщо ти занедбаєш Батьківщину та материнську мову і писемність: адже з їхньою втратою загубимо найнадійнішого друга і союзника нашого народу.

1. У чому єпископ вбачав головну небезпеку для існування будь-якої народності? 2. Як він визначив роль мови у збереженні національної свідомості? 3. Як А. Бачинський пов'язував збереження русинської мови та існування єпархії?

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Доктор богослов'я Михайло Левицький за період перебування перемишльським єпископом (1813—1816 рр.) та галицьким митрополитом (1816—1858 рр.) зумів зробити дуже багато для національного пробудження галицьких русинів. Разом зі своїми прибічниками він піклувався про заснування народних шкіл і видання для них підручників. Спільними зусиллями з І. Могильницьким діяч домагався запровадження викладання українською мовою в школах Східної Галичини. Водночас М. Левицький був досить консервативною людиною і вважав, що русини мають бути вдячними австрійським Габсбургам. Зокрема, митрополит став ініціатором цензурної заборони альманахів «Зоря» і «Русалка Дністровая», підготовлених до видання «Руською трійцею». Під час революційних подій 1848—1849 рр. він підтримав створення Головної руської ради й спонукав духовенство до праці над просвітою народу. У 1856 р. Папа Римський уперше за історію існування греко-католицької церкви надав М. Левицькому титул кардинала.

У Закарпатті наприкінці XVIII ст. центром русинського національного відродження стала Мукачівська греко-католицька єпархія. Такої ролі вона набула за часів діяльності в 1772—1809 рр. єпископа Андрія Бачинського (1732—1809).

Усвідомлення А. Бачинським простої істини, що доки існуватиме русинська мова, доти існуватиме й сам народ, мало важливе значення. Завдяки його зусиллям у Закарпатті при церковних громадах діяло близько 300 початкових шкіл. Найталановитіші із закарпатських русинів здобули освіту в провідних європейських університетах і стали відомими вченими. Це були Петро Лодій, Іван Орлай, Юрій Гуца-Венелін, Михайло Балудянський, Михайло Поп-Лучкай та інші.

За підтримки А. Бачинського Йоаникій Базилович (1742—1821) створив першу працю з історії закарпатських русинів — «Короткий нарис фундації Федора Коріятовича». Головним внеском Й. Базиловича в українське національне відродження стало те, що він одним із перших заявив, що закарпатські русини належать до східних слов’ян. Він вважав, що русини мають чимало власних діячів культури й учених, які століттями творили культуру свого народу. У той час коли австрійські та російські історики взагалі заперечували існування українців, Й. Базилович вирізняв серед східних слов’ян три гілки, що заселяли Московію, Білорусію та Україну. За це його вважають першим «будителем» у Закарпатті.

3. ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ У СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ. Центром першої хвилі українського національного відродження у Східній Галичині став Перемишль. Він був осередком греко-католицької єпархії в краї. Тут існувала велика бібліотека, діяла семінарія, працювало чимало освічених представників греко-католицького духовенства. Серед них вирізнялися Іван Могильницький, Йосип Левицький, Іван Снігурський, Йосип Лозинський та інші. Надихав цей гурт русинських патріотів перемишльський єпископ Михайло Левицький (1774—1858).

У 1816 р. за підтримки єпископа І. Могильницький створив «Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення письмами просвіти й культури серед вірних». Його метою було видання книжок для народу, написаних зрозумілою йому мовою, та організація народних шкіл. Діяльність товариства поступово набувала розмаху. Із метою підготовки вчителів у 1817 р. в Перемишлі було засновано дяко-вчительський інститут. У 1832 р. на території Перемишльської єпархії діяло 400 шкіл. Було також видано кілька підручників та молитовників.

Маркіян Шашкевич

Іван Вагилевич

Яків Головацький

І. Могильницький і його однодумці вважали, що мова русинів є окремою від польської та російської слов’янською мовою. Для того щоб створити граматику цієї «славєноруської» мови, він поєднав народну й стару церковнослов’янську мови. Проте вона мала штучний характер і поширення не набула.

Заходи перемишльських патріотів щодо розвитку освіти викликали незадоволення поляків, що посідали провідні позиції у Східній Галичині. Вони стали вимагати заборонити викладання русинською мовою в початкових школах. Проте австрійська влада прийняла компромісне рішення, надавши греко-католикам і римо-католикам однакові права навчати дітей рідною мовою. Обидві церкви могли окремо контролювати лише свої школи.

