Підручник з Історії України. 9 клас. Гісем - Нова програма

Шановні дев'ятикласники і дев'ятикласниці!

Запорукою успішної роботи на уроках і вдома є вміння працювати з підручником. Тож ознайомимося з його структурою. Матеріал поділено на вісім розділів, що містять кілька параграфів, які, у свою чергу, складаються з пунктів. Дати основних подій, поняття і терміни, імена історичних діячів, на які слід звернути увагу та запам’ятати, виділені в тексті чорним шрифтом. Окремими врізками подаються тлумачення найважливіших понять.

На початку параграфа подані запитання, які допоможуть вам пригадати раніше вивчений матеріал і підготуватися до сприйняття нового.

Важливе значення для засвоєння матеріалу мають історичні документи, ілюстрації, карти й схеми. Працюючи з параграфом, необхідно обов’язково прочитати вміщені до нього документи і відповісти на запитання до них. Розглядаючи ілюстрації, звертайте увагу на підписи, що пояснюють зміст зображеного. Робота з історичною картою сприятиме формуванню уявлень про те, де відбувалися події і які зміни вони спричинили. Наведені в параграфах схеми розкривають зв’язки між складовими історичних явищ, пояснюють їх особливості тощо. Параграфи завершуються висновками, які допоможуть вам визначити розглянуті в них провідні ідеї.

Перевірити свої знання вам дозволять запитання і завдання, наведені після кожного параграфа. Підсумувати матеріал розділу ви зможете за допомогою узагальнюючих запитань і завдань.

У кінці підручника ви знайдете додатки: плани-схеми для самостійної роботи з підручником та додатковою літературою, словник основних термінів і понять, перелік основних подій.

Проте не завжди інформації, наведеної в підручнику, достатньо для того, щоб підготуватися до уроків, зокрема до практичних занять, які потребують опрацювання додаткових джерел. А можливо, у вас виникне бажання поглибити свої знання та знати більше, ніж написано в підручнику. Із цією метою автори створили електронний освітній ресурс, на якому розміщено цікаву додаткову інформацію, фрагменти документів та запитання до них, тести для самоконтролю, які виконуються в режимі онлайн, тощо. Усе це ви знайдете за електронною адресою: interactive.ranok.com.ua.

Посилання на електронні матеріали розташовано на сторінках підручника спеціальною позначкою.

Також у підручнику вам зустрічатимуться символи, що позначають окремі рубрики, кожна з яких має своє призначення.

Документи розповідають — тут наведені фрагменти історичних джерел та запитання до них.

Постать в історії — під такою рубрикою вміщено інформацію про видатних історичних діячів, яка допоможе вам зрозуміти їхній внесок в історію.

Цікаві факти — у цій рубриці ви знайдете чимало цікавих відомостей, пов’язаних зі змістом параграфа.

Висновки — ця рубрика завершує параграф і містить стислий виклад провідних думок, розкритих у його тексті.

Запитання та завдання

Ця рубрика містить запитання й завдання до параграфів, що поділяються на чотири групи.

Перевірте, як ви запам’ятали — наведені тут запитання дозволять вам здійснити самоперевірку й переконатися, чи добре ви запам’ятали матеріал підручника.

Подумайте й дайте відповідь» — ці запитання спрямовані на осмислення прочитаного.

Виконайте завдання — виконання цих завдань формуватиме ваші навчальні вміння (працювати з картою, складати плани, таблиці тощо).

Творче завдання — тут ви знайдете чимало цікавих завдань, що виконуються з використанням додаткової літератури або ресурсів Інтернету.

§1. Вступ до історії України кінця XVIII — початку XX ст.

1. Який період історії України ви вивчали в минулому році? Назвіть його хронологічні межі. 2. Імена яких видатних діячів вітчизняної історії цієї доби ви пам'ятаєте? У чому полягав їхній внесок в історію України? 3. Які історичні події раннього Нового часу ви вважаєте найважливішими? Чому? 4. Яке суспільство називають аграрно-ремісничим?

