Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Гісем - Нова програма

Розділ IV

Демократичне суспільство та його цінності

Демократія — найгірша форма правління, якщо не враховувати всіх інших.

Вінстон Черчилль

Справжнє гасло справжньої демократії не «Нехай це зробить уряд», а «Дайте нам зробити це самостійно».

Двайт Ейзенхауер

Будь-яка жінка, яка розуміє, як вести господарство, наблизиться до розуміння того, як керувати країною.

Маргарет Тетчер

Краще регулярно ходити на вибори, ніж одного разу потрапити на барикади.

Едуард Севрус

Демократія потребує підтримки, і найкращою для неї буде підтримка з боку інших демократій.

Беназір Бхутто

ПРИГАДАЙТЕ

1. Де і коли виникла демократія?

2. Що привабливого в демократичній формі організації влади?

ТЕМА 1. ДЕМОКРАТИЧНА ДЕРЖАВА

1. Поняття, форми та принципи демократії

Із-поміж ключових цінностей людської цивілізації XXI ст. чільне місце посідає демократія. Саме прихильність до неї надихала й надихає мільйони людей до дії. Термін «демократія» (буквально — влада народу) походить від давньогрецького словосполучення, що позначало державний лад, за якого вирішальна роль у прийнятті рішень із найважливіших питань належала народним зборам за допомогою голосування. Уперше слово «демократія» пролунало з вуст афінського стратега Перикла, який жив у V ст. до н. е.

У сучасному розумінні демократія була винайдена і сформована на Заході, хоча ніколи не була суто західним явищем. На думку південноафриканського вченого О. Сакса, «демократія народжується і вмирає на всіх широтах, тому немає сенсу визначати її точні географічні координати». Упродовж XX ст. демократія поширилася на всій планеті. Поряд із тим розвиток людства має чимало прикладів уразливості демократичних надбань і їхньої беззахисності перед тиском авторитаризму. Тому доцільно звернутися до з’ясування сутнісних засад демократії, її форм, принципів, ідеалів і цінностей.

Поняття «демократія» використовують у різних значеннях. У науковому розумінні — це форма організації та функціонування політичної системи, що ґрунтується на визнанні народу джерелом влади, його права брати участь у вирішенні державних справ у поєднанні із широким колом громадянських прав і свобод. У філософському розумінні — це суспільне самоврядування, яке здійснюють рівноправні громадяни через безпосередню участь в обговоренні й вирішенні громадянських справ шляхом вільного вибору (голосування). Демократія виникла й існує як намагання й можливість людей самостійно вирішувати свої справи. Так, президент США А. Лінкольн визначав демократію як «правління народу через посередництво самого народу, для народу».

Відома громадська діячка Е. Рузвельт вважала втілення принципів демократії в політичне й суспільне життя одним із головних здобутків своєї країни.

У сучасному світі основними принципами демократії вважають: народовладдя; рівність індивідів незалежно від соціального становища, походження, статі, національності тощо; свободу особистості, що полягає в її природних і невід’ємних правах. Реалізація цих принципів у політичному житті пов’язана з такими проявами, як принцип поділу влади, право меншості на опозицію, багатопартійність, рівність у виборчих правах, рівноправність громадян тощо.

Плебісцит — опитування громадян, зазвичай із метою визначення належності певної території. У деяких країнах вважають синонімом референдуму (Франція).

Політичні вибори — комплекс заходів, пов'язаних із формуванням керівних органів різного рівня держави в цілому, партій, суспільно-політичних організацій.

Політична партія — добровільна політична організація, що об'єднує людей зі спільними інтересами та ідеалами, діяльність якої спрямована на здобуття політичної влади або участь у її здійсненні.

Опозиція — протидія, опір комусь або чомусь, наприклад перебування в опозиції до політики уряду.

