Вступ до історії. 5 клас. Гісем - Нова програма

§ 5. Походження назв народів і географічних об'єктів. Історико-етнографічні регіони України

ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

• які науки допомагають історикам вивчати походження назв держав, територій, міст, сіл, народів тощо

• які історико-етнографічні регіони існують у сучасній Україні

1. Походження назв народів на території України. Вивчаючи минуле, ми зустрічаємося з великою кількістю назв: держав, територій, міст, сіл, народів тощо. Кожна з них має своє походження. Розібратися з назвами історикам допомагають науки етноніміка та топоніміка. Етноніміка вивчає походження назв народів, а топоніміка — походження назв географічних місцевостей, або топонімів (у перекладі — «місць»). Назви народів можуть розповісти багато цікавого про їхніх носіїв. Зокрема, у давнину причорноморські степи заселяли кіммерійці. Це перший народ півдня сучасної України, відомий під власного назвою. Згадки про кіммерійців можна знайти в багатьох творах істориків, письменників і поетів давніх часів. Серед сучасних дослідників існує думка, що назва «кіммерійці» походить від фінікійського слова «камер» — «темний». Імовірно, представники цього народу були смаглявими й мали темне волосся.

Після кіммерійців у причорноморські степи, за повідомленнями давньогрецького історика Геродота, переселилися скіфи. Він розповів і легенди про походження цього народу. За однією з них, першим жителем Скіфії був син давньогрецького бога Зевса і доньки Борисфена (річка Дніпро) Таргітай. Він мав трьох синів, яких звали Ліпоксай («Цар-гора»), Арпоксай («Цар-вода») та Колоксай («Цар-сонце»). Одного разу з неба на землю впали три золоті речі — плуг із ярмом, двогостра сокира та чаша. Коли їх спробував узяти Ліпоксай — речі запалали вогнем. Так само сталося із середнім братом. Лише Колоксай зміг оволодіти цими священними предметами. Після цього старші брати визнали владу молодшого та віддали йому царство. Від кожного із цих трьох братів вели родовід скіфські племена, що становили один народ.

За переказами, місто Львів виникло близько 1241 р. Його заснував галицький князь Данило Романович і дав йому ім'я свого старшого сина Лева. Існує також думка про те, що місто побудував сам Лев Данилович.

Сучасний вигляд історичного центру Львова.

Розгляньте малюнок. Що у вигляді міста вказує на його давнє походження?

Походження назви міста Чернігова досі остаточно не з'ясували. Один із переказів пов'язує її виникнення з князем Чорним, який правив у цій місцевості в VII ст. Інша легенда розповідає про княгиню Чорну, яка кинулася з терема й розбилася, щоб не потрапити до рук загарбників. Ще згадують, ніби Чернігів називався колись Сернігів — від тварини серна, яких тоді було багато в навколишніх лісах.

За іншою легендою, прабатьками скіфів були античний герой Геракл і дівчина-змія, яку він зустрів у заплавах Нижнього Дніпра. Вона народила йому трьох синів. Якось діва-змія спитала Геракла, що робити із синами, коли вони підростуть. Він відповів, що той, хто зможе натягти тятиву його лука й підперезатися його поясом із підвішеною до нього золотою чашею, залишиться господарем на цій землі. Інші ж мають іти на чужину. Це зумів зробити молодший син на ім’я Скіф, від якого, за легендою, і походив народ скіфи.

Наступними володарями причорноморських степів були сармати. Вважається, що назва цього войовничого народу походить від іранського слова «саромат» — «оперезаний мечем». За легендами, серед сарматів було плем’я амазонок.

Розгляньте малюнок. Складіть розповідь про місто Чернігів на основі реконструкції.

Реконструкція давнього Чернігова.

Історико-етнографічні регіони України.

Знайдіть на карті регіон, у якому ви живете (у якому народилися).

Чимало версій має і походження назви слов’ян — племен предків сучасних українців. Батьківщиною цього народу були землі між річками Дніпро й Вісла. Дослідники пов’язують назву слов’ян із певними топонімами: Славутич (Дніпро), Случ та інші. Часто походження самоназви слов’ян пов’язують зі «словом». Так, «слов’яни» — люди, що говорять «словами» (тобто по-нашому).