«Українське XIX століття». У 9 класі ви продовжите вивчення курсу історії України, розпочатого в попередні роки.

Вивчаючи Нову історію України, ви дізнаєтесь, які події розгорталися на наших землях наприкінці XVIII — на початку XX ст., що в усій Європі стали добою модернізації всіх сфер життя суспільства. Помітні зміни відбувалися в цей час і на українських землях.

Досить поширеною є точка зору, що одним із явищ, характерних для нової епохи, стала поява модерних націй. Важлива роль у цьому процесі, як вважають прихильники такого підходу, належить Великій французькій революції кінця XVIII ст. На їхню думку, саме революція, замінивши звичний раніше заклик «Хай живе король!» на новий — «Хай живе нація!», завершила донаціональну еру і започаткувала нову — еру національного існування.

Для того щоб зрозуміти роль націй як учасниць історичного процесу, необхідно зрозуміти, що ж таке нація. У XIX ст. над цим розмірковували чимало європейських дослідників. Усі вони звертали увагу на те, що поступово нації починають посідати важливе місце в історії. Саме тому XIX століття вони назвали епохою націоналізму.

У XX — на початку XXI ст. вчені значно поглибили розуміння націй. Поширилося уявлення про те, що їх поява є закономірним явищем соціально-економічного та політичного розвитку суспільства, його модернізації.

Модернізація — у суспільстві: широкомасштабний процес, в основі якого лежить запровадження змін і вдосконалень, пов'язаних із необхідністю перетворення всіх сфер життя суспільства відповідно до сучасних вимог.

Періоди історії України

Нова доба нашої історії вмістила багато подій. Проте головною з них, що визначила її історичне обличчя та склала основний зміст «українського XIX століття», як назвав його відомий український історик І. Лисяк-Рудницький, стало національне відродження українців.

З есе французького мислителя XIX ст. Е. Ренана «Що таке нація?»

Нація — це наслідок довготривалої роботи, жертовності й відданості. Спільна справа в минулому і прагнення ще раз разом здійснити велике в сучасному — ось головна умова для того, щоби бути нацією...

Нація — це велика спільність, створена розумінням, усвідомленням жертви, колись принесеної, та готовність до нової жертви. Вона існувала в минулому, вона відновлюється в сучасності реальною дією і розумінням, чітко висловленим прагненням продовжувати життя спільноти, існування нації... це щоденний плебісцит.

1. Як розумів процес появи націй Е. Ренан? 2. Як ви розумієте твердження, що існування націй є «щоденним плебісцитом»? 3. Завдяки чому, на думку автора, нація існувала в минулому й відновлюється в сьогоденні?

Європейські мислителі XIX ст., які запровадили термін «національне відродження», вважали, що нації, які існували раніше й за несприятливих умов занепали, тепер прагнуть відродитися. Однак фактично за своїм змістом цей процес набув форми творення нових націй як суб’єктів модерної європейської історії. Національне відродження слов’янських народів долало кілька стадій, що визначаються вченими як фольклорно-етнографічна (вивчення дослідниками-ентузіастами історії, звичаїв та мови свого народу), культурницько-літературна (відродження мови, створення нею літературних творів, поширення національної свідомості серед широких верств населення) та політична (виникнення політичних організацій, які розгортають боротьбу за незалежність своєї нації).

Нація — стійка історична спільність людей, що характеризується специфічними етнічними рисами, зумовленими особливостями економічного й культурного розвитку, спільною територією, мовою, побутом, звичаями, а також відображенням цих чинників у суспільній свідомості та рисах характеру.

Націоналізм — система ідей і політика в національному питанні, основою яких є визнання першості національного чинника в суспільному розвитку.

Національне відродження — процеси, пов'язані з пробудженням національної свідомості бездержавних народів.

Національна свідомість — усвідомлення окремими людьми своєї належності до певного колективного цілого, наявність волі до його підтримки, віри у спільну долю з ним, відчуття солідарності зі «своїми» тощо.

