Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Гісем - Нова програма

§4. Завершення Великої французької революції

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:

завершити аналіз подій революції за її періодами: визначити характерні риси якобінської диктатури та термідоріанського режиму як політичних режимів; з'ясувати підсумки та історичне значення Великої французької революції кінця XVIII ст.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке республіка? 2. Які риси характерні для республіканської форми правління? 3. Хто із французьких просвітителів виступав за встановлення в країні республіки?

1 ПОВАЛЕННЯ МОНАРХІЇ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ РЕСПУБЛІКИ.

Загальне обурення французів, які й так зазнавали поразок, викликала інформація про те, що королева Марія-Антуанетта таємно передала австрійцям воєнні плани жирондистів. 10 серпня 1792 р. в Парижі спалахнуло повстання. 20-тисячний натовп захопив королівський палац. За наполяганням Комуни Парижа (міського управління столиці) Законодавчі збори прийняли рішення про позбавлення короля влади та скликання нового вищого органу влади — Національного конвенту (зборів) для прийняття нової конституції. Людовіка XVI було заарештовано й ув’язнено. Результатом цього повстання стала ліквідація монархії у Франції.

Між тим війська антифранцузької коаліції розгортали наступ на Париж. Ситуація стала критичною. У Парижі оголосили масовий набір добровольців. Одночасно із цим натовп розгромив в’язниці та перебив «ворогів Вітчизни», що там утримувалися. Ця «революційна самооборона», як називали ці дії, започаткувала у Франції терор.

Терор — політика залякування, придушення політичних противників насильницькими методами.

20 вересня 1792 р. поблизу селища Вальмі, що неподалік Вердена на півночі країни, французи здобули першу перемогу над прусською армією. Цього ж дня в Парижі зібрався Національний конвент, який своїм першим актом від 21 вересня 1792 р. проголосив Францію республікою. Це започаткувало період Першої республіки.

Ситуація в Конвенті була дуже хиткою. Жирондисти вважали, що встановлення республіки, завоювання політичних свобод стало завершенням революції, і намагалися зупинити її. Незалежні до травня 1793 р. переважно підтримували жирондистів. Монтаньяри обстоювали інтереси тих, хто прагнув продовження революції. Лідерами монтаньярів стали Жорж Жак Дантон (1759—1794) і Максиміліан Робесп'ер (1758—1794).

За наполяганням депутатів-монтаньярів Конвент звинуватив Людовіка XVI у зраді та засудив до смертної кари. 21 січня 1793 р. короля стратили, а в жовтні позбавили життя його дружину Марію-Антуанетту. Унаслідок цих подій кількість країн — учасниць антифранцузької коаліції значно збільшилася. Навесні 1793 р. її війська перейшли в наступ, а французи стали відступати.

Марія-Антуанетта з трояндою. Художниця Е. Віже-Лебрен, 1783 р.

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Жорж Жак Дантон

Жорж Жак Дантон до початку революції працював адвокатом у королівському суді, де здобув популярність своїм ораторським талантом. У роки революції він став якобінцем, був помічником прокурора Комуни Парижа, одним з організаторів якобінського терору. Проте масштаби терору злякали Ж.Ж. Дантона, який у 1793 р. виступив за його припинення. Радикальні якобінці, очолювані М. Робесп'єром, оголосили його за це зрадником. Розповідають, що коли Ж.Ж. Дантона везли до місця страти, він звернувся до М. Робесп'єра зі словами: «До скорої зустрічі, незабаром ти вирушиш за мною!».

СКЛАД НАЦІОНАЛЬНОГО КОНВЕНТУ (20 вересня 1792 — 29 жовтня 1795 р.)

2 УСТАНОВЛЕННЯ ЯКОБІНСЬКОЇ ДИКТАТУРИ. ПОЛІТИКА ЯКОБІНЦІВ.