ДОКУМЕНТ

Із виступу афінського стратега Перикла

Наш державний устрій такий, що не наслідує чужих порядків. Навпаки, скоріше ми самі є прикладом для інших, ніж наслідуємо будь-кого. Оскільки нашим містом керує не група людей, а більшість народу, то наш державний устрій зветься демократією. За законами в приватних справах усі мають рівні права. Що ж до державних справ, то на почесні державні посади висувають не внаслідок підтримки будь-якої партії, а за власні здібності. Жодна людина, що може бути корисною державі, не буде позбавлена цієї можливості, якщо вона бідна...

У суспільному житті ми не порушуємо законів... підпорядковуємося владі й законам, особливо встановленим на захист тих, кого ображають, і законам неписаним, порушувати які соромно... Лише ми ви знаємо людину, яка не займається суспільною діяльністю, не шанованим громадянином, а некорисним обивателем. Не всі можуть бути політиками, але всі здатні оцінювати їхні справи. Ми не вважаємо, що відкрите обговорення може завдати шкоди державним справам. Навпаки, ми вважаємо неправильним ухвалювати потрібне рішення без попередньої підготовки за допомогою виступів із промовами «за» і «проти»... Отже, я вважаю, що наше місто — школа для всієї Еллади, і кожен із нас може легко проявити свою особистість у різних життєвих умовах.

1) Як Перикл розумів сутність демократи?

2) Як демократія дозволяла афінянам проявляти свою особистість у різних життєвих умовах?

Політична рівноправність громадян реалізується на основі їхньої участі у двох основних формах демократії:

• представницька демократія — участь громадян у діяльності органів державної влади, прийнятті й реалізації політичних рішень через обраних представників, які на державному рівні представляють їхні інтереси. Сьогодні ця форма демократії є основною та знаходить втілення в парламентаризмі;

• безпосередня (пряма) демократія — пряма, без посередників, можливість громадян впливати на політичні рішення, дії державних органів і посадових осіб. Відбувається у формі місцевих і загальнодержавних обговорень питань державного й суспільного життя, виборів, референдумів.

Референдум — у державному праві прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих або інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань. Залежно від предмета, способу проведення та сфери застосування розрізняють: референдум конституційний (на всенародне голосування виносять проект конституції або конституційні поправки) і законодавчий (предмет референдуму — проект закону), загальнодержавний або місцевий, обов’язковий або факультативний.

Що таке демократія? Назвіть основні принципи демократії.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Українці вже мають досвід проведення референдумів: 1 грудня 1991 р. відбувся Всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України, під час якого 90,32% виборців підтримали суверенний статус нашої держави, а також у 2000 р. щодо питань державного управління. Проте його рішення не були реалізовані. Форму референдуму намагалася використати Росія в гібридній війні проти України у 2014 р.

Які небезпеки може приховувати проведення референдумів?

2. Тендерна демократія

У сучасному світі проблема тендерної демократії посіла вагоме місце в суспільно-політичному житті більшості країн. Гендерна демократія — це система волевиявлення обох статей (жінок і чоловіків) у громадянському суспільстві як рівних у законодавчо закріплених і реально забезпечених правах і можливостях.

Тендерна демократія обґрунтовує й відстоює однакову соціальну цінність жінок і чоловіків (принципи гендерного паритету), що передбачає однаковий обсяг прав, свобод, обов’язків і відповідальності представників обох статей однієї перед іншою й перед суспільством.

Агітаційна листівка до Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.

ЦІКАВО ЗНАТИ

На думку багатьох дослідників, демократія виникає та зберігається за наявності певних умов, серед яких однією з основних виступає стабільне економічне зростання. Так, за статистичними даними, серед 24 країн світу з високим рівнем доходів лише три — недемократичні. Серед середньорозвинених країн налічують 23 демократії, 25 диктатур і п'ять країн у стані переходу до демократії. Із 42 країн із низьким рівнем доходів лише дві можна вважати демократичними.

Чи є демократія гарантією заможного життя суспільства? Чому?

