Підручник з Історії України 8 клас "Гісем 2016" - Поглиблене вивчення

§ 4—5. Військо Запорозьке. Козацькі війни кінця XVI ст.

Опрацювавши цей параграф, ви зможете: дізнатися про виникнення Запорозької Січі; показувати на карті місця запорозьких січей-фортець та володінь Запорозької Січі; розповідати про утворення реєстрового козацтва та Війська Запорозького; визначати характерні риси політичного, військового й адміністративного устрою Війська Запорозького; характеризувати причини та наслідки перших козацьких повстань 90-х рр. XVI ст.; пояснювати поняття і терміни «Запорозька Січ», «реєстрове козацтво», «Військо Запорозьке», «гетьман», «козацька рада», «кіш», «кошовий отаман», «курінь», «військова старшина», «козацькі клейноди».

1. Назвіть причини виникнення українського козацтва. 2. Хто й коли збудував на острові Мала Хортиця замок, який став попередником Запорозької Січі?

3. Як ставилася до діяльності українських козаків литовська й польська влада?

Виникнення Запорозької Січі. На межі 70—80-х рр. XVI ст.

в Україні виникла ситуація, що спонукала козаків до створення своєї єдиної військово-політичної організації. У середині XVI ст. на Дніпровському Низі вже сформувалася ціла мережа козацьких «городків» і січей. Козацькі ватаги жили в них як тимчасово, так і постійно. У разі необхідності дати відсіч нападникам або рушати в похід за здобиччю окремі козацькі ватаги виступали разом, очолювані виборними отаманами. Це сприяло усвідомленню козаками необхідності створення власної військової організації.

Об’єднанню розрізнених козацьких «городків» і невеликих січей сприяло також кількісне зростання козаків у 70-х рр. XVI ст. Якщо раніше, за повідомленнями сучасників, у пониззі Дніпра цілорічно перебувало лише кілька сотень козаків, то тепер їх були тисячі. Зростанню козацтва сприяло значне погіршення становища селянства на українських землях після Люблінської унії. Саме на цей час припадають згадки про масові втечі на Запорожжя. Козаками ставали також бояри, які не змогли документально підтвердити свої права на землю та шляхетство. Боярство не лише додало до козацтва досвід професійних вояків, але й спонукало його до розгортання боротьби за визнання владою Речі Посполитої своїх станових інтересів.

Українські землі в другій половині XVI ст.

Об’єднання козацьких січей на Запорожжі прискорила політика короля Речі Посполитої Стефана Баторія, який намагався підпорядкувати собі козаків на тлі їхньої постійної боротьби з турецько-татарськими нападниками.

Наприкінці 70-х — на початку 80-х рр. XVI ст. нижче порогів Дніпра, на великому й неприступному острові Томаківка виникла перша Січ Великого Лугу — Томаківська. Її називали Запорозькою Січчю, а козаків — січовиками, або запорожцями. Це була самовладна військова організація, створена козаками-воїнами. За підрахунками дослідників, у Томаківській Січі перебувало близько 5 тис. козаків. Усього ж українське козацтво за часів першої Січі налічувало щонайменше 10 тис. вояків.

Запорозька Січ — організація українського козацтва, яка виникла й розвинулася за дніпровськими порогами в першій половині XVI ст. Центром Січі було місто-фортеця, яке з різних обставин змінювало своє розташування, але завжди перебувало за порогами.

Військове мистецтво козаків. Козаки розробили ефективне і своєрідне військове мистецтво, що допомагало їм перемагати на суходолі й на морі. Основу козацького війська становила піхота, озброєна ручною вогнепальною зброєю. Для збільшення швидкострільності в бою козаки шикувалися кількома шеренгами. Козаки першої шеренги вели вогонь, а задніх шеренг — заряджали зброю. Велика увага приділялася артилерії, вогонь якої підтримував у бою дії піхоти. Перевагу віддавали легким гарматам завдяки їх маневреності в бою.

Козаки створили власну тактику ведення бою: галас — козаки йшли в бій у довільному порядку, змішувалися з ворогом, і кожен запорожець демонстрував у бою особисту хоробрість і військову майстерність; табір — військо рухалося похідним строєм у вигляді рухомої фортеці з кількох рядів возів, скріплених між собою ланцюгами. Із возів козаки обстрілювали ворога з гармат і рушниць. До бою піхота виходила з табору назовні, а потім поверталася під захист пересувних укріплень; самообкопування — засіб індивідуального захисту козаків від обстрілу під час бою.

