Всесвітня історія: підручник для 8 класу "Гісем 2015" - Нова програма

РОЗДІЛ V. ЕПОХА ПРОСВІТНИЦТВА

§ 22. Просвітництво і промислова революція

1. Що таке мануфактура? 2. Якими були основні ідеї гуманістів?

Початок епохи Просвітництва. У другій половині XVII ст. в середовищі освічених людей утвердилося прагнення знайти розумне, а не релігійне пояснення всіх явищ природи і людського життя. За людським розумом визнавалася здатність пізнавати й пояснювати світ. Світогляд, згідно з яким основним засобом пізнання і критерієм істини є розум людини, а не божественне одкровення і досвід, називається раціоналістичним.

Раціоналізм дав могутній поштовх до набуття знань, хоча в науці XVII ст. ще не було вузької спеціалізації (вчені не поділялися на математиків, фізиків, філософів тощо, а працювали одночасно в багатьох галузях). У ній були сформульовані нові принципи наукових досліджень. Наука отримувала знання з експерименту і заговорила мовою математичних формул.

Зростання авторитету науки все більше переконувало в могутності людського розуму. У XVIII ст. віра в розум стала панівною: освічена частина суспільства вважала, що в усьому слід прислухатися тільки до нього. Розум, вважали вони, необхідно розвивати за допомогою розумових вправ, вивчення наук і мистецтва. Це допоможе людині змінити навколишній світ, зробити його розумним і справедливим.

Просвітництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальні, антиабсолютистські настрої освіченої частини населення у другій половині XVII — XVIII ст. Представники цієї течії (вчені, філософи, письменники) вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до розуму; були прихильниками теорії природного права.

Просвітництвом стали називати поширення розуму. Значна кількість освічених людей була переконана, що Просвітництво приведе людство до щастя. Основним умонастроєм суспільства став оптимізм. Люди вірили у те, що історія рухається до кращого, розвивається від несправедливого устрою до справедливого суспільства. Людина XVIII ст., як ніколи раніше, вважала себе господарем власної долі.

Ісаак Ньютон. 1726. Художник Джон Вандербанк

Вольтер і прусський король Фрідріх II

Батьківщиною Просвітництва була Англія, де розвиток капіталізму стимулював прогрес науки і знань. Визначні англійські вчені-мислителі Ісаак Ньютон, Томас Гоббс, Джон Локк разом із голландцем Бенедиктом (Барухом) Спінозою та німцем Готфрідом Лейбніцем заклалиоснови ідей Просвітництва.

Природа людини і природне право. Просвітництво і церква. Епоха Просвітництва затвердила у свідомості людей поняття природного права. Просвітники вважали, що всі люди від природи наділені природними правами, зокрема правом на життя, свободу та рівність. Із цього випливало, що всі існуючі в суспільстві відмінності (між бідними та багатими, правителями й підданими, дворянами і непривілейованими особами) були встановлені не Богом, а самими людьми. З огляду на це вони мали змінити те, що самі створили.

Наміри змінити державу й суспільство в епоху Просвітництва розглядалися не як зазіхання на світовий порядок, а як законне право людини. На думку просвітників, щоб зробити людей щасливими, найперше слід усіх їх забезпечити природними правами, відкритими за допомогою розуму. Надії на реалізацію своїх ідей просвітники покладали на освічених монархів.

До релігії та церкви просвітники здебільшого ставилися байдуже, а то й вороже. Вони вважали, що світотворення було або деїстичним (Бог створив світ і після того не втручався в історію людства), або атеїстичним (повне заперечення існування Бога). Проте церква вже не змогла гідно відповісти на критику просвітителів.

Із падінням авторитету церкви її багатства та привілеї стали об’єктом зазіхань із боку держави. Європейські правителі стали здійснювати секуляризацію церковної власності. Відкривалися світські школи. Папі Римському навіть довелося розпустити Орден єзуїтів (згодом його відновили). У більшості країн припинилися суди інквізиції.

