Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Гісем - Нова програма

§16. Революції 1848—1849 рр.

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:

визначити, що спричинило революційні події у Франції, Німеччині, Австрії, Угорщині та Італії: аналізувати основні події революцій у зазначених країнах: з'ясувати особливості й наслідки революцій 1848—1849 рр.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які соціальні верстви населення прийшли до влади у Франції в результаті Липневої революції 1830 р.? 2. Якими були особливості становища Німеччини та Італії в 1815—1847 рр.? 3. Яку політику здійснював уряд К. Меттерніха в Австрійській імперії? 4. Чому Австрійську імперію називали «клаптиковою монархією»?

1 РЕВОЛЮЦІЯ У ФРАНЦІЇ.

У 1848—1849 рр. Європу захопив вир революцій. Він розпочався у Франції та стрімко поширився на Австрійську імперію, німецькі та італійські держави. Події «Весни народів», як називали ці революції сучасники, поєднували боротьбу представників різних соціальних верств із залишками «старого порядку», виступи за демократизацію політичного устрою, протести робітників проти підприємців, об’єднавчі й визвольні національні рухи.

У другій половині 40-х рр. XIX ст. у Франції загострилася соціально-економічна ситуація. Кілька неврожайних років призвели до зростання цін на хліб.

У 1847 р. Францію, як і інші країни Європи, охопила економічна криза, унаслідок чого стали закриватися банки, фабрики, заводи, ремісничі майстерні, почали зростати ціни. Значно збільшилася кількість безробітних.

Загальне обурення викликали поширення хабарництва й скандали, пов’язані зі зловживаннями своїм становищем членів королівської родини. Середня та дрібна буржуазія, що не мала виборчих прав за часів Липневої монархії, вимагала здійснення виборчої реформи. Проте уряд категорично відкидав такі вимоги.

Бійка на вулиці Суфло в Парижі 25 червня 1848 р. Художник О. Верне

Яку інформацію про вуличні бої в Парижі в 1848 р. можна отримати за ілюстрацією?

У відповідь на це прибічники виборчої реформи із заможних верств стали влаштовувати в Парижі спеціальні «реформістські бенкети», де обговорювали проекти змін виборчої системи. У влади ці заходи викликали невдоволення. Черговий бенкет, призначений на 22 лютого 1848 р., було заборонено. Уранці 23 лютого 1848 р. організатори заходу в супроводі величезного натовпу парижан, співаючи «Марсельєзу» і вигукуючи «Хай живе реформа!», рушили до центру міста. Коли поліція атакувала демонстрантів, місто вкрилося барикадами. Наляканий Луї Філіпп оголосив про згоду виконати вимоги повстанців, однак парижан це не задовольнило.

24 лютого 1848 р. повстанці оточили королівський палац Тюїльрі й стали вимагати повалення короля. Луї Філіпп був змушений зректися престолу й рятуватися втечею. Повсталі парижани увірвалися до палацу, захопили залу засідань Палати депутатів і, погрожуючи застосувати силу, почали вимагати створення нового уряду з представників опозиції. Цю вимогу було виконано.

25 лютого 1848 р. Тимчасовий уряд проголосив Другу республіку та затвердив її прапором червоно-біло-синій триколор. Із поваленням Липневої монархії революція 1848 р. у Франції завершилася.

2 ДРУГА РЕСПУБЛІКА У ФРАНЦІЇ.

Після встановлення Другої республіки Тимчасовий уряд скасував дворянські титули, запровадив свободу друку, політичних зборів і призначив на основі загального виборчого права для чоловіків від 21 року вибори до Установчих зборів, які мали розробити нову конституцію. Унаслідок цього кількість виборців у Франції збільшилася до 9,3 млн осіб.

Для працевлаштування безробітних запровадили систему громадських робіт. Для цього було створено так звані національні майстерні, де людей забезпечували роботою та платили за неї 1—2 франки на день. На липень 1848 р. у них налічувалося 117 тис. осіб. Однак коли витрати на утримання національних майстерень досягли 14 млн франків, уряд їх закрив, оскільки для забезпечення їх існування й так було підвищено прямі податки на 45%.