Козаки здійснювали також рейди кінноти в глиб ворожої території ворога, раптово захоплювали фортеці, влаштовували засідки, нападали на ворога вночі тощо. Існували розвідка й вартова служба. Спеціальні підрозділи несли сторожову службу в Степу, де пролягали татарські шляхи, і в разі небезпеки повідомляли про це за допомогою димової системи сповіщення. Козаки збирали інформацію про ворога в його володіннях за допомогою спеціальних розвідників і на підставі їхніх повідомлень складали плани своїх походів.

Козацька чайка

Якими були особливості обладнання козацької чайки?

Козацькі клейноди (хорогва, булава, бунчук та печатка)

Опишіть клейноди запорозького козацтва

Високого рівня досягло козацьке мистецтво ведення морського бою. Їхній флот складався із чайок — легких маневрених човнів, які мали два керма (кормове й носове), рухалися як на веслах, так і за допомогою вітрила. Чайки вміщували 50—70 козаків, озброєних рушницями й шаблями, та невеликі гармати.

Військо Запорозьке мало клейноди — спеціальні військові знаки, регалії та атрибути. За часів Стефана Баторія ними були прапор, печатка, булава та бунчук. Прапор (хорогву) Війська Запорозького завжди носив хорунжий попереду війська, поруч із гетьманом. Печаткою Війська Запорозького розпоряджався суддя. Вона мала круглу форму, виготовлялася зі срібла. На ній був зображений козак у гостроверхій шапці й каптані, із шаблею, порохівницею на поясі та мушкетом на лівому плечі. Владу гетьмана уособлювала булава. Гетьману надавався також бунчук — палиця завдовжки 2—2,5 м із кулею або вістрям угорі, під яким прикріплювалися китиці чи волосся з кінського або телячого хвоста. Він указував місце перебування гетьмана під час бою. Згодом кожний полк також отримав свої прапор і печатку, а ознакою влади полковника стала невелика бойова булава — пірнач (шестопер).

Утворення реєстрового козацтва. Українське козацтво перетворилося на вагомий чинник суспільного життя в Україні. Сутички козаків із Кримським ханством та Османською імперією ускладнили відносини між ними, тому литовська й польська влада прагнула встановити контроль над запорожцями.

У 1524 р. уперше було здійснено спробу залучити козаків до державної служби. Польський король і великий князь литовський Сигізмунд I доручив завербувати 1—2 тис. козаків для захисту південного порубіжжя. Проте через брак коштів цей проект не був здійснений.

Влада Речі Посполитої активізувала зусилля з підпорядкування козацтва. У 1572 р. за дорученням короля Сигізмунда II Августа було прийнято на державну службу та вписано до спеціального списку-«реєстру» 300 козаків. Реєстрові козаки, як їх стали називати, отримували особливі групові права й привілеї (зокрема, на власну адміністративну владу й козацьке судочинство). Це сприяло виділенню козацтва з-поміж інших верств населення й перетворенню його на новий суспільний стан.

Подальші заходи з визнання українського козацтва як окремого стану здійснив король Стефан Баторій у 1578 р. Він погодився прийняти на державну службу 500 козаків, визначивши їхні права й обов’язки у спеціальній «Постанові щодо низовців».

Реєстрові козаки звільнялися від сплати податків і виконання всіх повинностей, крім обов’язкової військової служби на власні кошти. За свою службу вони отримували право володіти землею, яку могли передавати у спадок. Замість місцевої влади вони підпорядковувалися гетьману та старшині, яких обирали на козацькій раді.

Військо козаків-реєстровців дістало назву «Його Королівської Милості Запорозьке Військо». Його резиденцією став Трахтемирів. Як символ незалежності від державного війська козаки отримали від Стефана Баторія власні прапор і печатку.

Затвердженням прав і привілеїв реєстровців уряд намагався розколоти козацтво, перешкодити зростанню його кількості й підпорядкувати Запорозьку Січ. Проте ця політика була невдалою. Фактично з реєстрових і нереєстрових козаків сформувалася одна військово-політична організація — Військо Запорозьке. Козаки спільно виступали в морські походи, боролися за розширення козацьких прав і захищали права православних.

Сигізмунд II Август

Стефан Баторій

Із «Постанови щодо низовців», затвердженої королем Стефаном Баторієм 16 вересня 1578 р.

...Перед тим же паном старостою мають скласти присягу на вірність і йому послушними бути. тобто мають не воювати землі Волоської, не чинити в ній жодних шкод і розрух, а якщо хтось би це чинив, мали б гамувати, хапати і бити як нашого коронного неприятеля. Так само мають триматися щодо Білгорода, Очакова, Тягині, сіл і степів їхніх, аби там шкод жодних не чинили, ані не позволяли чинити цареві кримському, його землям, людям, улусам. однак мають давати нам знати про царських людей; взагалі будуть поступати відповідно до наших наказів.

1. Які обов'язки мали виконувати на державній службі реєстрові козаки?

