Всесвітня історія. 7 клас. Гісем

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 24. Середньовічна Індія

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: що нового з'явилося в розвитку середньовічної Індії; що являв собою Делійський султанат; якими були надбання середньовічної культури Індії.

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Що таке варни? 2. Коли виник буддизм? Хто був його засновником? 3. Хто був засновником держави Гуптів?

1. Індійське суспільство в епоху Середньовіччя. Коли в Європі відбувалися значні зміни, пов’язані з падінням Західної Римської імперії та становленням феодалізму, Індія продовжувала розвиватися власним шляхом.

Ще зі стародавніх часів індійське суспільство поділялося на чотири великі групи — варни. Вищі варни (брахмани і кшатрії) продовжували управляти та воювати, а нижчі (вайш’ї та шудри) — працювати на полях і в майстернях.

У Середні віки в цьому давньому поділі відбулися зміни. Варни почали поділятися на менші групи людей, які об’єднувалися за професіями або родом занять. Так, наприклад, серед брахманів виділилися аптекарі, лікарі, учителі тощо. Серед кшатріїв — воїни, чиновники тощо. Європейці назвали ці групи кастами. До X ст. кількість каст зросла до декількох тисяч. Кожна каста мала свої особливі знаки, ритуали, прикраси, правила поведінки. Як і варни, касти поділялися на нижчі й вищі.

Варни — чотири суспільні стани в Індії.

Касти — спадкові замкнені групи людей, які зв'язані традиційними професіями й посідають певне місце в суспільстві.

Існувала також особлива каста «недоторканих». Представникам вищих каст не можна було ні стояти, ні сидіти поряд із «недоторканими», тим більше брати їжу чи воду з їхніх рук. Вважалося, що людину може осквернити навіть тінь «недоторканих».

Тільки представники вищих каст могли читати та слухати священні тексти. Ті, хто порушував ці звичаї і традиції, зазнавали жорстоких покарань.

Карта «Індія. Китай»

Також представники різних каст об’єднувалися в громади, що існували як маленькі самодостатні держави. Громади виступали як єдине ціле щодо державної влади та були основою індійського суспільства. Вони забезпечували йому внутрішню стабільність, у той час як державна влада була слабкою та обмежувалася збиранням податків із громад.

Між різними кастами в громаді склалася система взаємовідносин, що полягала в обміні продуктами й послугами. Майже всі питання громада вирішувала сама: обирала раду, суддів, систему сплати податків, виділяла людей для громадських робіт. Той, хто порушував правила життя в громаді, міг бути покараним. Найсуворішим покаранням було вигнання з громади.

У середньовічній Індії існувало декілька релігій. На основі стародавньої релігії в І тис. н. е. сформувався індуїзм. Серед сотень богів найбільшого поширення набуло поклоніння трьом богам: Брахмі, Вішну та Шиві. На їхню честь зводили храми й здійснювали щедрі жертвопринесення.

Походження варн із частин тіла Брахми

Індуси вірили в переселення душ після смерті. Якщо людина за життя суворо дотримувалася кастових традицій, то в наступному житті вона могла народитися у вищій касті. Якщо людина відступала від традицій, то перероджувалася в нижчій касті або у вигляді тварини, рослини, каміння тощо. Священною твариною індусів була корова, яку заборонялося вбивати. До того ж індуси поклонялися річці Ганг, яку також вважали священною.

Із записок китайського мандрівника Сюань Цзана (VII ст.)

М'ясники, рибалки, прибиральники сміття, знахарі, пралі, мандрівні артисти, гробарі, кати й подібні до них живуть за межами міста. На вулицях ці люди або зовсім не з'являються, або тримаються лівого боку, поки не дійдуть до потрібного місця. Їхні помешкання оточені стінами й розташовані за межами міста.

• 1. До яких каст належали наведені групи жителів міст — вищих чи нижчих? 2. Яких обмежень зазнавали представники названих у документі професій? Чому?

Другою релігією Індії був буддизм, що виник у VI ст. до н. е. Будда навчав, що все життя людини — це страждання, і тому її душа має звільнитися від усього земного та прагнути вищого спокою. Він закликав забути про багатства, задоволення, говорити лише правду й не вбивати живих істот.

Від V ст. буддизм в Індії почав занепадати, але швидко поширився в Китаї, Японії, Кореї, Монголії, країнах Південно-Східної Азії. Згодом буддизм став ще однією світовою релігією поряд із християнством та ісламом.

Із приходом мусульман в Індію проник іслам. Найбільшого поширення він набув на півночі країни. Крім згаданих релігій, в Індії існували ще сотні місцевих культів.