Поразки на фронтах поєднувалися з ускладненням внутрішнього становища у Франції. Порушення господарських зв’язків викликало нестачу продуктів. Паризькі санкюлоти вимагали обмежити зростання цін на хліб. Монтаньяри, яких тепер вважали справжніми якобінцями, закликали розправитися з винними в погіршенні ситуації «зрадниками», тобто жирондистами, і вимагали створення сильної виконавчої влади в центрі. Зростанню напруження сприяло контрреволюційне селянське повстання у провінції Вандея, викликане примусовим набором солдатів.

Санкюлоти («безштанні», «голодранці») — презирливе прізвисько, яке використовувалося аристократією щодо міської бідноти. У період якобінської диктатури ця назва поширилася на революційно налаштованих громадян.

31 травня — 2 червня 1793 р. в Парижі відбулося повстання, унаслідок якого монтаньяри-якобінці захопили владу та вигнали з Конвенту жирондистів. Незабаром лідерів жирондистів було страчено. У країні встановилася якобінська диктатура.

Диктатура — нічим не обмежена влада особи, групи, що спирається на силу й певну державну структуру.

Функції уряду Франції став виконувати Комітет громадянського порятунку з 11 осіб, очолюваний М. Робесп’єром. Своєю метою він вважав порятунок революції за будь-яку ціну. 24 червня 1793 р. Конвент прийняв нову Конституцію, яка закріпила республіканську форму правління та запровадила загальне виборче право. Однак в умовах війни якобінці вважали недоцільними ці зміни.

Санкюлот. Художник Л.-Л. Буальї, 1792 р.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із Декрету про безоплатне знищення феодальних прав (17 липня 1793 р.)

Представники французького народу... прийняли рішення викласти в цій урочистій декларації природні, невід'ємні і священні права людини...

І. Усі попередні сеньйоріальні податки й оброки, пов'язані з феодальними правами, як постійні, так і випадкові... ліквідуються безоплатно...

V. Колишні сеньйори... та інші власники документів, що встановлюють або підтверджують права, скасовані цим декретом або декретами, виданими попередніми зборами, мають надати їх у тримісячний термін після оприлюднення цього декрету до секретаріату місцевого муніципалітету...

VI. Особи, викриті в тому, що вони умисно приховали наявність документів або їхніх копій... караються п'ятьма роками каторги...

1. Яке значення мала поява цього Декрету? 2. Висловіть власне ставлення до методів, які встановлював Конвент для реалізації свого рішення.

Максиміліан Робесп'єр

ЦІКАВІ ФАКТИ

Якобінці вважали проголошення Франції республікою початком нової ери й запровадили нове літочислення за роками Республіки. Роки позначалися римськими цифрами: 1789—1791 рр. — I, II, III роки Свободи, 1792 р. — І рік Республіки, 1793 р. — II рік Республіки тощо. Якщо потрібно було назвати дату події, яка відбулася до цього, то казали «така-то дата за арабським стилем». Нова ера починалася 22 вересня 1792 р. і поділялася на 12 місяців із 30 днів, назви яких відповідали явищам природи та сільськогосподарським роботам. Осінні місяці — вандем'єр («виноградний»), брюмер («туманний»), фрімер («морозний»); зимові — нівоз («сніговий»), плювіоз («дощовий»), вантоз («вітряний»); весняні — жерміналь («проростаючий»), флореаль («квітучий»), преріаль («лучний»); літні — мессідор («жнивний»), термідор («спекотний»), фрюктідор («родючий»). Днем відпочинку був кожний десятий день. Існувало п'ять святкових днів — Генія, Праці, Подвигів, Нагород та Суспільної думки. Революційний календар діяв у Франції до 1 січня 1806 р.

Убивство Ж. П. Марата Шарлоттою Корде. Художник П. Бодрі, 1860 р.

Як художник зобразив убивство одного з лідерів якобінців?

Що, на вашу думку, він прагнув сказати своєю картиною?

Важливе значення мало прийняття якобінським Конвентом 17 липня 1793 р. Декрету про безоплатне знищення феодальних прав. Якобінці реорганізували армію, і вже восени 1793 р. вона перейшла в наступ. Було звільнено всю територію Франції. Під час визволення від англійців міста Тулона відзначився капітан артилерії Наполеон Бонапарт. За цю перемогу він у віці 24 років здобув звання бригадного генерала.

