Всесвітня історія: підручник для 8 класу "Гісем 2015" - Нова програма

§ 4. Повсякденне життя Західної Європи

1. Як у середньовічній Європі змінювалися склад та кількість населення? 2. Як змінювалося життя європейців за Середньовіччя? 3. Як виглядали середньовічні міста? 4. Чим харчувалися європейці в Середні віки?

Населення. Упродовж XVI — першої половини XVII ст. кількість населення Європи постійно зростала. Передусім це стосується XVI ст., протягом якого цей показник збільшився з 69 млн до 95—100 млн осіб.

На середину XVII ст. кількість населення Європи дорівнювала 110—115 млн осіб. Причинами цього явища стали зростання народжуваності, покращення умов життя, зміни у раціоні харчування європейців.

Середня тривалість життя складала 30—35 років, але деякі люди досягали похилого віку. Більшість чоловіків помирали у віці 40—60, жінок — 20—40 років. Як і раніше, високою залишалася смертність дітей: лише половина з них досягала десятирічного віку. Пов’язано це було з відсутністю медичної допомоги під час пологів, нехтуванням елементарними правилами гігієни. Лікарень у сучасному розумінні просто не існувало, були лише притулки для невиліковно хворих, калік і старих.

Благодійний базар. Близько 1600. Художник Ісаак ван Сванебург

Жахливі санітарні умови, особливо в містах, робили їх осередками поширення хвороб і епідемій. Під час спалаху чуми в 1629— 1631 рр., що охопила майже все Середземномор’я, померло більше половини місцевого населення. Значними були людські втрати також від епідемій віспи, холери, тифу.

Населення Європи гинуло не лише від епідемій, а й від голоду в неврожайні роки, пожеж, воєнних спустошень. Особливо відчутними були втрати від війн, пов’язані з початком використання вогнепальної зброї та масовим убивством мирного населення, що стало звичною практикою ведення воєнних дій. Величезними були втрати під час громадянських війн у Франції та першої загальноєвропейської Тридцятилітньої війни. За приблизними підрахунками, лише в XVII ст. Європа втратила у війнах 3 млн осіб.

Міста. Більшість населення Європи на той час складали селяни.

Городяни становили 10—20 % населення. Винятком були лише Нідерланди, де на невеликій території існувало близько 300 міст, а їхні жителі становили 60 % від загальної кількості населення. Більшість міст зберігала середньовічний вигляд. Вони були невеликими, 3—5 тис. жителів, відокремленими від навколишнього світу старовинними мурами, із вузькими вуличками, на яких навіть улітку не висихала багнюка й паслися свині. Найбільшим містом Європи залишався Париж із населенням 300 тис. осіб. Йому поступалися Неаполь (270 тисяч), Лондон і Амстердам (по 200 тисяч), Венеція та Антверпен (по 150 тисяч), Рим, Мілан, Генуя, Брюгге, Прага (по 100 тис. осіб). Ці міста потребували щоденного постачання великої кількості продуктів, вугілля, предметів першої необхідності. Дороги з’єднували їх із селами та містечками, звідки надходило все необхідне для їхнього існування. На дорогах з’являлися заїжджі двори, склади для купців, які закуповували селянську продукцію та постачали її містам.

На відміну від передмість, центральна частина міста була тим осередком, де жили заможні городяни, розміщувалися громадські споруди, собори, ратуша, банки, контори адвокатів. Через брак місця для забудови дорожчали земельні ділянки в центрі міста, що дало поштовх спорудженню багатоповерхових будинків. Італійські архітектори першими в Європі стали розробляти проекти ідеальних міст, які складалися з розташованих колами або квадратами будинків, оточених деревами й фонтанами. Передбачалося також створення каналізації та водогонів, що мало покласти край хворобам і антисанітарії. У XVI ст. ці проекти почали втілюватися в життя. У містах

Нідерландські приказки. 1559. Художник Пітер Брейгель Старший

? Яке уявлення можна отримати за картиною про повсякденне життя населення Нідерландів?

Італії руйнували середньовічні будинки, прокладали нові широкі вулиці, споруджували багатоповерхові будівлі та розплановували великі майдани. Саме тоді архітектура із ремісничої справи перетворилася на мистецтво. Через деякий час за прикладом італійських міст змінили свій вигляд Париж і Лондон. Поступово змінювалися також інші міста Європи.

Житло, хатнє начиння. У XVI — першій половині XVII ст. більшість селян на півдні Європи будувала свої оселі з каменю, на півночі — із дерева. Дах будинку робили із соломи або очерету. Усередині будинку окремих кімнат зазвичай не було — усі члени сім’ї жили у спільному приміщенні. Для опалювання помешкання і приготування їжі використовувалося вогнище. Меблів у селянській оселі було обмаль: простий стіл, лави, скриня для речей, один-два табурети і сінник замість ліжка. Їжу готували в казані, що висів над вогнищем, а їли переважно зі спільного посуду, бо мисок і кухлів на всіх не вистачало. Селянські житла впродовж тривалого часу не змінювалися, залишаючись такими, як у минулому.

