Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Гісем - Нова програма

Практичне заняття

Еволюція європейської соціал-демократії: від марксизму до легальної парламентської діяльності

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке соціалізм? Якими були його ідейні засади? 2. Що таке марксизм? Якими були його ідейні засади? 3. Що таке соціал-демократія? 4. Коли й де в Європі з'явилися перші соціал-демократичні партії? За що вони виступали?

МЕТА

На підставі аналізу тексту визначити, у чому полягала еволюція тогочасної європейської соціал-демократії; шляхом дискусії сформувати уявлення про значення еволюції європейської соціал-демократії для становлення громадянського рівноправ'я та парламентської демократії в країнах Заходу.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

(Теми розподіляє вчитель.)

1. Підготувати повідомлення за темами: «Другий Інтернаціонал», «Соціал-реформізм».

2. Підготувати есе за темою «Чому ідеї марксизму стали панівними в робітничому русі в другій половині XIX — на початку XX ст.?».

ХІД РОБОТИ

1. Об'єднайтеся в малі групи за тематикою підготовлених повідомлень і есе та обговоріть результати, які ви отримали під час роботи над ними.

2. Представте класу спільні висновки, яких ви дійшли під час роботи в малих групах.

3. Презентуйте найкращі з підготовлених до уроку повідомлень та есе класу.

4. Ознайомтеся із запропонованим матеріалом, дайте відповіді на запитання та виконайте завдання.

5. Сформулюйте висновки відповідно до мети заняття.

Обкладинка «Маніфесту Комуністичної партії», надрукованого в Лондоні в 1848 р.

Практика робітничого руху та революційної боротьби наприкінці XIX ст. засвідчила, що частина положень теорії марксизму в реальному житті не спрацьовує, а теоретична спадщина містить багато суперечностей. ВИСНОВКИ «Маніфесту Комуністичної партії» не підтверджувалися життям: становище пролетаріату не погіршувалося, сам капіталізм не зникав тощо.

Ще в 1885 р. Ф. Енгельс писав: «Старе суспільство могло б мирно врости в нове в таких країнах, де народне представництво зосереджує в руках усю владу, де конституційним шляхом можна здійснити все що завгодно, якщо маєш за собою більшість народу...». До таких країн він спочатку відносив Англію та США, згодом — Нідерланди, Швейцарію, Францію.

Дедалі більше ставало зрозумілим, що життя складніше за схеми теоретиків марксизму. Спроби його прибічників перейти від теорії до практики й розпочати перебудову суспільства одразу викликали чимало проблем. Зокрема, марксисти не розуміли, як будувати відносини з іншими партіями, як ставитися до органів влади, як вести боротьбу за реалізацію своїх вимог в існуючих умовах, як реалізувати свої програми тощо. Усе це все більше запевняло в необхідності перегляду й пристосування до сучасних потреб основних засад марксизму.

Наприкінці XIX ст. серед партій Другого Інтернаціоналу сформувалося декілька течій, які, вважаючи себе марксистами, по-різному бачили завдання соціалістичного руху в тогочасному західному суспільстві.

Едуард Бернштейн та Карл Каутський у 1910 р.

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Відомий діяч німецької соціал-демократичної партії Едуард Бернштейн став засновником напрямку ревізіонізму в марксистській теорії. Він різко критикував тих, хто визнавав можливість лише насильницького повалення існуючого ладу. На думку Е. Бернштейна, революція 1848 р. у Франції стала не «локомотивом історії», а засобом дискредитації марксистських ідей і передумовою для посилення консервативних сил.

Теоретик ревізіонізму наголошував, що з виникненням марксизму світ зазнав значних змін, що обумовлює необхідність ревізії його основних положень (зокрема щодо перспектив розвитку капіталізму та здійснення соціалістичної революції). Е. Бернштейн вважав, що капіталізм здатний еволюціонувати, що позбавляє необхідності руйнувати його насильницьким шляхом, як стверджували теоретики марксизму. Унаслідок цього необхідно відмовитися від підготовки революцій і зосередити зусилля на боротьбі за реформування суспільства мирним шляхом.

Е. Бернштейн заперечував запропонований К. Марксом і Ф. Енгельсом поділ на класи й вважав, що класова структура західного суспільства поступово змінюється та ускладнюється — формується «нова середня верства», що стане основою його стабільності. «Середня верства», на його думку, збільшується кількісно набагато швидше, ніж наймані робітники. Рівень життя робітників поступово зростає, що обумовлює їх незацікавленість у поваленні існуючого ладу.

Економічні кризи, стверджував Е. Бернштейн, не мають таких руйнівних наслідків і масштабів для суспільства, щоб призвести до краху капіталістичної системи, як вважали теоретики марксизму. Передумови до революції фактично відсутні. До того ж робітники не складають більшості населення країн Заходу й не здатні взяти на себе управління суспільством.