У липні 1793 р. дворянка Шарлотта Корде, щоб помститися за двох загиблих родичів, убила одного з лідерів якобінців Жана Поля Марата. Це стало приводом для разгортання терору проти «ворогів революції». 17 вересня 1793 р. було прийнято Декрет про «підозрілих», за яким заарештовували всіх, кого вважали прихильниками тиранії. Так було страчено тисячі французів.

До ворогів революції зараховували не лише дворян, прибічників монархії, а й жирондистів. Один із керівників жирондистів перед стратою сказав: «Революція... пожирає власних дітей».

Для боротьби зі зростанням цін під тиском санкюлотів 29 вересня 1793 р. Конвент прийняв Декрет про «загальний максимум», яким обмежив ціни на зерно, борошно, сіль, мило тощо й одночасно зумовив збільшення заробітної плати робітникам. Продукти швидко зникли з прилавків.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із Декрету про «підозрілих» (17 вересня 1793 р.)

...Вважаються «підозрілими»:

I. Ті, хто своєю поведінкою, своїми зв'язками, своїми міркуваннями або писаннями проявили себе прихильниками тиранії...

II. Ті, хто не зможе представити... пояснення про свої засоби існування та виконання громадянських обов'язків...

IV. Ті з колишніх дворян, ураховуючи чиновників, дружин, батьків, матерів, синів або дочок та агентів-емігрантів, хто не проявляв постійно своєї відданості революції...

1. Дайте оцінку наведеного документа з точки зору панування права й принципів революційної доцільності. 2. Чи можна стверджувати, що Декрет сприяв розгортанню терору у Франції? Чому?

Страта М. Робесп'єра 28 липня 1794 р.

Чому, на вашу думку, було страчено М. Робесп'єра?

Якобінці навіть спробували створити для французів нову релігію — культ Розуму й Вищої істоти, усіляко висміюючи при цьому християнство та його прибічників. Однак ці наміри повністю провалилися.

24 червня 1794 р. французька армія здобула вирішальну перемогу над австрійцями під Флерюсом у Бельгії. Франція переконливо перемагала у війні проти першої антифранцузької коаліції. Зовнішня загроза зникла, і якобінці опинилися наодинці з народом, який зневірився в їхній політиці та прагнув припинення терору.

27 липня 1794 р. (якобінці дали цьому місяцю нову назву — термідор) у Конвенті сформувалася більшість противників політики якобінців. М. Робесп’єра та його прибічників заарештували, а наступного дня стратили. Унаслідок термідоріанського перевороту, як називають цю подію, режим якобінської диктатури у Франції було ліквідовано.

3 ТЕРМІДОРІАНСЬКИЙ РЕЖИМ.

Термідоріанці, прагнучи здобути популярність серед народу, скасували Декрет про «підозрілих». До Конвенту повернули вцілілих жирондистів, помилували вандейських бунтівників. Однак фактично розпочався терор проти якобінців, із яких сотні було страчено або ув’язнено. Якобінський клуб і народні товариства припинили діяльність.

У своїй політиці термідоріанці не намагалися відновити дореволюційний «старий порядок». Вони лише відмовлялися від якобінського радикального варіанта перебудови суспільства та прагнули захистити інтереси поміркованих верств нової знаті, яка сформувалася у Франції за роки революції. Термідоріанці виступали за республіканську форму правління, недоторканність приватної власності та свободу підприємництва. Прості парижани були незадоволені їхньою політикою.

Навесні 1795 р. в Парижі відбулися два великі повстання санкюлотів, що пройшли під гаслом «Хліба і Конституції 1793 р.!». Обидва виступи були жорстоко придушені, а сотні їх учасників страчені.