Житла городян у цей час зазнали суттєвих змін. У містах з’являється все більше кам’яних будинків. Прості городяни вікна своїх будинків затягували пергаментом або промасленим папером, а заможні вставляли у вікна скло й навіть робили вітражі. Підлогу в будинках заможні городяни вкривали кам’яною або керамічною плиткою, а найбагатші замовляли майстрам підлогу з паркету, викладеного орнаментом. Прості городяни обмежувалися дерев’яною підлогою.

Із XVII ст. дах своїх будинків міська знать почала вкривати черепицею, за яку тоді сплачували великі гроші.

Звичні для нас паперові шпалери з’явилися у Європі саме в XVII ст. Спочатку вони прикрашали будинки простих городян, а згодом набули популярності й серед знаті. У будинках заможних городян з’явилися вітальні, де господар приймав гостей, спальні, їдальня, робоча кімната господаря та окремі приміщення для слуг.

Якщо будинок належав реміснику чи купцю, то на першому поверсі розміщувалася лавка, де продавали товари, або торговельна контора.

Меблі та речі були свідченням заможності господаря. Коштовний посуд виставляли на спеціальних полицях. Різноманітні речі та одяг зберігали у скринях, що прикрашалися орнаментом і розписом. Італійські майстри, які вважалися в Європі законодавцями моди, першими почали ставити свої скрині вертикально. Так у XVI ст. з’явилася шафа. Був у будинку і звичайний стіл, оточений лавами. Проте біля нього ставили крісло, здебільшого прикрашене різьбленням, — для глави сім’ї.

Заможні європейці в XVI ст. вже влаштовували у своїх оселях спеціальні ванні кімнати, оскільки боялися відвідувати міські лазні. Це було пов’язано з поширенням нової небезпечної хвороби — сифілісу, завезеного до Європи після відкриття Нового Світу. Проте рівень гігієни більшості населення був надзвичайно низьким.

Селянська родина. 1667. Художник Адріан ван Остаде

? Яку інформацію про повсякденне життя селян у XVII ст. можна отримати за наведеною картиною?

Європейська кухня. Людина XVI — першої половини XVII ст. ще не зовсім звільнилася від психологічного страху голоду, який переслідував європейців протягом Середньовіччя. Проте згодом життя стало легшим, а трапеза заможного і простолюдина — смачнішою.

Урочистий обід у заможного європейця справив би велике враження на нашого сучасника. Столи розташовувалися у вигляді літери «П». На чолі столу сідали господар і найбільш шановані гості. На вкритих вишитими скатертинами столах стояли золоті й срібні сільниці, соусниці. Кожен гість мав свої тарілку, ложку і ніж. Звичною для нас виделкою європейці не користувалися, оскільки церква вважала її знаряддям диявола. Велику двозубу виделку використовували лише для того, щоб узяти м’ясо зі спільної тарілі, а далі їли його руками. Лише в середині XVIII ст. виделка стала предметом загального вжитку.

Особливу увагу привертала величезна кількість м’яса на столі. Під час обіду подавали до десяти видів м’ясних страв. Усі страви готувалися з великою кількістю східних прянощів, які стали доступними європейцям. Як і раніше, звичним напоєм європейців залишалося виноградне вино.

Із XVI ст. у Європі почало набувати популярності вживання «палаючих вин» — міцних горілчаних напоїв. Проте зловживання ними в країнах Європи різко засуджувалося. На десерт подавалися зварені в цукрі фрукти або горіхи. У XVI — першій половині XVII ст. європейці стали споживати багато цукру завдяки його надходженню з колоній у Новому Світі. Для бідних людей цукор став ласощами, а для заможних — звичним продуктом. Чільне місце в раціоні європейців посідала риба, особливо в дні релігійних постів.

Селяни та бідні городяни харчувалися набагато скромніше, ніж знать, проте й їхнє меню стало більш різноманітним. Під час обіду на їхньому столі були каша, сир, яйця, хліб, олія і масло, а у свята з’являлися окости й ковбаси. Добрим додатком до столу були овочі зі свого городу чи базару, а також ягоди, горіхи і фрукти.

Натюрморт із глечиком, шинкою, рибою та склянкою вина. 1654. Художник Пітер Клас

? Визначте за картиною, що споживали європейці у XVII ст.

Щаслива родина. 1642. Художник Луї Ленен

Шлюб, сім'я, становище жінки, освіта. У Європі на початку раннього Нового часу єдиною визнаною суспільством формою шлюбу був церковний, який укладали один раз і на все життя. Розлучення католицька церква забороняла. Розірвати шлюб можна було в особливому випадку (наприклад, за нездатності дружини народити дитину) лише за дозволом вищої церковної влади.

Сім’я, як і в попередні часи, була патріархальною, із повною батьківською владою над дітьми. Головою сім’ї був чоловік-годувальник. Він мав право здійснювати власний суд над її членами. Жінка повністю залежала від чоловіка в матеріальному відношенні і була мало захищена законами.