Відповіддю на це стало повстання 23—26 червня 1848 р. в Парижі, у якому взяли участь близько 50 тис. робітників. Повстання відрізнялося надзвичайною жорстокістю з обох боків. Для його придушення Установчі збори надали необмежені повноваження військовому міністру генералу Луї Кавеньяку. Після чотирьох днів запеклих боїв із застосуванням артилерії в робітничому передмісті Сент-Антуан генерал розгромив повстанців. Кількість загиблих при цьому досягала 10 тис. осіб. Після придушення Червневого повстання радикальні газети, клуби й товариства опинилися під забороною. Близько 3,5 тис. учасників повстання були заарештовані й без суду відправлені в заслання.

Луї Кавеньяк

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із Наказу уряду Франції про часткову ліквідацію національних майстерень від 25 травня 1848 р.

1. Неодружені робітники у віці від 18 до 25 років запрошуються стати під прапори Республіки для поповнення різних полків армії. Ті, хто відмовиться йти до армії, будуть виключені зі списків національних майстерень.

2. Негайно розпочнеться перепис робітників Парижа. Робітники, які не зможуть документально довести, що вони перебували в Парижі до 24 травня протягом шести місяців, будуть зняті з роботи та перестануть отримувати заробітну платню і допомогу...

4. Робітники, які не будуть виключені зі списків... будуть отримувати відрядну, а не поденну платню.

5. У можливо короткий термін будуть організовані бригади робітників, які спрямовуватимуться до департаментів для виконання під керівництвом інженерів шляхів сполучення великих громадських робіт.

1. Якими заходами уряд країни намагався зменшити кількість робітників у національних майстернях?

2. Як уряд намагався використати робітників, скорочених із національних майстерень? 3. Які з наведених заходів, на вашу думку, могли викликати найбільше обурення робітників? Чому?

Імператор Луї Наполеон Бонапарт (Наполеон III). Художник Ф.К. Вінтергальтер, 1853 р.

4 листопада 1848 р. Установчі збори прийняли Конституцію Другої республіки, яка вперше в історії Франції запроваджувала посаду президента, що мав чималі повноваження для захисту порядку в країні. Законодавча влада надавалася Національним зборам, а виконавча — президенту Республіки, який керував діяльністю міністрів. Конституція закріплювала загальне виборче право для чоловіків від 21 року.

10 грудня 1848 р. відбулися перші вибори президента Республіки. Перемогу на них здобув принц Луї Наполеон Бонапарт (1808—1873), племінник Наполеона І, отримавши три чверті всіх голосів виборців. Вони вірили, що Луї Наполеон відновить велич країни й буде піклуватися про потреби пересічних французів. 2 грудня 1852 р. у Франції встановилася Друга імперія, а Луї Бонапарт був проголошений імператором під ім’ям Наполеон III.

3 РЕВОЛЮЦІЯ 1848 р. В НІМЕЧЧИНІ.

Події Лютневої революції у Франції мали великий вплив на німецькі землі. 1—5 березня 1848 р. в Бадені, Вюртемберзі, Баварії та інших німецьких державах відбулися маніфестації, де висувалися вимоги свободи друку, суду присяжних і скликання загальнонімецького парламенту для вирішення питання об’єднання країни. Під тиском опозиції реакційні уряди отримали відставку, а до складу нових увійшли ліберали. У Німеччині почалася революція.

Бурхливого характеру набули події в столиці Пруссії Берліні. 18 березня 1848 р. поліція застосувала зброю щодо учасників демонстрації на підтримку реформ. Місто вкрилося барикадами. Бої тривали всю ніч, а на ранок берлінці відтіснили урядові війська. Король Фрідріх Вільгельм IV наказав їм залишити місто, заявив про намір дарувати конституцію, запровадити свободу друку й зібрати Установчі збори. Скликані незабаром Установчі збори одним із перших рішень ліквідували залишки феодальних повинностей селян.