ДОКУМЕНТ

Із Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.)

...Стаття 2. Держави-сторони засуджують дискримінацію щодо жінок у всіх формах... і з цією метою зобов'язуються:

а) включити принцип рівноправності чоловіків і жінок у свої національні конституції;

б) вживати відповідних законодавчих та інших заходів, що забороняють будь-яку дискримінацію щодо жінок...

Стаття 5. Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів із метою:

а) змінити соціальні та культурні моделі поведінки чоловіків і жінок для досягнення викорінення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї зі статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок...

Стаття 7. Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у політичному і суспільному житті...

а) голосувати на всіх виборах і публічних референдумах та бути обраними до всіх публічно виборних органів;

б) брати участь у формуванні та здійсненні політики уряду та обіймати державні посади...

Які заходи щодо подолання дискримінації жінок у суспільно-політичній сфері передбачала Конвенція?

Втілення в суспільно-політичне життя принципу тендерної демократії передбачає рівні для жінок і чоловіків можливості:

• голосувати на виборах і референдумах усіх рівнів та бути обраними до всіх публічних виборчих органів;

• брати участь у формуванні та здійсненні урядової політики, обіймати державні посади, а також здійснювати всі державні функції на будь-якому рівні державного управління;

• брати участь у діяльності різноманітних неурядових організацій, що займаються питаннями суспільно-політичного життя країни.

Історичний досвід доводить, що жіноцтво завжди було вагомою складовою життя демократичного суспільства. Реальна демократія потребує того, щоб інтереси всіх громадян були почуті, обговорені, закріплені законом і забезпечені політикою держави. У сучасному світі жінки становлять половину його населення, і тому їхні думки мають бути враховані в демократичному процесі. Держава, яку вважають демократичною, потребує політично активного жіноцтва, щоб бути власне такою. Жіноцтву демократія потрібна, щоб мати можливість змінювати порядки й закони, які перешкоджають їм і суспільству загалом досягти рівності. Забезпечення реального демократичного представництва дасть змогу почути голоси жінок і представити їхні інтереси.

Що забезпечує втілення в суспільно-політичному житті принципу тендерної демократії?

ЦІКАВО ЗНАТИ

Уперше в історії загальне виборче право було запроваджено для чоловіків у 1848 р. у Франції. На 1914 р. воно стало здобутком більшості країн Заходу. Жінки вперше отримали виборче право в 1893 р. у Новій Зеландії, а в Європі — у 1906 р. у Фінляндії. Після Першої світової війни жінки отримали виборче право в більшості країн (у Швейцарії його надали жінкам у 1971 р., у Ліхтенштейні — у 1986 р.). У 1970-х рр. у більшості провідних країн світу віковий ценз виборців був знижений до 18 років. Виборче право в повному значенні слова стало загальним.

ДОКУМЕНТ

Із Загальної декларації прав людини 1948 р.

Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною або через посередництво вільно обраних представників. Воля народу має бути основою влади уряду; ця воля знаходить собі вираження у періодичних і нефальсифікованих виборах, які мають проводитися за умови загального й рівного виборчого права шляхом таємного голосування або за допомогою інших рівнозначних форм, що забезпечують свободу голосування.

1) У чому полягає проголошене в Декларації право людини на вибори?

2) Які умови, відповідно до джерела, має забезпечити влада для здійснення цього права людиною?

3. Ідеали та цінності демократії. Демократія як політичний режим та народовладдя

Демократію, що виникла в містах-державах Давньої Греції, називають первинною, або істинною, що існувала у формі прямої й безпосередньої демократії. Незважаючи на зміни, що відбувалися у світі впродовж тисячоліть, вона зберегла свою визначальну сутність, залишаючись справою громадян, наділених почуттям відповідальності й обов’язку, і тих, хто прагне й уміє володіти собою та своїм життям.