22 серпня 1795 р. Конвент прийняв нову Конституцію. Вона зберігала республіку, але скасовувала загальне виборче право, відновлюючи двоступеневу систему виборів 1791 р. і майновий ценз виборців. Нова Конституція розлютила прибічників монархії, і вони спробували захопити владу. На початку жовтня 1795 р. вони підняли повстання в Парижі. Рятівником Конвенту став генерал Наполеон Бонапарт, який за допомогою артилерії придушив виступ. 26 жовтня 1795 р. Конвент передав владу новим органам управління, сформованим за Конституцією 1795 р., — Законодавчому корпусу та Директорії.

Декларація прав та обов'язків людини і громадянина за Конституцією Французької республіки. 1795 р.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВЛАДИ У ФРАНЦІЇ ЗА ЧАСІВ ТЕРМІДОРІАНСЬКОГО РЕЖИМУ (27 липня 1794 — 9 листопада 1799 р.)

Поль Баррас

Головну роль у Директорії відігравав Поль Баррас (1755—1829), який був одним з організаторів термідоріанського перевороту. Чотирирічна доба правління Директорії сприяла зміцненню впливу в країні банкірів і підприємців. Однак у багатьох французів її політика викликала незадоволення: ціни в цей період зросли у 230 разів, а заробітна плата — лише в 63 рази. Проте повернення «старого порядку» вони також не бажали.

4 ВІЙНИ ДИРЕКТОРІЇ. ПЕРЕВОРОТ 18 БРЮМЕРА.

У період Директорії Франція здобула вирішальну перемогу над першою антифранцузькою коаліцією. Війна з її боку в цей період набула загарбницького характеру. Було захоплено лівий берег Рейну та Бельгію, Голландію перетворили на залежну від французів Батавську республіку. Навесні 1796 р. командувачем французької армії для походу до захопленої австрійцями Північної Італії було призначено генерала Наполеона Бонапарта (1769—1821).

Зміцнивши боєздатність армії, молодий генерал провів блискучу воєнну кампанію, швидко розгромив австрійців і захопив усю Італію. На карті Апеннінського півострова з’явилися нові державні утворення, залежні від Франції, були скасовані феодальні порядки, розширено виборче право тощо. Перша антифранцузька коаліція внаслідок італійського походу 1796—1797 рр. розпалася.

Головним ворогом Франції залишалася Велика Британія. Наполеон вирішив захопити Єгипет, а звідти рушити на Індію — найбагатшу британську колонію. Під час єгипетського походу 1798—1799 рр. Наполеон захопив Єгипет, однак був відрізаний від Франції ескадрою англійського адмірала Гораціо Нельсона, яка знищила французький флот в Абукірській бухті поблизу Александры.

Адмірал Гораціо Нельсон. Художник Л.Ф. Еббот, 1799 р.

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Н. Бонапарт, перший консул. Художник Ф. Жерар, 1803 р.

Наполеон Бонапарт був сином небагатого дворянина з Корсики. Здобувши військову освіту, він розпочав службу у французькій армії підпоручиком (молодший офіцерський чин), не маючи перспектив для успішної кар'єри. Можливість піднятися вгору йому дали революційні війни й допомога брата М. Робесп'єра — Огюстена. Після приходу до влади термідоріанців його усунули від служби за зв'язки з якобінцями. Однак кар'єра Н. Бонапарта відновилася, коли в ситуації загальної розгубленості він допоміг термідоріанцям придушити бунт 1795 р. в Парижі. Вдячна Директорія призначила його командувачем гарнізону Парижа, а згодом — італійської армії. Блискучий злет Наполеона Бонапарта від підпоручика до імператора перетворив його на кумира та взірець для наслідування.

Наполеон під час державного перевороту 18 брюмера 1799 р. в Сент-Клоді. Художник Ф. Буше, 1840 р.

Наполеон у Єгипті. Художник Ж. Л. Жером, 1867 р.

У цей час у Парижі готувалася змова проти Директорії, яку її учасники розраховували використати для захоплення влади. Дізнавшись про ситуацію на батьківщині, Наполеон залишив армію в Єгипті та повернувся до Франції. Він мав свої плани щодо зміни влади в Парижі. 9 листопада 1799 р. (18 брюмера за революційним календарем) у столиці відбувся державний переворот. Оточивши залу засідань військами, Н. Бонапарт примусив Законодавчий корпус затвердити рішення про розпуск Директорії та передачу влади трьом консулам — Е.-Ж. Сійєсу, П. Роже-Дюко та Н. Бонапарту.