18 травня 1848 р. у Франкфурті-на-Майні розпочав роботу над конституцією об’єднаної Німеччини перший загальнонімецький парламент. Наприкінці 1848 р. в усіх німецьких державах влада розгорнула наступ на опозицію. У грудні 1848 р. прусський король розпустив Національні збори й дарував народу Конституцію.

На берлінських барикадах 19 березня 1848 р. Невідомий художник

РЕВОЛЮЦІЇ 1848—1849 рр. У ЄВРОПІ

28 травня 1849 р. франкфуртський парламент прийняв Конституцію об’єднаної Німеччини, за якою вона ставала федерацією тогочасних німецьких держав у формі імперії. На імператорському троні парламент хотів бачити прусського короля Фрідріха Вільгельма IV. Однак він заявив, що може прийняти імперську корону лише від німецьких монархів, а не від парламенту, створеного революцією. Проти загальнонімецької конституції вже висловилися уряди Австрії, Баварії та Саксонії, і Прусський король розумів, що позитивна відповідь створить для нього складну ситуацію.

Через деякий час Австрія, розчарована тим, що їй не запропонували імперську корону, відкликала своїх представників із франкфуртського парламенту. Її приклад наслідували делегації деяких інших німецьких держав, що призвело до втрати парламентом авторитету. Засідання було перенесено до Штутгарта у Вюртемберзі. У червні 1849 р. вюртемберзький король силою розігнав парламент. Тим часом незадовго до цього, у травні 1849 р., у Пруссії за новим виборчим законом ліквідували завойоване народом загальне виборче право й запровадили нову систему, засновану на майновому цензі.

Національні збори в церкві Св. Павла в Берліні. 1848 р.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Зі спогадів очевидця про бої на вулицях Берліна 18 березня 1848 р.

Неначе вихор промайнув містом і земля розверзлася під ногами. Люди підривали мостову, спустошували лавки зброї, вривалися до будинків, витягували звідти ломи і сокири... 12 барикад виросли на Кенігштрассе; брички, омнібусі, мішки вовни, колоди, перевернуті водоколонки перетворилися на міцні, майстерно складені барикади. На дахах з'явилися люди. Вони із цеглинами в руках очікували на солдатів. Під загрозою натовпу зброярі викинули на вулицю всю свою зброю. Усі озброїлися вилами, мечами, списами, пістолетами, кілками, хлопчаки вривалися до будинків і піднімали на дахи великі кошики з камінням.

Які висновки про ситуацію в Берліні в цей день ви можете зробити на підставі цієї розповіді?

Король Вюртембергу Вільгельм І

Об’єднання Німеччини парламентським шляхом, через волевиявлення народу, у роки революції 1848—1849 рр. зазнало невдачі. У політичній сфері єдиним здобутком стало прийняття прусської конституції. Надії на об’єднання країни німецькі патріоти стали пов’язувати з Пруссією — єдиною державою, здатною силою об’єднати Німеччину.

4 РЕВОЛЮЦІЯ В АВСТРІЇ.

Революція в Парижі сколихнула Відень. 13 березня 1848 р. в австрійській столиці відбулися маніфестації під гаслами «Конституція!», «Свобода!», «Геть Меттерніха!». Імператор Фердінанд І під тиском віденців відправив канцлера К. Меттерніха у відставку, пообіцяв скликати парламент і запровадити конституцію.

Конституція Австрійської імперії, оприлюднена 25 квітня 1848 р., проголошувала свободу слова, друку, зборів і відповідальність уряду перед парламентом (рейхстагом), який складався із двох палат — сенату й палати депутатів. Члени палати депутатів обиралися, однак виборче право поширювалося лише на власників нерухомого майна. Вища виконавча влада залишалася за імператором. Ліберальна буржуазія вважала, що мета революції досягнута, і закликала до припинення боротьби. Проте досить значну частину австрійських патріотів це не влаштовувало.

Демонстрація в Берліні в 1848 р. Невідомий художник

На підставі ілюстрації зробіть висновок про характер подій у Берліні в березні 1848 р.