Основні уявлення про реалізацію ідеалів та цінностей демократії знайшли втілення в концепції ліберальної представницької демократії, що сформувалася в XIX ст. на Заході. Вона характеризується такими рисами:

• представництво народом своєї суверенної влади не через власну безпосередню участь у прийнятті рішень, а шляхом обрання своїх представників до законодавчих органів. Без цього винаходу здійснення демократії в сучасних великих і складних суспільствах стало б нездійсненним (у Давніх Афінах, де народилася демократія, було 20 тис. громадян);

• використання форм безпосередньої і прямої демократії на загальнодержавному рівні для розв’язання визначальних для розвитку держави питань. На місцевому й регіональному рівнях пряму демократію застосовують ширше — у вигляді плебісцитів і референдумів із різноманітних проблем розвитку громад і регіонів, на прямих зібраннях і шляхом участі громадян у місцевих самоврядних органах;

• визнання різноманіття суспільного життя як передумови для неминучого зіткнення інтересів і вироблення на основі цього механізмів їх узгодження й розв’язання конфліктів шляхом соціального та політичного плюралізму;

• узаконеність діяльності опозиції та конкурентності в боротьбі за здобуття влади, що безпосередньо пов’язана з плюралізмом і боротьбою інтересів як рисами сучасної демократії;

• гарантування прав і свобод людини, що забезпечує той рівень особистої свободи, якого не існувало в первинній античній демократії. Саме завдяки цьому сучасну демократію визначають як ліберальну;

• високий рівень залучення населення до політичного життя, що передбачає максимальне зменшення або усунення різноманітних обмежень (майнових, освітніх, вікових, статевих, осілості) і створення умов для участі в ньому раніше суспільно пасивних груп населення;

• існування вільних засобів масової інформації, які, відіграючи основну роль у політичній комунікації, стають однією із центральних ланок сучасного демократичного процесу.

Результатом втілення ідеалів демократії у способі функціонування політичної системи суспільства є демократичний політичний режим, основними ознаками якого вважають:

Види виборів

За метою проведення

За причинами проведення

За способом волевиявлення

• Президентські

• Чергові

• Прямі

• Парламентські

• Позачергові

• Непрямі

• Регіональні (обласні)

• Повторні

• Муніципальні (міські)

• Додаткові

• існування в соціумі різних інтересів і широкого спектра можливостей їхнього вираження та реалізації;

• гарантований доступ усіх соціальних груп до політичних інститутів;

• загальне виборче право, яке дозволяє громадянам на рівних засадах брати участь у формуванні представницьких інститутів;

• контроль представницьких інститутів за діяльністю виконавчих структур;

• сприйняття більшістю суспільства чинних політичних норм і процедур;

• розв’язання конфліктів мирним шляхом;

• визнання вирішальної ролі більшості з урахуванням інтересів меншості.

1) Які риси притаманні концепції ліберальної представницької демократії?

2) Які ознаки характеризують демократичний політичний режим?

4. Вибори як інструмент демократії. Види виборів

Демократію неможливо уявити без виборів, оскільки вони необхідні для здійснення влади народу за сучасних умов. Вибори є не лише суттєвою ознакою демократії, а також її необхідною умовою. На думку відомих сучасних французьких учених П. Лалюм’єра та А. Демішеля, демократію можна охарактеризувати як режим, за якого правителів призначають шляхом вільних і чесних виборів.

Питаннями, пов’язаними з виборами, займається виборче право. Воно являє собою сукупність правових норм, що регулюють участь громадян у виборах, організацію і проведення останніх, взаємовідносини між виборцями й виборними органами або посадовими особами, а також порядок відкликання обраних представників, що не виправдали довіри виборців. Відповідно до принципів виборчого права та деяких інших критеріїв (об’єкт виборів, термін, їхній масштаб тощо) здійснюють класифікацію виборів і їхніх видів (див. схему).

За ступенем правового й демократичного розвитку держави вибори можуть бути:

• рівними або нерівними;

• загальними або обмеженими;

• прямими або опосередкованими;

• таємними або з відкритим голосуванням.