Таким чином, соціал-демократичні партії, на думку теоретика ревізіонізму, мають докладати зусиль, щоб інтегруватися до існуючих політичних структур у своїх країнах, займатися легальною парламентською діяльністю й домагатися проведення реформ.

Ліві марксисти продовжували відстоювати ідеї «Маніфесту Комуністичної партії» та виступали за їх поглиблення в напрямку радикалізації, ігноруючи нові реалії західного суспільства. Праві марксисти визнавали лише ідеї, до яких К. Маркс і Ф. Енгельс прийшли наприкінці свого життя, мали намір ревізувати (від латин. revisio — перегляд) чимало положень марксизму відповідно до нової ситуації в суспільстві. Центристи, у свою чергу, прагнули дотримуватися засад марксизму без будь-яких відхилень і змін.

Так, Едуард Бернштейн (1850—1932) доводив, що з розвитком капіталізму його соціально-економічна система набуває здатності пристосовуватися до нових умов. Це, на його думку, проявляється в ослабленні періодичних криз, пом’якшенні соціальних суперечностей та ускладненні соціальної структури суспільства, покращенні економічного й політичного становища пролетаріату тощо. Із цього він робив висновок, що краху капіталізму не відбудеться.

Із критикою поглядів Е. Бернштейна виступив Карл Каутський (1854—1938), який, власне, і назвав його ревізіоністом. К. Каутський стверджував, що лише «соціалістичне суспільство дасть своїм членам добробут і забезпеченість... а також є основою для вищої свободи». Водночас він, виступаючи за соціалістичну революцію, говорив про її віддалену перспективу й надавав перевагу боротьбі за соціальні реформи.

Разом із цим соціал-демократи, на його думку, не повинні йти для цього на співробітництво з буржуазними урядами. Соціалістична революція, як вважав К. Каутський, не може відбутися швидко, вона «готується роками й десятиліттями політичної та економічної боротьби». При цьому він не відкидав можливості, що повалення капіталістичного ладу відбудеться без революції, якщо панівні верстви добровільно підуть на поступки трудящим.

У свою чергу, ліві марксисти продовжували говорити про світову соціалістичну революцію, диктатуру пролетаріату, про те, що капіталістичне суспільство невдовзі загине.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. в міжнародній соціал-демократії розгорнулася боротьба між бернштейніанцями, з одного боку, та революційним (лівим) крилом марксизму — з іншого. Ця боротьба гостро проявилася в Другому Інтернаціоналі: лівих поглядів, зокрема, дотримувалася й активно їх пропагувала фракція більшовиків Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП) на чолі з Володимиром Ульяновим (Леніним) (1870—1924), який взявся за теоретичне пристосування марксизму до реалій Росії та практичне втілення ідеї соціалістичної революції.

У жертву Інтернаціоналу. Карикатура початку XX ст.

В. Ленін та учасники Другого Інтернаціоналу, 1920 р.

Одним реченням дайте характеристику діячам, зображеним на ілюстраціях.

Більшовики — представники політичної течії (фракції) у РСДРП (із 1917 р. — самостійна політична партія, очолювана В. Леніним). Поняття «більшовик» виникло на II з'їзді РСДРП (1903 р.) після того, як прихильники В. Леніна здобули більшість голосів, а їхні противники — меншість (меншовики).

Виступ В. Леніна на II з'їзді РСДРП. Художник Ю. Виноградов, 1952 р.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Складіть план наведеного тексту та підготуйте за ним відповідь на запитання: у чому полягала еволюція тогочасної європейської соціал-демократії. 2. На думку К. Каутського, «використання державного апарату для задоволення потреб експлуатуючого класу вже не складає сутності держави та не перебуває з нею в нерозривному зв'язку. Навпаки, демократична держава за її тенденціями спрямована на те, щоб не бути органом меншості, а органом більшості населення, тобто трудящих класів». У чому полягає еволюція поглядів на державу К. Каутського порівняно з уявленнями про неї засновників марксизму? 3. «Демократія,— вважав К. Каутський,— створює можливість знищити демократичним шляхом... коріння політичної влади великих експлуататорів. Зі знаряддя придушення експлуатованих вона починає перетворюватися на засіб їх звільнення...». У чому сутність нового розуміння демократії К. Каутським? Що воно могло змінити в тактиці соціал-демократів? 4. «Усі результати досліджень Маркса та Енгельса,— вважав Е. Бернштейн,— можуть зберегти свою достовірність, якщо їх не зуміють спростувати нові наукові дослідження, оскільки ані марксизм, ані будь-яка інша система поглядів не може володіти абсолютною істиною». Яким є ваше ставлення до цього твердження? Чи погоджуєтеся ви з ним? Поясніть свою точку зору. 5. Проведіть дискусію за проблемою «Яке значення мала еволюція європейської соціал-демократії від марксизму до легальної парламентської діяльності для формування парламентської демократії в країнах Заходу?».