Революція у Відні в 1848 р. Невідомий художник

Визначте за ілюстрацією особливості подій у Відні в березні 1848 р.

Золотий дукат із профілем імператора Фердінанда І. 1848 р.

15—26 травня 1848 р. в столиці відбулися нові революційні виступи. Імператор з урядом утекли з Відня. Фердінанд І був змушений надати повстанцям письмову згоду на запровадження загального виборчого права. Революційні виступи охопили слов’янські землі у складі імперії — Чехію, Галичину, Буковину, Закарпаття, Словаччину, Воєводину, Хорватію.

У червні 1848 р. в Празі, на противагу Франкфурту, відбувся З’їзд представників слов’янських народів Австрійської імперії. Більшість депутатів висловилася за збереження імперії Габсбургів і проти її входження до складу об’єднаної Німеччини. Вони вважали, що дрібні незалежні слов’янські держави у складі Німеччини втратять національну самобутність. Тому потрібно підтримувати збереження Австрійської імперії та її перетворення на багатонаціональну федерацію. їхні противники виступали за самовизначення всіх ненімецьких народів та їх відокремлення від імперії.

10 липня 1848 р. розпочав роботу австрійський рейхстаг, більшість місць у якому належала поміркованим лібералам, а чверть депутатів становили селяни. Одним із перших важливих рішень рейхстагу стало скасування панщини за сплату компенсації землевласникам. Завдяки здобутій прихильності селянських депутатів уряд провів через рейхстаг рішення про фінансування каральних експедицій до Італії та Угорщини.

6 жовтня 1848 р. віденці підняли нове повстання, намагаючись перешкодити відправленню частин столичного гарнізону на придушення революції в Угорщині. Бої в місті тривали до 1 листопада 1848 р., коли хорватські війська під проводом Йосипа Єлачича взяли його штурмом.

Наприкінці листопада 1848 р. Фердінанд І зрікся престолу. Новим імператором став його 18-річний племінник Франц Йосиф І (1848—1916 рр.). Він відмовився від поступок, зроблених його попередником під тиском революційних подій. 7 березня 1849 р. новий імператор розпустив рейхстаг і призупинив дію Конституції. Революція завершилася поразкою, в Австрії запанувала реакція.

Франц Йосиф І

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Вірш, що з'явився на сторінках однієї з віденських газет у ці дні

Нехай шляхетна кров пролилася.

Проте царює влада справедлива.

Хай живе наш правитель Фердінанд,

Що виконав наші бажання.

Позицію яких політичних сил відображає наведене джерело?

Із «Національної пісні» Шандора Петефі

Повстань, мадьяр! Кличе вітчизна!

Та обирай, поки не пізно:

Прийняти тихо рабську долю

Чи бути все ж на вільній волі?

До чого, на вашу думку, закликав угорців своїм твором поет?

Лайош Кошут

5 РЕВОЛЮЦІЯ В УГОРЩИНІ.

Угорська революція розпочалася 15 березня 1848 р. виступами радикальної молоді, очолюваної поетом Шандором Петефі. Вони вимагали надання угорцям громадянських прав і свобод, створення власного самостійного уряду.

17 березня 1848 р. було сформовано перший національний угорський уряд. Одним із його перших заходів стала аграрна реформа, за якою скасовувалася панщина, а селяни ставали власниками третини оброблюваної землі. Здійснюючи ці та інші перетворення, новий уряд відмовився розглядати питання про національні права неугорських народів — закарпатських русинів, сербів, хорватів та інші. Тому вони залишалися прибічниками австрійської влади.

У вересні 1848 р. хорватська армія Й. Єлачича за наказом імператора розгорнула воєнні дії проти Угорщини. Усі рішення угорського сейму Франц Йосиф І скасував й оголосив про перетворення Угорського королівства на провінцію імперії. Відповіддю на це став контрнаступ угорської армії та вигнання австрійців із країни.