2. Які факти свідчать, що влада Речі Посполитої намагалася використати реєстровців проти козаків Запорозької Січі?

Устрій Війська Запорозького. Військо Запорозьке від часу виникнення Запорозької Січі і до середини XVII ст. було військово-політичною організацією українського козацтва. Воно мало своєрідний політичний устрій, завдяки чому дослідники називають його козацькою республікою. Цю назву використовували для характеристики Війська Запорозького.

Найвищим органом влади Війська Запорозького була козацька рада, де кожний козак мав право висловити власну думку. Рішення ради були обов’язковими для виконання всіма козаками.

Козацька рада обирала гетьмана й військову (козацьку) старшину. Гетьман наділявся вищою судовою й виконавчою владою, був головнокомандувачем Війська Запорозького й представляв його інтереси на дипломатичних переговорах. У віданні гетьмана була виборна військова старшина, до якої належали обозний (керував артилерією), писар (очолював військову канцелярію й відав усім діловодством Січі), суддя (чинив суд) і осавули (два порученці гетьмана).

За допомогою кошової системи відбувалося розміщення козаків у коші — польовому таборі під час військових походів та на самій Січі. Кіш очолював кошовий отаман. У коші козацтво розподілялося на 38 куренів — військово-адміністративних одиниць із кількома-сотнями козаків і водночас їхніх жителів. Побутом, господарським і військовим життям у куренях керували виборні курінні отамани.

Полковий територіально-військовий устрій реєстрового козацтва як складової Війська Запорозького почав формуватися з 1625 р., коли було підписано угоду про створення приписаних до певної території реєстрових полків. Центрами цих полків, де перебувала реєстрова старшина, стали Біла Церква, Канів, Черкаси, Переяслав і Корсунь.

Устрій Війська Запорозького (до 30-х рр. XVII  ст.)

Військо Запорозьке поділялося на полки (від 500 до декількох тисяч козаків), сотні й десятки.

Козацькі війни кінця XVI ст. Наприкінці XVI ст. на українських землях загострилися соціальні суперечності. Сейми Речі Посполитої в цей час дозволили королю роздавати на «вічність» польській шляхті «пустині» в Придніпров’ї, причому не тільки незаймані, але й заселені селянами та козаками землі. Вільними вважалися також ті землі, на володіння якими дрібна українська шляхта не змогла надати достатньо доказів.

Селяни втрачали свою особисту свободу й закріпачувалися. Влада Речі Посполитої намагалася взяти під контроль українське козацтво та не хотіла зважати на його станові інтереси. Усе це спричинило в 90-х-рр. XVI ст. на українських землях спалах перших повстань, які назвали козацькими війнами.

У серпні 1591 р. козаків-реєстровців підняв на повстання Криштоф Косинський. Він вирішив скористатися невдоволенням козаків, які не отримали обіцяної платні від польської влади, для того щоб помститися українським магнатам Янушу Острозькому й Олександру Вишневецькому (вони відібрали в нього маєток).

Виступ Косинського підтримало чимало козаків, і протягом 1592 р. повстання охопило Київське, Брацлавське й частково Подільське воєводства. Жителі Білогородки, Білої Церкви, Переяслава та інших міст склали присягу Косинському. На території, звільненій від польської влади, він запроваджував козацькі порядки. Це збентежило польський уряд, за наказом якого для боротьби з повстанцями було зібрано велике військо, очолюване київським воєводою Костянтином-Василем Острозьким.

К. Косинський

У вирішальній битві 23—31 січня 1593 р. під селищем П’ятка на Житомирщині повстанці зазнали поразки й відступили на Запорожжя. Навесні 1593 р. Косинський вирушив із Томаківської Січі, щоб продовжити боротьбу, але під Черкасами загинув або, за іншою версією, був убитий за наказом місцевого старости князя О. Вишневецького. Повстанці, залишившись без керівника, були розбиті надвірними військами черкаського старости.

Придушивши виступ К. Косинського, польська влада не зробила нічого для розв’язання проблем, які його викликали, що й обумовило початок нового повстання під проводом Северина (Семерія) Наливайка. У липні 1594 р., зібравши кількатисячний загін козаків, він став громити шляхетські маєтки на Поділлі й закликав запорожців підтримати його. До повсталих приєднався загін запорозьких козаків, очолюваних гетьманом Григорієм Лободою. У жовтні 1594 р. повстання охопило всю Брацлавщину, Київщину й Волинь. Багато селян і міщан ставали козаками. Повстанське військо налічувало 12 тис. козаків. Підтримка населення обумовила можливість тривалої боротьби повстанців.