4. СКЛАДОВІ ПЕРШОГО ЕТАПУ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. «РУСЬКА ТРІЙЦЯ». Протягом перших десятиліть XIX ст. в краї завдяки самовідданій праці дослідників-аматорів відбувалося вивчення історії, мови та народної культури русинів. З’явилися такі історичні дослідження, як «Історія о Карпато-Россах» Івана Орлая, «Опис історії народу руського» та «Історія Галицько-Руського князівства» Дениса Зубрицького, «Історія карпатських русинів» Михайла Поп-Лучкая. Дослідженням мови закарпатських і галицьких русинів були присвячені праці Арсенія Коцака, Івана Могильницького («Граматика язика славєноруського» та Михайла Поп-Лучкая («Граматика слов’яноруська»). Русинським фольклором першими зацікавилися польські етнографи Зоріан Доленга-Ходаковський, що зібрав понад 2 тис. русинських пісень, і Вацлав Залеський, що видав збірку «Польські і русинські пісні народу галіцийського». Пізніше збірку русинських весільних пісень «Руське весілля» видав греко-католицький священик Йосип Лозинський.

Плодами єдиного поетичного дерева вважав східно- і західноукраїнські народні пісні Петро Лукашевич, який видав збірку «Малоросійські і червоноруські думи і пісні».

У 30—40-х рр. XIX ст. українське національне відродження на західноукраїнських землях стало переходити від фольклорно-етнографічного до культурницько-літературного етапу. Його уособленням стала діяльність «Руської трійці» — утвореного у Львові культурно-просвітницького угруповання демократичного спрямування зі студентів семінарії та університету, що діяло в 1833—1836 рр. Від цього часу центром українського відродження у Східній Галичині став Львів.

«Руською трійцею» семінаристи називали трьох друзів, об’єднаних спільними поглядами, — Маркіяна Шашкевича (1811—1843), Івана Вагилевича (1811—1866) та Якова Головацького (1814—1888).

ЦІКАВІ ФАКТИ

У 1836 р. М. Шашкевич уперше в історії Східної Галичини виступив українською мовою в музеї семінарії перед духовенством і гостями. Він прагнув довести, що нею можна виголошувати богословські ідеї. Виступ усім сподобався. Відтоді вживання української мови стало набувати все більше прихильників серед галицьких русинів.

Натхненником цього гуртка був М. Шашкевич. Навчаючись у семінарії, М. Шашкевич відчув неповторну красу української мови, читаючи «Енеїду» І. Котляревського та збірки народних пісень М. Цертелєва і М. Максимовича. На другому році навчання Я. Шашкевич заприятелював з І. Вагилевичем та Я. Головацьким. Поступово навколо них об’єдналося близько 20 однодумців. Основну увагу члени «Руської трійці» приділяли творенню на базі русинської народної мови літературної української.

Важливе місце в діяльності «Руської трійці» мала підготовка й видання альманаху «Русалка Дністровая» — першої на західноукраїнських землях книжки, надрукованої українською мовою. (Детальніше про альманах «Русалка Дністровая» ви згодом дізнаєтеся на практичному занятті.) Альманах був надрукований, але заборонений і знищений за розпорядженням цензури. У другій половині 30-х рр. XIX ст. гурток розпався, проте його члени продовжували окремо свою діяльність. Зокрема, Я. Головацький опублікував у 1846 р. статтю «Становище русинів у Галичині», де формулював програмові засади українського національного руху в краї. Сучасні дослідники вважають, що створена в 1848 р. Головна руська рада поклала їх в основу своєї діяльності.

Висновки

• Наприкінці XVIII ст. в Закарпатті русинські «будителі» першими розпочали досліджувати історичне походження, культуру й мову свого народу.

• Протягом перших десятиліть XIX ст. ідеї українського національного відродження завдяки діяльності греко-католицького духовенства набули поширення у Східній Галичині.

• Діяльність «Руської трійці» сприяла тому, що народна мова русинів стала поступово набувати рис літературної української мови та впроваджуватися в широкий вжиток.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. У якому регіоні західноукраїнських земель наприкінці XVIII ст. розпочалося українське національне відродження? 2. Кого називають «будителями»? 3. Яке місто стало центром першої хвилі українського відродження в Галичині? 4. Коли було створено «Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення письмами просвіти й культури серед вірних»? 5. Коли було створено «Руську трійцю»? 6. Хто був ідейним натхненником «Руської трійці»?

11. Проведіть дискусію за проблемою «Які чинники сприяли, а які заважали українському національному руху на західноукраїнських землях?». Висловіть припущення, як необхідно було долати перешкоди. 12. Складіть порівняльну таблицю «Українське національне відродження в Наддніпрянській Україні та на західноукраїнських землях».

7. Охарактеризуйте особливості українського національного відродження на західноукраїнських землях. 8. Проаналізуйте початок українського відродження в Закарпатті та роль у ньому єпископа А. Бачинського. 9. Якими були складові першого етапу українського відродження на західноукраїнських землях?

10. Яку роль у становленні національної свідомості галицьких русинів відіграла діяльність «Руської трійці»?

Наддніпрянська Україна

Західноукраїнські землі

   

13. Проаналізуйте здобутки українського національного руху у Східній Галичині з кінця XVIII ст. до 1848 р.