Освіта. Енциклопедисти. Епоха Просвітництва дала могутній поштовх освіті. Так, король Пруссії Фрідріх II та австрійський імператор Йосип II ввели у своїх країнах загальну початкову освіту. У Франції протягом XVIII ст. кількість неписьменних скоротилася із 79 до 63 % населення. Проте нова епоха додала до соціального розколу в суспільстві ще й культурно-освітній. Незначна частина освічених людей часом не могла порозумітися з рештою населення. Просвітителі самовпевнено вважали істинними лише ті знання, що здобуті наукою, власним розумом, а не ті, що ґрунтуються на традиціях і народній мудрості. Народні вірування вважалися забобонами, а народне життя — проявом відсталості.

Секуляризація (від латин. saecularis— світський) — в історичній науці вилучення будь-чого із церковного, духовного відання і передача у світське, цивільне відання, перетворення церковної власності на державну.

Дені Дідро

Жан Д'Аламбер

Філософ Дені Дідро (1713—1784) вважав своїм завданням зробити сучасні знання більш доступними для всіх. Його задум полягав у тому, щоб скласти загальну картину накопичених знань і об’єднати їх у спеціальний словник. Видання отримало назву «Енциклопедія» («Енциклопедія, або тлумачний словник наук, мистецтв та ремесел»), а авторів статей називали енциклопедистами.

Організаторам задуманого Д. Дідро і Жану Д'Аламберу (1717—1783) вдалося залучити до справи всіх великих філософів і письменників того часу: Вольтера, Монтеск’є, Гольбаха, Руссо та інших. Перший том цієї праці був надрукований у 1751 р. Проте вже в 1759 р. видавати «Енциклопедію» було заборонено. Однак видання продовжувало виходити підпільно. Ця масштабна праця справила величезний вплив на тогочасне суспільство.

Громадське життя. В епоху Просвітництва з’явилася нова вагома сила в суспільстві — громадська думка. Вона стала суттєво впливати на державну політику, що обмежувало свавілля монарха, і виявилася могутньою зброєю в руках тих, хто вмів нею керувати. Інструментом, за допомогою якого формувалася громадська думка, були чутки, газети.

Середовищем прояву громадської думки були світські салони. XVIII ст. стало століттям салонів, де вели розмови про науку, філософію, політику, дізнавалися новини тощо. Просвітителі постійно відвідували салони, і частина їхніх творів була написана у формі розмов.

Світський салон XVIII ст.

Посвячення в масони в Парижі у 1745 р.

? Спираючись на ілюстрацію, складіть розповідь про світський салон.

Окрім салонів виникали літературні, філософські, наукові товариства й гуртки, завданням яких було впливати на громадську думку і сприяти поширенню ідей Просвітництва. Особливістю таких гуртків і товариств було те, що в суспільстві, розділеному становими привілеями, вони об’єднували людей незалежно від походження.

Одним із таких об’єднань було товариство масонів (франкмасонство). Це було таємне братство, закрите для необізнаних. Слово masson у перекладі з французької мови означає «каменяр», franc-masson — «вільний каменяр». Перші масонські ложі (так називалися масонські організації) у XVIII ст. заснували англійські просвітителі, які запозичили назви та обряди середньовічного цеху каменярів.

Масонство стало модною, навіть впливовою течією. До лож вступали особи, які прагнули змінити існуючий несправедливий світ. Вони проповідували свободу і братерство всіх людей, поширювали ідеї Просвітництва, займалися благодійницькою діяльністю.

Крім салонів з їх філософсько-науковими розмовами і масонських лож у XVIII ст. бурхливо розвивалося світське мистецьке життя. Раніше театри здебільшого були придворними; театри, відкриті для широкої публіки, діяли тільки в Лондоні та Парижі. У XVIII ст. вони відкривалися навіть у невеликих містах Європи. Найбільш відомими були комедії Жана-Батиста Мольєра.