14 квітня 1849 р. угорський сейм проголосив незалежність Угорщини та позбавив династію Габсбургів права управляти країною. Правителем-президентом Угорщини було обрано керівника національно-визвольної боротьби угорців Лайоша Кошута (1802—1894).

Франц Йосиф І звернувся по допомогу в придушенні волелюбних угорців до російського імператора Миколи І. У результаті російської військової інтервенції угорська армія 13 серпня 1849 р. капітулювала. Розпочалися жорстокі розправи з учасниками революції. Після її поразки революційний рух в Австрійській імперії почав поступово вщухати.

6 РЕВОЛЮЦІЯ В ІТАЛІЇ.

В Італії революція розпочалася повстанням 12 січня 1848 р. в Палермо на острові Сицилія, яке завершилося перемогою. Війська неаполітанського короля залишили острів. Звістка про успіхи повстанців активізувала діяльність італійських патріотів. У лютому-березні 1848 р. в Папській області, Тоскані й Сардинському королівстві було прийнято Конституції, обрано парламенти й сформовано уряди з поміркованих лібералів.

18 березня 1848 р. під впливом звісток про події у Відні повстання спалахнуло в Ломбардії, у Мілані. П’ятиденна боротьба з 15-тисячною австрійською армією завершилася перемогою повстанців. Антиавстрійське повстання перемогло також у Венеції, де після цього проголосили республіку.

Капітуляція угорської армії в 1849 р. Невідомий художник

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Зі звернення тріумвірів про оборону Римської республіки (3 липня 1849 р.)

Римляни! До ганьби нападу республіканських військ на дружню республіку генерал Ідіно додав нікчемність зради. Він порушив письмову домовленість не починати атаку раніше понеділка, якої ми досягли з ним.

Повстаньте, римляни! На стіни, до брами, на барикади! Доведемо противнику, що навіть за допомогою зради не можна перемогти Рим. Нехай кожна людина візьме в руки зброю і йде у бій, нехай кожен вірить у перемогу. Право переможе, і вічний сором нехай вкриє союзників Австрії. Хай живе республіка!

1. У чому була складність ситуації в місті, що перебувало в облозі? 2. До чого керівники республіки закликали римлян?

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Зі спогадів діяча італійського Рісорджименто Ф. Орсіні про вплив звільнення Мілана на події в Італії

У цей час придушений гул, схожий на той, який сповіщає про наближення виверження Везувію, лунав з усіх кінців півострова. Загальним бажанням стала національна незалежність...

Після повідомлень про революцію в Мілані Італію охопило полум'я. «На війну! До табору!» — такі заклики можна було почути звідусіль. Молоді дівчата оперезували мечем своїх коханих і виряджали їх із побажанням божої допомоги, пророкуючи їм перемогу над чужинцями. Юнаки залишали свою службу й домашній затишок для того, щоб іти на допомогу співвітчизникам виганяти остогидлих австрійців за Альпи...

Країна, яку століттями тримали в рабстві, що не знала військової науки, роз'єднана, зневажувана іноземцями, одним ударом розбила свої ланцюги й кинула їх в обличчя ворога-іноземця, забувши про внутрішні чвари, відкинувши традиційні забобони, рушила на війну із закликом: «Свобода, незалежність, єдність!».

1. Про що повідомляє автор документа? 2. Які висновки можна зробити про вплив революції 1848—1849 рр. на формування національної свідомості італійців? 3. Яким є ставлення автора до подій, про які він розповідає? Поясніть свою думку.

Карл Альберт

Патріотичне піднесення, яке охопило Італію, спонукало короля Сардинії (П’ємонту) Карла Альберта 24 березня 1848 р. оголосити війну Австрійській імперії. Завдяки цьому він збирався приєднати звільнену від австрійців Ломбардо-Венецію. Однак наприкінці липня австрійці завдали поразки сардинській армії та відновили свою владу над Північною Італією.