У лютому 1596 р. на придушення повстання вирушило велике польсько-литовське військо, очолюване коронним польним гетьманом Станіславом Жолкевським. 22—24 травня 1596 р. йому вдалося взяти в облогу козацький табір в урочищі Солониця поблизу Лубен. Підступом заволодівши табором, вояки Жолкевського знищили кілька тисяч повстанців, їхніх жінок і дітей. Наливайка було взято в полон, відправлено до Варшави й після страшних тортур страчено.

С. Наливайко

Із розповіді польського хроніста І. Бельського про битву під Солоницею між повстанцями С. Наливайка та польським військом

...Козаки отаборилися в чотири ряди возів та візків і навколо влаштували рів і вал, аж возів видно не було, у брамах посипали високі горби, на яких мали гармати, а потім посеред табору збудували високі зруби

і між ними землю насипали, щоб із них далі влучали гармати, отже, нашим (полякам.— Авт.) важко було заподіяти їм щось штурмом. Вони лише на них нападали і звідусіль їм дошкуляли, так що ні худоби, ні коней не могли вони на випас випустити і через те дохли з голоду. Також заходили з нами постійно в сутички, у яких нашим непогано доводилося, дарма що під своїм табором накопали вони в полі проти нас густо ями і в них піших із мушкетами посадили...

1. Яку назву мала тактика повстанців у битві під Солоницею? 2. Які висновки можна зробити про битву під Солоницею на підставі фактів, наведених польським хроністом?

Висновки. Виникнення Томаківської Січі як нової форми військової організації козацтва сприяло зміцненню й згуртуванню козаків. Запорозька Січ відіграла важливу роль у подальших подіях української історії.

Утворення реєстрового козацтва стало поштовхом до оформлення козаків у новий стан українського суспільства зі своїми правами, привілеями й обов’язками.

Військо Запорозьке як військово-політична організація українського козацтва сприяло затвердженню в козацькому середовищі демократичних традицій і принципів. У роки Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. на основі його устрою формувалися органи управління Українською козацькою державою.

Козацькі війни кінця XVI ст. мали характер боротьби козацтва за свої станові інтереси. Гасел звільнення українського народу й захисту його національно-релігійних прав не виголошувалося. Проте ці війни сприяли набуттю козацтвом досвіду повстанської боротьби й управління великими територіями.

Запитання та завдання

1. Коли й де виникла Томаківська Січ? 2. Що таке Запорозька Січ? 3. Хто такі реєстрові козаки? 4. Яке місто зробив резиденцією реєстрових козаків Стефан Баторій? 5. Яку роль в устрої Війська Запорозького відігравала козацька рада? 6. Назвіть основні клейноди Війська Запорозького. 7. Хто очолив повстання козаків у 1591 р.? 8. Назвіть дату повстання С. Наливайка. 9. Якими були причини козацьких війн кінця XVI ст.? 10. Назвіть основні передумови виникнення Запорозької Січі. 11. Які факти свідчать про те, що виникнення реєстрових козаків сприяло перетворенню козацтва на окремий стан українського суспільства? 12. Охарактеризуйте устрій Війська Запорозького. 13. Розкажіть про козацькі війни 90-х рр. XVI ст.

14. Визначте за картою (с. 30 підручника) назви й роки існування козацьких січей у XVI—XVIII ст.

15. На думку українських істориків О. Гуржія і Т. Чухліба, С. Наливайко — це «непересічна в українській історії особистість», яка, «очоливши після загибелі К. Косинського козацьке військо, своїми діями змусила наприкінці XVI ст. здригнутися одну з наймогутніших тогочасних держав Східної Європи — Річ Посполиту». Використовуючи матеріал підручника та додаткові джерела, укажіть факти, що підтверджують наведену характеристику.

Практичне заняття. Повсякденне життя представників основних верств суспільства

1. Якими були основні стани українського суспільства у XV ст.? 2. Визначте особливості їхнього повсякденного життя в цей період. 3. Назвіть основні стани українського суспільства в XVI ст.

Мета: визначити характерні риси повсякденного життя представників основних верств українського суспільства в XVI ст.

Завдання для підготовки до практичного заняття: ознайомившись із додатковою літературою, ресурсами Інтернету, експозицією місцевого історичного музею за відповідний період, підготуйте повідомлення про повсякденне життя представників одного зі станів тогочасного українського суспільства.

Хід роботи

1. Об’єднайтеся в малі групи за тематикою підготовлених повідомлень та обговоріть результати, які ви отримали під час роботи над ними.

2. Виконайте завдання:

1) Сформулюйте характерні риси повсякденного життя представників різних станів тогочасного українського суспільства.

2) Порівняйте повсякденне життя населення українських земель у XV та XVI ст.

3) З’ясуйте чинники, що мали визначальний вплив на зміни в повсякденному житті українців порівняно з попереднім періодом.

3. Презентуйте підготовлені повідомлення класу.

4. Зробіть висновок відповідно до мети заняття.