У цей час змінилась і роль музики. Раніше вона виконувала роль супроводу під час богослужіння, придворних свят, спектаклів, а у XVIII ст. зазвучала самостійно. Клавесин, фортепіано, скрипка, флейта стали концертними інструментами. Композитори й виконавці опинились у центрі уваги світської публіки, їх запрошували королі та вельможі. Йоганн Себастьян Бах, Йозеф Гайдн, Вольфганг Амадей Моцарт, Людвіг ван Бетховен набули світової слави як композитори і виконавці.

Більш доступним для широкої публіки також став живопис. Тогочасні митці організовували виставки картин, що потім обговорювалися в салонах і пресі. Твори Ніколо Пуссена, Жака-Луї Давида користувалися найбільшою популярністю.

Бароко, класицизм, рококо, неокласицизм. У другій половині XVIII ст. у більшості європейських країн — Італії, Іспанії, німецьких державах, Польщі та інших — домінуючим художнім стилем ще залишалося бароко, яке мало чітко виражені місцеві особливості. Проте у Франції вже затверджувався новий стиль — класицизм, який був зорієнтований на античні зразки.

Драматурги писали п’єси на сюжети з грецької та римської міфології та історії. Художники зображували на своїх полотнах стародавніх богів і героїв. Архітектори наслідували трикутні фронтони і колонади античних храмів. На відміну від майстрів бароко, письменники і художники класицизму у своїй творчості свідомо прагнули наслідувати встановлені норми прекрасного.

З’явившись у Франції, класицизм поширився й на інші країни Європи. П’єси, написані в цьому стилі, мали логічні та зрозумілі сюжет і мову. В основі твору завжди була певна ідея, яка розкривалася протягом п’єси. Події, зображені у п’єсі, завжди відбувалися в одному місці, протягом одного дня. Ніяких другорядних сюжетних ліній не допускалося. У літературі та мистецтві класицизму існувала ієрархія жанрів.

Палацово-парковий комплекс Версаль у Франції (класицизм).

Загальна панорама (ліворуч) і фасадний вигляд палацу (праворуч)

Жан-Батист Мольєр

 

Засновником французької класичної трагедії був П'єр Корнель (1606—1684). Він писав п’єси та праці з теорії мистецтв. Доля героїв його п’єс була тісно пов’язана з політичною боротьбою. Сюжет розгортався на тлі історичних подій. Своїми п’єсами Корнель намагався довести необхідність зміцнення абсолютної монархії. Хоча комедія в класицизмі вважалася нижчим жанром, видатний комедіограф Жан-Батист Мольєр (1622—1673) своїми творами зумів довести протилежне. Його комедії («Дон Жуан», «Міщанин-шляхтич») залишаються популярними й досі.

Художник Нікола Пуссен (1594—1665) вважав, що сюжет мистецького твору має бути благородним, величним і піднесеним, а композиція — логічною і простою.

Взірцем мистецтва класицизму стала резиденція французьких королів у Версалі. Над її створенням працювали найкращі архітектори, художники, садівники.

У першій половині ХVIII ст. набув поширення новий стиль — рококо (декоративні мотиви у вигляді мушлі). Цей стиль найбільше проявився в декоративно-прикладному мистецтві. Майстри рококо створювали витончені речі, в оточенні яких людині зручно і приємно жити. Для цього стилю характерні багатство прикрас, незвичність і вишуканість форм.

У другій половині ХVIII ст. знову повернулося захоплення античними класичними формами. Цей стиль назвали неокласицизмом, тобто новим класицизмом. Нове захоплення було викликане археологічними розкопками римських міст Помпеї та Геркуланум, що загинули від виверження вулкана Везувій.

Чіткість забудови римських міст наштовхнула архітекторів XVIII ст. на думку, що міста слід будувати за простим і розумним планом. Художники-неокласики вважали, що мистецтво має виховувати, облагороджувати людину. Вони шукали героя, готового до подвигу і гідного наслідування.

Новий стиль приніс із собою і зміни в одязі: пишні жіночі сукні попереднього століття заступили легкі, схожі на давньогрецькі хітони.