У середині листопада 1848 р. спалахнуло народне повстання в Римі. Папа Пій IX був змушений погодитися на скликання Установчих зборів. 9 лютого 1849 р. вони позбавили Папу світської влади та проголосили Римську республіку. У березні 1849 р. воєнні дії проти Австрії відновив сардинський король. Проте вже через десять днів його армію було розгромлено. Після цього Карл Альберт зрікся влади на користь свого сина.

Новий король Сардинії Віктор Еммануїл II уклав угоду з австрійцями, відмовившись від претензій на Ломбардію та Венецію. Після цього австрійці на прохання герцога Тоскани придушили революцію у Флоренції. Австрійська армія взяла в облогу Венецію та рушила до Рима. Там до них приєдналися французькі війська. Із півдня на Рим розгорнула наступ армія неаполітанського короля. Облога міста тривала два місяці.

Опором загарбникам керував тріумвірат — обраний повсталими римлянами колективний орган управління проголошеної в січні 1849 р. Римської республіки.

3 липня 1849 р. Установчі збори в Римі затвердили Конституцію Римської республіки — найдемократичнішу з усіх конституцій італійського Рісорджименто. Увечері того ж дня французи захопили місто. Останнім осередком боротьби залишалася Венеція, узята австрійцями в облогу. 22 серпня 1849 р. захисники міста капітулювали.

Із загибеллю Венеціанської республіки революція в Італії завершилася, і країну охопила хвиля терору. Основне завдання революції — визволення та об’єднання Італії — залишилося нерозв’язаним.

Віктор Еммануїл II

ВИСНОВКИ

• Революції 1848—1849 рр. у європейських країнах стали відображенням протесту проти існуючих форм правління, боротьби за збільшення представництва у владі та покращення умов життя різних верств населення, пробудження національної свідомості народів Центральної та Східної Європи.

• У 1849 р. контрреволюційні сили змогли подолати революційну хвилю. Однак основи «старих порядків» були значно послаблені.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Коли було встановлено Другу республіку у Франції? 2. Кому надавалася виконавча влада за Конституцією Другої республіки? 3. Якою мала бути форма державного устрою об'єднаної Німеччини за Конституцією, розробленою франкфуртським парламентом? 4. Коли розпочалася революція в Австрійській імперії? 5. Хто був обраний правителем-президентом Угорщини в період революції? 6. Якою подією завершилася революція в Італії?

7. Як пройшла революція 1848 р. у Франції? 8. Охарактеризуйте зміни, які відбулися у Франції після революції 1848 р. 9. Чому, на вашу думку, не відбулося об'єднання Німеччини в 1848—1849 рр.? Поясніть свою точку зору. 10. Охарактеризуйте революцію 1848—1849 рр. в Австрійській імперії. 11. Якими, на вашу думку, були причини поразки революції в Угорщині? 12. Як розгортався національно-визвольний рух в Італії в 1848—1849 рр.?

13. Об'єднайтеся в малі групи та порівняйте революції 1848—1849 рр. у Франції, Німеччині, Австрії, Угорщині та Італії за їхніми завданнями й результатами. Що було між ними спільного та відмінного? 14. Складіть таблицю «Революції 1848—1849 рр. у Європі».

Країна

Причини революції

Основні події

Результати

Особливості і наслідки

15. Міністр громадських робіт уряду Франції, створеного після перемоги революції 1848 р., Г. Марі вважав, що національні майстерні «доведуть робітникам усю недолугість і нежиттєздатність теорій і примусять їх на собі відчути їх руйнівні наслідки». Які теорії він мав на увазі? Чому створення національних майстерень було покликане показати нежиттєздатність цих теорій? Чи справдилися прогнози міністра? 16. Існує точка зору, що під час революційних подій 1848 р. у Франції республіканські інститути втратили привабливість в очах французів. Цьому сприяли швидке погіршення економічної ситуації, криваві події червня 1848 р., що поставили країну перед загрозою громадянської війни, та відсутність у більшості політичних партій програм вирішення викликів французького суспільства. Чи погоджуєтеся ви із цим? Чому? Чи можна вважати, що у Франції склалася сприятлива ситуація для відновлення імперії? Обґрунтуйте свою точку зору.