Лівий стовпчик таблиці містить види виборів, характерні для країн із високим рівнем демократизму виборчої системи. Більшість держав сучасного світу в конституціях або спеціальних виборчих законах закріпили право громадян на загальні, рівні вибори при таємному голосуванні.

Вибори забезпечують громадянам умови безпосередньої участі у формуванні органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Активне виборче право — право обирати. Пасивне виборче право — право бути обраним. Вони дають кожному громадянину можливість виявити свою громадянську позицію, впливати через владні структури на якість свого життя, відчувати особисту відповідальність за стан справ як у державі, так і за місцем свого проживання.

1) Які види виборів існують?

2) Коли відбудуться найближчі вибори в Україні? Який це буде вид виборів?

ПРИНЦИПИ ВИБОРЧОГО ПРАВА В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ДЕРЖАВІ

Наведіть приклади втілення наведених принципів у практику виборів в Україні.

5. Види виборчих систем

Порядок формування складу виборних органів держави називають її виборчою системою. Існують два основні види цих систем:

• мажоритарна система — порядок обрання представницьких органів, за якого обраним вважається той, хто набрав більшість голосів виборців;

• пропорційна система — вид виборчої системи, за якої визначення результатів виборів відбувається на основі підрахунку голосів, поданих громадянами за кандидатів, включених до списків від політичних партій (виборчих об’єднань). Обидві виборчі системи мають як свої переваги, так і недоліки. До переваг мажоритарної системи зараховують те, що вона містить можливості формування ефективно працюючого і стабільного уряду. Вона дозволяє великим, добре організованим партіям легко перемагати на виборах і створювати однопартійні уряди.

Основними недоліками мажоритарної системи вважають такі:

• значна кількість виборців країни (інколи до 50%) залишається не представленою в органах влади;

• партія, яка отримала на виборах менше голосів, ніж її суперники, може бути представлена в парламенті більшістю депутатських місць;

• дві партії, що набрали рівну або наближену до цього кількість голосів, проводять до органів влади не однакову кількість представників (не виключена ситуація, за якої партія, що набрала більше голосів, ніж її суперник, узагалі не отримає жодного мандата).

До переваг пропорційної системи належить те, що у сформованих за її допомогою органах влади буде представлено реальну картину політичного життя суспільства й реальне розмежування політичних сил. Вона забезпечує систему зворотного зв’язку між державою та організаціями громадянського суспільства, сприяючи цим розвитку політичного плюралізму й багатопартійності.

Основними недоліками пропорційної системи вважають такі:

• виникають труднощі у формуванні уряду через відсутність домінуючої партії;

• створення багатопартійних коаліцій, нестійких за характером у зв’язку з тим, що до їхнього складу входять партії з різними цілями й завданнями і, як наслідок, нестабільність уряду;

• безпосередній зв’язок між депутатами й виборцями дуже слабкий, оскільки голосування відбувається не за конкретних кандидатів, а за партії;

ПРИНЦИПИ Й ЦІННОСТІ ДЕМОКРАТІЇ

Поясніть, як ви розумієте названі принципи й цінності демократії.

• залежність депутатів від керівництва своїх партій може негативно впливати на обговорення й прийняття важливих документів.

Спробою подолати недоліки обох виборчих систем і використати їхні переваги є мішана система, що поєднує в собі елементи мажоритарної і пропорційної. За її існування одну половину депутатів обирають за мажоритарною, а другу — за пропорційною системою. Досвід удосконалення виборчих систем доводить, що така система більш демократична й ефективна для досягнення політичної стабільності.

Чи бувають вибори без вибору?

6. Етапи виборчого процесу

Демократична система передбачає регулярне проведення виборів. Виділяють кілька стадій виборчого процесу:

1. Призначення дати виборів. Дата виборів призначається уповноваженим органом (наприклад президентом, прем’єр-міністром, в Україні — Центральною виборчою комісією (ЦВК)) відповідно до законодавства країни. У деяких країнах дата виборів прямо вказується в Конституції або в окремому законі.