Процеси українського національного відродження в модерну добу в цілому відповідають цій схемі. Шлях, який подолали українці протягом цього часу, перебуваючи під владою Російської та Австрійської імперій, був тяжким і складним. Однак наш народ пройшов його гідно: не втратив своєї мови, культури та історії, заклав підвалини індустріального суспільства, довів своє право на місце в спільноті новоєвропейських націй. З основними подіями, які відбувалися на українських землях протягом цього часу, ви ознайомитеся в цьому підручнику.

Як характеризує поняття «нація» найавторитетніший із сучасних англомовних тлумачних словників — вебстерівський

[Нація]... будь-яка група людей, що мають спільні інститути та звичаї, почуття однорідності та спільного інтересу. Більшість націй сформовані з конгломератів (великих об'єднань — Авт.) племен, або народів спільного етнічного походження, або ж різних етнічних груп, змішаних в одне ціле тривалою взаємодією. Найхарактернішими ознаками [нації] зазвичай вважаються єдина спільна мова або близькі діалекти, спільна релігія, традиції, історія, спільне розуміння правди і кривди та більш-менш компактне територіальне розташування. Проте одного чи декількох із цих елементів може бракувати, що не заважає групі залишатися спільнотою інтересів та не заперечувати прагнення жити разом і претендувати на ім'я нації.

1. Як характеризується нація? 2. Які ознаки нації визначені як найхарактерніші? Чи поділяєте ви цю думку? Обґрунтуйте свою точку зору. 3. Порівняйте наведене розуміння нації з тим, що існувало в XIX ст., і сучасним його тлумаченням українськими істориками.

Україна в умовах модернізації європейської цивілізації. У другій половині XVIII ст., як вам уже відомо з минулого року, у Центральній та Східній Європі відбулися значні територіальні зміни. Для українських земель їх наслідком стало те, що вони в основному опинилися у складі Російської та Австрійської імперій. Особливості розвитку цих держав у XIX ст. мали великий вплив на тогочасний розвиток українських земель.

Модернізація для європейських країн XIX ст. стала часом докорінних перетворень, побудованих на розвитку науки й технологій та пов’язаних із цим змінах в усіх сферах життя людей. На її основі формувалося індустріальне суспільство, де провідне місце посідала машинна індустрія, визначаючи його економічне процвітання, військову силу та міжнародний авторитет.

Індустріальне суспільство — суспільство, у якому завершено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи й провідного сектору економіки) та відповідних соціально-політичних структур.

Міграція — переміщення людей, пов'язане зі зміною постійного місця проживання.

Еміграція — вимушене або добровільне переселення людей до інших країн з економічних, політичних або релігійних причин.

Імміграція — в'їзд іноземців до країни на тривале або постійне проживання.

Ринкові відносини — відносини, що виникають між товаровиробниками й покупцями з приводу купівлі-продажу, органічний зв'язок між виробництвом і споживанням.

Однією з ознак становлення індустріального суспільства в країнах Європи стала урбанізація — зосередження населення та економічного життя у великих містах. Іншою ознакою нової епохи стало розгортання міграційних процесів у формі еміграцій та імміграцій.

Становлення індустріального суспільства й пов’язані з ним зміни у структурі населення сприяли розвитку сільського господарства. На селі з’явилися парові жниварки, молотарки, косарки тощо. Унаслідок цього протягом XIX ст. кількість населення, зайнятого в сільському господарстві, зменшувалася. Розвиток сільського господарства був пов’язаний із поширенням ринкових відносин та розгортанням промислової революції (перевороту). Сільське господарство забезпечувало нові промислові підприємства робочою силою і водночас було ринком збуту промислової продукції.

Промислова революція розгорталася в Європі в напрямку із заходу на схід. На межі 30—40-х рр. XIX ст. вона досягла Російської та Австрійської імперій, до складу яких входили українські землі. Головним наслідком промислової революції стала заміна аграрно-ремісничого суспільства на індустріальне.