Про переворот 18 брюмера, який став завершенням Великої французької революції кінця XVIII ст., Наполеон Бонапарт сказав: «Ми довели до кінця роман революції, тепер необхідно подивитися, що в ньому є реального».

5 ПІДСУМКИ ТА ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВЕЛИКОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ.

Велика французька революція кінця XVIII ст. мала величезний вплив не лише на Францію, а й на всі країни Заходу. Розпочаті нею соціальні потрясіння багато в чому визначали історію Європи XIX ст.

Унаслідок революції у Франції було усунено перешкоди для її поступального соціально-економічного розвитку — ліквідовано «старий порядок», абсолютизм, становий поділ суспільства й залишки феодальних відносин у сільському господарстві. Сформувалося уявлення про націю як носія державної влади, що має право самостійно вирішувати свою долю. Це сприяло розгортанню національно-визвольної боротьби бездержавних народів Європи та Латинської Америки. Завдяки революції вперше на державному рівні було заявлено та закріплено природні невід’ємні права людини й громадянина, що започаткувало формування правової держави та громадянського суспільства.

Революція також дала досить жорстокі уроки. Зокрема, вона унаочнила небезпеку перебудови суспільства шляхом насильства, небезпеку терору та перетворення його на універсальний засіб розв’язання соціальних проблем.

Наполеон на мосту в Арколі. Художник А.-Ж. Гро, 1801 р.

Розгляньте ілюстрації на сторінці. Чому, на вашу думку, художники вирішили зберегти пам'ять для нащадків саме про ці моменти із життя Наполеона?

ФРАНЦІЯ В ПЕРІОД ДИРЕКТОРІЇ ТА КОНСУЛЬСТВА

Унаслідок революції у Франції встановилася республіканська форма правління. Незважаючи на постійну боротьбу за владу, у країні поступово утверджувалося верховенство представницьких органів влади. Із часом парламентська демократія, подолавши спроби повернення минулих порядків, здобула перемогу, а держава стала гарантом незворотності політичних, соціальних та економічних перетворень.

Карикатура на Велику французьку революцію

ВИСНОВКИ

• Поглиблення революції у Франції привело до встановлення в країні республіканської форми правління.

• На хвилі зростання невдоволення народу встановилася якобінська диктатура. Однак невідповідність політики якобінців інтересам більшості населення країни обумовила її падіння.

• Термідоріанський режим не мав значної підтримки у Франції. Його падіння стало завершальною подією Великої французької революції кінця XVIII ст.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «терор». 2. Унаслідок якої події у Франції встановилася якобінська диктатура? 3. Коли було прийнято Декрет про «загальний максимум»? 4. Коли відбувся термідоріанський переворот? 5. Кому належала вища виконавча влада у Франції за Конституцією 1795 р.? 6. Якою подією завершилася Велика французька революція кінця XVIII ст.?

7. Як було повалено монархію і встановлено республіку у Франції? 8. У чому полягають особливості змін, здійснених у країні в період якобінської диктатури? 9. Визначте характерні риси політики термідоріанського Конвенту та Директорії. 10. Який вплив мала Велика французька революція на розвиток Франції та Європи в цілому?

11. Покажіть на карті події, пов'язані із завершенням Великої французької революції кінця XVIII ст., й опишіть їх. 12. Завершіть складання таблиці «Розгортання Великої французької революції кінця XVIII ст.» (с. 19). 13. Об'єднайтеся в малі групи та обговоріть, якими були уроки революції для тогочасної Європи.

14. На початку XX ст. французький історик Ж. Жорес у праці «Соціальна історія Французької революції» писав: «Революція — варварська форма прогресу. Чи зможемо ми колись побачити той день, коли форма прогресу стане дійсно людською?». Яким є ваше ставлення до цього твердження після завершення вивчення історії Великої французької революції кінця XVIII ст.? Обґрунтуйте свою точку зору.