2. Делійський султанат. За багатотисячну історію в Індії не існувало сильної державної влади. Траплялося, що одна з багатьох держав відокремлювалася та прагнула підпорядкувати собі інші. Проте, вичерпавши свій потенціал у війнах проти сусідів, вона знову розпадалася. Так сталося з державою Гуптів, що виникла в 320 р. завдяки діяльності її правителя Чандрагупти. Однак його наступники не змогли зберегти єдність держави та встояти проти набігів гунів, і наприкінці VI ст. вона припинила своє існування. У VII ст., за повідомленням китайського мандрівника Сюань Цзана, в Індії налічувалося близько 70 князівств, правителями яких були раджі й магараджі, які воювали між собою.

Храм Брахадісвара. Сучасний вигляд

Храм Брахадісвара — видатне досягнення мистецтва середньовічної Індії. Пірамідальна вежа на 60 м височіє над містом Тханджавур. Стіни храму прикрашають незліченні скульптурні зображення богів, героїв і раджів. Споруду оточують захисні стіни, а навколо зовнішньої стіни вирито рів, заповнений водою.

Уся влада в князівстві належала спадкоємному правителеві — раджі. Він видавав закони, очолював військо, здійснював верховний суд. Правитель розподіляв податки, які поповнювали князівську скарбницю. У писемних джерелах із перебільшенням стверджується, що навіть незначному правителеві слід було мати 500 коней, 500 слонів, 50 тис. піхотинців, 500 служниць й одну царицю. Багатства раджів дозволяли їм будувати споруди казкової краси. Наприклад, правителі держави Чола в IX ст. збудували храм Брахадісвара, присвячений Шиві.

У VIII ст. почала формуватися військова каста раджпутів («царські сини»). Навіть найбідніші раджпути не мали права братися за плуг: обробляти землю могли тільки представники інших каст. Гідними заняттями раджпутів вважалися лише полювання та війна.

Обладунок раджпута

Виховання раджпута багато в чому було схожим із вихованням західноєвропейського рицаря. Як і рицареві, раджпуту належало цінувати славу вище за життя, не ганьбити свою зброю нападом на пораненого або ворога, що здався, проявляти неабияку щедрість щодо друзів і васалів, а також шляхетність щодо рівних собі супротивників. Головною чеснотою раджпута була особиста відвага. «На тіло боягуза навіть грифи не сідають» — стверджувало прислів’я. На відміну від західноєвропейського рицаря, для справжнього раджпута було обов’язковим знання санскриту й місцевих мов, читання священних книг, праць про політику й поетичних творів.

Ціною величезних втрат у 712 р. раджпутам удалося зупинити вторгнення арабів.

Значні зміни в житті Індії відбулися з XII ст., коли її північні області були підкорені мусульманами. Правитель сусідньої з Індією держави Газневідів, що постала після розпаду Багдадського халіфату, Махмуд Газневі (998—1030 рр.) здійснював грабіжницькі походи до Індії. Завдяки награбованим багатствам і захопленим рабам він перетворив свою столицю Газні на одне з найкрасивіших міст Сходу. Після його смерті в 1206 р. постала нова держава Делійський султанат із центром у місті Делі. Від кінця XIII ст. султанат досить швидко збільшував свою територію і до початку XIV ст. захопив майже весь півострів Індостан.

Найбільших розмірів султанат досяг за Мухаммада Туглака (1325—1351 рр.). Його завойовницька політика підірвала внутрішню могутність держави, яка почала розпадатися. Наприкінці XIV ст. Делійський султанат займав меншу територію, ніж на початку XIII ст. Йому вже доводилося відбивати вторгнення могутніх сусідніх держав, що виникли після розпаду султанату. Із цього скористалися монголи, які почали здійснювати походи в Північну Індію, грабуючи міста й населення. У 1398 р. в Індію рушив Тимур, головною метою якого було пограбування країни. 120-тисячна армія Тимура «вогнем і мечем» пройшла містами Північної Індії.

Тимур перемагає султана Делі Насир ад-Діна Махмуда. 1398 р. Середньовічна мініатюра

Після походів Тимура та міжусобної війни між двома десятками держав, що виникли після розпаду Делійського султанату, Індія виявилася ослабленою та незахищеною перед загрозою європейського проникнення, що почалося з XVI ст., та вторгнення моголів на чолі з Бабуром (1526 р.).

Серед причин, які зумовлювали успіхи завойовників в Індії, можна виділити такі: значні природні багатства країни, відсутність етнічної та релігійної єдності, міжусобні війни правителів та існування традиційної селянської громади.

3. Культура Індії. У Середні віки в розвитку культури Індії відбулися суттєві зрушення. Завершився процес взаємопроникнення культур півночі й півдня півострова, відбулося становлення релігій індуїзму й буддизму.

Протягом XIII—XV ст. у розвитку Індії існували дві суттєві особливості. По-перше, на півночі Індії тривав процес поєднання елементів мусульманської та індійської цивілізацій. По-друге, у цей час досить інтенсивно розвивалося міське життя, яке було пов’язане з розбудовою резиденцій різних правителів і залученням Індії до міжнародної торгівлі за посередництвом арабських купців. Швидко зростали міста.