2. Історико-етнографічні регіони України. В Україні історично склалося 15 історико-етнографічних регіонів: Середня Наддніпрянщина, яка поділяється на Правобережну та Лівобережну, Полісся, Волинь, Поділля, Галичина, Підкарпатська Русь (Підкарпатська Україна, або Закарпаття), Буковина, Покуття, Південна Бессарабія, Таврія, Крим, Запорозька Січ (Запорожжя), Донщина (або Донеччина), Слобожанщина та Сіверщина. Також за межами сучасної України в сусідніх державах існують регіони, заселені переважно українцями.

Досліджуючи походження цих топонімів, історики з’ясовують, із якими обставинами пов’язане їх виникнення.

Цікавими є також версії про походження назв українських річок. Так, Буг у давніх слов'ян означав «течія». Дністер походить від скіфського «дуї істрос» — «річка швидка». Дніпро, який скіфи називали Данапріс, пов'язують із їхнім «дана апара» — «водяна глибочінь».

1) Яку інформацію, на вашу думку, можна дізнатися з вивчення наведених назв?

2) Зробіть висновок: як топоніміка допомагає у вивченні історії?

Історико-етнографічний регіон — етнотериторіальне утворення в межах усього етносу, що за історичною долею та етнічним образом населення є самобутнім.

Його назви зафіксовані в історичних документах, символіці краю та історичній пам'яті народу. Це — основна одиниця в системі районування, оскільки пов'язана з давнім етнічним корінням, ґрунтуючись зазвичай на племінній основі. Історико-етнографічні особливості регіону обумовлені й певного своєрідністю природних умов.

Так, назва Галичина походить від міста Галич, про яке вперше згадується в 1113 р. Походження цієї назви одні пов’язують зі слов’янським племенем галичів, а інші — із невеликим чорним птахом галкою. Назва Закарпаття підказує нам, що цей регіон розташований за Карпатськими горами. Слово Буковина спочатку означало «буковий ліс». Наприкінці XV ст. так стали називати вкрите буковими лісами правобережжя річки Прут. Походження назви Волинь пов’язують із давньослов’янським топонімом, що означає «горбиста місцевість». Спочатку, на думку прихильників такого тлумачення, Волинню називали місто, розташоване на пагорбах, а пізніше — весь цей край. Назва Поділля походить від місцевого слова дол (діл) — пониззя, рівнина між горами, адже поруч починається Прикарпаття. Ця назва регіону відома з XIV ст.

Цікавим є походження назви Таврія. У давнину гірську частину Кримського півострова заселяли племена таврів. Коли в XIII ст. ці землі захопили ординці, то півострів за назвою їхньої столиці почали називати Крим. Таврією Кримський півострів та сусідні землі стали в XIX ст. після того, як вони опинилися у складі Російської імперії.

Лісистий характер місцевості спричинив виникнення назви Полісся. Назва Слобожанщина має історичне походження. Поселення, які були засновані на території цього краю в XVII ст., називали «слободами». їхніх жителів звільняли (робили «свободними») від сплати податків, щоб заохотити селитися на цих землях.

Герб Галицького князівства.

Назви кількох регіонів пов'язані з річками України. За порогами Дніпра розташоване Запорожжя, а в його середній течії на правому й лівому берегах річки в напрямку її течії — Середнє Подніпров'я з поділом на Правобережжя та Лівобережжя. Від назв річок Дон, Сіверський Донець походять назви Донщина, Донеччина.

Запитання та завдання

1. Що таке етноніміка?

2. Який перший народ, що жив на території сучасної України, відомий під власною назвою?

3. Наведіть приклади топонімів.

4. Коли було засноване місто Львів?

5. Які історико-етнографічні регіони належать до Західної України?

6. Як у назвах народів відображаються події минулого?

7. Про що можуть розповісти дослідникам географічні назви?

8. Розкажіть про історико-етнографічний поділ України.

9. Чи можна стверджувати, що етноніми й топоніми є багатством кожного народу і їх необхідно знати та досліджувати? Поясніть свою думку.

10. За допомогою карти (с. 30) визначте, які заняття переважають серед населення зазначених історико-етнографічних регіонів.