Аркадські пастухи. Близько 1640. Художник Нікола Пуссен

Ідеї Просвітництва в літературі та філософії. Більшість просвітителів, особливо французькі (Монтеск’є, Вольтер, Дідро, Руссо), прагнули донести до людей свої думки через літературний твір.

Через творчість таких письменників, як Даніель Дефо (1661—1731), Джонатан Свіфт (1667—1745), П'єр Огюстен Бомарше (1732— 1799), Фрідріх Шиллер (1759—1805), Йоганн Вольфганг Гете (1749—1832) та інших, можна простежити всю еволюцію ідей Просвітництва в літературі.

Д. Дефо утверджував у літературі нового позитивного героя (Робінзон Крузо), який працелюбством і розумом досяг усього. Інший англійський письменник Дж. Свіфт у романі «Подорож Гуллівера» намагався показати вади ідей Просвітництва. Герої П. Бомарше і Ф. Шиллера — прості люди, які своєю працьовитістю, розумом, людяністю протиставлялися аристократам. Ці автори утверджували природні права людини. Гете своїми літературними творами намагався виховати людей мужніми, сильними і добрими, здатними кинути виклик існуючому несправедливому ладу.

Найвідомішим представником німецького Просвітництва був Іммануїл Кант (1724—1804), син дрібного ремісника. Усе своє життя він безвиїзно прожив у Кенігсберзі (тепер Калінінград). Тут він здобув освіту, став професором університету, а згодом і ректором. Кант читав лекції з філософії, філології, географії, права, математики, фізики та інших наук. Він розробив концепцію походження Сонячної системи із гігантської туманності, яка й дотепер залишається однією з основних наукових ідей в астрономії.

Йому також належить ідея правової держави. Проте головна проблема, що його хвилювала, була пов’язана з можливостями людини пізнавати світ.

Кант дійшов висновку, що людина може отримати знання лише про обмежену кількість навколишніх речей. Поряд із ними існують «речі в собі», які пізнати неможливо, оскільки неможливо довести їх існування, і навпаки. Із цього випливає, що повністю пізнати світ неможливо. У такий спосіб мислитель піддав критиці ідею про безмежну силу людського розуму.

Іммануїл Кант

Зі статті Іммануїла Канта

«Відповідь на запитання: що таке Просвітництво»

Просвітництво — це вихід людини зі стану свого неповноліття, у якому вона перебуває з власної вини. Неповноліття є неспроможністю користуватися своїм розумом без стороннього керівництва. Неповноліття з власної вини — це те, причина чого полягає не у відсутності розуму, а у відсутності рішучості й мужності користуватися ним без стороннього керівництва. Май мужність користуватися власним розумом! — таким є гасло Просвітництва...

Якщо запитати, чи живемо ми зараз у просвіченій добі, то відповідь буде: ні, але ми живемо у добу Просвітництва. Ще багато не вистачає для того, щоб люди за тих умов, що склалися в цілому, були вже здатні або могли стати здатними надійно і добре користуватися власним розумом без стороннього втручання. Однак існують явні ознаки того, що для них відкрито шлях до вдосконалення в цьому; перепон на шляху до Просвітництва або виходу зі стану неповноліття, у якому людство перебуває з власної вини, стає все менше. У цьому аспекті наша доба є століттям Просвітництва, або століттям Фрідріха.

Що І. Кант називає Просвітництвом і століттям Просвітництва?

Почуття проти розуму. Заперечення просвітителями чуттєвого пізнання світу викликало обурення у частині суспільства. Людям хотілося мріяти, хвилюватися, замислюватися перед загадками. З’явилися романи й поеми, які оспівували почуття, сни та мрії, нічні пейзажі, руїни стародавніх замків тощо. Так у літературі й мистецтві виникла нова течія — сентименталізм (від франц. sentiment — почуття). Романи Семюела Річардсона, Лоренса Стерна, Жана-Жака Руссо викликали значний інтерес у світської публіки. В Англії зародився «готичний роман» із фантастичними сюжетами, описом страшних злочинів, привидів, чаклунства, жахів тощо.