Зали печери в Аджанті. Сучасний вигляд

Спираючись на попередні досягнення, культура Індії продовжувала розвиватися, збагачуючи своїми здобутками світову культуру.

Так, уже на початку нашої ери в Індії користувалися десятковою системою чисел, яка тепер поширена в усьому світі. Індійські математики вміли обчислювати площі фігур та об’єми тіл, виконувати дії з дробами, відносно точно визначати число π.

Вагомими були здобутки в медицині. Індійські лікарі досконало знали внутрішню будову тіла, робили складні операції тощо.

До наших днів збереглося багато споруд часів Середньовіччя. Шедеврами архітектури цієї доби є буддійські храми, витесані у скелях, — в Аджанті, Еллорі, храми острова Елефант.

Храми в Аджанті — комплекс споруд, печер, що будувалися протягом дев'яти століть. Тридцять залів були розписані фресками (вони збереглися лише в 16 печерах), що зображують тогочасну Індію, сцени із життя Будди.

Фарби, якими написані фрески, не втратили яскравості й дотепер. Їхньою головною властивістю є те, що вони світяться в темряві.

Крім храмів у скелях, зводилися храми у вигляді веж. В Ориссі було споруджено й обнесено могутніми стінами ціле храмове містечко. Усередині храми майже не прикрашали, проте зовні вони були повністю вкриті рельєфами, статуями й майстерно виконаним різьбленням на камені. Скульптори відтворювали сцени з легенд та оповідей. Вони вміли добре зображувати людей і тварин у русі.

Починаючи від XIII ст. на архітектуру Індії значний вплив справляла мусульманська культура. Найбільш вражаючим став велетенський мінарет Кутб-Мінар у Делі. Його висота сягає 70 м.

Мінарет Кутб-Мінар у Делі. Сучасний вигляд

Література середньовічної Індії створювалася переважно санскритом (найдавніша літературна мова аріїв). Ця мова виконувала ту саму роль, що й латина в Європі. Відомим поетом і письменником тогочасної Індії був Калідаса. Після мусульманських завоювань індійські поети почали використовувати народну мову, арабську та перську.

Індійці дуже любили музику й танці. В індійському танці кожен рух тіла, ніг, рук, особливо пальців, кожен жест щось означають. Мистецтво танцю прирівнювалося до ремесла. Його опановували роками.

Індійці полюбляли ігри та розваги, найулюбленішою з яких була гра в шахи, що поширилася в усьому світі.

Індійський форт Джайсалмер. XII ст. Сучасний вигляд

Запам'ятайте дати

• 1206 р. — утворення Делійського султанату

• 1398 р. — розорення Північної Індії Тимуром

Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?

• В Індії, як і раніше, безліч дрібних держав воювали між собою, тоді як засади життя основної частини населення залишалися непорушними завдяки існуванню кастової системи.

• Єдиною серйозною зміною стало поширення ісламу на півночі Індостану. Проте панівними релігіями Індії продовжували залишатися індуїзм і буддизм.

• Найбільш помітною державою Індії в Середні віки був Делійський султанат (1206—1526 рр.) зі столицею в Делі. Однак і він проіснував недовго.

• Культура народів Індії в Середні віки продовжувала розвиватися, створюючи оригінальні твори культури, які поєднували традиції та вірування багатьох народів.

Запитання та завдання

1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Закінчіть речення».

Правила гри. Учням та ученицям пропонується завершити речення за матеріалом, який розглядався в параграфі.

1) Касти відрізняються від варн...

2) У Середні віки в Індію проникла нова релігія іслам у результаті...

3) Делійський султанат утворився в результаті...

4) Протягом XIII—XV ст. у розвитку культури Індії відбулося...

2. Який поділ існував в індійському суспільстві? Що нового в цьому поділі з'явилося в Середні віки? 3. Які релігії поширилися на території Індії в Середні віки? 4. Коли було створено Делійський султанат? Скільки років він проіснував? Якими були причини його загибелі? 5. Якими були мета й наслідки походу Тимура до Індії? 6. Колективне обговорення. Чому Індія зазнала нападу багатьох завойовників? Хто із завойовників залишив найпомітніший слід в історії Індії: гуни чи араби?

7. Робота в парах. Складіть план відповіді за темою «Середньовічна Індія» і підготуйте розповідь за ним. 8. Робота в малих групах. Яким був внесок індійської культури у світову скарбницю? Назвіть шедеври індійської середньовічної культури. Відповідь подайте у вигляді презентації або таблиці «Культура Індії».

План характеристики	Видатні пам'ятки	Короткий опис
Архітектура
Мистецтво
Література

9. Що було основою сталості індійської цивілізації в умовах, коли вона потрапляла під вплив різних завойовників? 10. Як ви вважаєте, раджпути за своїм статусом більше схожі на європейських рицарів чи японських самураїв? Поясніть свою відповідь.

Практичне заняття за розділом VI