Сім’я для європейця ранньої Нової доби складалася перш за все з найближчих родичів — дружини, чоловіка, батьків і дітей. Змінилося ставлення до дітей. У Середньовіччі жінки щорічно народжували по дитині (із яких більшість помирала), і в сім’ї вони вважалися лише робочою силою. У ранній Новий час, незважаючи на високу дитячу смертність, до дитини ставилися як до продовжувача сімейної справи. Для заможного городянина дитина ставала таким самим символом процвітання, як прибуткова справа і багатий будинок. Селянин, що володів будинком, певною власністю і був особисто вільною людиною, також мав повне право заповісти майно своїм дітям.

Сім’я, як і раніше, залишалася для європейців головним місцем виховання та освіти дитини.

Їй давали домашню освіту, за власним вибором запрошуючи вчителів, і готували до продовження сімейної справи. Світські школи та університети існували для дорослих людей.

Знать узагалі особливо не втомлювала своїх дітей освіченістю, навчаючи їх лише читати та писати — не вміти цього вважалося неприпустимим.

Для задоволення власних потреб у знаннях, а також навчання дітей заможні європейці наймали освічених секретарів, знавців грецької мови, латини і «семи вільних мистецтв». Чимало випускників шкіл та академій вважали за честь працювати секретарями при дворах великих вельмож. Серед них було багато поетів, письменників і мислителів, які своїми працями уславили європейську культуру цієї доби.

Автопортрет з Ізабеллою Брант. 1609. Художник Пітер Пауль Рубенс

? Визначте особливості європейського костюма за наведеними картинами.

Меніни (фрейліни). 1656. Художник Дієго Веласкес

Примхлива мода. Зміни, що розпочалися в усіх сферах життя європейців, охопили й світ одягу. Поширилося правило наслідувати моду, змінюючи щорічно фасони суконь і камзолів.

Проте вир моди захопив не всіх. Одяг бідняків і селян залишався незмінним. Вони мали один незмінний робочий одяг і святкове вбрання, що переходило від батьків до дітей.

Заможні європейці стали тими суспільними верствами, завдяки яким у XVI — першій половині XVII ст. запанувало царство моди. Так, у Європі основним правилом моди стає можливість змінювати гардероб відповідно до обставин. Остаточно це правило закріпилося у Європі наприкінці XVII ст. Відтоді мода поширювалася у світі у своєму новому значенні: не відставати від сучасності. Сприйняття суспільством моди стало свідченням його готовності до змін і перетворень. Сучасний дослідник цієї епохи Фернан Бродель визначив цю особливість так: «Майбутнє належало... суспільствам, які навчилися відкидати давні традиції».

Законодавцем моди ставав той, ким найбільше на той момент захоплювалися європейці. Наприкінці XV — на початку XVI ст. такими вважали італійців. Пишний костюм доби італійського Відродження із широкими рукавами, золотим і срібним шитвом, парчею та оксамитом був прикладом для значної частини європейських країн.

У XVI ст. серед вищих верств суспільства набув популярності суворий, застебнутий доверху чорний костюм, який носили іспанці. Він неначе символізував переваги «всесвітньої» імперії католицького короля. На початку XVII ст. поширився голландський стиль — комір із мережива та високий капелюх. Він уособлював економічне зростання нової європейської держави — Голландії (Нідерланди). Проте і цей стиль не утримався довго. Його замінив французький костюм вільного крою з яскравого шовку.

Мода — нетривале панування певних смаків в одязі та інших сферах життя великих груп людей.

Висновки

Кількість населення країн Європи в першій половині XVII ст. зростала повільно, що обумовлювалося передусім епідеміями і війнами.

У ранній Новий час змінився вигляд європейських міст: з’являються багатоповерхові будинки, широкі прямі вулиці, що поділяли місто на окремі квартали.

Харчування більшості європейців у цей час поліпшилося. Часи Середньовіччя, коли голод був звичним супутником більшості населення Європи, стали забуватися.

Наслідування моди поступово перетворилося з примхи на стимул розвитку суспільства. Завдяки їй розвивалася торгівля, виникали нові підприємства й галузі виробництва.

Запитання і завдання

1. Якою була кількість населення Європи на середину XVII ст.? 2. Які чинники обмежували зростання кількості населення? 3. Назвіть міста Європи, що мали найбільшу кількість населення. 4. Коли у Європі з'явилися паперові шпалери? 5. Меблярі якої країни започаткували виготовлення шаф? 6. Які стилі панували в одязі заможних європейців наприкінці XV — у першій половині XVII ст.?

7. Як змінювалося населення Європи впродовж раннього Нового часу? 8. Що змінилося у вигляді європейських міст тієї доби? 9. Чим житло і хатнє начиння тогочасних європейців стали нагадувати сучасні? 10. Які зміни відбулися у правилах поведінки за столом? 11. Яку роль у розвитку тогочасного європейського суспільства відігравала мода?

12. Уявіть, що ви — житель європейського міста XVI ст. Складіть меню свого святкового і буденного обіду.