Зміна смаків поширилася і на садово-паркове мистецтво. Модними стали романтичні куточки з дикою природою (англійський парк).

У світському товаристві набули популярності містика, магія — усе, чого не можна пояснити, надприродне. Публіку шокували досліди німецького лікаря Ф. Месмера, результати яких були покладені в основу вчення про гіпноз.

Мода на надприродне створила умови для діяльності авантюристів і пройдисвітів. Вони стверджували, що мають еліксир молодості й філософський камінь. Їм вірили та радо приймали у вищому світі.

Джузеппе Бальзамо (авантюрист «граф Каліостро»)

Одним із найвідоміших авантюристів був Джузеппе Бальзамо, відомий під ім’ям графа Каліостро.

Зміни у повсякденному житті. У другій половині XVII — XVIII ст. у побуті європейців набули поширення нові напої — кава і чай, навколо яких склалася особлива культура споживання та спілкування.

Більш зручним стало житло. Звичною деталлю інтер’єру стали дзеркала. Мабуть, найбільш відомою стала дзеркальна зала Версальського палацу.

У моду увійшла китайська порцеляна — посуд, статуетки, вази. Проте вона була занадто дорогою, і європейські майстри намагалися відкрити таємницю її виробництва. У результаті їхніх пошуків з’явився фаянс — легка біла кераміка. Проте вона поступалася порцеляні. Згодом німецький алхімік Й. Бетгер відкрив таємницю порцеляни, і в 1710 р. в місті Майсені відкрилася мануфактура з виробництва порцелянових виробів.

У XVII—XVIII ст. з’явилися деякі звичні тепер речі: настінні годинники з маятником (винахід голландського вченого Х. Гюйгенса) і кишенькові годинники. Англійці стали користуватися парасольками проти дощу. Невід’ємною складовою гардероба європейців стали спідня білизна, нічні сорочки, кишенькові хустинки (перші були круглої форми).

? Яку роль відігравали кав'ярні у житті міщан?

Лондонська кав'ярня XVIII ст.

Англійське чаювання о п'ятій

У той самий час у житті основної маси населення (селян) зміни були незначними, і пов’язані вони були переважно з поширенням товарів мануфактурного виробництва і нових сільськогосподарських культур.

Аграрна революція — це перехід від натурального до товарного виробництва в сільському господарстві, ліквідація дрібних селянських господарств і зосередження землі в руках великих землевласників, орендарів; запровадження найманої праці.

Промислова революція та її наслідки. Наприкінці XVIII ст. в Європі розпочалася промислова революція (промисловий переворот), тобто перехід від мануфактурного виробництва до фабричного, від ручної праці до машинної. Батьківщиною промислової революції стала Англія. Першою передумовою промислової революції стала аграрна революція (аграрний переворот), яка розпочалась у XVI ст. Вона забезпечила промисловість дешевою робочою силою та необхідною сировиною.

Другою необхідною передумовою промислової революції стали зміни в техніці. Найважливішим винаходом, який став поштовхом до промислового перевороту, було вдосконалення ткацького верстата. Джон Кей, який працював ткачем, а згодом механіком, винайшов у 1733 р. ткацький човник. Результатом цього винаходу стало зростання вдвічі продуктивності праці, тобто роботу двох ткачів став виконувати один.

Із прискоренням виробництва тканин виникла проблема нестачі пряжі. Технологічний прорив у процесі прядіння здійснив ткач і тесля Джеймс Харгрівс. Створена ним прядка «Дженні» являла собою механізм, що забезпечував одночасне витягування і скручування нитки. Продуктивність праці прядильника зросла у 18—20 разів.

Прядка «Дженні»

Ткацька фабрика

Прядильна фабрика

Фабрика — промислове підприємство, де основні операції здійснює система машин.

У 1784 р. Едмунд Картрайт винайшов принципово новий ткацький верстат, який підвищив продуктивність праці у 40 разів. Отже, винайдення робочого механізму, тобто тієї частини машини, яка безпосередньо обробляє сировину, замінюючи руку людини, стало початком промислової революції в Англії.

Однак усім цим пристроям надавала руху м’язова сила людини або тварини, що гальмувало подальше зростання продуктивності праці. У 1771 р. Річард Аркрайт заснував підприємство, де прядильні машини рухалися за допомогою водяного колеса. Це була вже не мануфактура, а перша в історії фабрика. На фабриці Аркрайта було встановлено декілька тисяч веретен і працювали 300 робітників. Через 20 років таких фабрик в Англії налічувалося 150. Проте фабрики не могли витіснити мануфактури, оскільки були «прив’язані» до зручних місць на річках. Потрібен був універсальний двигун. Таким двигуном стала парова машина, створена Джеймсом Уаттом. Паровий двигун понад століття лишався основним двигуном.

Будівництво парових машин і верстатів привело до виникнення машинобудівної галузі. Машинобудування спричинило збільшення потреби в металі, що, у свою чергу, дало поштовх розвитку металургії. Протягом ХVIII ст. було вирішено проблему масового виробництва чавуну, а згодом і заліза на основі кам’яного вугілля. Завдяки цьому видобування кам’яного вугілля стало однією з основних галузей господарства (особливо в Англії та західнонімецьких землях).

Винайдення парової машини уможливило і вдосконалення транспорту. Паровий двигун було поставлено на колеса і після невдалих спроб пересування бруківкою пущено по рейках. Перший вдалий паровоз, що рухався зі швидкістю 10 км на годину і мав вісім вагонів, створив 1814 р. інженер-самоук Джордж Стефенсон. Масове будівництво залізниць розпочалось у 20-х рр. ХІХ ст. Американський механік Роберт Фултон установив парову машину на судні; так з’явився пароплав.

Розвиток машинобудування, металургії, вуглевидобування, транспорту став основою здійснення індустріалізації та формування індустріального суспільства.

Дж. Уатт працює над створенням парового двигуна

Дж. Стефенсон на паровозі «Ракета»

? Розгляньте малюнок. Які емоції викликало в людей створення паровоза?

Етапи становлення індустріального суспільства в Англії у XVІ—XVIII ст.

Промислова революція сприяла формуванню нової економіки й суспільної структури. В економіці головну роль стала відігравати фабрично-заводська промисловість. Продукція, що виготовлялася на фабриках і заводах, завдяки використанню машин була дешевшою; це спричинило поступове витіснення з ринку виробів ремісників і мануфактур. Змінювався й характер торгівлі, особливо це було помітно на прикладі Англії.

До країни завозили все більше необхідної сировини, а за межі Англії вивозили дешеві фабричні товари.

Величезні зміни сталися у соціальній структурі суспільства. Унаслідок промислової революції старі соціальні верстви (феодали й селяни) стали поступатися місцем підприємцям і найманим робітникам.

Кількість підприємців перевищила кількість старих землевласників. Нові підприємці, або буржуазія, уособлювали нову промислову Англію. Вони володіли фабриками й заводами, знали ринки і вміло пристосовувалися до мінливого попиту споживачів.

Для підприємців головним мірилом успішної діяльності ставав прибуток. Тільки за наявності прибутків вони могли розвивати своє виробництво. Тому з появою в суспільстві підприємців і найманих робітників почалася боротьба, викликана конфліктом інтересів: або інтереси підприємця та розвитку виробництва, або інтереси найманого робітника й збільшення оплати його праці, соціальні гарантії. Перші виступи робітників були спрямовані проти машин, оскільки їх вважали винними в погіршенні умов праці, скороченні працівників і заробітної плати. «Борців із машинами» назвали луддитами.

У період промислової революції головними верствами суспільства стали підприємці та наймані робітники, що свідчило про формування індустріального суспільства.

Видатний шотландський економіст Адам Сміт

Адам Сміт. Бурхливий економічний розвиток Англії, зміни в техніці й технології спричинили необхідність наукового обґрунтування процесів, що відбувалися. Так з’явилася наука про економічний розвиток суспільства.

Одним із її засновників був шотландець Адам Сміт, який обстоював необхідність розвитку ринкових відносин. У своїй основній праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» А. Сміт писав, що людське суспільство — це насамперед союз, в основі якого лежить обмін різними видами праці. Схильність до обміну він вважав основною властивістю людської природи, яка водночас сприяє зростанню добробуту всього суспільства. Керує цим процесом ринок — «невидимий механізм», що організовує господарську діяльність. Для нормального функціонування ринку необхідна «природна свобода», тому держава не повинна втручатися в економічне життя суспільства, а виконувати функцію «нічного охоронця». Для розвитку ринкових відносин, а відповідно — економіки, потрібні вільна торгівля і свобода підприємницької діяльності. Капіталізм, на думку А. Сміта, є тим єдиним порядком, що відповідає природі людини і в перспективі має забезпечити загальний добробут і процвітання.

Із книги А. Сміта «Дослідження про природу і причини багатства народів»

Насправді... особа аж ніяк не має наміру служити спільному благу... Якщо така людина пускає капітал у сферу національної промисловості, то аж ніяк не з патріотизму. Проте, дбаючи всюди про власний виграш, вона в такому разі, як і в багатьох інших, спрямовується дією невидимої руки до досягнення мети, яка анітрохи її не цікавила.

1. Що мав на увазі А. Сміт під «невидимою рукою»? 2. На яких властивостях підприємців наголошує А. Сміт? 3. Чим у своїх діях керується підприємець?

Висновки

XVIII ст. називають епохою Просвітництва.

Ідеї Просвітництва дали могутній поштовх до розвитку науки.

Ідеї Просвітництва спричинили появу такого явища, як освічений абсолютизм. Проте вони охопили лише незначну частину населення, переважно освіченого. Свідомість більшості населення була середньовічною і не сприймала нових ідей.

Наприкінці XVIII ст. в Англії розпочалася промислова революція; її передумовами були аграрна революція і технічні досягнення, найважливішим із яких стала парова машина.

Промислова революція спричинила суттєві соціальні зміни. Провідними верствами суспільства стали підприємці та наймані робітники.

Бурхливий економічний розвиток Англії викликав появу науки про економічний розвиток суспільства. Одним із її засновників був А. Сміт.

Запитання і завдання

1. Назвіть хронологічні межі епохи Просвітництва. 2. Кого називали енциклопедистами? 3. Назвіть видатних письменників епохи Просвітництва. 4. Що таке промислова революція? 5. Назвіть основні відмінності між фабрикою та мануфактурою. 6. Які зміни відбулися в аграрному виробництві? 7. Які технічні винаходи дали змогу здійснити промислову революцію? 8. Назвіть основні положення економічного вчення А. Сміта.

9. Чому саме Англія стала батьківщиною Просвітництва? 10. Чи можна стверджувати, що в епоху Просвітництва людина будувала своє життя тільки за законами розуму? 11. Чим можна пояснити появу протягом XVII—XVIII ст. стилів бароко, класицизму, рококо, неокласицизму? Які з наведених стилів схожі між собою? 12. Який вплив мали ідеї Просвітництва на розвиток освіти і науки? 13. Чому виникли світські салони, гуртки, масонські ложі? Якою була їхня мета? Яким чином вони впливали на громадську думку? 14. Чому парова машина Дж. Уатта вважається найбільшим технічним винаходом періоду промислового перевороту? 15. Визначте соціальні наслідки аграрної та промислової революцій.

16. Порівняйте ідеї Просвітництва і гуманізму. Відповідь подайте у вигляді таблиці. 17. Складіть у зошиті хронологічну таблицю впровадження найважливіших технічних новинок у промисловість у XVIII ст.

18. Чи можна стверджувати, що промислова революція була лише результатом технічних змін?