2. Реєстрація виборців. У сучасній практиці використовуються декілька форм реєстрації:

• обов’язкова (Україна), коли держава сама складає списки виборців на основі наявної в неї інформації;

• добровільна (США), яка передбачає, що виборці мають самі зареєструватися на виборчій дільниці.

3. Формування виборчих округів і виборчих дільниць. Територіальні виборчі дільниці об’єднують виборців за спільним місцем голосування. В Україні вони утворюються на підставі подань окружних виборчих комісій або місцевих органів влади.

4. Створення виборчих органів. Для організаційного керівництва виборчим процесом, як правило, створюють центральний виборчий орган, територіальні (окружні) виборчі органи, дільничні комісії.

5. Висування кандидатів, формування партійних списків. На цій стадії визначається коло осіб, із яких будуть вибрані президент, сенатори, депутати.

6. Реєстрація кандидатів і списків партій. Реєстрація кандидатів відбувається уповноваженими державними органами. В Україні загальнонаціональних кандидатів реєструє ЦВК, а кандидатів на місцевих виборах — окружні та територіальні комісії.

7. Передвиборча кампанія зареєстрованих кандидатів. Передбачає роботу кандидатів (партій) і груп для переконання виборців у необхідності проголосувати за цього кандидата або політичну партію. Проведення передвиборчої кампанії вимагає значних коштів, які надходять із добровільних пожертвувань, виділяються партіями та частково державою.

Українське законодавство передбачає, що під час проведення передвиборчої агітації необхідне дотримання таких принципів:

• свобода вибору будь-яких незаборонених форм і засобів ведення передвиборчої агітації;

• забезпечення рівних можливостей ведення передвиборчої агітації для всіх кандидатів та політичних партій;

• неупереджене ставлення до всіх без винятків кандидатів та політичних партій із боку органів державної влади, державних установ, органів місцевого самоврядування тощо;

ЦІКАВО ЗНАТИ

Відповідно до чинного українського законодавства, чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради України. Виборчий процес чергових виборів депутатів розпочинається за 90 днів до дня голосування. ЦВК оголошує про початок виборчого процесу не пізніше як за 91 день до дня голосування.

• громадський та державний контроль за використанням коштів на передвиборчу агітацію з боку кандидатів та політичних партій.

8. Проведення процедури голосування. Сучасне голосування може відбуватися різними способами:

• підняттям рук (практикується в деяких країнах у невеликих поселеннях під час виборів органів місцевого самоврядування);

• із застосуванням електронних машин шляхом натискування на кнопки або важелі (використовується в США).

• найпоширеніший спосіб — на паперових бюлетенях для голосування, коли навпроти прізвища кандидата, що обирається, ставлять певний знак (цей спосіб застосовується в Україні).

Голосування проводиться в день виборів або в день повторного голосування. В Україні дільнична виборча комісія зобов’язана сповістити виборців про час та місце голосування не пізніше ніж за 15 діб до дня проведення виборів. Це голосування має відбуватися у спеціально обладнаних приміщеннях.

Кожен виборець має голосувати таємно та тільки за одного з кандидатів, поданих до списку. Також заборонена присутність інших осіб під час заповнення виборчого бюлетеня.

У більшості країн виборець голосує безпосередньо за кандидата (прямі вибори). У деяких країнах застосовуються непрямі вибори. Тобто громадяни спочатку обирають проміжні органи (колегії виборців), які потім обирають того кандидата, за якого їм доручили голосувати громадяни.

9. Проведення підрахунку голосів. В Україні підрахунок голосів здійснюється виключно членами дільничної виборчої комісії відповідно до визначених законодавством правил. Він розпочинається одразу після закінчення часу голосування. Після закінчення підрахунку голосів члени дільничної виборчої комісії складають та підписують протоколи, де, зокрема, зазначають кількість голосів, що були віддані за кожного кандидата чи партію.