У модерну добу традиційні стани поступилися місцем новим соціальним верствам. Важливу роль у розвитку суспільства стали відігравати «ділові люди» (підприємці), чиновники та інтелігенція. Найчастіше вони мали добру освіту, працювали та були основою стабільності суспільства. Важливим чинником, що впливав на суспільний розвиток, стали промислові робітники, умови життя більшості яких спочатку були дуже тяжкими.

Для ідейних пошуків початку XIX ст. була характерна потужна хвиля нових теорій, поглядів і рухів, значною мірою пов’язаних із намаганнями зрозуміти й засвоїти уроки Великої французької революції кінця XVIII ст. Розчарування в ідеалах Просвітництва спричинило появу нових ідейно-політичних течій:

лібералізму — об’єднував прихильників парламентського устрою, для яких першочерговим було питання економічних, громадянських і політичних прав та свобод людини;

консерватизму — відображав погляди тих, хто виступав за збереження традиційних цінностей, заперечував необхідність рішучих змін у суспільстві, схиляючись до поступових перетворень;

радикалізму — об’єднував прихильників проведення рішучих змін у суспільстві, його радикальної та негайної перебудови.

Одночасно з ними сформувався націоналізм, що об’єднував тих, хто вважав його головним чинником суспільного розвитку нації. Він, на думку деяких дослідників, став однією з найвпливовіших ідеологій у подальшій історії людства. Нація, як стверджували прибічники націоналізму, є однією з найбільших цінностей, що повинна бути вільною й жити власним політичним життям, маючи автономію чи незалежну державу. Право на це є одним із природних невід’ємних прав людини. Саме націоналізм був в основі тогочасних національно-визвольних рухів, інколи поєднуючись із радикалізмом.

Національне пробудження бездержавних народів, пов’язане з поширенням ідей націоналізму, стало невід’ємною складовою європейського суспільно-політичного життя XIX ст. Особливо багато національних рухів у цей час виникло в Центрально-Східній Європі, народи якої перебували під владою Австрійської, Османської та Російської імперій. Національне відродження стало тут реакцією на політику імперського поневолення та ігнорування національних прав народів. Одним із європейських національних рухів бездержавних народів став і український.

Усі зазначені явища й процеси, що охопили європейські країни в XIX ст., знайшли відображення в розвитку українських земель.

Висновки. У 9 класі ви завершите вивчення Нової історії України, ознайомившись із подіями, що відбувалися на її землях наприкінці XVIII — на початку XX ст. Головним змістом «українського XIX століття» у суспільно-політичній сфері стало національне відродження українців.

Модернізація, що в XIX ст. охопила Європу, спричинила значні зміни в розвитку народів, які її населяли, зокрема українців.

Запитання та завдання

1. Якими є хронологічні межі Нової історії? 2. Який етап Нової історії України вивчається в 9 класі? 3. Що таке національне відродження? 4. Що таке індустріальне суспільство? 5. Якими є дві форми міграційних процесів? 6. Що таке ринкові відносини?

7. Чому, на вашу думку, національне відродження українців вважають основним змістом «українського XIX століття»? 8. Які зміни відбувалися під час модернізації, що охопила Європу в XIX ст.?

9. Покажіть на карті територіальні зміни, пов'язані з державною належністю українських земель, які відбулися наприкінці XVIII ст. Порівняйте межі розселення українців наприкінці XVIII ст. та сучасні кордони України. 10. Об'єднайтеся у малі групи й сформулюйте якомога більше підстав, для чого необхідно вивчати історію України. Обміняйтесь думками між групами та складіть загальний перелік.

11. Чому, на вашу думку, саме зараз варто замислитися над тим, для чого ми вивчаємо історію? 12. Український історик Іван Крип'якевич писав: «Сила України полягає в тому, що вона постійно підтримувала зв'язки із Західною Європою і звідти переймала всі живі культурні течії. Для Європи її значення полягало в тому, що Україна творила висунутий найбільше на схід бастіон європейської культури». Поясніть, як ви розумієте цю думку.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка