Історія України. Рівень стандарту. 11 клас. Гісем

§ 3. Внутрішньополітична та економічна ситуація в УРСР

• 1. Що таке відбудова? У яких країнах світу, коли і як вона здійснювалася? 2. За курсом економічної та соціальної географії України пригадайте, яким було економічне районування УРСР у середині XX ст. 3. Коли в першій половині XX ст. в Україні стався масовий штучний голод? Укажіть його причини, особливості й наслідки. 4. Назвіть характерні риси життя й побуту населення УРСР у 1930-х рр.

1. Умови, у яких розпочалася відбудова. Після відновлення радянського тоталітарного режиму, влада розпочала відбудову господарства. Унаслідок ведення на її території бойових дій Україна зазнала величезних руйнувань. Загальні збитки, завдані господарству УРСР, були в 5 разів більші за суму, витрачену Україною на нове будівництво в 1920—1941 рр. Досить важким було становище в сільському господарстві, яке в 1945 р. дало лише третину довоєнного річного врожаю.

Значними були й демографічні втрати. Як наслідок різко скоротився обсяг трудових ресурсів. Катастрофічно погіршилися побутові умови населення: близько 10 млн осіб залишилися без житла. За часів панування радянського тоталітарного режиму відбудова здійснювалася за рахунок населення, тиску влади на населення й зменшення видатків на його потреби.

До кінця 1945 р. було відновлено 44 % довоєнних потужностей машинобудівної і 30 % легкої промисловості, уведено в дію 123 великі та 506 дрібних шахт Донбасу. Частково було відбудовано житловий фонд, розпочали роботу більшість шкіл, вищих навчальних закладів, медичних установ.

Однією з визначальних рис політичного життя України в цей період стало зміцнення впливу Комуністичної партії. Партійний апарат постійно посилював тотальний контроль над усіма сферами життя суспільства.

Відбудова — відновлення зруйнованого господарства.

Відновлювалася діяльність органів радянської влади. У лютому 1947 р. було проведено вибори до Верховної Ради, у грудні 1947 р. — до місцевих Рад. У той самий час було ліквідовано органи управління, які діяли у воєнний час. Було реорганізовано систему управління промисловістю й сільським господарством. У 1946 р. Раду Народних Комісарів було перейменовано на Раду Міністрів УРСР. На підприємствах та в установах відновили восьмигодинний робочий день, відпустки, скасували понаднормову неоплачувану працю. Скорочувалися витрати на оборону. Країна переходила до мирної праці.

Відбудовчі процеси ускладнювалися репресивними кампаніями радянської влади, ініційованими силовими структурами і керівництвом СРСР, здійснюваними відповідними структурами в УРСР.

У післявоєнний період у СРСР репресій зазнали військові, яких звинувачували у зловживанні владою, її перевищенні або бездіяльності, неналежному виконанні своїх обов’язків.

Раніше звільнених осіб, які вже відбули покарання, як осіб «небезпечних своїми антирадянськими зв’язками і ворожою діяльністю» відправляли в заслання. За офіційними даними, у СРСР у цей період у засланні опинилися понад 52 тис. осіб.

У 1952 р. велику групу «інженерів-шкідників» металургійного комбінату в м. Сталіно, більшість яких становили євреї, заарештували й за вироком суду розстріляли. (У наступних параграфах ви дізнаєтеся про репресії в західних областях УРСР та проти діячів культури.)

2. Українці в повстаннях у таборах ГУТАБу. У післявоєнний період кількість політичних в’язнів-українців, більшість із яких становили представники національно-визвольного руху, у таборах ГУТАБу, за підрахунками дослідників, зросла у 2,4 разу й досягла 20 % усіх ув’язнених. В’язні-українці зробили вагомий внесок у боротьбу в радянських концтаборах для противників влади.

За даними українських дослідників, у 1946—1956 рр. у таборах ГУТАБу відбулося 47 повстань, у яких українці взяли найактивнішу участь. Крім вимог полегшити режим утримання, повстанці висували політичні вимоги: перегляд справ в’язнів, звільнення невинно засуджених, припинення репресій і ліквідація системи концтаборів для політв’язнів.

У вересні 1949 — лютому 1950 р. в таборі № 1 на Інті діяв підпільний комітет із підготовки повстання. Його більшість складали в’язні-українці. У лютому 1950 р. через зраду провокатора підготовка повстання припинилася. Українські підпільні повстанські структури існували в «Озерлагу» (м. Тайшет) та «Речлагу» (м. Воркута). Підготовлені українцями-в’язнями повстання відбулися в містах Печора (1948 р.), Салехард (1950 р.) та Екібастуз (1951 р.). Ці та інші повстання закінчилися поразками, але вони відіграли важливу роль у наближенні кінця системи ГУТАБу.

ГУТАБ (рос. ГУЛАГ) — Головне управління виправно-трудових таборів, трудових поселень і місць утримання, що існувало в СРСР у 1934—1956 рр.

3. Відбудова та її особливості в Україні. Відбудовчі процеси в УРСР розпочалися одразу після того, як на її території було відновлено радянську владу після завершення бойових дій. Проте ситуацію суттєво ускладнювало те, що з евакуації на схід СРСР повернулося лише 15 % підприємств. Жодного відшкодування за втрачене майно республіка не отримала.

Відповідно до засад функціонування радянської командно-адміністративної економіки для здійснення відбудови в СРСР прийняли п’ятирічний план на 1946—1950 рр. Він передбачав продовження політики індустріалізації, започаткованої наприкінці 1920-х рр., причому на перше місце висувалося задоволення військових потреб СРСР.

Відбудова в Україні мала такі особливості:

  • масштаби відбудовчих робіт були більшими, ніж у будь-якій країні Європи;
  • республіці доводилося розраховувати лише на власні сили та ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу. «Холодна війна» унеможливила використання фінансової та технічної допомоги країн Заходу, перш за все США;
  • під час відбудови основна увага приділялася розвитку важкої промисловості та енергетики (80 % капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на сільське господарство виділяли лише 7 % капіталовкладень);
  • економіку України відбудовували й розбудовували не як самостійний і самодостатній комплекс, а як частину загальносоюзної економічної системи. Крім того, унаслідок розвитку нових промислових центрів СРСР за Уралом та в Казахстані частка України в 1945 р. в загальносоюзному виробництві знизилася порівняно з довоєнним періодом із 18 до 7 %;

Жінки на відбудові Дніпрогесу. Запоріжжя. 1947 р.

Яку інформацію про роль жіноцтва у відбудовчих процесах у республіці можна отримати за ілюстрацією?

  • повсюдно була запроваджена адміністративно-командна система. Саме її жорсткі умови давали змогу мобілізувати й зосередити значні матеріальні та людські ресурси для відбудови господарства;
  • надзвичайно важливу роль відводили ідеологічному заохоченню праці, що знаходило свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах — соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів;
  • відбудова ускладнювалася масовим штучним голодом 1946—1947 рр.;
  • гостро відчувалася нестача робочої сили, особливо кваліфікованої, сучасного обладнання і технологій. Скорочення кваліфікованої робочої сили намагалися подолати, залучаючи до важкої фізичної праці жінок та підлітків. У 1947 р. лише у вугільній і металургійній промисловості жінки становили 35 % від усіх працюючих.

Відбудова господарства УРСР, як і СРСР загалом, передбачала відновлення притаманної радянській моделі розвитку командно-адміністративної економіки, яка рухалася екстенсивним шляхом розвитку. При цьому відновлювалися довоєнні потужності, модернізація яких майже не відбувалася.

Результати відбудови були неоднозначними. З одного боку, було відновлено промисловість України. Її обсяг у 1946—1950 рр. збільшився в 4,4 разу і перевищив рівень 1940 р. на 15 % (проте обсяг виробництва легкої промисловості в 1950 р. зменшився порівняно з довоєнним на 20 %). З іншого боку, ціна відбудови через жорсткі методи її проведення була дуже високою.

Особливо тяжким залишалося становище селян. Вони отримували мізерну заробітну плату, не мали паспортів, а відповідно, і можливості вільно пересуватися; їм доводилося сплачувати великі податки за присадибні ділянки. Для інтенсифікації праці колгоспників сталінське керівництво застосовувало примусові та репресивні методи. Так, 21 лютого 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла указ «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя». За цим указом було репресовано 12 тис. колгоспників.

Командно-адміністративна економіка — система управління економікою країни, за якої вирішальна роль належить командно-адміністративним методам, а влада зосереджується в руках вищого бюрократичного апарату.

Екстенсивний шлях розвитку — спосіб збільшення обсягів виробництва завдяки кількісному приросту всіх елементів продуктивних сил за незмінного рівня технічної основи виробництв.

Модернізація — оновлення, узгодження чогось із сучасними вимогами з метою досягнення нового якісного стану.

Ситуацію в сільському господарстві ускладнювали занедбаність земель за роки війни і відсутність придатних для роботи тракторів, комбайнів, автомобілів і навіть найпростіших землеробських знарядь, тягла. У плуг доводилося впрягати корів, а подекуди впрягалися й самі жінки-колгоспниці, ставши основною силою післявоєнного села.

Однак, незважаючи на ці заходи та надзвичайні зусилля селянства, у сільському господарстві до кінця п’ятирічки так і не вдалося досягти показників довоєнного розвитку. Так, у 1950 р. валовий збір зернових становив лише 85 % довоєнного рівня.

4. Масовий штучний голод 1946—1947 рр., його причини, масштаби й наслідки. У післявоєнний час у сільському господарстві склалося вкрай несприятливе становище. За роки війни скоротилися посівні площі, зменшилося поголів’я худоби, не вистачало техніки та робочих рук. Для подолання цих труднощів необхідні були докорінні зміни в державній політиці щодо сільського господарства. Однак сталінське керівництво не планувало проводити якісь зміни, село залишалося одним із головних джерел для відбудови промисловості. Під тиском центрального керівництва уряд УРСР та Комуністична партія (більшовиків) України (КП(б)У, із 1952 р. — КПУ) планували в 1946 р. у форсованому порядку збільшити посівні площі, урожайність і хлібозаготівлю.

Навесні-влітку 1946 р. 16 областей України уразила посуха. Озимі та ярові посіви загинули. Урожайність зернових склала 2—3 ц/га (для порівняння: у 1940 р. вона становила 14,6 ц/га, у 1944 р. — 10,8 ц/га). Посуха загострила проблему кормів для худоби, почався її падіж. Було дозволено здавати худобу на забій понад планові норми. Це призвело до того, що в деяких областях план здачі м’яса було перевиконано вдвічі. У результаті тваринництво республіки зазнало величезних збитків, компенсовувати які доводилося довго і важко. Керівники деяких областей наполегливо зверталися до уряду з проханням зменшити планові завдання хлібозаготівлі, які в липні 1946 р. були збільшені з 340 до 360 млн пудів. Відповіддю на звернення про допомогу стали репресивні заходи. У сільські райони виїхали представники вищих органів республіки, областей, суду, прокуратури. Тільки за перший квартал 1947 р. до судової відповідальності притягли 1,5 тис. голів колгоспів; 6 тис. комуністів отримали дисциплінарні стягнення за невиконання вказівок партії.

Селяни почали тікати від голодної смерті в більш благополучні райони (наприклад, до Західної України), у міста. Щоб уникнути знелюднення села, каральні органи відшуковували й повертали їх. Проте, незважаючи на крайні заходи, зерна вдалося зібрати лише 60 % від плану хлібозаготівлі, хоча вилучено було навіть насіннєвий фонд. Разом із цим у 1946—1947 рр. СРСР експортував до країн Центрально-Східної та Західної Європи 2,5 млн т зерна.

Голод 1946—1947 рр. — масовий штучний голод, організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР; масова загибель людей від голоду на території УРСР, спричинена зумисними діями сталінської влади.

В Україні почався голод. Опинившись перед загрозою катастрофи, керівництво УРСР на чолі з М. Хрущовим намагалося зменшити її масштаби за рахунок ресурсів західних областей. Сподіваючись на допомогу центрального керівництва, М. Хрущов звернувся до Й. Сталіна. Проте останній заявив: «Ти м’якотілий! Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони хочуть, щоб ми витратили наші державні запаси».

У березні 1947 р. «м’якотілого» М. Хрущова на посаді першого секретаря ЦК КП(б)У змінив «твердий» Л. Каганович. Проте для проведення посівної кампанії все ж таки було видано позику в 35 млн пудів насіння. Головним винуватцем третього масового штучного голоду в Україні було сталінське керівництво, яке нехтувало долею мільйонів українців заради союзних інтересів.

За неповними даними, від масового штучного голоду в 1946—1947 рр. у містах і селах УРСР померло понад 1 млн осіб. Це були люди різних національностей — українці, росіяни, євреї, болгари, гагаузи та інші. Представники сучасної української експертної спільноти з питань Голодомору наголошують, що «переважна кількість вбитих голодом — українці й перш за все селяни!». Значна частка українців у складі тогочасного населення республіки пояснює цю думку.

В Україні з 1998 р. встановлено День пам'яті жертв Голодомору, який відзначають щороку в четверту суботу листопада.

5. Зміни в демографічній ситуації. Рівень життя та побут населення. На демографічну ситуацію в Україні впливали такі чинники, як втрати у війні, міграція населення, входження до складу УРСР західноукраїнських земель, масовий штучний голод 1946—1947 рр., відбудова господарства.

За роки війни понад 3 млн громадян республіки загинуло на фронтах (майже кожен другий призваний до лав армії) і близько 5 млн осіб — у зоні окупації. До демографічних втрат дослідники також зараховують 2,4 млн ненародженими через війну. До цього варто додати вивезених на примусові роботи понад 2,5 млн осіб, із яких близько половини через різні причини не повернулися.

Завершення бойових дій дало поштовх значним міграційним процесам. Близько 2,2 млн осіб, що були демобілізовані з лав Радянської армії, стали до мирної праці. Поверталися до рідних домівок ті, кого було вивезено під час евакуації на схід, хто перебував на примусових роботах або в полоні за межами України. Також до України прибули спеціалісти й партійні діячі з інших республік СРСР для здійснення відбудови господарства і радянізації західних областей. На демографічній ситуації в Україні позначилися депортація населення, репресії (виселення кримських татар, німців, поляків, угорців та інших). Значний вплив на демографічні процеси мали відбудова та подальший розвиток промисловості, які прискорили процес урбанізації й призвели до скорочення кількості сільських жителів. Унаслідок демографічних змін, що відбулися в 1940-х рр., населення республіки в 1951 р. становило 37,2 млн осіб, що на 4,1 млн менше, ніж у довоєнному 1940 р. Значно змінився й етнічний склад населення УРСР. Зменшилася кількість єврейської, польської, німецької та інших національних меншин, натомість збільшилася частка російської.

Війна й післявоєнна розруха спричинили катастрофічне падіння рівня життя населення. Не вистачало продовольства й найнеобхідніших речей. Гостро постали проблеми житла, безпритульних дітей, злочинності тощо. Проте на їх вирішення за планом четвертої п’ятирічки виділялися незначні ресурси.

У грудні 1947 р. уряд прийняв постанову про скасування карток на продовольчі й промислові товари та перехід до продажу цих товарів у відкритій торгівлі за єдиними державними роздрібними цінами. Разом зі скасуванням карткової системи було проведено грошову реформу, що мала на меті впорядкувати фінансову систему.

Проведені реформи мали неоднозначні наслідки. З одного боку, скасування карткової системи свідчило про певну стабілізацію економіки. Однак з іншого — після 1947 р. заробітна плата більшої частини населення, що зросла лише в 1,5 разу порівняно з довоєнним рівнем, суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі перевищували довоєнний рівень. Спостерігалася така ситуація: полиці магазинів були наповнені продуктами, але особливого попиту на ці товари не було.

Не змогла суттєво поліпшити життєвий рівень населення й грошова реформа. Обсяг грошової маси, що перебувала в обігу, почав відповідати потребам господарства, але водночас було вилучено гроші в тих, хто заощадив певні суми. За вкладами в ощадних касах у розмірі до 3 тис. руб. обмін грошових знаків здійснювався у співвідношенні 1:1, за вкладами від 3 до 10 тис. руб. заощадження зменшувалися на третину, а понад 10 тис. руб. — на дві третини.

Особливо боляче реформа вдарила по селянству, яке знову було ошукане державою. В умовах відсутності установ Ощадного банку на селі обмін готівкових грошей, що населення зберігало вдома, здійснювався у співвідношенні 1:10. Таким чином, відбудова не сприяла зростанню життєвого рівня населення й відклала вирішення соціальних проблем на наступні десятиліття.

Висновки. Хоча у війні Україна й зазнала значних збитків (зруйнована економіка, значні людські втрати), завдяки героїчній і наполегливій праці населення за короткий час було відновлено промисловий потенціал республіки.

  • Під час відбудови радянське керівництво, традиційно проголошуючи демагогічні гасла турботи про трудящих, вважало потреби людини другорядними порівняно з інтересами держави.
  • Величезною трагедією населення республіки став масовий штучний голод 1946—1947 рр., який був фактично злочином радянської влади проти населення республіки.

Запитання і завдання

  • 1. Назвіть суму прямих збитків, завданих війною економіці УРСР. 2. Коли в республіці ліквідували органи управління, що діяли у воєнний час? 3. Яку економіку називають тоталітарною? 4. Що таке екстенсивний шлях розвитку економіки? 5. Хто очолював керівництво УРСР у час, коли розпочався масовий штучний голод 1946—1947 рр.? 6. Якою була кількість жертв масового штучного голоду 1946—1947 рр.?
  • 7. Які зміни відбувалися в УРСР під час переходу до мирного будівництва? 8. Охарактеризуйте відбудову господарства в УРСР. 9. На підставі чого можна зробити висновок, що масовий штучний голод 1946—1947 рр. був злочином радянської влади проти населення республіки? Обґрунтуйте свою відповідь. 10. Визначте зміни, що відбулися в цей період у демографічній ситуації, рівні життя та побуті населення республіки.
  • 11. Знайдіть за картою атласу регіони, які найбільше постраждали від масового штучного голоду 1946—1947 рр. 12. Складіть порівняльну таблицю «Терори голодом в Україні».

Дата

Причини

Особливості

Наслідки

1921—1923 рр.

1932—1933 рр.

1946—1947 рр.

  • 13. Обговоріть у малих групах. Якими були прояви відновлення тоталітарної економіки під час відбудови господарства України?
  • 14. Підготуйте самостійно повідомлення (презентацію) на тему «Масовий штучний голод 1946—1947 рр. у нашому краї».