10. Встановлення результатів виборів. В Україні під час виборів Президента та виборів до Верховної Ради результати виборів оголошує ЦВК, результати місцевих виборів — окружні та територіальні виборчі комісії.

Іноді виникає необхідність провести повторні вибори. Це відбувається у випадку, коли в певному виборчому окрузі балотувалися не більше двох кандидатів, і жоден із них не набрав достатньої кількості голосів, або коли всеукраїнські вибори з певних причин були визнані недійсними або такими, що не відбулися.

7. Політичні партії

Серед недержавних організацій головну роль у політичній системі суспільства відіграють політичні партії. Від громадських рухів і груп вони відрізняються наявністю організації (професійного апарату, що займається діяльністю партії), політичної програми й мети діяльності.

Серед функцій, які виконують у сучасному соціумі політичні партії, найважливішими вважають такі:

• боротьба за здобуття влади в державі, формування правлячої еліти та складу уряду;

• здійснення зв’язку між суспільством і державою;

• визначення цілей, розробка ідеології, програм, прагнення сформувати стратегію розвитку суспільства й переконати громадян у її доцільності;

• відбір і формування політичної еліти та лідерів для всіх рівнів політичної системи суспільства;

• політична соціалізація громадян.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Із підручника з політології М. Юрія про виборчий процес у США

Президентська кампанія в США проходить у декілька етапів.

Перший етап — висування кандидатів на посади президента і віце-президента. Сама система висування кандидатів достатньо складна, тому що не прописана в Конституції і визначається законодавством кожного штату. Після Другої світової війни затвердилася практика первинних виборів (праймеріз), через які прибічники партії (Демократичної або Республіканської) визначаються з партійними кандидатами на загальні вибори чи голосують за делегатів, яких вони уповноважують голосувати за конкретного кандидата на національному з'їзді партії. Самі праймеріз можуть бути двох типів: закриті — у їхній роботі беруть участь тільки зареєстровані члени цієї партії; відкриті — прибічники однієї партії можуть брати участь тільки у праймеріз іншої парти... Крім праймеріз, існує й інший спосіб визначення делегатів на національний з'їзд партії — проведення багатоступеневих партійних конференцій.

Другий етап — проведення національних з'їздів партій, на яких кожна партія визначає свого кандидата на посаду президента й віце-президента. З'їзди несуть велике пропагандистське навантаження і за формою нагадують театралізований мітинг, даючи старт президентській кампанії.

Вирішальний етап — національні вибори, які дозволяють визначити переможців — президента і віце-президента. їх проводять у вівторок, після першого понеділка в листопаді кожного високосного року. Виборець, голосуючи за кандидата тієї чи іншої партії на посаду президента, насправді голосує за виборців, висунутих цією партією в цьому штаті. Кандидат у президенти, що набрав у цьому штаті більше голосів, ніж його суперник, отримує голоси всіх виборців штату (за принципом «переможець отримує все»). Тому принципове значення має навіть мінімальна перевага голосів, відданих за виборців штату.

Наступний етап — голосування колеги виборців (грудень). Кандидати в президенти і віце-президенти мають отримати більше половини голосів виборців (не менше ніж 270 із 538 голосів). Списки з підсумками голосування направляються голові сенату (за Конституцією ним є віце-президент).

Заключний етап — спільне засідання обох палат Конгресу (січень наступного за виборами року), на якому оголошуються списки колегій виборців. Конституція передбачає, що якщо жоден із кандидатів не отримав більшості голосів виборців, президента буде визначено голосуванням палати представників.

Головними серед них вважають претензії політичних партій на державну владу та участь у її здійсненні. Щодо державної влади партія може обстоювати різну позицію. Партія може бути в непримиренній опозиції, виступаючи проти існуючого державного ладу. У цьому випадку партія прагне здобути владу, щоб змінити саму державу. Іншим варіантом опозиційності є той, що спрямований не проти існуючого державного ладу, а проти здійснення певної політики. Партія може бути також конструктивною опозицією, виступаючи з критикою того, із чим вона не згодна в діях уряду, підтримуючи те, що вважає правильним.

Для класифікації сучасних політичних партій застосовують такі критерії:

• за світоглядними позиціями партії поділяють на прагматичні, які не мають ідеологічних програм і прагнуть залучити якомога більше прихильників для перемоги на виборах, та ідейно-політичні, які керуються певними ідейними принципами (консервативні, ліберальні, реформістські, революційні тощо);

• за принципами організації — масові (залучають до своїх лав якомога більше членів), кадрові (об’єднують невелику кількість професійних політиків), партії, створені на засадах індивідуального членства, партії з відсутнім офіційним членством (належність до неї визначають голосуванням за її кандидатів на виборах), партії з колективним членством (профспілки, трудові колективи тощо);

• за соціальними засадами — партії, що представляють інтереси окремих верств населення, груп, кількох верств і соціальних груп;

ПОЛІТИЧНИЙ СПЕКТР

• за місцем у системі державної влади — опозиційні, правлячі (поділяються на правлячі одноосібно та у складі коаліцій);

• за ставленням влади до партій — легальні й нелегальні.

Чи можливий демократичний устрій без існування політичних партій?

ВИСНОВКИ

Демократія є формою суспільного самоврядування, яку здійснюють рівноправні громадяни, що безпосередньо беруть участь у вирішенні суспільних справ (пряма демократія) або уповноважують на це своїх представників (представницька демократія). В обох випадках головну роль відіграють вільний вибір і голосування.

Найважливішим механізмом, за допомогою якого громадяни демократичних країн можуть визначати, які особи і які політичні сили мають правити та якою має бути їхня політика, є вибори.

Демократична практика країн світу свідчить, що ідеальних виборчих систем не існує.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Які дві основні форми демократії вам відомі?

2. У яких видах застосовують безпосередню пряму демократію на місцевому й регіональному рівнях?

3. Що таке політичні вибори?

4. Назвіть два основні види виборчих систем. Яка виборча система існує в сучасній Україні?

5. Охарактеризуйте зміст поняття «демократія», її форми та принципи.

6. Поясніть, як ви розумієте визначення демократії президентом США А. Лінкольном («правління народу через посередництво самого народу, для народу»). Чи відповідає воно сучасному її розумінню? Обґрунтуйте свою точку зору.

7. У чому важливість реалізації принципів тендерної демократії для повноцінного суспільно-політичного розвитку країни?

8. Проаналізуйте ідеали та цінності демократії.

9. Поясніть, як ви розумієте зміст основних ознак демократичного політичного режиму.

10. Чому політичні вибори вважають одним з інструментів демократії?

11. У чому, на вашу думку, полягають переваги й недоліки демократичного устрою? Поясніть, як ви розумієте наведений в епіграфі до теми вислів В. Черчилля про демократію.

12. Проаналізуйте переваги й недоліки виборчих систем.

13. Обговоріть у групах вислів про демократію чеського письменника, драматурга, президента В. Гавела: «Демократія перед тими, хто до неї ставиться серйозно, висуває майже нерозв'язні проблеми, а для тих, хто її ненавидить, відкриває майже необмежені можливості».

14. За додатковою літературою доберіть висловлювання відомих людей про демократію та вибори. Поясніть, чим саме вони вам сподобалися.

15. Яким є ваше ставлення до демократії? Поясніть, чому ви маєте таку точку зору.

16. Напишіть есе на тему «Стан реалізації принципів тендерної демократії в сучасній Україні».

17. Як ви розумієте зміст епіграфів до теми, опрацювавши її зміст? Поясніть, про що йдеться в кожному з них.